Постанова № 46187808, 02.07.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2015 року 810/2302/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Волкова А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гараж ОСОБА_1" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Гараж ОСОБА_1" з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, в якому, з урахуванням заяви від 15.06.2015 про уточнення позовних вимог, просило суд визнати протиправним та скасувати рішення від 27.04.2015 № 5596/10/13-22-05 щодо не погодження застосування процедури податкового компромісу. Позивач також просив суд визнати досягнутим податковий компроміс щодо податкових зобов'язань, визначених позивачу згідно з податковим повідомленням-рішенням від 12.09.2014 № НОМЕР_1.

На підставі вказаного рішення податковий орган не погодився із застосуванням податкового компромісу у звязку з тим, що позивач не сплатив узгоджену суму податкового зобовязання в установлений Податковим кодексом України термін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до податкового органу із заявою про застосування податкового компромісу по відношенню до податкового зобовязання, визначеного на підставі вказаного податкового повідомлення-рішення, а також сплатив 5 відсотків від узгодженої суми податкового зобовязання в межах строку тривалості процедури податкового компромісу, визначеного підрозділом 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України. Відмову податкового органу у застосуванні податкового компромісу позивач вважає незаконною, тому звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач позову не визнав, надіслав до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що рішення про не погодження із застосуванням податкового компромісу є правомірним, адже позивач сплатив 5 відсотків від узгодженої суми податкового зобовязання з порушенням визначеного законом строку, тобто більш, ніж через 10 днів після подання заяви про застосування податкового компромісу. Відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 02.06.2015 судом відкрито провадження в адміністративній справі, судовий розгляд справи призначено на 15.06.2015. Про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином.

У призначений для розгляду справи день і час сторони до суду не зявились: позивач надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника; відповідач до суду не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин суд, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з ухвалою від 15.06.2015 постановив про розгляд справи за відсутності представників сторін у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гараж ОСОБА_1" є юридичною особою, що зареєстрована 04.05.2007, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області.

У вересні 2014 року Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.09.2014 № НОМЕР_1, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3450435,00 грн., з яких: 2300290,00 грн. за основним платежем; 1150145,00 за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Як убачається з матеріалів справи (а.с. 8), грошове зобовязання визначено податковим органом по відношенню до господарських операцій позивача за лютий 2014 року.

На момент звернення позивача до суду з даним позовом вказане податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачем у суді (адміністративна справа перебуває на розгляді Київського окружного адміністративного суду).

1 квітня 2015 року позивач звернувся до податкового органу із заявою про застосування податкового компромісу щодо грошового зобов'язання, визначеного ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області згідно з податковим повідомленням-рішенням від 12.09.2014 № НОМЕР_1.

Відповідно до платіжного доручення від 22.04.2014 №57914 позивач сплатив до Державного бюджету України податок на додану вартість у сумі 115014,05 грн., що становить 5 відсотків від суми заниженого податкового зобовязання (за основним платежем), визначеного на підставі податкового повідомлення-рішення від 12.09.2014 № НОМЕР_1.

Рішенням від 27.04.2015 № 5596/10/13-22-05 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області не погодилась із застосуванням процедури податкового компромісу щодо грошового зобовязання, визначеного позивачу на підставі вказаного податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування прийнятого рішення податковий орган зазначив, що податковий компроміс не може бути застосований у звязку з несплатою податкового зобовязання у сумі, визначеній пунктом 2 підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, а саме, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження податкового зобовязання.

Не погоджуючись з рішенням, прийнятим податковим органом, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 2 підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується. Сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Пунктом 3 підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України передбачено, що процедура досягнення податкового компромісу триває не більше ніж 70 календарних днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з положеннями пункту 7 підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України податковий компроміс процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

В силу приписів пункту 8 підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Пункт 8 підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України визначає суму податкового зобовязання, яку платник податків має сплатити до бюджету, але не визначає строку, упродовж якого ця сума має бути сплачена.

Аналіз положень підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України надає підстави для висновку про те, що податковий компроміс є процедурою, яка (у випадку застосування по відношенню до податкових зобовязань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження) розпочинається з дня подання платником податків відповідної заяви до контролюючого органу, триває не більше 70 календарних днів та закінчується днем сплати платником податків узгоджених податкових зобовязань, визначених цим розділом.

Пункт 7 підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України також містить положення, згідно з якими визначено, що процедура податкового компромісу (як сукупність певних дій платника податків і податкового органу в межах визначеного цим підрозділом податкового режиму), встановлена цим підрозділом, поширюється на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження.

У контексті вирішення питання про строк, упродовж якого платник податків має сплатити податкове зобов'язання в разі звернення до податкового органу із заявою про намір досягнення податкового компромісу згідно з пунктом підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України це означає, що таке зобовязання має бути сплаченим в межах тривалості процедури досягнення податкового компромісу (70 календарних днів з дня подання заяви).

Суд констатує, що застосування до відносин з приводу укладення податкового компромісу положень пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, є безпідставним, адже норма пункту 57.1 статті 57 ПК України допускає виключення (крім випадків, встановлених цим Кодексом).

Пункт 57.1 статті 57 ПК України є загальною нормою по відношенню до положень підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, які є спеціальними. Колізія між вказаними нормами в силу презумпції правомірності рішень платника податку (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України) має вирішуватись на користь платника податків.

У справі, що розглядалась, суд встановив, що позивач дотримався визначеної підрозділом 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України процедури укладення податкового компромісу: своєчасно подав до податкового органу заяву про намір досягнення податкового компромісу; сплатив до державного бюджету суму заниженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5 відсотків такої суми в межах визначеного законом строку тривалості податкового компромісу (70 календарних днів).

Твердження податкового органу про порушення позивачем 10-денного строку сплатити суми узгодженого податкового зобов'язання суд до уваги не приймає, оскільки воно суперечить положенням підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

З метою захисту прав, свобод та інтересів позивача суд, на підставі частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне визнати податковий компроміс по відношенню до податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 12.09.2014 № НОМЕР_1 досягнутим у день сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі, визначеному підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 27.04.2015 № 5596/10/13-22-05 щодо не погодження із застосуванням процедури податкового компромісу.

Податковий компроміс щодо податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 12.09.2014 № НОМЕР_1 визнати досягнутим 22 квітня 2014 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гараж ОСОБА_1" судовий збір в сумі 73 (сімдесят три) гривні 08 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.