Постанова № 46185695, 24.06.2015, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2015 рокум. Ужгород№ 807/3118/14 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ващиліна Р. О.,

при секретарі судового засідання - Меренич І. А.,

за участю осіб, які беруть участь у справі:

позивач не зявилась,

відповідач не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий центр» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень №0003582201 про збільшення суми грошового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 97647 грн. (основний платіж 82302,00 грн., штрафні санкції 15345,00 грн.)., №0003592201, про збільшення суми грошового зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 147416 грн. (основний платіж 98277,00 грн., за штрафні санкції 49139,00 грн.), №0003702202, про застосовання суми штрафних (фінансових) санкцій штрафу у розмірі 210545,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий центр» (далі Позивач, ТОВ «Торгово-промисловий центр») звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі Відповідач, ДПІ у м. Ужгороді) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 25.09.2014 за №0003582201, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання по податку на прибуток за основним платежем 82302,00 грн., за штрафними санкціями 15345,00 грн., №0003592201, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість за основним платежем 98277,00 грн., за штрафними санкціями 49139,00 грн., №0003702202, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 210545,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що податковим органом безпідставно донараховано податкових зобовязань з податку на прибуток, податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції.

Представник відповідача в судових засіданнях пояснив, що всі дії податкового органу при проведенні перевірки та винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є правомірними, а тому в задоволенні позову просять відмовити.

Сторони в судове засідання не зявились, однак в матеріалах справи містяться заяви таких про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позову, виходячи з наступного.

Відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року та з питань дотримання законодавства шодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року про що складено акт №2242/07-01/22-1/22090788 від 28.04.2014 (далі Акт).

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення від 25.09.2014 року:

-№0003582201 про збільшення суми грошового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 97647 грн. (основний платіж 82302,00 грн., штрафні санкції 15345,00 грн.).

-№0003592201, про збільшення суми грошового зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 147416 грн. (основний платіж 98277,00 грн., за штрафні санкції 49139,00 грн.).

-№0003702202, про застосовання суми штрафних (фінансових) санкцій штрафу у розмірі 210545,00 грн.

Судом встановлено, що позивач прийняв від контрагента ВАТ «Тернопільобленерго» (код 00130725) роботи, а саме вказаним контрагентом виконано роботи з капітального (поточного) ремонту ПЛ (повітряна лінія) - 0,4 кВ РП-ЖБІ в смт. Дружба Тернопільскої області, згідно акту виконаних робіт на загальну суму 103211 грн., у т.ч. ПДВ 17201,83 грн. Сума ПДВ з вартості придбаних робіт позивачем відображена у складі податкового кредиту відповідних звітних періодів, а саме: податкова накладна №44/412 від 10.10.2012 року на загальну суму 35000 грн., у т.ч. ПДВ 5833,33 грн. (електромонтажні роботи); №45/412 від 18.10.2012 року на загальну суму 20000 грн., у т.ч. ПДВ 3333,33 грн. (електромонтажні роботи); №31/412 від 24.10.2012 року на загальну суму 48211 грн. у т.ч. ПДВ 8035,17 грн. (електромонтажні роботи).

Отже, позивач включив до складу податкового кредиту за листопад 2012 р. ПДВ у сумі 17202 грн.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, придбання активів (тобто товарів, послуг) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків, що відповідно і є необхідною умовою, згідно законодавства, для формування податкового кредиту платником податків.

Необхідно зазначити, що позивачем ні під час податкової перевірки, ні під час судових засідань не представлено доказів використання у межах господарської діяльності прийняті позивачем роботи з капітального (поточного) ремонту ПЛ (повітряна лінія) - 0,4 кВ РП-ЖБІ смт. Дружба Тернопільскої області у звязку з чим відповідачем правомірно зменшено податковий кредит ТОВ «Торгово-промисловий центр» за листопад 2012 року на загальну суму 17202 грн.

Судом також встановлено, що при проведенні перевірки податковим органом виявлено факт списання позивачем насіння ріпаку врожаю 2013 р. у кількості 213141 т. на загальну суму 556704,39 грн. на підставі акту розрахунку № 18 від 05.10.2013 року.

За результатами згаданого розрахунку встановлено, що за період з 01.07.2013 року на склад ТОВ «Агро Комплекс» надійшло 1298561 тон ріпака, при цьому, реалізовано за період з 01.07.2013 року по 05.10.2013 року - 1068180 тон ріпака. Станом на 05.10.2013 року залишок по переважуванню складає 17240 тон (1298561-1068180-17240=213141). Отже, нестача складає 213141 тон згідно вже згаданого акту розрахунку № 18 від 05.10.2013 року.

Враховуючи наведене, позивач відображав у складі податкового кредиту ПДВ з вартості придбаних та у подальшому списаних товарно матеріальних цінностей, в той же час позивач не включав до складу податкового кредиту ПДВ з вартості придбаного ріпака згідно наступних податкових накладних: №004/2 від 01.08.2013 року, ПДВ у сумі 106405,11 грн., постачальник ПП «Медобори» та №26/2 від 01.08.2013 року, ПДВ у сумі 41586,88 грн., постачальник ФГ «Скочеляс» у звязку з чим, питома вага не включеного до складу податкового кредиту ПДВ по операціях придбання ріпака складає 21,29 % (загальна сума ПДВ по операціях придбання ріпака 695070 грн., сума ПДВ не включеного до складу податкового кредиту - 147992 грн.).

Відповідно до п.198.5 ст.198 ПКУ платник податку зобовязаний нарахувати податкові зобовязання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Оскільки, списані товарно матеріальні цінності (насіння ріпаку) не використані позивачем у господарській діяльності підприємства, то, відповідно до п.198.5 ст.198 ПКУ вартість таких товарно матеріальних цінностей підлягає включенню до бази оподаткування ПДВ та нарахуванню податкових зобовязань по ПДВ.

Суд звертає увагу на те, що процедура ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на елеваторах, хлібних базах, хлібоприймальних, борошномельних і комбікормових підприємствах незалежно від їх форм власності, регулюється Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах затвердженою Наказом Міністерства аграрної політики України від 13 жовтня 2008 року N 661 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2008 р. за N 1111/15802.

Відповідно до вищенаведеної інструкції кількісно-якісний облік зерна ведеться за місцем зберігання в розрізі культур, класів, років урожаю, матеріально відповідальними особами у книгах кількісно-якісного обліку хлібопродуктів (форма N 36). Приймання зерна на зберігання, переробку та заставу від власників проводиться за відповідними договорами. Для приймання зерна кожен поклажодавець повинен укласти договір складського зберігання зерна з підприємством, надати товарно-транспортну накладну, при надходженні з іншого зернового складу - документи, що засвідчують якість зерна.

Кожна партія зерна (крім упакованої у мішки стандартною масою), що надійшла на підприємство, приймається матеріально відповідальною особою за масою, встановленою на повірених вагах у присутності особи, що доставила зерно, та за якістю, визначеною виробничою технологічною лабораторією підприємства (далі - ВТЛ) чи представником Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі (далі - Держсільгоспінспекція). Сертифікований зерновий склад (далі - СЗС) на підставі реєстру форми ЗХС-3 (ЗХС-4) оформляє одночасно з прийняттям зерна на зберігання складську квитанцію (далі - СК), а складське свідоцтво - не пізніше наступного робочого дня після прийняття зерна на зберігання. При надходженні протягом доби однорідних за якістю партій зерна (доставка автотранспортом) їх приймання провадиться за середньодобовими пробами.

Після прийняття зерна на зберігання підприємство проводить технологічні операції щодо забезпечення його кількісного та якісного зберігання. Основними операціями із доробки зерна в елеваторах (складах) є його очищення, сушіння, вентилювання, знезараження. Послідовність проведення доробки визначається можливостями технологічної схеми та інше.

Необхідно зазначити, що позивачем ні під час податкової перевірки, ні під час судових засідань не представлено доказів, крім акту розрахунку № 18 від 05.10.2013 року, що підтверджують придбання послуг з доробки (сушіння, очистка) насіння ріпака та їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку.

Враховуючи вимоги п.198.5 ст.198 ПКУ суд приходить до висновку про правомірність збільшення відповідачем бази оподаткування ПДВ на вартість списаних товарно матеріальних цінностей та збільшеня податкових зобовязань позивачу на загальну за листопад 2013 р. на суму 87636 грн.

Оцінюючи доводи позивача про зменшення податкового кредиту по ПДВ за липень 2013 р. на суму 74871 грн. на підставі камеральної перевірки від 22.10.2013 року №1449/07-01-22-02/22090788 та впливу такого на визначення податкових зобовязань з ПДВ по даній справі суд виходить із наступного.

