Ухвала суду № 46189844, 02.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1017/15 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

02 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на ухвалу судді Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку до Відкритого акціонерного товариства «ЄВРОНАФТОПРОДУКТ» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 170 000 грн., -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «ЄВРОНАФТОПРОДУКТ» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 170 000 грн..

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року адміністративний позов повернуто заявнику.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу судді суду першої інстанції та направити для продовження розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу судді першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Повертаючи позовну заяву позивачу, суддя суду першої інстанції виходив з того, що не додано доказів підтвердження займаної посади позивача та підтвердження повноважень підписувати позов від імені Першого заступника прокурора Київської області.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2015 року вказану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з неподанням до адміністративного суду документів, які підтверджують займання ОСОБА_2 посади першого заступника прокурора на момент подачі позовної заяви до суду та документів, з яких слідує право підписуючого від подавати позов від імені позивача.

15 квітня 2015 року від позивача на адресу суду надійшла заява №5387/15 на виконання ухвали суду від 16.03.2015 про залишення позовної заяви без руху.

Як слідує із наданої позивачем заяви, позивач надає суду копію наказу №152к від 30.10.2014 року про призначення ОСОБА_2 першим заступником прокурора, однак не подає жодного документу на підтвердження своїх представницьких повноважєнь подавати позовну заяву від імені Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, не усунувши в цій частині недоліки вказані у вищезазначеній ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Стаття 37 Закону України "Про прокуратуру" є нормою, яка передбачає не самостійне диспозитивне право на звернення з позовом в межах виконання управлінських функцій, а реалізацію повноваження прокуратури, визначеного статтею 121 Констиуції України, - представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Представництво прокурора в адміністративному процесі обмежене чинним законодавством, що слідує із наступного.

Так, правовий статус прокурора в адміністративному судочинстві визначається Конституцією України, Законом України від 5 листопада 1991 року «Про прокуратуру», Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Усі види представництва в адміністративному суді, які закріплені у статтях 56-57 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачають обов'язковий порядок правових відносин між представником і особою, яку він представляє. Функція представництва прокуратурою інтересів громадян або держави у суді закріплена пунктом 2 статті 121 Конституції України, тобто прокурор має статус законного представника держави чи громадянина у випадках, передбачених чинним законодавством.

Підставою представництва прокурором у суді інтересів держави є наявність або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою (ч. 2 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру).

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у суді інтересів громадянина або держави (ч. 5 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру), але він не повинен підміняти Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, органи виконавчої влади, зокрема державного контролю, органи місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, які також можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. Прокурор може скористатись своїм правом на звернення до суду із заявою про захист інтересів держави у випадках, коли органи виконавчої влади, передусім державного контролю, органи місцевого самоврядування, на які відповідними законодавчими актами покладено обов'язок захищати права та інтереси громадянина, держави чи суспільні інтереси, не вживають для цього передбачених законом заходів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Інакше підміна повноважень органу означає порушення цієї норми.

З огляду на вищевикладене, при зверненні прокурора до відповідного суду, прокурор повинен у позовній заяві обґрунтувати причини неможливості пред'явлення позову самою особою або органом, в інтересах яких позов, із наданням підтверджуючих документів, а також обґрунтуванням обставин, які вказують на існування реальної загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб та необхідності їх захисту.

В матеріалах справи відсутні будь-які пояснення прокурора щодо того, чи реалізував Центральний територіальний департамент Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку свої повноваження щодо звернення до суду самостійно. Також в позовній заяві прокурор взагалі не обґрунтовує підстав свого представництва в даній справі з огляду на статтю 19 Конституції України, як і не обґрунтовує неможливість позивача заявити даний позов самостійно.

З наведенного можливо дійти висновку, що заявлені повноваження прокурора в даній справі як представника позивача (суб'єкта владних повноважень) є необґрунтовані обставинами, які є обов'язковою умовою для суду при вирішенні питання допуску прокурора до участі в справі. У суду відсутні докази правомірності представництва прокуратурою інтересів позивача, і зокрема - правомірності подачі даного позову.

Звернення прокурора з даним позовом без належного підтвердження свого права на представництво інтересів позивача, що є суб'єктом владних повноважень та може і має реалізувати свої повноваження самостійно, є прямим порушенням вимог статті 19 Конституції України, оскільки в такому випадку прокуратура реалізує не власні повноваження, а повноваження позивача.

Крім того, необхідно зазначити, що участь прокурора як представника суб'єкта владних повноважень у адміністративній справі без належного обґрунтування необхідності такого представництва та неможливість захисту державних інтересів у загальному порядку звернення до суду самого суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності умов відповідного представництва інтересів для відповідача у даній справі, - також порушує принцип змагальності судового процесу та право сторін на рівноправність, які слідують за статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Верховного суду України від 04.09.2014 року №21-324а14.

Враховуючи приписи пунктів 1 та 4 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, дана позовна заява підлягає поверненню.

В матеріалах справи міститься ксерокопія листа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Центрального територіального департаменту від 04 лютого 2015 року №03/01/416 адресоване Прокурору Київської області про те, що відповідно до Тимчасового Кошторису на 1 квартал 2015 року від 14.01.2015 року Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з урахуванням КЕКВ 2800 (інші поточні видатки) станом на 21.01.2015 року №13 - затверджена сума усього на 1 квартал 2015 рік 00, 00 (нуль гривень 00 коп).

Також, у вищевказаному листі, зазначено про те, що Центральним територіальним департаментом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, неодноразово подавались позовні заяви до Київського окружного адміністративного суду з клопотаннями про звільнення від сплати державного мита за подання позовної заяви. Протягом 2013 - 2014 років Київський окружний адміністративний суд залишав клопотання про звільнення від сплати судового збору без задоволення, а позовні заяви без розгляду, тому Центральний територіальний департамент Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку вважає, що немає можливості самостійно звернутися до суду для пред'явлення позовних заяв.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру», прокурор має право на звернення до суду в інтересах інших осіб, проте, звернувшись до суду в інтересах держави в особі Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, в даному випадку, позбавив державу доходу у вигляді судового збору, тим самим надавши можливість Центральному територіальному департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку звернутись до суду вобхід Закону України «Про судовий збір».

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції винесено законне, обґрунтоване рішення з врахуванням норм чинного законодавства і не знаходить підстав для його скасування.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та є таким, що не відповідають обставинам справи.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержання норм процесуального та матеріального права, в зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - залишити без задоволення, а ухвалу судді Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 07 липня 2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 02 липня 2015 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.