Постанова № 46188930, 23.06.2015, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 р. м. Чернівці Справа № 824/578/15-а

12:48 год

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Григораша В.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Павлюка А.Г.;

представника позивача - ОСОБА_1;

представників відповідача - Шандро А.Д., Олара В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Чернівецької області Головного управління ДФС у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В поданому до суду адміністративному позові фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (позивач) просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Чернівецької області Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (відповідач) від 12.02.2015 року №0000082202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає рішення про застосування штрафних санкцій незаконним і таким, що підлягає скасуванню. Так, позивач вважає, що акт перевірки, як передумова для прийняття оскаржуваного рішення, оформлений найганебнішим чином, зокрема, в п. 4.3. акта не вказано нічого про пропозицію прибуття до податкового органу та не вказано в який термін позивач має право це зробити, чим позбавлено його можливості надати пояснення та ознайомитись хоча б з документами, зазначеними в п. 4.5. акта, які слугували підставою для прийняття спірного рішення. Вважає, що без такої процедури неможливо вчинити дії по наданню документу юридичного значення, присвоюючи акту реєстраційний номер та ще й датою 28.01.2015 року, адже в фабулі акта від 28.01.2015 року не проводились записи на сторінці 1 щодо дат його реєстрацій, реєстраційних номерів акта перевірки. В акті перевірки вказано про початок перевірки о 14 год. 26 хв. і закінчення - о 16 год. 16 хв. 28.01.2015 року, тобто аж ніяк неможливо було присвоїти акту реєстраційний номер у цей час.

Позивач у позовній заяві також вказував на те, що направлення на перевірку №8 та №9 від 27.01.205 року йому не пред'являли, але про них написано в п. 1.3. акта. Перевірка проводилась на підставі Наказу №6-фп від 27.01.2015 року "Про проведення фактичної перевірки" хоча, на думку позивача, перевірка буває лише планова та позапланова.

Також позивач зазначав, що його в установлену законом порядку не було повідомлено за 10 днів про проведення перевірки. Також вказував на те, що працівниками податкового органу було проігноровано вказівку Прем'єр-міністра України, який на початку січня 2015 року заборонив проведення будь-яких перевірок в системі малого та середнього бізнесу.

Вказував також на те, що з рішення, яке прийняте на підставі акта перевірки, незрозуміло чи керівник чи заступник керівника являється його автором, як і невідомо, що за розрахунок штрафних санкцій додається, про який йде мова в останньому рядку цього рішення, оскільки його фактично немає та не було.

Зазначив, що саме в сукупності всі критерії відносно правомірності та послідовності вчинення дій по створенню акта від 28.01.2015 року, присвоєння йому реєстраційного номеру від 28.01.2015 року та враховуючи очевидний факт відсутності направлень для проведення перевірки відображають протиправність прийнятого рішення та є підставою для його скасування.

Відповідач, не погоджуючись із позовними вимогами, надав суду письмові заперечення в яких зазначив, що п.п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (далі - ПК України) встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Позивач здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами в магазині, барі за місцем розташування смт. Берегомет, вул. Кобилянська, 29 та проводить розрахункові операції.

Фактична перевірка позивача проводилась з метою перевірки дотримання ним законодавства України з питань дотримання вимог ПК України в частині здійснення господарської діяльності та Законів України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями), від 19.12.1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (із змінами та доповненнями), постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" та інших законодавчих актів.

Порядок проведення фактичної перевірки передбачений ст. 80 ПК України, зокрема п. 80.1 цієї статті ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи), а тому вважає, що представники податкового органу діяли в межах та на підставі чинного законодавства.

Представники відповідача зазначили, що відповідно до п.80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитись на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, яким у даному випадку є наказ від 27.01.2015 року № 6-фп (далі -наказ), який був вручений позивачу, що ним і не заперечується. Відповідно до наказу перевірка проводилась на підставі п.п. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80 ПК України "неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками".

Вважають, що твердження позивача про те, що йому не надано направлення на перевірку №8 та №9 від 27.01.2015 року не відповідають дійсності, що підтверджується копіями вказаних направлень з підписом позивача про їх пред'явлення та вручення. Крім того зазначили, що позивачу було пред'явлено службові посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки та які і проводили перевірку.

