Постанова № 46189834, 24.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/769/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.,

Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СП КБТ» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СП КБТ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СП КБТ» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Відповідач) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.01.2015 №0000062208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2015 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану постанову - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «СП КБТ» на підставі наказу від 28.11.2014 №252 та направлення на перевірку від 28.11.2014 №218/22-08 відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями.

За результатами зазначеної перевірки контролюючим органом складено Акт перевірки від 18.12.2014 № 76/1-22-08-25406430 про результати проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «СП КБТ» щодо взаємовідносин платника податків з ПП «Торгівельна компанія «Амада» (код 38870131) за липень 2014 року (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення ТОВ «СП КБТ» п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненням), що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2014 у загальній сумі 100 785,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.01.2015 № 0000062208, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 100 785,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 25 196,25 грн.

Не погоджуючись із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про недоведеність факту здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Торгівельна компанія «Амада» та безтоварність господарських операцій позивача під час їх документального оформлення, є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як зазначалось позивачем, встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору поставки №А-030314 від 03.03.2014 ПП Торгівельна компанія «Амада» в особі директора Лозовського А.Ю. (далі «Постачальник») продало ТОВ "СП КБТ" в особі директора Шецько О.П. (далі по тексту - «Покупець») товар (обладнання, запчастини до нього, витратні матеріали, інвентар та інше). Загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються у Рахунках. Відповідно до вказаного договору позивачем було придбано наступний товар: редуктор, ступиця переднього колеса, шланг у комплекті, конектор, шланг, пилозбірник з кодами УКТ ЗЕД.

Вартість тари, упаковки, маркування за цим договором включається до загальної ціни товару. Передача товару від постачальника до покупця за цим договором здійснюється протягом 5 днів з моменту замовлення покупцем. Датою передання товару вважається дата вручення товару матеріально - відповідальним особам покупця, що підтверджується підписами на видаткових накладних та печаткою покупця, або належним чином оформленими довіреностями покупця. Транспортні витрати, пов'язані з транспортуванням товару від постачальника до покупця включається у загальну ціну товару і оплачуються покупцем в загальному порядку.

Транспортування товару проводилось ПП «Торгівельна компанія «Амада» відповідно до умов договору №А-030314 від 03.03.2014 року автомобілем ІVЕСО реєстраційний НОМЕР_1, водієм ОСОБА_4 згідно товарно-транспортної накладної від 21.07.2014 №Р592.

Згідно даних АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України на ПП «Торгівельна компанія «Амада» не зареєстровано вищезазначений автомобіль ІVЕСО. Оплата за отриманий товар позивачем не проводилась.

Згідно даних оборотно-сальдової відомості за рахунком 281 придбаний товар частково був реалізований позивачем, частина нереалізованого товару обліковуються на рахунку 281.

Згідно баз даних АІС «Податковий блок», «Єдиний реєстр податкових накладних» та проведеним аналізом кількісних та якісних показників, перевіркою не встановлено ланцюг придбання ПП «Торгівельна компанія «Амада» товару (редуктор, ступиця переднього колеса, шланг у комплекті, конектор, шланг, пилозбірник з кодами УКТ ЗЕД), придбаного позивачем згідно договору №А-030314 від 03.03.2014 року.

В ході аналізу податкового кредиту ПП «Торгівельна компанія «Амада» (податкових накладних, які зареєстровані в ЄРПН), було встановлено факт пересорту товару, оскільки, був куплений у основних постачальників з наступною номенклатурою: сітка з скловолокна, білизна, бітум, кава, цукор, яйце куряче, щебінь, відсів, газ скраплений, мотоблок, мотокоса, стіл обідній, ліжко, плівка ПВХ, душова кабіна, а реалізовано на адресу ТОВ «СП КБТ» редуктор, ступиця переднього колеса, шланг у комплекті, конектор, шланг, пилозбірник з кодами УКТ ЗЕД.

Підставою для висновку податкового органу, з якою погодився суд першої інстанції, про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентом стала відсутність ланцюга постачання у ПП «Торгівельна компанія «Амада» товара (редуктор, ступиця переднього колеса, шланг у комплекті, конектор, шланг, пилозбірник з кодами УКТ ЗЕД), та неможливістю встановлення фактичної номенклатури реалізованого товару, а тому, на думку відповідача, податкові накладні, виписані і складені цими підприємствами з порушеннями та не можуть братись до уваги як первинні документи.

Також, згідно баз даних АІС «Податковий блок», «Єдиний реєстр податкових накладних» та проведеним аналізом кількісних та якісних показників, перевіркою встановлено, що ПП «Торгівельна компанія «Амада» не придбавало у 2014 році послуги (розробка макетів та дизайну каталогів промислових пилососів, каталогів для підприємств готельного бізнесу та для фармацевтичних підприємств, закладів охорони здоров'я), папір (папір мілований, картон, палітурний картон, тощо) та фарби друкарські.

На виконання умов договору №МА-010614 від 01.06.2014 року ПП «Торгівельна компанія «Амада» в особі директора Лозовського А.Ю. (надалі «Виконавець») надало ТОВ «СП КБТ» в особі директора Шецько О. П. (далі по тексту - «Замовник») послуги «Інформаційний обдзвін», друк каталогів та буклетів та адресна розсилка матеріалів рекламної кампанії.

В ході проведення перевірки, контролюючим органом не встановлено факту передачі товарів від підприємств - постачальників до ПП «Торгівельна компанія «Амада», а також в подальшому позивачу. Встановлено невідповідність придбаного товару реалізованому, та не доведено надання послуг, що свідчить про відсутність реального здійснення господарських операцій по взаємовідносинам між ПП «Торгівельна компанія «Амада» з контрагентами-постачальниками і контрагентами-покупцями, зокрема, позивачем.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає висновки податкового органу та суду першої інстанції необґрунтованими, передчасними та таким, що не відповідають нормам чинного податкового законодавства, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції суд звернув увагу на доводи викладені в апеляційній скарзі щодо надання для огляду суду першої інстанції оригіналу договору поставки товару №А-030314 від 03.03.2014 (а.с.37-40), проте як стверджує апелянт, судом першої інстанції зазначений договір не було взято до уваги. На підставі зазначеного, судом апеляційної інстанції зобов'язано позивача надати оригінал договору поставки товару №А-030314 від 03.03.2014, що останнім було виконано під час судового засідання 24.06.2015.

Досліджуючи договір поставки товару №А-030314 від 03.03.2014, суд апеляційної інстанції встановив, що даний договір було укладено між ТОВ «СП КБТ» та ПП «Торгівельна компанія «Амада» 03.03.2014 та скріплено печатками.

На підтвердження виконання договору поставки товару №А-030314 від 03.03.2014, позивачем надано виданий ПП «Торгівельна компанія «Амада» рахунок №955 від 21.07.2014 на оплату товару на загальну суму 18 943,36 грн.; видаткову накладну від 21.07.2014 №592; товарно-транспортну накладну №Р592 від 21.07.2014; податкову накладну №156 від 21.07.2014 на загальну суму 18 943,36 грн. (а.с. 49-53) та банківські виписки (а.с.66-91).

Відповідно до договору №МА-010614 від 01.06.2014 року, який укладено між ТОВ «СП КБТ» (Замовник) та ПП «Торгівельна компанія «Амада» (Виконавець), позивач замовив послуги «Інформаційний обдзвін», друк каталогів та буклетів та адресна розсилка матеріалів рекламної кампанії.

На підтвердження виконання вищезазначеного договору позивачем надано суду: видані ПП «Торгівельна компанія «Амада» податкові накладні №208 від 28.07.2014 на загальну суму 97 392,00 грн. №221 від 29.07.2014 на загальну суму 213 900,00 грн., №230 від 30.07.2014 на загальну суму 147 240,00 грн., №246 від 31.07.2014 на загальну суму 127 236,00 грн. та акти про надання послуг. Також, позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції було залучено видаткові накладні надані ПП «Торгівельна компанія «Амада», які підтверджують факт отримання послуг відповідно до додатків 1-6 до договору №МА-010614 від 01.06.2014; банківські виписки та акти виконаних робіт.

Податковий кредит був сформований ТОВ «СП КБТ» на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом ПП «Торгівельна компанія «Амада».

Всі вищезазначені первинні документи досліджені колегією суддів апеляційної інстанції в повному обсязі та містяться в матеріалах справи.

Крім того, суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання податкового органу на відсутність реєстрації у ДАІ МВС України автомобіля ІVЕСО реєстраційний НОМЕР_1 саме за ПП «Торгівельна компанія «Амада», оскільки зазначене не може бути належним та допустимим доказом безтоварності господарської операції між позивачем та його контрагентом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

З 01 січня 2011 року введено в дію Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, та визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при досліджені факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори укладені між останнім та його контрагентами, мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що всі вищезазначені первинні бухгалтерські документи, які надані позивачем оформлені у відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та повністю відображають реальність проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами ПК України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із, зокрема, витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2. 138.1 1 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, правовими положеннями податкового законодавства передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає підстави колегія суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Під час розгляду справи позивачем на підтвердження обставин реальності здійснення господарських операцій з контрагентом ПП Торгівельна компанія «Амада» були надані первинні та інші документи, які підтверджують виконані в повному обсязі зобов'язання по договору поставки №А-030314 від 03.03.2014 та договору №МА-010614 від 01.06.2014 року.

Згідно із ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ТОВ «СП КБТ» задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СП КБТ» - задовольнити повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2015 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СП КБТ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 06.01.2015 №0000062208.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.