Ухвала суду № 46189830, 02.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20823/14 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

02 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м.Києва про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м.Києва про визнання протиправним та скасування рішення. Свої позовні вимоги мотивував тим, що на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема, п.5 ч.9 ст.106 вказаного Закону, втратили чинність на підставі Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 лютого 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м.Києва від 17.12.2014 року №1064 про застосування до Комунального підприємства «Київський метрополітен» фінансових санкцій у розмірі 340,00 грн. за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України, під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов»язкова, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Комунальне підприємство "Київський метрополітен" перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва.

УПФУ в Солом'янському районі міста Києва на підставі направлення №17165/03 від 15.12.2014 проведено перевірку достовірності відомостей у системі персоніфікованого обліку за 2005-2009 роки по застрахованим особам: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

В ході проведення співставлення УПФУ встановлено ряд правопорушень, у зв'язку з чим УПФУ 17.12.2014 складено акт №1064 про виявлення порушення подання недостовірних відомостей до персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України (п. 5 ч. 9 ст. 106 ЗУ №1068-IV), згідно якого встановлено подання недостовірних індивідуальних відомостей на застрахованих осіб за 2005-2009 роки згідно акту перевірки від 17.12.2014 року №144.

Також 17.12.14 Управлінням Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва прийнято рішення №1064 про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, згідно якого за вказане порушення на товариство накладено штраф у розмірі 340 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Пунктом 4 частини другої статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV (в редакції статті Закону яка була чинною до 01.01.2011 року) закріплено обов'язок позивача як страхувальника подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими пенсійним фондом.

Згідно з пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону №1058-ІУ, за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів ПФУ накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян., а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 9 ст. 106).

01.01.2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність частини 1-9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

При прийнятті в грудні 2014 року оскаржуваного рішення про застосування до платника внесків штрафних санкцій на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-ІV відповідач не врахував, що норма Закону, яка регламентує відповідальність за вчинене правопорушення втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно з Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Посилання відповідача на норму абзацу 6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Системний аналіз змісту пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464-УІ спростовує доводи відповідача, оскільки вказана норма передбачає вчинення органами Пенсійного фонду стягнення заборгованості із сплати страхових внесків із застосуванням штрафних санкцій і нарахуванням пені за несвоєчасну сплату страхових внесків та/або за неповне і несвоєчасне перерахування сум страхових внесків, а також заборгованість по сплаті штрафних санкцій і пені, що нараховані саме до 1 січня 2011 року.

При цьому, дія наведених положень не застосовується до правовідносин, які виникли у зв'язку з іншими порушеннями платником внесків вимог Закону №1058-ІУ, зокрема, за подання платником внесків недостовірних відомостей за період до 01.01.2011 року.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 4 лютого 2014 року у справі №21-458а13.

Відповідно до ст. 2442 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом..

Відтак, враховуючи встановлені під час розгляду даної справи обставини, а також керуючись позицією Верховного Суду України, суд прийшов до висновку про безпідставність нарахування у 2014 році Комунальному підприємству "Київський метрополітен" на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону N1058-IV штрафних санкцій за подання недостовірних відомостей за 2005-2009 роки, що в свою чергу свідчить про протиправність спірного рішення про застосування штрафних санкцій.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м.Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 07 липня 2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 02 липня 2015 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.