Зазначили, що під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем законодавства, що зафіксовані актом перевірки, який був підписаний позивачем, посадовими особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки 28.01.2015 року та зареєстрований 29.01.2015 року за реєстраційним номером 0005/24/13/22/НОМЕР_1, тобто не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. В акті перевірки міститься інформація про те, що один примірник акта перевірки був отриманий безпосередньо ФОП ОСОБА_4 Також, має місце відмітка про ознайомлення з вказаним актом даного суб'єкта господарювання про що ним особисто був вчинений відповідний запис у акті перевірки і жодних зауважень у суб'єкта господарювання під час вчинення вказаних дій, не виникало.

Вважають, що працівники податкового органу під час проведення фактичної перевірки позивача діяли відповідно до вимог чинного законодавства України.

Крім того, представники відповідача звертали увагу суду на те, що позивач визнає факти допущених ним порушень податкового законодавства, про що ним вказано у його письмових поясненнях від 28.01.2015 року та в п.п. 4.1 п.4 акта перевірки ним особисто вчинено запис про те, що у нього немає зауважень до даного акту, а тому жодних записів щодо висновків до зауважень у п.п. 4.2. п. 4 акта перевірки також не вчинялось. Крім того, представники відповідача звертали увагу на те, що у відповідності до п. 86.7. ст. 87 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта, однак будь яких заперечень на акт перевірки протягом п'яти робочих днів з дня його отримання до контролюючого органу від позивача не надходило.

Таким чином, у зв'язку із тим, що пояснення позивачем надано до акту під час проведення перевірки, зауважень до акта перевірки з боку позивача не було та те, що документи додані до акта перевірки і зазначені у п.п. 4.5 п. 4 долучені до акта перевірки за безпосередньої участі позивача, то п.п. 4.3 п.4 акта перевірки не заповнювався.

На підставі акта перевірки №0005/24/13/22/НОМЕР_1 від 28.01.2015 року, який було підписано позивачем без зауважень, заступником начальника ДПІ у Вижницькому районі Чернівецької області 12.02.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000082202 про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 5258,50 грн.

Представники відповідача зазначили, що позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2015 року №0000082202 ДПІ у Вижницькому районі ГУ ДФС у Чернівецькій області, оскільки вважає акт перевірки №0005/24/13/22/НОМЕР_1 від 28.01.2015 року оформлений "найганебнішим чином", однак вважають, що посадовими особами податкового органу проведена фактична перевірка на законних підставах, порушення, які виявлені під час перевірки 28.01.2015 року відображені в даному акті згідно вимог чинного законодавства.

Також зазначили, що податковим законодавством України передбачена процедура розрахунку суми зобов'язання перед бюджетом, яку проводить контролюючий орган. Всі результати такого розрахунку надсилаються платнику у вигляді повідомлення-рішення. У податковому повідомленні-рішенні міститься інформація про підстави нарахування суми, розмір суми, терміни сплати, та строк оскарження, проте така скарга до податкового органу позивачем не подавалась. Також, у спірному податковому повідомленні-рішенні зазначено про те, що розрахунок штрафних санкцій додається.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог та просили суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі, з таких підстав.

Судом встановлено, що 28.01.2015 року на підставі наказу начальника Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 27.01.2015 року №6-фп (а.с.11), представниками відповідача, проведено перевірку господарської одиниці - магазину-бару, що розташований за адресою АДРЕСА_1, суб'єкта господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1) за дотриманням порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі на виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до наказу начальника Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 27.01.2015 року №6-фп фактична перевірка позивача проводилась з метою перевірки дотримання ним законодавства України з питань дотримання вимог ПК України в частині здійснення господарської діяльності та Законів України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями), від 19.12.1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (із змінами та доповненнями), постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" та інших законодавчих актів.

Перевірку здійснювали заступник начальника відділу контролю за проведенням розрахункових операцій управління податкового обліку та митного аудиту ГУ Міндоходів у Чернівецькій області Шапка Микола Дмитрович на підставі направлення №8 від 27.01.2015 року та головний державний ревізор-інспектор відділу контролю за проведенням розрахункових операцій та проведення фактичних перевірок управління податкового та митного аудиту ГУ Міндоходів у Чернівецькій області Біленька Альона Іванівна на підставі направлення №9 від 27.01.2015 року. Перевірка тривала з 14 год. 26 хв. по 16 год. 45 хв. 28.01.2015 року (а.с. 36-37).

Вказані направлення на перевірку та наказ про проведення фактичної перевірки №6-фп були пред'явлені ФОП ОСОБА_4 28.01.2015 року о 14 год. 26 хв., про що останній підписався на самих направленнях.

Так, під час перевірки встановлено, що при реалізації однієї пляшки горілки "Златогор чиста сльоза м'яка" 38%, місткістю 0,5 л., вартістю 40,00 грн, реєстратор розрахункових операцій не застосовувався, розрахунковий чек не роздрукований та не виданий покупцю; встановлено факт нероздрукування фіскального звітного чеку РРО № 2401000643р14 за 01.01.2015 року; встановлено факт незбереження фіскального звітного чеку РРО №240100644 за 01.01.2015 рік №1397; встановлено факти неоприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій №2401000644р14 від 03.10.2014 року на підставі фіскальних звітних чеків №1416 за 20.01.2015 рік на суму 120,0 грн, №1417 за 21.01.2015 рік на суму 107,0 грн, №1418 за 22.01.2015 рік на суму 98,50 грн, №1419 за 23.01.2015 рік на суму 107,0 грн, №1420 за 24.01.2015 рік на суму 95,0 грн, №1421 за 25.01.2015 рік на суму 95,0 грн, №1422 за 26.01.2015 рік на суму 113,50 грн, №1423, за 27.01.2015 рік на суму 179,50 грн. Всього неоприбутковано у розділ №2 "Обліку руху готівки та сум розрахунків" КОРО №2401000644р14 від 03.10.2014 року готівкові кошти на загальну суму 915,50 грн.

Відповідно до акту зняття залишків готівки на місці проведення розрахунків, виручка разом із залишком готівки на початок дня у магазині склала 265,94 грн, у барі складала 0,00 грн (а.с.43, 45).

Копії КОРО та фіскальних Z-звітів РРО знаходяться в матеріалах справи та дослідженні в судовому засіданні (а.с.44, 46-49).

За результатами перевірки складено акт перевірки від 28.01.2015 року, що зареєстрований 29.01.2015 року за №0005/24/13/22/НОМЕР_1, яким зафіксовано порушення позивачем пунктів 1, 2, 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95 (із змінами та доповненнями) та п. 2.6. Положення Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 (із змінами та доповненнями) (а.с.39-40).

28.01.2015 року позивача було ознайомлено з актом перевірки та ним отримано один примірник акта перевірки під підпис. Зауважень до акта перевірки у позивача не було, про що він розписався у п. 4.1. акта перевірки.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_4 до акта перевірки від 28.01.2015 року "горілка не пробита в РРО по вині продавця; звіт не роздруковувався оскільки не збережений по неуважності продавця; в розділі 2 книги обліку розрахункових операцій не оприбутковано готівкові кошти в сумі 915,50 грн на підставі фіскальних звітних чеків №№1416-1423 тому що відповідальні особи цього не зробили" (а.с. 41).

На підставі акта перевірки від 28.01.2015 року за №0005/24/13/22/НОМЕР_1 заступником керівника ДПІ у Вижницькому районі ГУ Міндоходів у Чернівецькій області Додяком В.В. винесено податкове повідомлення-рішення форми "С" від 12.02.2015 року №0000082202, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 5258,80 грн (а.с.34). До податкового повідомлення-рішення форми від 12.02.2015 року №0000082202 додано рекомендований розрахунок, відповідно до якого загальна сума фінансових санкцій накладених на позивача складає 5258,50 грн (а.с. 35).

Корінець вказаного податкового повідомлення-рішення 13.02.2015 року надісланий позивачу рекомендованим листом, що підтверджується фіскальним чеком (а.с.33).

Податкове повідомлення-рішення від 12.02.2015 року №0000082202 позивач до вищестоящих податкових органів не оскаржував, а звернувся до суду із позовом про визнання його протиправним та скасування.

До вказаних спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Згідно п.п. 3.1. ст. 3 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п. 75.1.3. ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки передбачений ст. 80 ПК України. Зокрема відповідно до п. 80.1. ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно п.п. 80.2.4. п. 80.2. ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, зокрема, за неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками.

В свою чергу, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року №71 (далі - Закон №71) встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Проте слід зазначити, що обмеження права фіскальних органів на проведення з 01.01.2015 року перевірок не поширюється на: 1) перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари; 2) на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій; 3) перевірки повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.

Отже за наявності вищезазначених підстав та при дотриманні вимог пункту 80.2 статті 80 ПК України контролюючі органи можуть проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання - юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з річним обсягом доходів до 20 млн. гривень.

Пунктом 80.5. статті 80 ПК України встановлено, що допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

В свою чергу, пунктом 81.1. статті 80 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

З аналізу вказаної норми слідує, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Така ж позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Foods and Goods L.T.D." до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до наказу начальника Головного управління ДФС у Чернівецькій області "Про проведення фактичної перевірки" від 27.01.2015 року №6-фп перевірка позивача проводилась на підставі п.п. 80.2.4 п. 80. 2 ст. 80 ПК України "неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками".

З матеріалів справи також встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин, позивач здійснював роздрібну торгівлю підакцизними товарами, зокрема, алкогольними напоями та тютюновими виробами з застосуванням реєстратора розрахункових операцій, а тому обмеження встановлені Законом №71 щодо права податкового органу на проведення з 01.01.2015 року перевірок в даному випадку не поширюються та за наявності вищенаведених підстави для проведення фактичної перевірки, у даному випадку перевірку призначено правомірно.

Фактична перевірка позивача проведена посадовими (службовими) особами податкового органу на підставі наказу начальника Головного управління ДФС у Чернівецькій області "Про проведення фактичної перевірки" від 27.01.2015 року №6-фп та направлень на перевірку № 8 та №9 від 27.01.2015 року.

З матеріалів справи встановлено, що направлення на проведення перевірки №8 та №9 від 27.01.2015 року пред'явлено позивачу 28.01.2015 року о 14 год. 26 хв. та у той же час вручено копію наказу "Про проведення перевірки" 27.01.2015 року №6-фп, про що позивач розписався на самих направленнях (а.с.36-38).

Таким чином, оскільки позивач допустив посадових (службових) осіб податкового органу до проведення перевірки, не використавши своє право у разі незгоди не допускати посадових (службових) осіб до проведення перевірки, тому підстави для визнання протиправними дій відповідача з проведення такої перевірки відсутні.

Враховуючи наведене, суд вважає, що твердження позивача, як на одну з підстав для задоволення адміністративного позову, про те, що йому не пред'явлено направлення на перевірку № 8 та № 9 від 27.01.2015 не відповідають дійсності, а тому не беруться судом до уваги.

Пунктом 80.10. статті 80 ПК України встановлено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

В свою чергу, пунктом 86.1. статті 86 ПК України встановлено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно п. 86.5. ст. 86 ПК України акт (довідку) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його законними представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

В свою чергу пунктом 86.7. статті 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Участь керівника відповідного контролюючого органу (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

З аналізу положень п. 86.7. ст. 86 ПК України слідує, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, він має право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки та має право має право брати участь у розгляді цих заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях до акту (довідці) перевірки. У такому випадку контролюючий орган зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення розгляду його заперечень.

Судом встановлено, за наслідками перевірки та у зв'язку з виявленням порушення позивачем податкового законодавства, посадовими (службовими) особами податкового органу 28.01.2015 року було складено акт перевірки, який був підписаний позивачем, посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки 28.01.2015 року та зареєстрований 29.01.2015 року за реєстраційним номером 0005/24/13/22/НОМЕР_1, тобто не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки, як і визначено п. 86.5 ст. 86 ПК України, а тому будь-яких порушень щодо реєстрації вказаного акту перевірки, на які посилався позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

З матеріалів справи судом також встановлено, що в акті перевірки міститься інформація про те, що один примірник акта перевірки був отриманий безпосередньо ФОП ОСОБА_4 та має місце відмітка про його ознайомлення з вказаним актом, про що ним особисто був вчинений відповідний запис і жодних зауважень до акту перевірки у позивача не було.

Крім того слід зазначити, що у письмових поясненнях позивача від 28.01.2015 року до акта перевірки ним власноручно вказано на факти допущених ним порушень податкового законодавства та в п.п. 4.1 п.4 акта перевірки ним особисто вчинено запис про те, що у нього немає зауважень до даного акта перевірки, а тому жодних записів щодо висновків до зауважень у п.п.4.2. п.4 акта перевірки правомірно не вчинялось.

В свою чергу, як встановлено в ході судового розгляду, позивач протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта не подавав до контролюючого органу будь-яких заперечень щодо висновків перевірки чи фактів і даних, викладених в акті перевірки, а тому, за відсутності таких заперечень, у податкового органу були відсутні підстави повідомляти позивача про місце і час проведення розгляду його заперечень, яких і не було.

Суд вважає за необхідне зазначити, що загальне поняття акта перевірки наведено у пункті 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за №34/18772), згідно з яким акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Згідно із п. 58.1 ст. 58 та п. 86.8 ст. 86 ПК України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Пунктом 58.1. ст. 58 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій. Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За результатами перевірки господарської діяльності позивача, представниками податкового органу складено акт перевірки від 28.01.2015 року, що зареєстрований 29.01.2015 року за №0005/24/13/22/НОМЕР_1, яким зафіксовано порушення позивачем пунктів 1, 2, 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №265/95 (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №265/95-ВР) та п. 2.6. Положення Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 (із змінами та доповненнями) і жодних заперечень чи зауважень щодо таких висновків про встановлені порушення, як під перевірки так і під час розгляду даної справи у суді з боку позивача та його представника не було.

Згідно п. 11 Підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Відповідно до пунктів 1 та 4 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: п. 1) у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; п. 4) двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання.

Абзацом 3 статті Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 року №436/95 (далі - Указ Президента України №436/95) установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

На підставі акта перевірки №0005/24/13/22/НОМЕР_1 від 28.01.2015 року, який було підписано позивачем без зауважень, заступником начальника ДПІ у Вижницькому районі ГУ Міндоходів у Чернівецької області Додяком В.В. 12.02.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000082202 про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 5258,50 грн.

Суд вважає суб`єктивним твердження представника позивача під час розгляду справи про незрозумілість йому того, ким винесено оскаржуване рішення чи керівником чи заступником керівника, оскільки ним не заперечувався факт того, що на момент винесення оскаржуваного рішення Додяк В.В. був заступником начальника ДПІ у Вижницькому районі Чернівецької області, який у відповідності положень п. 86.8 ст. 86 ПК України мав право для його винесення.

Як свідчать матеріали справи, згідно податкового повідомлення-рішення від 12.02.2015 року №0000082202 податковим органом до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 5258,50 грн, в тому числі: - відповідно до п. 1 ст. 17 Закону №265/95-ВР - 1,0 грн; відповідно до п. 4 ст. 17 Закону №265/95-ВР - 680,00 грн (340,00*2); відповідно до абз. 3 ст. 1 Указу Президента України №436/95 - 4577,50 грн (915,50 грн *5).

Також, у податковому повідомленні рішенні від 12.02.2015 року № 0000082202 ДПІ у Вижницькому районі ГУ Міндоходів у Чернівецькій області зазначено про те, що розрахунок штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) додається, як і передбачено п. 58.1. ст. 58 ПК України.

Слід відзначити, що будь-яких зауважень щодо розрахунку розміру штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 12.02.2015 року №0000082202 у позивача та його представника під час розгляду справи не було.

Враховуючи встановлені обставини у справі та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення форми від 12.02.2015 року № 0000082202 ДПІ у Вижницькому районі ГУ Міндоходів у Чернівецькій області, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями на загальну суму 5258,50 грн є обґрунтованим та правомірним, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним і скасування.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідач при прийнятті спірного рішення діяв відповідно до вимог ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України. Судовим розглядом не встановлено порушення відповідачем зазначених критеріїв при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому таке рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

В судовому засіданні з боку відповідача надано достатньо аргументів та доводів, які свідчать, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.02.2015 року №0000082202 прийняте обґрунтовано, на підставі, в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та податковим законодавством України, в зв'язку з чим, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ч. 3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року №3674-VI під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) на користь Державного бюджету України (отримувач: ГУКСУ у Чернівецькій області, рахунок №31219206784002, МФО 856135, ЄДРПОУ отримувача: 37978173) дев'яносто відсотків від суми судового збору, що становить 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн 30 коп.

У відповідності до ст.ст. 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.

Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.О. Григораш

Постанова в повному обсязі складена 30 червня 2015 р.