Зокрема, позивач, звертає увагу суду на те, що зменшення вказаного податкового кредиту по ПДВ повязане із врахуванням акту камеральної перевірки від 22.10.2013 року №1449/07-01-22-02/22090788 та оскаржено таким до Закарпатського окружного адміністративного суду, де постановою №807/4001/13-а від 02.06.2014 року адміністративний позов позивача задоволено повністю, проте судом встановлено, що на зазначену постанову відповідачем подано апеляційну скаргу, про що Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014 року №7165/14/876 відкрито апеляційне провадження, у звязку з чим зазначена постанова суду не набрала законної сили.

Враховуючи, що рішення по справі №807/4001/13-а не набрало законної сили та перебуває на оскарженні у апеляційній інстанції, а також те, що донарахування податкових зобовязань з ПДВ позивачу по даній справі визначено на підставі висновків позапланової документальної перевірки, а також те, що результати камеральної перевірки декларації з податку на додану вартість за липень 2013 р. (акт від 22.10.2013 №1449/07-01-22-02/22090788) не вплинули на визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість (донарахування ПДВ) за результатами позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Торгово - промисловий центр» суд відхиляє вищевказані доводи позивача.

В силу вищенаведеного та враховуючи вищевказані порушення позивачем норм Податкового кодексу України перевіркою правомірно встановлено заниження ТОВ «Торгово-промисловий центр» податку на додану вартість у розмірі 98277 грн. у т.ч.:

- 17202 грн. (роботи з капітального (поточного) ремонту повітряної лінії):

- за листопад 2012 р. у сумі 11702 грн.;

- за січень 2013 р. у сумі 5500 грн. (сума з урахуванням відємного значення, яке було знято за листопад 2012 р. за результатами перевірки; ст. 27 акту №2242/07-01/22-1/22090788 від 28.04.2014)

- 81075 грн.: завищення залишку відємного значення (р.24) на загальну суму 6561 грн. у т.ч. за грудень 2013 р. у сумі 6561 грн. (87636 грн. (списання насіння ріпаку) 6561 грн. = 81075 грн.).

Щодо заниження доходів, що враховується при визначенні обєкта оподаткування на загальну суму 2253959 грн.

Так, в розділі 3.1.1 «Доходи що враховуються при визначенні обєкта оподаткування» акту перевірки від 28.08.2014 року №2242/07-01/22-01-22090788, зазначено, що на підставі представлених до перевірки договорів, контрактів, головних книг, відомостей та журналів-ордерів, оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерським рахункам : 70 «Доходи від реалізації» у розрізі субрахунків, 71 «Інший операційний дохід» у розрізі субрахунків, 30 «Каса в національній валюті», 31 «Поточні рахунки банку», 36.1 «Розрахунки з вітчизняними покупцями з ПДВ», 36.2 «Розрахунки з іноземними покупцями», 36.3 «Розрахунки з учасниками ПФГ», 68.5 «Розрахунки з іншими кредиторами», накладних, вантажно митні декларацій, платіжних документів, тощо, встановлено заниження задекларованих показників рядку 2 Декларацій «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 2 253 959 грн.

ТОВ «Торгово промисловий центр» задекларовано у декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік доходи від реалізації товарів, робіт, послуг у сумі 31 278 000 грн.

Одночасно, перевіркою встановлено, що фактично доходи від реалізації товарів, (робіт, послуг) за 2013 р. складають 33 531 958 грн., а саме: доходи від реалізації товарів, робіт послуг вітчизняним покупцям 16 052 669 грн. (19263202 грн. ПДВ) (Кт 361 ДТ 70) + доходи від реалізації товарів, робіт, послуг іноземним покупцям (експорт) 7 761 001 грн. (Кт 362 Дт 70) + доходи від реалізації товарів, робіт послуг учасникам ПФГ (пільгові операції, реалізація без ПДВ) 11161822 грн. (Кт 363 Дт 70) вирахування з доходу 1443532 грн.

Відповідно до п. 135.1. ст. 135 ПКУ «Доходи, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; - інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу».

Згідно п. 135.2. ст. 135 ПКУ «Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу».

Відповідно до п. 135.4. ст. 135 ПКУ «дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобовязань, та включає:

135.4.1. дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу;

135.4.2. дохід банківських установ, до якого включаються:

а) процентні доходи за кредитно-депозитними операціями (в тому числі за кореспондентськими рахунками) та цінними паперами, придбаними банком;

б) комісійні доходи, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, наданими гарантіями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) позитивний результат за операціями з цінними паперами відповідно до пункту 153.8 статті 153 цього Кодексу;

г) прибуток від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

ґ) позитивне значення курсових різниць відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

д) надлишкові суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу згідно з пунктами 159.2, 159.4 статті 159 цього Кодексу та суми заборгованості, що підлягають включенню до складу доходів згідно з пунктом 159.5 статті 159 цього Кодексу;

е) доходи від відступлення права вимоги боргу третьої особи або виконання вимоги боржником (факторингу) згідно з пунктом 153.5 статті 153 цього Кодексу;

є) дохід, повязаний з реалізацією заставленого майна;

ж) інші доходи, прямо повязані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші доходи, передбачені цим розділом.

Враховуючи вищезазначене, ТОВ «Торгово промисловий центр» в порушення вищенаведених норм чинного законодавства, занижено доходи підприємства від реалізації товарів, (робіт, послуг) за 2013 рік на загальну суму 2253959 грн.

При цьому суд зазначає, що позивачем щодо вищевказаного порушення не наведено жодних нормативного правових обґрунтувань та не надано жодних доказів в якості спростування такого.

Слід відмітити, що на підставі представлених до перевірки договорів, укладених із постачальниками; даних оборотно-сальдових відомостей та даних по балансових рахунках: 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (в розрізі контрагентів), 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» (в розрізі контрагентів), 28 «Товари», 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 90 «Собівартість реалізації», рахунків, накладних на придбання ТМЦ, виписок банку, за результатами перевірки встановлено заниження ТОВ «Торгово промисловий центр» витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування на загальну суму 1848058 грн. у тому числі за період - 3 квартал 2011 року завищення на суму 90980 грн., 4 квартал 2012 року - завищення на суму 77119 грн., 2013 рік заниження на загальну суму 2016157 грн.

Таким чином, суд погоджується з висновками проведеної перевірки повноти визначення податку на прибуток за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року та встановлення його заниження на загальну суму 82302 грн. у т.ч.:

- за 3 кв. 2011 р. на суму 20925 грн. (завищення валових витрат 3 кв. 2011 р. на суму 90980 грн. * 23% = 20925 грн.);

- за 4 кв. 2012 р. на суму 16195 грн. (завищення валових витрат 4 кв. 2012 р. на суму 77119 грн. * 23% = 16169 грн.)

- за 2013 р. на суму 45182 грн. (заниження валових доходів у 2013 р. на суму 2253959 грн. заниження валових витрат у 2013 р. на суму 2016157 грн. = 237802 грн. * 19% = 45182 грн.)

Щодо визначення позивачу штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 210545 грн.

Судом зясовано, що при перевірці позивача, встановлено проведення підприємством готівкових розрахунків понад граничну суму готівкових розрахунків, а саме: готівкові кошти в розмірі 115000,00 грн були видані з каси підприємства під звіт на закупку сільськогосподарської продукції (видатковий касовий ордер № 48 від 21.03.2012 року).

22 березня 2012 року між ТОВ «Торгово-Промисловий Центр» та Приватно-орендне підприємство «Іванівське» було проведено розрахункову операцію на загальну суму 115 272,50 грн.

В обґрунтування неправомірності застосування відповідачем до позивача штрафної санкції за проведення готівкових операцій, такий в додаткових поясненнях до адміністративного позову зазначив, що в чинній на момент перевірки редакції «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого Постановою Національного банку №637 від 15.12.2004 року п.2.3 був відсутній абзац наступного змісту: «У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси».

У звязку з цим у відповідний лист Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 року №16331/7/99-99-22-01-03-17/1008 «Щодо застосування штрафів за перевищення граничної суми готівкових розрахунків» були внесені відповідні зміни та виключено вищенаведений абзац.

Виходячи з вищенаведеного після 01.09.2013 року (набрала чинність Постанова НБУ №210 від 06.06.2013 року) неправомірно було застосовано штраф за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах, визначений Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» №436/95 від 12.06.1995 року (далі Указ №436/95) (2-кратиний розмір виявленого готівки за кожен день) за порушення обмеження граничної суми готівкових розрахунків.

Однак, суд не погоджується з вказаними твердженнями позивача з огляду на наступне.

На момент вчинення встановленого порушення (22 березня 2012 року) пунктом 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 був чинний та викладений в такій редакції, а саме:

«Гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Зазначені обмеження стосуються, також розрахунків готівкою між підприємствами в оплату за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок коштів, одержаних за корпоративними спеціальними платіжними засобами.

Зазначені обмеження не поширюються на:

а) розрахунки підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами;

б) добровільні пожертвування та благодійну допомогу;

в) використання коштів, виданих на відрядження.

У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси».

Відповідно до п. 1 Постанови Національного банку України від 09.02.2005 року №32 «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку», - гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами відповідно до пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за N 40/10320 (далі - Положення), у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень».

Згідно п. 2.8. «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого Постановою Національного банку України від 15.12.2004 року, №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» - «підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси.

Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обовязково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового звязку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів».

Таким чином, перевіркою правомірно встановлено порушення ТОВ «Торгово промисловий центр» вимог п. 2.3, п. 2.8 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого Постановою Національного банку України від 15.12.2004 року, №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» та п. 1 Постанови Національного банку України від 09.02.2005 р. № 32 «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку», у результаті чого підприємством перевищено залишок ліміту каси підприємства на загальну суму 105 272,50 грн.

Крім, цього позивач зазначав, що враховуючи те, що акт був складений 28.08.2014 року, то відповідач повинен був застосувати ст. 250 Господарського кодексу України, натомість оскаржуване подадаткове повідомлення рішення винесено без її застосування.

Однак, слід зазначити, що відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

В силу приписів п.п.7 п.2 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Податкового кодексу України», статтю 250 Господарського кодексу України доповнено частиною другою, яка набрала чинності з 01.01.2011 року в наступній редакції: «Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів».

Відповідно до ст.54.3 Податкового кодексу контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, у випадках передбачених вказаною статтею.

В той же час, відповідно до пп.14.1.39, п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобовязання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобовязання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.3 Указу №436/95, контроль за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками - Національний банк України.

Порядок та розмір штрафних санкцій визначено нормами п.1 Указу №436/95.

При цьому, Указ №436/95 прийнятий у відповідності до ст.25 Конституційного договору між Верховною ОСОБА_1 України та Президентом України від 8 червня 1995 року Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України, якою передбачено, що Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

Відносини щодо відповідальності субєктів господарювання за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки не врегульовані жодним іншим законодавчим актом, ніж Указ №436/95. Окрім цього, на даний час не прийнято й будь-яких інших законів, сфера дії яких охоплювала б такі відносини.

В рішенні Конституційного Суду України №12-рп/98 від 9 липня 1998 р. зазначено, що терміном «законодавство» охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обовязковість яких надана Верховною ОСОБА_1 України, а також постанови Верховної ОСОБА_1 України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Згідно п.110.1 ст.110 Податкового кодексу України платники податків податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У відповідності до п.113.1 та п.113.3 ст.113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних/фінансових санкцій/штрафів здійснюються у визначеному Кодексом порядку для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобовязань. Штрафні/фінансові санкції за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у встановлених порядку та у розмірах.

Отже, строки застосування штрафних санкцій, передбачених іншим законодавством, регулюються Податковим кодексом України.

Вказана позиція зазначена також у листі НБУ від 09.03.2011 року № 11-117/982-3354, яким надано Розяснення щодо особливостей ведення касових операцій субєктами господарювання, де зокрема, вказано, що згідно ст. 114 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення правил ведення касових операцій до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобовязань, визначених ст. 102 цього Кодексу.

Таким чином, твердження позивача про затосування строків по ст. 250 ГК України спростовуються з урахуванням вищевказаного.

З врахуванням вищезазначеного, суд приходить до переконання що, відповідачем правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення, а тому підстави для скасування такого відсутні.

Згідно з квитанцією №1 від 02.10.2014 року позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн., що становить 10% від сплатити судового збору за вимогу майнового характеру у розмірі 4872,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 4, підп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI, судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру складає 4872,00 грн. (максимальна ставка судового збору).

Ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Відтак, враховуючи, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, суд приходить до висновку, що з позивача слід стягнути у дохід Державного бюджету України решту суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. (4872,00 грн. 487,20 грн.).

Керуючись ст.ст. 17, 71, 86, 160, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий центр» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень №0003582201 про збільшення суми грошового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 97647 грн. (основний платіж 82302,00 грн., штрафні санкції 15345,00 грн.)., №0003592201, про збільшення суми грошового зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 147416 грн. (основний платіж 98277,00 грн., за штрафні санкції 49139,00 грн.), №0003702202, про застосовання суми штрафних (фінансових) санкцій штрафу у розмірі 210545,00 грн. - відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий центр» на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4384,80 грн. (р/р 31210206784002, отримувач коштів УК у м. Ужгороді, банк отримувача ГУДКСУ у Закарпатській області, МФО 812016, код класифікації доходів бюджету 22030001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38015610).

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

СуддяОСОБА_1