Постанова № 46188150, 30.06.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

30 червня 2015 року Справа № 814/1728/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Зощак В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовом

Южноукраїнська ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області, вул. Енергобудівників, 5, Южноукраїнськ, Миколаївська область,55000

до

Відділу ДВС Южноукраїнського міського управління юстиції, бул. Цвіточний, 4,Южноукраїнськ,Миколаївська область,55002

про

визнання незаконними дії, скасування постанови про зупинення виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

Южноукраїнська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі по тексту також – позивач, ДПІ) звернулася до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції (далі по тексту також – відповідач, ДВС), в якому просила визнати незаконними дії ДВС щодо винесення постанови про зупинення виконавчого провадження від 17.04.2015 р. (виконавче провадження №47217876), скасувати вказану постанову та зобов’язати відділ державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції поновити виконавче провадження. В обґрунтування вимог позивач вказав, що під час винесення оскаржуваної постанови державним виконавцем неправомірно застосовано п.8 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки зобов’язання, які пред’явлені ДПІ до виконання є поточними, а тому на них не розповсюджується дія мораторію, встановленого ухвалою Господарського суду Миколаївської області.

Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись в запереченнях на правомірність дій державного виконавця.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову і можливість його задоволення, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що 31.03.2003р. господарським судом Миколаївської області прийнято рішення про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ “Юженергобуд” та відповідно до ст.12 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” введено мораторій на виконання боржником грошових зобов’язань та зобов’язань зі сплати податків і зборів. (ухвала господарського суду Миколаївської області від 31.03.2003 р. про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ “Юженергобуд”).

04.12.2014 р. Миколаївським окружним адміністративним судом прийнято рішення про стягнення з ВАТ “Юженергобуд” податкової заборгованості (справа №814/3349/14).

17.04.2015 р. державним виконавцем ДВС винесено постанову про зупинення виконавчого провадження №47217876, відкритого на підставі виконавчого листа №814/1599/14 від 21.10.2014 р., згідно п.8 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки 31.03.2003 р. ухвалою Господарського суду Миколаївської області порушено провадження у справі (№5/81(14/169-нр) про банкрутство ВАТ «Юженергобуд» (далі по тексту також - боржник).

Відповідно до п.8 ст.37 ЗУ “Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає обов’язковому зупиненню у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

Згідно ч.1 ст. 19 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною другою та третьою цієї статі встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Стаття 1 Закону визначає, що поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч.5,6 ст.19 Закону дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на: вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов’язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення. Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов’язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор). Під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п’ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

Вказані норми регулюють правовідносини, що виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів. При цьому, з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, який має право укладати угоди та ін., та у якого можуть виникати нові зобов'язання.

З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Стосовно зобов'язань позивача, який є поточним кредитором, то враховуючи, що строк виконання зобов'язань настав у позивача після 31.03.2003 р., тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих податкових зобов'язань не розповсюджувалась.

Таким чином, державним виконавцем неправомірно застосовано п.8 ст.37 ЗУ “Про виконавче провадження”, оскільки зобов’язання, які пред’явлені ДПІ до виконання є поточними, а тому на них не розповсюджуються мораторій, встановлений за ухвалою господарського суду Миколаївської області.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись. ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконними дії відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції щодо винесення постанови про зупинення виконавчого провадження від 17.04.2015 року (виконавче провадження №47217876),

3. Скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції про зупинення виконавчого провадження від 17.04.2015 року (виконавче провадження №47217876) та зобов’язати відділ державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції поновити виконавче провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний