Постанова № 46187872, 26.06.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2015 року (10:31 год.) м. Київ№810/4798/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Луценко К.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області до Приватного акціонерного товариства Альба Україна про стягнення податкового боргу,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, довіреність від 02.02.2015 №217/8/10-04-13-00-14

відповідача ОСОБА_2, довіреність від 13.01.2015 №7а

Суть спору: 4 серпня 2014 року Бориспільська обєднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів (далі позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» (далі відповідач) про стягнення податкового боргу у розмірі 31904397,30 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ «Альба Україна» податковий борг у сумі 31904397,30 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2015 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи вказані судові рішення Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 10 лютого 2015 року послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 2 березня 2015 року справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ПрАТ «Альба Україна» має узгоджений податковий борг у розмірі 31904397,30 грн., що виник внаслідок несплати самостійно визначених сум грошових зобовязань згідно поданих податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) та податку на додану вартість, який самостійно відповідачем не сплачений.

Відповідач позов не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що ухвалою Господарського суду Київської області від 20 серпня 2014 року порушено провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Альба Україна», водночас податковий борг у розмірі 31904397,30 грн. виник до порушення провадження у справі про банкрутство, з чого слідує, що вимоги про стягнення податкового боргу повинні розглядатись господарським судом, в провадженні якого знаходиться справа про банкрутство.

В судовому засіданні позивач підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у задоволенні адміністративного позову просив відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 26 червня 2015 року позивача Бориспільську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області замінено правонаступником Бориспільською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Альба Україна» зареєстроване виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області 29 березня 1995 року як юридична особа, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №537818. Позивач перебуває на податковому обліку у Бориспільській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області (а.с.10, 11).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач має податковий борг у розмірі 31904397,30 грн., у тому числі 31813948,76 грн. з податку на додану вартість та 90448,54 грн. з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності).

Судом встановлено, що податковий борг з податку на додану вартість відповідача виник у таких сумах і з наступних підстав.

Так, відповідачем до податкового органу було подано податкові декларації:

- з податку на додану вартість від 20 травня 2014 року за квітень 2014 року, згідно якої сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, складає 13196728,00 грн. (т.1, а.с. 44-46);

- з податку на додану вартість від 20 червня 2014 року за травень 2014 року, згідно якої сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, складає 17305634,00 грн. (т.1, а.с. 47-49);

- з податку на додану вартість від 18 липня 2014 року за червень 2014 року, згідно якої сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, складає 1319683,00 грн., з урахуванням наявної переплати (т.1, а.с. 50-52).

Податковий борг з плати за землю виник внаслідок несплати самостійно визначених відповідачем зобов'язань згідно податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 11 лютого 2014 року, згідно якої грошове зобов'язання по орендній платі на 2014 рік складає 1093923,76 грн., з щомісячним платежем у розмірі 91160,31 грн. (в грудні - 91160,35 грн.) (т.1, а.с. 41-43).

З урахуванням часткової сплати ПДВ за квітень 2014 року у розмірі 8096,24 грн., сума податкового боргу відповідача внаслідок самостійно визначених грошових зобовязань з податку на додану вартість за квітень, травень, червень 2014 року складає 31813948,76 грн.

Щодо суми податкового боргу з плати за землю, позивач в позові та розрахунку податкового боргу зазначає, що несплаченою з урахуванням часткової сплати за червень 2014 року у розмірі 711,77 грн. залишилась сума самостійно визначених грошових зобовязань з плати за землю за червень 2014 року в сумі 90448,54 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості ПрАТ «Альба Україна» з податку на додану вартість та з плати за землю становить 31904397,30 грн. та підтверджується обліковими картками відповідача (т.1, а.с. 54-60).

У зв'язку з несплатою відповідачем узгоджених сум грошових зобов'язань, податковим органом виставлено Приватному акціонерному товариству «Альба Україна» податкову вимогу форми «Ю» від 2 червня 2014 року №95-25, що вручена уповноваженому представнику ПрАТ «Альба Україна» ОСОБА_3 2 червня 2014 року, про що свідчить відмітка на корінці податкової вимоги (т.1, а.с. 53).

Доказів оскарження податкової вимоги від 2 червня 2014 року №95-25, як і доказів сплати відповідачем узгодженої суми податкового боргу, суду не надано.

Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Згідно з пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу Україні платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За приписами пункту 54.1 статті 54 ПКУ, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 вказаного Кодексу, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно із підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків повинен сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому, відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

У силу підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою.

Для цього, відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до підпункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно з підпунктом 95.1. пунктом 95.2. статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Отже, суд вирішуючи питання про погашення за рахунок платника податків податкового боргу, яке здійснюється шляхом стягнення коштів з рахунків банку або за рахунок готівки, приймає рішення про стягнення з боржника коштів в рахунок погашення податкового боргу.

Суд зауважує, що наявність узгодженого податкового боргу на загальну суму 31904397,30 грн., виставлення податковим органом ПрАТ «Альба Україна» податкової вимоги та вручення її уповноваженому представнику ПрАТ «Альба Україна» визнається відповідачем та не спростовується ніякими доказами.

Водночас, з приводу доводів відповідача про відсутність підстав для стягнення податкового боргу з огляду на порушення Господарським судом Київської області провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Альба Україна», суд звертає увагу на наступне.

Так, ухвалою Господарського суду Київської області від 20 серпня 2014 року порушено провадження у справі №911/3268/14 про банкрутство ПрАТ «Альба Україна» (т.1, а.с. 105).

25 серпня 2014 року на офіційному сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ПрАТ «Альба Україна» (т.1, а.с. 111-112).

24 вересня 2014 року позивач звернувся до Господарського суду Київської області із заявою від 22 вересня 2014 року №4403/9/10-36-10-009 про визнання Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області кредитором у справі №911/3268/14 про банкрутство ПрАТ «Альба Україна» (т.2, а.с. 15-20).

Постановою Вищого господарського суду України від 4 грудня 2014 року ухвалу Господарського суду Київської області від 20 серпня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2014 року скасовано, провадження у справі №911/3268/14 про банкрутство ПрАТ «Альба Україна» припинено (т.2, а.с. 11-14).

Разом з тим, судом з відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень також встановлено, що ухвалою Господарського суду Київської області від 2 лютого 2015 року порушено провадження у справі №911/5673/14 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 42576821).

2 лютого 2015 року на офіційному сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет за №14140 опубліковане відповідне оголошення про банкрутство ПрАТ «Альба Україна».

У межах провадження у справі №911/5673/14 позивач 24 квітня 2015 року звернувся до Господарського суду Київської області із заявою від 20 квітня 2015 року про визнання та включення до реєстру кредиторів грошових вимог Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС до ПрАТ «Альба Україна» (т.2, а.с. 21-24).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13 травня 2015 року заяву Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 20 квітня 2015 року про визнання кредиторських вимог задоволено, визнано грошові вимоги Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області до ПрАТ «Альба Україна» загалом у сумі 41292818,63 грн. та віднесено позивача до шостої черги задоволення вимог кредиторів (т.2, а.с. 25-47).

Судом встановлено, що до заявленої позивачем суми кредиторських вимог у справі №911/5673/14 про банкрутство ПрАТ «Альба Україна», сума податкового боргу у розмірі 31904397,30 грн., який є предметом стягнення у цій справі, входить у повному обсязі.

Разом з тим, суд зазначає, що порушення провадження у справі про банкрутство не спростовує наявність у відповідача узгодженого податкового боргу та не звільняє його від обовязку сплати таких зобовязань.

Крім того, суд вважає, що звернення з адміністративним позовом про стягнення податкового боргу до платника податків, щодо якого порушена справа про банкрутство не є підставою для відмови у його задоволенні.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-XII у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, предявлений позов, який ґрунтується на грошових зобовязаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.

Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та розяснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання.

Якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову.

У разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, положення наведеної статті в частині обовязку суду, який розглядає спір, що ґрунтується на грошових зобовязаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство про необхідність відмови у задоволенні позову, якщо стягувач не звернувся до господарського суду із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, або закриття провадження у справі, у випадку звернення із такою заявою, до спорів про стягнення грошових зобовязань, що виникли з підстав, визначених Податковим кодексом України, не застосовуються. Зазначена норма стосується обовязків саме господарських судів, а не усіх судів загальної юрисдикції.

Суд звертає увагу, що за приписами частини 4 статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, повязаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобовязань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Вказаною нормою встановлений вичерпний перелік справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, що не підпадають під підвідомчість господарським судам, а саме: спори пов'язані із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справи у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Крім того, положення статті 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» слід розглядати в контексті статті 12 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що господарським судам не підвідомчі спори, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Зокрема, згідно з пунктом 7 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Отже, за прямим приписом пункту 7 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України та частини 4 статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», даний спір не відноситися до підсудності господарського суду, оскільки пов'язаний із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Беручи до уваги викладене та зважаючи, що відповідач станом на дату розгляду справи податковий борг у сумі 31904397,30 грн. не сплатив, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних і достатніх доказів, які б спростували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом 26 червня 2015 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови. Повний текст судового рішення виготовлено 2 липня 2015 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» (ідентифікаційний код 22946976, місцезнаходження: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Шевченка, буд. 100) кошти з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків, в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом у сумі 31904397,30 (тридцять один мільйон девятсот чотири тисячі триста девяносто сім гривень 30 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.