Постанова № 46189173, 06.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 липня 2015 року № 826/1872/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна"до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0003982205 від 19.09.2014 та №0003992205 від 19.09.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0003982205 від 19.09.2014 та № 0003992205 від 19.09.2014.

У судовому засіданні 04.03.2015 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору було залучено ТОВ "Авто - Трейд", ТОВ "Періптеро" та ПП "Промтранспоставка" та був допитаний свідок ОСОБА_1, який в порядку статті 141 Кодексу адміністративного судочинства України був приведений до присяги, зі змістом статей 384, 385 Кримінального кодексу України був ознайомлений.

Позивачу було нараховано податкові зобов'язання за результатами планової виїзної перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договори, укладені між позивачем та контрагентами ТОВ "Авто - Трейд", ТОВ "Періптеро" та ПП "Промтранспоставка", ТОВ "Простір.", ТОВ "ЄТА-1" не спричиняють реального настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу, зазначає, що у період, який перевірявся податковим органом, мав фінансово - господарські відносини з даними контрагентами, які за твердженням позивача мали реальний характер, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, 05.03.2015 до суду надійшли письмові заперечення, у яких він просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті № 2184/26-53-22-05-21/32306522 від 04.09.2014, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки відповідачем наведено не було.

Представники третьої особи 1 та третьої особи 2 у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

У судове засідання представник третьої особи 3 не прибув.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 17.07.2014 по 13.08.2014 Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт № 2184/26-53-22-05-21/32306522 від 04.09.2014, яким встановлено порушення пунктів 138.2, 138.8, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 141.2 статті 141 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 416 642,00 грн. та пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 396 199,00 грн.

19.09.2014 на підставі акту № 2184/26-53-22-05-21/32306522 від 04.09.2014 були прийняті податкові повідомлення - рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання №0003982205 за платежем податок на прибуток підприємств створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 620 417,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 206806,00 грн. та № 0003992205 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 594299,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 198 100,00 грн.

Податкові повідомлення - рішення № 0003982205 від 19.09.2014 та № 0003992205 від 19.09.2014 були оскаржені в адміністративному порядку та рішенням Державної фіскальної служби України № 1347/6/99-99-10-01-01-25 від 23.01.2015 залишені без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рабен Україна", не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями № 0003982205 від 19.09.2014 та № 0003992205 від 19.09.2014, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та контрагентами ТОВ "Авто - Трейд", ТОВ "Періптеро" та ПП "Промтранспоставка", ТОВ "Простір.", ТОВ "ЄТА-1" реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини а договорами транспортного перевезення №ПО302 від 30.07.2012 з ТОВ "Авто - Трейд", № ДОН12/14 від 05.08.2013 з ТОВ "Простір.", № ПО222 від 25.06.2012 з ТОВ "ЄТА-1", №К28 від 01.03.2013 з ТОВ "Періптеро" та №ХА12021 від 02.01.2013 з ПП "Промтранспоставка" відповідно до яких перевізник приймає на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів в тому числі у зворотній тарі автомобільним транспортом по території України, згідно заявок та/або листа доставки, та/або листа забору, та/або маніфесту Експедитора та товарно = транспортних накладних.

На підтвердження реальності господарських операцій за зазначеними договорами позивачем надано суду їх копії з додатками та додатковими угодами, копії актів виконаних робіт, актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), маніфестів зі складеними до них накладними, ТТН - листів доставок, разових перепусток на право в'їзду автотрансопрту на територію позивача.

Позивачем на підтвердження наявності у контрагентів ТОВ "Авто - Трейд", ТОВ "Періптеро" та ПП "Промтранспоставка", ТОВ "Простір.", ТОВ "ЄТА-1" виробничих потужностей для виконання договорів укладених з позивачем надано суду копії договорів оренди транспортних засобів зі складеними до них актами приймання - передачі, договорів на транспортне обслуговування, договорів перевезення вантажів автомобільним транспортом, технічних паспортів на транспортні засоби.

Факт здійснення оплати за послуги роботи виконані контрагентами ТОВ "Авто - Трейд", ТОВ "Періптеро" та ПП "Промтранспоставка", ТОВ "Простір.", ТОВ "ЄТА-1" підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими довідками.

Також позивачем було надано суду нотаріально засвідчені пояснення директора ТОВ "Авто - Трейд" Дороша І.І., який підтвердив факт існування фінансово - господарських взаємовідносин з позивачем за договором № ПО302 від 30.07.2012 та надання траспортних послуг.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_1 який був співзасновником та директором ТОВ "ЄТА-1" підтвердив факт існування фінансово - господарських відносин з позивачем на надання йому транспортних послуг.

На підтвердження факт використання робіт виконаних контрагентами ТОВ "Авто - Трейд", ТОВ "Періптеро" та ПП "Промтранспоставка", ТОВ "Простір.", ТОВ "ЄТА-1" у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку з контрагентами - покупцями (замовниками), у тому числі, ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА", ПАТ "Джей Ті Інтернешенел Компані Україна", ТОВ "Компанія Віта", ТОВ «Артдеко Україна», ТОВ «КОСМЕТІКМАРКЕТ УКРАЇНА», ТОВ «Торговий дім Кристал», ПП «Торговельний будинок «СЕЗАМ», СП «Укркоттон», ТОВ «Хєллєнік Продакт Емпоріон Груп», ТОВ «Аграна Фрут Україна», ТОВ «Аграна Фрут Україна», ТОВ «АДА-СЕРВІС», ТОВ «АДВЕНТ ІНВЕСТ», ТОВ Аквалайф Україна», ТОВ «Алєс», ТОВ «Арікол», ТОВ «Бадагоні - Україна», ТОВ «Бакалдрін Україна», ТОВ «БАРРЕЛ», ТОВ «БАРРЕЛ», ТОВ «ВЕЛЮКС Україна», ТОВ «Вельта ЛТД»,ТОВ Торгівельно-виробнича компанія ГЕОТОН», ПП Тригоренко, ТОВ «Джем ЛТД», ТОВ «ДУШІ МАРКЕТИНГ», ТОВ «ІНТ-Л ТОЙС», ТОВ «Марані Україна», ПАТ Одеський кабельний завод «Одескабель», ТОВ «ЕСТЕЛЬ УРАЇНА», ТОВ «Кордоба АЕТ Україна», ТОВ «ПМПЛЮС» », ТОВ «Еколан Інгредієнти», ТОВ «Електралайн Юкрейн», ТОВ «Віробничо-комерційна фірма «Елта», ТОВ «Інвестиційна компанія МВМ», ТОВ «Інформаційні комп'ютерні системи», ТОВ «ТД Інфанта» та інші, позивачем надано суду копії договорів про надання логістичних послуг, актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), ТТН-листів доставки, манісфестів.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що контрагенти позивача ТОВ "Авто - Трейд", ТОВ "Періптеро" та ПП "Промтранспоставка", ТОВ "Простір.", ТОВ "ЄТА-1" не відобразили у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ними не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "Авто - Трейд", ТОВ "Періптеро" та ПП "Промтранспоставка", ТОВ "Простір.", ТОВ "ЄТА-1".

Посилання відповідача на акти №1574/14-04-22-02/38395560 від 08.07.2014, №96/14-04-22-02/34606858 від 25.10.2013, № 489/14-02-22-01-10 від 27.02.2014 не приймаються судом до уваги з огляду на те, що як вбачається зі змісту зазначених актів, копії яких наявні в матеріалах справи, при проведенні перевірок/встновлення факту неможливості проведення перевірки за результатами яких було складено зазначені акти фінансово - господарські взаємовідносини між позивачем та підприємствам щодо яких проводилась перевірка не досліджувались.

Необґрунтованість посилань відповідача на акти №1102/26-55-22-03/36758330 від 11.09.2013, №33/20-30-22-01-14/34330452 від 10.12.2013, № 1070/14-02-22-01/38086723 від 10.12.2013, 140/14-02-22-01/36270804 від 22.07.2014 зумовлюється наступним.

Згідно з пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом державної податкової адміністрації України №236 від 22.04.2011 у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

Таким чином, акти №1102/26-55-22-03/36758330 від 11.09.2013, №33/20-30-22-01-14/34330452 від 10.12.2013, № 1070/14-02-22-01/38086723 від 10.12.2013, 140/14-02-22-01/36270804 від 22.07.2014, не можуть бути належними доказами на підтвердження допущення позивачем порушення норм податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами щодо яким їх було складено.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з контрагентами ТОВ "Авто - Трейд", ТОВ "Періптеро" та ПП "Промтранспоставка", ТОВ "Простір.", ТОВ "ЄТА-1" суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та зазначеними мали реальний товарний характер.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пунктів 150.1 та 150.3 статті 150 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "Авто - Трейд", ТОВ "Періптеро" та ПП "Промтранспоставка", ТОВ "Простір.", ТОВ "ЄТА-1" в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту по операціях з зазначеними контрагентами.

Крім того, згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0003982205 від 19.09.2014 та № 0003992205 від 19.09.2014.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов