Постанова № 46188118, 01.07.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2015 року справа № 814/1799/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Зощак В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, Миколаїв, 54001

до відповідача:Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, вул. Адміральська, 27/1, Миколаїв, 54001

про:скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 31.03.2010року № ВП 18395468,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач) звернувся до суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі по тексту також - відповідач, ДВС), в якому просила:

скасувати постанову Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 31.03.2010 р. №ВП 18395468 про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження;

зобовязати Центральний відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції зняти арешт з усього майна, що належить ОСОБА_1.

В обґрунтування вимог позивач вказала, що державним виконавцем на виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва про стягнення з позивачки заборгованості на користь ПАТ КБ «Приватбанк» в сумі 13101,90 грн. накладено арешт на її майно, про що їй стало відомо лише в 2015 році. Проте, заборгованість перед ПАТ КБ «Приватбанк» ліквідована, а отже відсутні підстави для продовження арешту належного їй майна.

Відповідач позов не визнав, зазначивши в запереченнях на правомірність оспорюваних дій та процесуальних документів, вчинених посадовими особами відповідача на підставі приписів Закону України «Про виконавче провадження».

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень судам належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч.4 ст.57 Закону, Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно п.2 ч.1 ст.47 Закону, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

При розгляді справи встановлено, що 30.01.2010 р. державним виконавцем Центрального ВДВС ММУЮ відкрито виконавче провадження №18395468 з примусового виконання виконавчого листа №2-1-809 від 03.03.2010 р., виданого Центральним районним судом м. Миколаєва, яким з ОСОБА_1 стягнено заборгованість на користь ПАТ КБ «Приватбанк» в сумі 13101,90 грн.

Постановою державного виконавця Центрального ВДВС ММУЮ від 31.03.2010 р. накладений арешт на майно боржника.

27.11.2012 р. вказаний виконавчий документ був повернутий стягувачу, у звязку з відсутністю майна на яке можна звернути стягнення.

Згідно довідки ПАТ КБ «Приватбанк» від 01.04.2015 р. заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «Приватбанк» в сумі 13101,90грн. ліквідована.

Відповідно до ч.5 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, оскільки рішення суду про стягнення на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості з ОСОБА_1 виконано, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи довідка від стягувача, а отже потреба в арешті майна ОСОБА_1, як засобу для забезпечення реального виконання рішення, відсутня, вказане є підставою для скасування постанови державного виконавця про накладення арешту на майно ОСОБА_1.

В той же час, вимога щодо зобов'язання ДВС зняти арешт з усього майна, що належить ОСОБА_1, не може бути задоволена судом, оскільки є декларативною і фактично дублює вимогу про скасування постанови державного виконавця, а тому належним і повним захистом порушеного права, в даному випадку, є скасування постанови про накладення арешту на майно боржника.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати постанову Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 31.03.2010 р. №ВП 18395468 про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження.

В задоволені інших позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний