Ухвала суду № 46189609, 01.07.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Волгіна Н.П.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року справа №805/1136/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Чебанова О.О., при секретарі судового засідання Томах О.О., за участю позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015р. у справі № 805/1136/15-а за позовом ОСОБА_2 до Димитровського міського відділу Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Донецькій області про зобов'язання вчинити дії та відшкодування матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі позивач,апелянт)звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Димитровського міського відділу Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Донецькій області (відповідач)про зобов'язання вчинити дії, а саме зобов'язати Димитрівський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області прийняти рішення про надання ОСОБА_2 дозволу на зброю та стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 8 107,00 грн матеріальної шкоди.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року в задоволені позовних вимог було відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач у спірних правовідносинах є у розумінні Закону № 2297-VI є суб'єктом персональних даних, інформація щодо його несудимості/судимості може бути надана або йому особисто за його запитом, або, за запитом посадової особи Димитрівського МВ при наявності письмової згоди на це позивача, оформленої належним чином. Відтак, суд першої інстанції зазначив, що твердження позивача про те, що зазначена довідка може бути отримана відповідачем самостійно без наявності на це письмової згоди позивача, є помилковим. Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України відшкодуванню підлягає майнова шкода, яка (вже) завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи. Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача коштів, які є різницею між вартістю речей, які позивач планує придбати, станом на час звернення до суду, і вартістю цих же речей, але станом на вересень 2014 року. Тобто, позивачем заявлені до стягнення кошти, які не є матеріальною шкодою у розумінні чинного законодавства України.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивачу в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що Відповідно до п. 12.2 Інструкції, для одержання громадянами в органах внутрішніх справ дозволу на придбання мисливської вогнепальної нарізної, гладкоствольної зброї, пневматичної зброї, холодної та охолощеної зброї громадянами подаються такі документи:заява щодо видачі дозволу на придбання зброї на ім'я керівника органу внутрішніх справ за місцем проживання заявника; заповнена картка-заява; медична довідка; довідка про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування;платіжний документ (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги;копії 1,2 та 11 сторінок паспорта громадянина України. Апелянт зазначив, що вимоги надати довідку про несудимість зазначеної інструкцією не передбачено.

Позивачу у судовому засіданні наполягав на тому, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права. Перелік документів, які необхідно подати до дозвільної системи є вичерпним, довідка про судимість в ньому відсутня, тому вимога про її надання є безпідставною. Крім того, інспектор дозвільної системи самостійно може отримати відомості про судимість. Також вважав, що внаслідок затримки у видачі дозволу були підвищені ціни на зброю та аксесуари, тому суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність особи, яка не з'явилась.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційноїскарги, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_2 на початку вересня 2014 року звернувся до Димитрівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області із заявою про видачу йому дозволу на придбання однієї мисливської гладко ствольної рушниці, яка зареєстрована Димитрівським міським відділом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області 4 листопада 2014 року, вх. № К-130. Суду не надано доказів, які б підтверджували факт звернення позивача із зазначеною заявою саме 2 вересня 2014 року, як зазначає позивач у позовній заяві, але факт звернення позивача у зазначений період (на початку вересня 2014 року) підтверджується висновком службового розслідування № 11671 від 14 листопада 2014 року, проведеним за результатом розгляду скарги позивача (а.с. 44-46).

До заяви позивач додав наступні документи: медичний висновок, довідку про вивчення матеріальної частини зброї, поліс страхування та квитанцію за послуги дозвільної системи.

Як встановлено під час розгляду справи та визнається сторонами по справі, посадовою особою відповідача старшим інспектором ДС Димитрівського МВ Терещенко В.А. позивачу було запропоновано, окрім доданих до заяви документів, замовити та надати довідку про відсутність судимості, яку позивач відмовився надавати, вважаючи, що зазначена довідка має бути отримана відповідачем самостійно.

Не отримавши протягом тривалого часу дозвілу на придбання зброї, 5 листопада 2014 року позивач звернувся зі скаргою на бездіяльність посадових осіб відповідача щодо тривалого ненадання йому зазначеного дозволу до начальника Димитрівського МВ підполковника міліції Рижова А.В. (а.с. 34-37).

Наказом від 623 від 14 листопада 2014 року за скаргою позивача було призначено службове розслідування (а.с. 38).

За матеріалами службового розслідування (а.с. 33-43) був складений висновок № 11671 від 14 листопада 2014 року, відповідно до якого посадова особа Димитрівського МВ старший інспектор ДС лейтенант міліції Терещенко В.А. діяв в рамках чинного законодавства (а.с. 44-46).

14 листопада 2014 року листом ОСОБА_2 повідомили про результати розгляду його скарги. Також у листі зазначено, що про прийняте за результатом розгляду його заяви від 4 листопада 2014 року вх. № К-130 рішення йому буде повідомлено додатково (а.с. 16, 47).

Не погодившись із отриманою відповіддю позивач звернувся 2 грудня 2014 року зі скаргою на бездіяльність відповідача та з клопотанням про зобов'язання відповідача видати йому дозвіл на придбання зброї (суду не надані копії вказаної скарги, але наведене витікає зі змісту листів, якими позивача повідомлено про результати розгляду його скарги) до Генеральної прокуратури України, якою скарга позивача була скерована для розгляду до Міністерства внутрішніх справ України (а.с. 49).

Аналогічну скаргу позивач подав у цей період і до Прокуратури Донецької області, яка була скерована до Прокуратури м. Димитрова Донецької області (а.с. 48), а потім перенаправлена для розгляду до ГУ МВС України в Донецькій області (а.с. 50).

У січні 2015 року позивач отримав лист від Управління громадської безпеки ГУ МВС України в Донецькій області (вих. № 7/45 від 17 січня 2015 року), яким позивача повідомлено, що в діях відповідача не вбачається порушень чинного законодавства, а для розгляду заяви позивача про надання дозволу на придбання зброї ним особисто має бути подана до Димитрівського МВ довідка про відсутність судимості. Зазначено, що тільки після цього буде вирішено питання щодо надання позивачу дозволу на право придбання зброї (а.с. 14-15).

Аналогічна відповідь міститься і у листі Управління громадської безпеки ГУ МВС України в Донецькій області (вих. № 7/К-1 від 26 січня 2015 року) (а.с. 12-13).

Не погодившись із тривалим ненаданням йому дозволу на придбання зброї, позивач 20 березня 2015 року звернувся до суду із даним позовом (а.с. 4 - 16-б).

Відповідно до п. 1 Положення «Про дозвільну систему» дозвільна система - це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.

Згідно з п. 2 цього Положення до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належить, зокрема, вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна).

Відповідно до п. 4 Положення № 576 право на володіння вогнепальною зброєю посадовими особами та громадянами і умови її застосування визначаються в порядку, встановленому законодавством України.

Згідно п.9 зазначеного Положення видача дозволів на придбання вогнепальної зброю нарізної воєнних зразків, несучасної стрілецької, спортивної, навчальної, охолощеної, мисливської нарізної і гладкоствольної), у порядку, визначеному МВС.

Відповідно до абз. 1 п. 1 Положення № 383/2011 Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, який згідно з пп. 33 п. 4 цього Положення забезпечує відповідно до законодавства функціонування дозвільної системи.

Згідно п.7 зазначеного Положення, МВС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління, управління МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, районні, районні в містах, міські управління (відділи), лінійні управління (відділи).

Відповідно до п.2.1 Інструкції № 622 органи внутрішніх справ відповідно до законодавства України, крім іншого, видають дозволи на придбання, зберігання, перевезення (через митний кордон України, територією України, транзит через територію України) й використання вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, основних частин зброї, холодної зброї, охолощеної зброї, пневматичної зброї.

Згідно до абз.3 п.2.3.2 Інструкції № 622 дозволи на придбання, зберігання та носіння мисливської нарізної, гладкоствольної зброї, пневматичної, холодної, охолощеної зброї, пристроїв громадянами України видаються УГБ (ВГБ) ГУМВС, УМВС.

Відповідно до абз.3 п.2.3.3 дозволи на придбання, зберігання і носіння громадянами України мисливської гладкоствольної зброї, основних частин зброї, бойових припасів до неї, пневматичної, холодної та охолощеної зброї видаються міськрайорганами внутрішніх справ.

Згідно п.2.8 цієї Інструкції видача дозволів громадянам на придбання, зберігання та носіння зброї здійснюється після проведеного з ними вивчення матеріальної частини зброї, правил поводження з нею, її застосування та використання, що здійснюється у пунктах вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування після здачі заліку та отримання довідки про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування.

Згідно п.12.1 Інструкції 622 правом придбання мисливської гладкоствольної зброї та основних частин до неї користуються громадяни України, які досягли 21-річного віку, мисливської нарізної зброї та основних частин до неї - 25-річного віку, холодної, охолощеної та пневматичної зброї та основних частин до неї - 18-річного віку.

Відповідно до п.12.2 Інструкції № 622 для одержання громадянами в органах внутрішніх справ дозволу на придбання мисливської вогнепальної нарізної, гладкоствольної зброї, пневматичної зброї, холодної та охолощеної зброї громадянами подаються такі документи: заява щодо видачі дозволу на придбання зброї на ім'я керівника органу внутрішніх справ за місцем проживання заявника; заповнена картка-заява; медична довідка (крім охолощеної зброї); довідка про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування (крім охолощеної зброї); платіжний документ (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги; копії 1, 2 та 11 сторінок паспорта громадянина України.

Апелянт зазначає, що надав відповідачу всі документи, перелік яких наведений у п. 12.2 Інструкції № 622. Зазначене підтверджується поясненнями відповідача та висновком службового розслідування, проведеного за скаргою позивача.

Із зазначеним колегія суддів не погоджується, оскільки відповідно до абз.9 п.12.2 Інструкції № 622 дозволи на придбання, зберігання та носіння зброї, пристроїв оформляються, переоформляються після проведення органами внутрішніх справ у встановленому порядку перевірок, тривалість яких не повинна перевищувати один місяць, щодо відсутності обставин, визначених у пункті 5.1 глави 5 розділу 1 цієї Інструкції, та достовірності документів, які подані для отримання, перереєстрації зазначених дозволів.

Згідно абз 2-8 п. 5.1 Інструкції № 622 органи внутрішніх справ не мають права видавати дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів до неї, пневматичної чи холодної зброї, пристроїв та патронів до них громадянам в разі: наявності в особи медичних протипоказань до володіння зброєю; наявності даних про систематичне (два чи більше разів) порушення такою особою громадського порядку, зловживання спиртними напоями, вживання наркотичних речовин без призначення лікаря, інших одурманюючих засобів, скоєння насильства в сім'ї, що підтверджується документально; пред'явлення такій особі обвинувачення у вчиненні злочину; наявності в особи судимості за злочин, яка не погашена або не знята в установленому порядку; відсутності довідки про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування; відсутності права, визначеного актами законодавства, на придбання, зберігання і носіння пристроїв.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена перевірка на підставі поданої позивачем заяви, в результаті якої відповідно до інформації з автоматизованої бази даних (АБД) «Кримінал» було виявлено, що 10 травня 2010 року гр-н ОСОБА_2 скоїв психологічне та матеріальне насилля в сім'ї відносно своєї матері гр.-киОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає у АДРЕСА_1, що підтверджується заявою ОСОБА_5 від 10 травня 2010 року (вх. № 970 від 10 травня 2010 року), матеріалами ЖРЗСП № 970 від 10 травня 2010 року, постановою про відмову у порушенні кримінальної справи № 623 від 13 травня 2010 року, затвердженої начальником Димитрівського МВ ГУМВС України у Донецькій області підполковником міліції В.Н. Кишкиним (а.с. 66-68). Відповідно до реєстраційної картки та постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, за результатом розгляду заяви гр.-ки ОСОБА_5 було прийнято рішення про відмову у порушенні кримінальної справи на підставі п.2 ч.1 ст.6 Кримінально-процесуального кодексу України - за відсутністю у діянні складу злочину.

На виконання приписів п.п. 5.2, 12.2 Інструкції № 622, враховуючи отриману під час перевірки інформацію, старший інспектор ДС Димитрівського МВ Терещенко В.А. дійшов висновку щодо необхідності проведення більш ґрунтовної перевірки ОСОБА_2 на предмет відсутності (або наявності) у останнього судимості, для чого запропонував ОСОБА_2надати довідку про відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України.

Беручи до уваги приписи п.п. 5.1, 5.2, 12.2 Інструкції № 622 та встановлених обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов про обґрунтованість висновку відповідача щодо необхідності для прийняття правильного рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_2 проведення додаткової перевірки позивача на предмет відсутності (або наявності) в останнього судимості.

Щодо правомірності/неправомірності вимог відповідача про те, що дану інформацію (у вигляді відповідної довідки) має надати саме ОСОБА_2, було встановлено наступне.

Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 383/2011 «Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України» (далі - Положення № 383/2011), відповідно до п. 23 якого МВС організовує інформаційно-аналітичну діяльність органів внутрішніх справ, формує довідково-інформаційні фонди, веде оперативно-пошукові та криміналістичні обліки, здійснює обробку персональних даних, у межах своїх повноважень складає статистичну інформацію, забезпечує режим доступу до інформації, надає інформаційні послуги.

Відповідно до п.1 Положення про Департамент інформаційно-аналітичного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 5 листопада 2012 року № 1010, Департамент інформаційно-аналітичного забезпечення (ДІАЗ) Міністерства внутрішніх справ України є структурним підрозділом апарату МВС, який організовує і здійснює заходи, передбачені законодавством України та іншими нормативно-правовими актами центральних органів виконавчої влади, які спрямовані на інформаційно-аналітичне забезпечення правоохоронної діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ України.

Згідно п.2.8 зазначеного Положення завданням ДІАЗ є, зокрема, надання в межах компетенції адміністративних послуг відповідно до Переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2007 року № 795, та інших адміністративних послуг, у тому числі фізичним та юридичним особам, у порядку, установленому законодавством України та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють цю діяльність.

Відповідно до п.3.6 вказаного Положення до функцій ДІАЗ віднесено, в тому числі, здійснення відповідно до вимог Закону України "Про захист персональних даних" обробки персональних даних в обсязі, структурі й порядку, що випливають із завдань та функцій, покладених на міліцію Законом України "Про міліцію" та іншими законами.

Відповідно до ст.1 Закону «Про захист персональних даних», зазначений Закон регулює правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних. Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.

Згідно ст.2 цього Закону, персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються; згода суб'єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди; одержувач - фізична чи юридична особа, якій надаються персональні дані, у тому числі третя особа; третя особа - будь-яка особа, за винятком суб'єкта персональних даних, володільця чи розпорядника персональних даних та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, якій володільцем чи розпорядником персональних даних здійснюється передача персональних даних, розпорядник персональних даних - фізична чи юридична особа, якій володільцем персональних даних або законом надано право обробляти ці дані від імені володільця.

Згідно ч.1 ст.10 цього Закону використання персональних даних передбачає будь-які дії володільця щодо обробки цих даних, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб'єктам відносин, пов'язаних із персональними даними, що здійснюються за згодою суб'єкта персональних даних чи відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст.14 зазначеного Закону поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб'єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно до ст.16 Закону «Про захист персональних даних» порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб'єкта персональних даних, наданої володільцю персональних даних на обробку цих даних, або відповідно до вимог закону. Суб'єкт відносин, пов'язаних з персональними даними, подає запит щодо доступу до персональних даних володільцю персональних даних. Суб'єкт персональних даних має право на одержання будь-яких відомостей про себе у будь-якого суб'єкта відносин, пов'язаних з персональними даними, за умови надання інформації, визначеної у п.1 ч.4 цієї статті, крім випадків, установлених законом.

Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові приписи, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що інформація про несудимість/судимість особи є інформацією щодо персональних даних особи (суб'єкта персональних даних), яка може бути надана уповноваженою на це особою: або безпосередньо самій цій особі на її запит, або третій особі, за наявності відповідного дозволу суб'єкта персональних даних, або у випадках у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Враховуючи, що позивач у спірних правовідносинах є у розумінні Закону № 2297-VI є суб'єктом персональних даних, інформація щодо його несудимості/судимості може бути надана або йому особисто за його запитом, або, за запитом посадової особи Димитрівського МВ при наявності письмової згоди на це позивача, оформленої належним чином.

Колегія суддів враховуючи вищенаведене вважає, що твердження апелянта про те, що зазначена довідка може бути отримана відповідачем самостійно без наявності на це письмової згоди позивача, є помилковим.

Щодо посилання апелянта про стягнення з відповідача матеріальної шкоди колегія суддів, погоджується з судом першої інстанції, який зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України відшкодуванню підлягає майнова шкода, яка (вже) завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи. Тому, оскільки позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача коштів, які є різницею між вартістю речей, які позивач планує придбати, станом на час звернення до суду, і вартістю цих же речей, але станом на вересень 2014 року, позивачем заявлені до стягнення кошти, які не є матеріальною шкодою у розумінні чинного законодавства України.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Повний текст ухвали складений 02 липня 2015 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційнускаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 р. у справі № 805/1136/15-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 р. у справі № 805/1136/15-а - залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Рішення може бути оскаржена протягом двадцяти днів після складення постанови в повному обсязі.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Головуючий О.О.Шишов

Судді І.В.Сіваченко

О.О.Чебанов