Постанова № 46188111, 12.06.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

12 червня 2015 року Справа № 814/561/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Зощак В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "ПРОМСТРОЙСЕРВІС-М", АДРЕСА_1,Миколаїв,54017

доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Г. Петрової, 2-а,Миколаїв,54029

проскасування податкового повідомлення - рішення від 31.10.2014року № НОМЕР_1, ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ПРОМСТРОЙСЕРВІС-М» (далі по тексту також позивач, приватне підприємство) посилаючись на незаконність оспорюваного рішення, звернулось до адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі по тексту також відповідач, ДПІ) від 31.10.2014 р. №0002802202, яким Товариству визначене грошове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 66497,50 грн.

Відповідач позов не визнав, зазначивши про обґрунтованість оспорюваного податкового повідомлення-рішення, яке прийняте на підставі висновку про безтоварність господарських операцій між ПП «ПРОМСТРОЙСЕРВІС-М» і ПП «БК «АТРІУМ-СЕРВІС» та ПП «КИЇВБУДТРАНС-СЕРВІС» в періоді, що був предметом перевірки.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.

В період з 30.09.2014 р. по 06.10.2014 р. ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «ПРОМСТРОЙСЕРВІС-М» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правовідносин з ПП «БК «АТРІУМ-СЕРВІС» за лютий, березень, липень 2014 року та ПП «КИЇВБУДТРАНС-СЕРВІС» за квітень 2014 року, результати якої оформлено Актом № 2474/14-04-22-02/38841650 (далі по тексту також - Акт).

В ході перевірки відповідач дійшов висновку про порушення підприємством п.198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 53198,00 грн.

За результатами перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0002802202, яким субєкту господарювання визначене грошове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 66497,50грн., з яких 53198,00 грн. - основного зобовязання та 13299,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення контролюючим органом податкових зобовязань слугував висновок ДПІ про безтоварність господарських операцій ПП «ПРОМСТРОЙСЕРВІС-М» з ПП «БК «АРТЕРІУМ-СЕРВІС» та ПП «КИЇВБУДТРАНС-СЕРВІС», що грунтується на судженнях про: відсутність в актах прийняття виконаних робіт, виписаних ПП «БК «АРТЕРІУМ-СЕРВІС» на адресу ПП «ПРОМСТРОЙСЕРВІС-М», інформації про субпідрядників; відсутність в актах виконання робіт інформації про договори, за якими виконувалися роботи; наявність акта про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «БК «АРТЕРІУМ-СЕРВІС».

Досліджуючи обставини, з якими закон пов'язує наявність або відсутність в діях суб'єкта господарювання податкового правопорушення, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.1 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобовязань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Приписами п.198.1 ст.198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобовязань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобовязаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Не можуть бути включені до складу валових витрат та податкового кредиту витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені дійсними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

Для віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту в розумінні ПК України не передбачається умова відслідкування та контролю платником податку (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом, а тим більше контрагентів безпосереднього контрагента субєкта господарювання. Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

До того ж суб'єкт господарювання (добросовісний учасник угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання як платник податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди щодо сплати податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення в складі валових витрат та податкового кредиту понесені витрати на придбання товарів (послуг), якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження понесених витрат та фактичного здійснення господарських операцій.

Недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарів (послуг) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності субєкта господарювання, який виконав зобовязання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

Зазначена правова позиція, зокрема, викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.2010р. за позовом ПП Армавір до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 19.11.2010р. у справі за позовом ВАТ Кременчуцький завод технічного вуглецю до Кременчуцької ОДПІ, від 31.01.2011р. за позовом ЗАТ Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської ОДПІ, а також у Рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. по справі Булвес проти Болгарії. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

При розгляді справи встановлено, що позивач (замовник) у періодах, які були предметом перевірки, уклав з ПП «БК «АТРІУМ-СЕРВІС» (субпідрядник) договори на виконання робіт (договір підряду від 20.02.2014р. №1/А, договір підряду від 10.03.2014р. №21-А, договір підряду від 01.06.2014 року №31/А), згідно яких ПП «БК «АТРІУМ-СЕРВІС» зобовязувалося виконати комплекс робіт по ремонту теплоізоляції трубопроводів і обладнання, футеровки (обмурівки) парового котла, ремонту бетонних та залізобетонних конструкцій, комплекс робіт з ремонту обладнання та ін..

ПП «БК «АТРІУМ-СЕРВІС», як постачальником будівельних послуг видано позивачу податкові накладні, які належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Роботи за вказаними договорами приймалися позивачем на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт. Оплата виконаних робіт проводилась позивачем в безготівковій формі на підставі умов договорів та рахунків-фактури, що підтверджується рахунками-фактури та виписками з банківського рахунку позивача.

Контролюючим органом визнано наявність необхідних документів для підтвердження господарських операцій та формування податкового кредиту.

21.04.2014р. позивач (замовник) уклав з ПП «КИЇВБУДТРАНС-СЕРВІС» (виконавець) договір підряду за №22-А, відповідно до умов якого ПП «КИЇВБУДТРАНС-СЕРВІС» зобовязувалося виконати комплекс робіт по ремонту теплоізоляції трубопроводів і обладнання, футеровки (обмурівки) парового котла.

Роботи за вказаним договором приймалися позивачем на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт №185, №186 за квітень 2014 року.

По мірі виконання будівельних робіт, в порядку та на умовах, визначених вказаним договором контрагент-постачальник виставив позивачу рахунки-фактури №197 від 21.04.2014р. та №198 від 21.04.2014р. для подальшої оплати їх позивачем. Оплата виконаних робіт проводилась позивачем в безготівковій формі на підставі рахунків-фактури, що підтверджується рахунками-фактури та виписками з банківського рахунку позивача.

ПП «КИЇВБУДТРАНС-СЕРВІС», як постачальником будівельних послуг, видано позивачу податкові накладні, які зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Посилання відповідача на Акт від 15.09.2014р. ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки субєкта господарювання ПП «БК «АТРІУМ-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38871786) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період травень-липень 2014 року» (відповідно до висновків вказаного акта ДПІ дійшла висновків про безтоварність операцій ПП «БК «АТРІУМ-СЕРВІС» із його контрагентами по ланцюгу постачання), в даному випадку є невмотивованим. Так, посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки не має правового значення, оскільки субєктом владних повноважень при прийняті оспорюваних рішень дана правова оцінка господарським операціям за по липень 2014 року, а акт про неможливість проведення звірки в звязку з незнаходженням підприємства за юридичною адресою складено 15.09.2014р. Крім того, законодавець не визначає (відсутній причинно-наслідковий звязок) незнаходження підприємства за місцем реєстрації умовою визнання господарських операцій такими, що не відбулися.

До того ж, постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24.11.2014р. по справі №821/4095/14 (рішення набрало законної сили) адміністративний позов ПП «БК «АТРІУМ-СЕРВІС» задоволено повністю, судом визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, які полягають в зміні в електронній базі даних АІС «Податковий блок» задекларованих ПП «БК «Атріум-Сервіс» показників податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ за період травень-липень 2014 року, на підставі акта від 20.08.2014 року №1925/26-59-22-08 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «БК «Атріум-Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин за період червень 2014 року» та акта від 03.09.2014 року № 2043/26-59-22-08 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «БК «Атріум-Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин за період травень, липень 2014 року, а також зобовязано відновити в електронній базі даних показники податкових зобов'язань та податкового кредиту. А постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24.11.2014р. по справі №821/4093/14 задоволено адміністративний позов ПП «КИЇВБУДТРАНС-СЕРВІС» щодо визнання протиправними дій ДПІ, які полягають в зміні в базі даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС «Податковий блок» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, задекларованих ПП «КИЇВБУДТРАНС-СЕРВІС» у травні 2014 року, на підставі акту ДПІ № 801/26-55-22-1/38450558 від 22.08.2014 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ПП «КИЇВБУДТРАНС- СЕРВІС» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинами з постачальниками та покупцями за травень 2014 року».

Щодо посилання відповідача у акті перевірки на господарські відносини ПП «БК «Атріум-Сервіс», ПП «КИЇВБУДТРАНС-СЕРВІС» із підприємствами, з якими позивач не мав жодних звязків, відповідачем не надано детального аналізу послуг та продукції, яка могла б бути поставлена цими підприємствами на адресу ПП «БК «Атріум-Сервіс», ПП «КИЇВБУДТРАНС-СЕРВІС», а потім і позивачеві. ДПІ не наводить жодного прикладу ідентифікації товарних цінностей (послуг), які були предметом господарських операцій між зазначеними підприємства, що унеможливлює встановлення фактів того, що саме ці товарно-матеріальні цінності або послуги в завершенні ланцюга господарських операцій поставлені позивачеві. Крім того, недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарів (послуг) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності субєкта господарювання, яких виконав зобовязання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

Твердження відповідача про відсутність в актах прийняття виконаних робіт, виписаних ПП «БК «АРТЕРІУМ-СЕРВІС» на адресу ПП «ПРОМСТРОЙСЕРВІС-М», інформації про субпідрядників та відсутність в актах виконання робіт посилання на договори, за якими виконувалися роботи, не можуть бути підставою для визнання господарських операцій безтоварними.

На думку суду, позиціонування вказаних обставини в контексті доктрини превалювання суті господарських операцій над її формою та презумпції правомірності дій платника податків як порушення податкового законодавства, в даному випадку не ґрунтується на приписах чинного законодавства та є надуманим.

Таким чином, висновки контролюючого органу про можливу безтоварність господарських операцій та порушення позивачем норм Податкового кодексу України базуються на припущеннях, які не доведені належними та допустимими доказами. Позивач надав до суду податкові накладні та інші первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ПП «БК «Атріум-Сервіс» і ПП «БК «АРТЕРІУМ-СЕРВІС», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів (послуг) для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

На момент видачі податкових накладних постачальники послуг (товарів) були зареєстровані платниками ПДВ, а отже, мали право їх виписувати. В свою чергу, покупець послуг мав правові підстави включити суму сплаченого в ціні товару (послуг) ПДВ по таким податковим накладним до податкового кредиту. Позивач в повному обсязі задекларував свої податкові зобов'язання з ПДВ та сплатив податки до бюджету.

Отже, оскільки відповідачем (суб'єктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про можливу безтоварність здійснених господарських операцій між позивачем та контрагентами є бездоказовими.

Таким чином, відповідач - суб'єкт владних повноважень при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 31.10.2014року № НОМЕР_1.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "ПРОМСТРОЙСЕРВІС-М" 182 гривні 80 копійок сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний