ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
18 червня 2015 рокусправа № 804/2049/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.
суддів: Чепурнова Д.В. Сафронової С.В.
за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2015 року по справі № 804/2049/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Ремо» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Ремо» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2015 року № 0000111500.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в основу прийняття податкового повідомлення-рішення покладено висновки акту перевірки, проведеної з посиланням на акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 12.09.2014 року № 2109/26-59-22-08/377728527 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Тревелко-Груп» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.07.2014» без вимог з боку контролюючих органів щодо надання позивачем первинних документів про підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з контрагент ТОВ «Тревелко-Груп». Вказаний факт являється порушенням норм чинного податкового законодавства, оскільки у позивача наявні всі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, на підставі яких сформовано дані податкового обліку. Крім того, позивачем зазначено, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів та послуги не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 15.01.2015 р. № 0000111500.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 08.12.2014 року по 09.12.2014 року на підставі наказу № 1025 від 08.12.2014 року та повідомлення від 08.12.2014 року № 301, згідно п.п.78.1.1 п.78.1, ст.79 Податкового кодексу України ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ фірми «Ремо» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ «Тревелко-Груп» та ТОВ «Олл Гуд» за липень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки № 3282/04-66-15-00/23941751 від 09.12.2014 року.
Перевіркою встановлено порушення п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ фірма «Ремо» завищено суму податкового кредиту за липень 2014 року на суму ПДВ 97 915 грн., що призвело до заниження суми ПДВ до сплати за липень 2014 року на суму ПДВ 97 915 грн.
На підставі акту перевірки № 3282/04-66-15-00/23941751 від 09.12.2014 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.01.2015 року № 0000111500, яким ТОВ фірмі «Ремо» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 122393,75 грн., у тому числі: 97 915 грн. - за основним платежем та 24 478,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
В акті перевірки № 3282/04-66-15-00/23941751 від 09.12.2014 року податковим органом досліджувались взаємовідносини ТОВ фірми «Ремо» з контрагентом-постачальником ТОВ «Тревелко-Груп» за липень 2014 року, оскільки ТОВ у липні 2014 року».
Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції стосовно протиправності дій відповідача, зважаючи на наступне.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).
Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: механічне оброблення металевих виробів; виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач і приводів; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.
09.06.2014 року між ТОВ фірма «Ремо» (замовник) та ТОВ «Тревелко-Груп» (виконавець) укладено договір № 10-06-14. За умовами укладеного договору виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи згідно специфікацій.
На підставі укладеного договору сторонами було складено Специфікації на виконання робіт: № 1 від 09.06.2014 року на перелік робіт з обробки металевих деталей (втулки, відбивач), а саме: шліфування; № 2 від 10.06.2014 року на перелік робіт з обробки металевих деталей (втулки, ГСП, кільце упорне, зубчатий вінець червячного колеса), а саме: шліфування, нарізка різьби; № 3 від 11.06.2014 року на перелік робіт з обробки металевих деталей (втулки, гайки), а саме: шліфування.
Фактичне виконання вказаного договору підтверджено актами приймання-передачі від 14.07.2014 року, від 18.07.2014 року, 24.07.2014 року, від 28.07.2014 року, якими зафіксовано факт передачі до ТОВ «Тревелко-Груп» деталей для обробки та актами здачі-приймання виконаних робіт від 21.07.2014 року, від 29.07.2014 року, де засвідчено виконання ТОВ «Тревелко-Груп» договірних зобов'язань з виконання робіт, обумовлених вищенаведеними специфікаціями.
За фактом виконання робіт ТОВ «Тревелко-Груп» було виписано на адресу позивача відповідні податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.
Оброблені деталі в подальшому було реалізовано позивачем ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» згідно укладеного контракту на поставку обладнання, матеріалів та запасних частин №3815 від 24.10.2013 року, що підтверджено видатковою накладною № 8/3815 від 21.07.2014 року, накладною №9/3815 від 21.07.2014 року, накладною №10/3815 від 21.07.2014 року, накладною № 11/3815 від 29.07.2014 року, накладною № 12/3815 від 29.07.2014 року та товарно-транспортними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.
Сертифікатами якості №№ 8, 9, 10, 12, 13, що були надані ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ТОВ фірмою «Ремо», підтверджено відповідність продукції, що поставляється, за якістю чинним стандартам, технічним умовам, зразкам-еталонам.
Наявність у позивача умов для проведення господарської діяльності підтверджується, зокрема: штатним розкладом ТОВ фірми «Ремо», згідно якого на підприємстві працює 11 осіб, з яких: інженер, механік, слюсарі; наявністю вбудованих нежитлових приміщень - Договір оренди нерухомого майна № 12/02-3103-ОД від 01.12.2007 року, на підставі якого позивачем орендуються об'єкти нерухомого майна за адресою: вул. Макарова, 27, м. Дніпропетровськ; Договір оренди нерухомого майна власності № 12/02-3980-ОД від 19.04.2010 року, на підставі якого позивачем орендуються об'єкти нерухомого майна за адресою: вул. Адміральська, 30, м. Дніпропетровськ; Договір оренди № 16 від 01.12.2007 року на оренду у ТРКМ ДНУ обладнання, річний кошторис до договору.
Виходячи із змісту складених на підтвердження поставки (купівлі-продажу) товару документів в їх сукупності, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару (підшипників), фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.
Податкові накладні, на підставі якої позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаними контрагентами у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.
Отже, з огляду на надані позивачем докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що укладений з ТОВ «Тревелко-Груп» правочин мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним. Сторонами господарських відносин дотримані вимоги чинного законодавства України у спосіб передбачений законом, що в свою чергу підтверджує здійснення господарських операції та правомірно сформований податковий кредит.
Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали перевірки та матеріали справи також не містять.
На момент укладення та виконання означеного вище договору, контрагент позивача мав зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.
Посилання відповідача на акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 2109/26-59-22-08/37728527 від 12.09.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Тревелко-Груп» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.07.2014» як доказ нереальності проведених господарських операцій, колегією суддів не приймається до уваги, зважаючи на те, що вказаний акт є документом, що фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки.
Законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
Крім того, відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, положення якого кореспондуються з пунктом 1.4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Мінфіну України №395 від 14.03.2013, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.
Пунктом 1.5 вказаного Порядку передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів (п.1.7 Порядку №395).
У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, всупереч вищевказаним нормам права, не вказано в акті перевірки первинні документи, на підставі яких податковий орган дійшов висновку про нереальність проведених контрагентом операцій та операцій, проведених позивачем з його контрагентом.
Отже, зазначені відповідачем обставини щодо контрагента позивача ТОВ «Тревелко-Груп» не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на податковий кредит з операцій поставки товару.
Факт порушення позивачем вимог Податкового кодексу України відповідачем не доведений, внаслідок чого у відповідача відсутні правові підстави для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість.
Таким чином, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт перевірки іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.
Виявлені податковим органом та зафіксовані у відповідних актах перевірки обставини щодо контрагентів позивача не є беззаперечними доказами порушення податкового законодавства як позивачем, так і його контрагентами.
Позиція податкового органу, яка базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентом позивача, суперечить вимогам чинного законодавства.
Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку до бюджету.
До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.
Також колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).
Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.
Виходячи з вищевикладеного та, зважаючи на наявність у позивача, належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, вбачається, що позивачем виконані всі умови для віднесення відповідних сум до податкового кредиту з операцій поставки товару, виконання робіт, у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, про що прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.
Передбачені статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2015 року залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий: В.Ю. Поплавський
Суддя: Д.В. Чепурнов
Суддя: С.В. Сафронова
Судове рішення № 46189520, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд було прийнято 18.06.2015. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 804/2049/15. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: