Ухвала суду № 46189864, 23.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5425/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

23 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Ключковича В.Ю.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айтісвіт груп" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Айтісвіт груп" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 06 березня 2015 року № 0007411501.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 06 березня 2015 року № 0007411501.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Айтісвіт груп» (код ЄДРПОУ 35275581) у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 17 січня 2015 року № 9/26-54-15-01-11.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 9998,00 грн. за листопада 2014 року.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 06 березня 2015 року № 0007411501 Товариству з обмеженою відповідальністю «Айтісвіт груп» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану варстість на загальну суму 12497,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 9998,00 грн., за штрафними санкціями - 2499,50 грн.

Позивач не погоджується із такими висновками Акта перевірки та вважає протиправним спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки на його думку до складу податкового кредиту за листопад 2014 року віднесено суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної від 30 листопада 2014 року № 7 на загальну суму 59990,00 грн. у тому числі ПДВ - 9998,33 грн., яка помилково не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, проте з урахуванням подвійного внесення до рєстру податкової накладної від 30 листопада 2014 року № 8 на таку ж суму, не призвело до змін розрахунків із бюджетом або на визначення від'ємного значення.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Айтісвіт груп» було отримано товар (масив електронних одиниць Inter Telecom) від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінайті» на загальну суму 539910,00 грн., що підтверджується копією рахунку-фактури № СФ-0000026 від 28 листопада 2014 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

У зв'язку з цим Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінайті» на користь позивача були виписані податкові накладні від 30 листопада 2014 року № 5 на загальну суму 59990,00 грн. у тому числі ПДВ - 9998,33 грн., № 6 на загальну суму 59990,00 грн. у тому числі ПДВ - 9998,33 грн., № 7 на загальну суму 59990,00 грн. у тому числі ПДВ - 9998,33 грн., № 8 на загальну суму 59990,00 грн. у тому числі ПДВ - 9998,33 грн., № 11 на загальну суму 59990,00 грн. у тому числі ПДВ - 9998,33 грн., № 12 на загальну суму 59990,00 грн. у тому числі ПДВ - 9998,33 грн., № 13 на загальну суму 59990,00 грн. у тому числі ПДВ - 9998,33 грн., № 14 на загальну суму 59990,00 грн. у тому числі ПДВ - 9998,33 грн., № 15 на загальну суму 59990,00 грн. у тому числі ПДВ - 9998,33 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак таким, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 ст. 9 вказаного Закону встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції. а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Заперечуючи проти вимог данного позову відповідач в своїх доводах вказує на те, що при опрацюванні ІС «Податковий блок» було встановлено розбіжності, що на думку останнього свідчать про подвійне включення позивачем до податкового кредиту за звітний період листопад 2014 року податкової накладної від 30 листопада 2014 року № 8 на суму ПДВ - 9 998,30 грн.

Однак, колегія суддів знаходить безпідставними дані твердження податкового органу, оскільки при реєстрації зазначених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем помилково двічі було включено до реєстру податкову накладну № 8 на загальну суму 59990,00 грн., у тому числі ПДВ - 9998,33 грн. та не включено податкову накладну № 7 на загальну суму 59990,00 грн., у тому числі ПДВ - 9998,33 грн.

Враховуючи те, що податкові накладні від 30 листопада 2014 року № 7 та № 8 були виписані контрагентом позивача на однакові суми, а сааме: 59990,00 грн. у тому числі ПДВ - 9998,33 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що технічна помилка при заповненні податкової звітності не може впливати на розрахунки із бюджетом або на визначення розміру від'ємного значення.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що помилкове зазначення позивачем в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних номеру податкової накладної №8 не позбавляє підприємства права на податковий кредит та не є підставою для висновку про заниження суми грошового зобов'язання, оскільки підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович

Повний текст ухвали виготовлено - 26.06.15 р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.