Постанова № 46185440, 23.06.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 р. Справа № 804/5907/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СУБОС-ТЕХНО» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Субос-Техно» (далі позивач, ТОВ «Субос-Техно») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України (далі-відповідач, Дніпропетровська митниця), в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 16.04.2015р. №110000003/2015/300020/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110070000/2015/00041.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємством для митного оформлення і підтвердження митної вартості товару надано достатні документи для застосування основного методу визначення митної вартості. Надані документи підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, дозволяють провести обчислення митної вартості. За таких обставин, на думку позивача, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації підлягають визнанню протиправними та скасуванню,

Представник позивача 23.06.2015 року надала у судове засідання клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не зявилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, надала письмові заперечення, в яких зазначила, що оскаржені рішення винесено у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки в результаті контролю правильності визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, подані позивачем під час митного оформлення, містять розбіжності та викликають сумніви у повноті врахування складових частин митної вартості, а саме страхових витрат. З оглядом на вказане, митний орган дійшов до висновку про відсутність підстав для застосування основного методу визначення митної вартості товарів та застосував другорядний метод - за ціною договору щодо ідентичних товарів. Представник відповідача просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає оскаржені рішення правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд приходить до висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити виходячи з наступного.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Субос-Техно» (код ЄДРПОУ 30220669) зареєстроване як юридична особа 18.02.1999р. за №10721200000001666 за адресою: 03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, буд. 23-Б.

Судом встановлено, що між ТОВ «Субос-Техно» (покупець) та компанією «HAINAN YISHENG PETROCHEMICAL CO., LTD», Китай (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт від 30.01.2015р. №15YSH018, предметом якого є купівля-продаж поліетилентерефталату у гранулах для виготовлення преформ (товар) у відповідності до технічних характеристик виробника, в кількості, асортименті та за цінами, які відображаються у додатках до цього контракту.

Згідно до додатку до контракту №1 від 30.01.2015р. продавець постачає позивачу поліетилентерефталат у гранулах марки YS-W01 власного виробництва у кількості 88 мт. за ціною 925 доларів США за 1 мт. на загальну суму 81 400 доларів США на умовах CIF ОСОБА_1, Україна (Інкотермс 2010).

Додатковою угодою №1 від 20.02.2015р. до контракту передбачено, що оплата за товар здійснюється на умовах 30% передоплата до відвантаження товару та 70% передоплата до заходу вантажу в порт України.

14.04.2015р. для здійснення митного оформлення вказаного товару позивач звернувся до Дніпропетровської митниці, а саме до митного посту «Дніпропетровськ-Ліски» та надав заповнену митну декларацію (далі МД) №110070000/2015/303071.

Разом із зазначеною декларацією позивач надав наступний пакет документів: - уніфікована митна квитанція МД-1 50006И №0005951 від 06.04.2014р.; - картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами №110/2014/0000725 від 24.11.2014р.; - залізнична накладна для внутрішнього сполучення №40590697 від 06.04.2015р.; - коносамент №SHКUОDS1500055 від 05.03.2015р.; - банківські платіжні документи свіфт від 23.02.2015р. та від 31.03.2015р.; - прайс-лист виробника товару від 30.01.2015р.; - інвойс №15YSH018-01Р від 30.01.2015р.; - рахунок-проформа №15YSH018-01Р від 30.01.2015р.; - страховий поліс №РYІЕ201533011167Е00524 від 03.03.2015р.; - зовнішньоекономічний контракт від 30.01.2015р. №15YSH018, додаток №1 від 30.01.2015р. та додаткова угода №1 від 20.02.2015р. до контракту; - некласифікований внутрішній договір №1/20-8 від 20.08.2014р.; - некласифікований внутрішній договір №762/14 від 18.08.2014р.; - договір про надання послуг митного брокера №128 від 01.08.2014р.; - інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару №2721 від 06.04.2015р.; - інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №9000 від 03.04.2015р.; - сертифікат про походження товару №15С4600А0037/00055 від 04.03.2015р.; - екологічна декларація №18466 від 03.04.2015р.; - сертифікат якості від 02.03.2015р.; - листи від 10.04.2015р. б/н та №124/12; - копія митної декларації країни відправлення від 03.03.2015р.

Позивачем у вказаній митній декларації митну вартість імпортованого товару визначено із застосуванням першого (основного) методу за ціною контракту від 30.01.2015р. №15YSH018.

З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару відповідач зобовязав ТОВ «Субос-Техно» протягом 10 календарних днів надати (за наявності) наступні додаткові документи: 1) документи, що містять відомості про вартість страхування; 2) інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - виписку з бухгалтерської документації; 3) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

В звязку з ненаданням додаткових документів 16.04.2015р. відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №110000003/2015/300020/2 та застосовано другорядний метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Вказаним рішенням митна вартість товару визначена Дніпропетровською митницею згідно з положеннями ст.59 МК України у розмірі 1,5500 доларів США за одиницю, загальна вартість склала 136 400 доларів США, що ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості товару «поліетилентерефталат «YS-W01» у гранулах, призначений для виробництва ПЕТ-преформ» за МД №110070000/2015/300290 від 19.01.2015р.

16.04.2015р. Дніпропетровською митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110070000/2015/00041.

Позивач, скориставшись наданим йому ст.55 МК України правом, 16.04.2015р. задекларував зазначений вантаж, а митниця здійснила оформлення товару та випустила його у вільний обіг за МД №110070000/2015/303164.

Розглядаючи спірні взаємовідносини, суд керується наведеним.

Відповідно до ч.1 ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Як зазначено в ч.1 ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу).

Згідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Судом встановлено, що на виконання вищевказаної норми МК України, позивач визначив та заявив митну вартість товару за поданою митною декларацією за основним методом - за ціною контракту.

Приписами ч.1 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

До переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 МК України).

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Проаналізувавши вказані норми, суд приходить до висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках.

Даний висновок базується на положеннях основного принципу, закріпленого у ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей» від 30.10.1947р. в редакції від 15.04.1994р., згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Як зазначено в рішенні про коригування митної вартості товарів №110000003/2015/300020/2 від 16.04.2015р. та в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.04.2015р. №110070000/2015/00041, при перевірці правильності визначення митної вартості товару Дніпропетровською митницею встановлено, що надані декларантом документи, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, а саме: до митного оформлення надано зовнішньоекономічний контракт від 30.01.2015р. №15YSH018 та додаток №1 до нього від 30.01.2015р., у п.3.1 яких зазначено, що оплата за товар повинна бути здійснена у валюті долар США на умовах 100% попередньої оплати, якщо інше не вказано у доповненнях до даного контракту. У п.5.3. контракту зазначено, що датою відвантаження вважається дата за бортовим коносаментом. Декларантом до митного оформлення надано коносамент №SHКUОDS1500055 від 05.03.2015р., датою завантаження товару на борт судна вказано 05.03.2015р., а також надано банківські платіжні документи (SWIFT): - від 23.02.2015р. на суму 24 420 доларів США та від 31.03.2015р. на суму 56 980 доларів США. Таким чином, на момент завантаження товару на борт судна покупцем здійснено 30% оплати за товар, що суперечить умовам контракту.

Суд не погоджується з вказаним висновком митного органу, оскільки, при судовому розгляді справи встановлено, що митному органу декларантом була надана додаткова угода №1 від 20.02.2015р., якою п.3.1 контракту викладено в наступній редакції: оплата за товар повинна здійснюватися в валюті долар США на умовах: 30% передоплати до відвантаження товару та 70% передоплата до заходу вантажу в порт України.

Отже, позивачем здійснено розрахунок з продавцем у повному обсязі та відповідно до умов оплати товару.

Також, відповідачем у оскаржених рішеннях вказано, що п.2.1 контракту передбачено формування ціни товару на умовах поставки CIF ОСОБА_1, Україна. Тобто, на умовах поставки CIF складовими митної вартості є, в тому числі, страхові витрати. До митного органу декларантом надано страховий поліс №РYІЕ201533011167Е00524, дата якого (03.03.2015р.) не кореспондується з датою формування ціни (30.01.2015р.) на умовах CIF (доповнення до контракту №1 та інвойсу №15YSH018-01Р). Декларантом не надано до митного оформлення документів, що містять відомості про вартість страхування, що дає підстави вважати про можливе неврахування всіх витрат, які передбачено ст.58 МК України.

Проте, судом, відповідно до контракту від 30.01.2015р. №15YSH018, додатку №1 від 30.01.2015р. та додаткової угоди №1 від 20.02.2015р. до контракту, встановлено, що умовами постачання товару сторонами визначено CIF ОСОБА_1, Україна Інкотермс 2010.

Відповідно до правил Інкотермс 2010, термін «CIF (порт призначення)» - «Вартість, страхування і фрахт» означає, що продавець зобовязаний придбати морське страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Крім того, листом б/н від 10.04.2015р., який надавався митному органу та є в матеріалах справи, продавець підтверджує, що вартість поставки товару за контрактом від 30.01.2015р. №15YSH018 включає вартість страхової оплати, яка попередньо узгоджувалася з страховою компанією. Страховий поліс №РYІЕ201533011167Е00524 було видано 03.03.2015р., вартість якого була включена в інвойс №15YSH018-01Р від 30.01.2015р.

Вказане спростовує доводи відповідача про те, що позивачем на підтвердження витрат на страхування товару, які включаються до митної вартості товару, не надано документів про вартість страхування товару.

Крім того, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача щодо невідповідності наданого декларантом до митного оформлення інвойсу №15YSH018-01Р від 30.01.2015р. з інвойсом №15YSH018-01Р від 02.03.2015р., вказаним в сертифікаті про походження товару №15С4600А0037/00055 від 04.03.2015р., оскільки листом продавця б/н від 10.04.2015р. повідомлено, що інвойс №15YSH018-01Р було складено 30.01.2015р., а його дата в страховому полісі, саме 02.03.2015р., була вказана помилково.

Таким чином, дослідивши основні та додаткові документи, що надавалися позивачем до митного оформлення, суд не вбачає в них розбіжностей щодо числового значення складових митної вартості.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем при митному оформленні товару надано відповідачу всі обов'язкові документи, передбачені ст.53 МК України, які підтверджують застосування декларантом основного методу визначення вартості товару - за ціною контракту.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Приписами ст.58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно до ч.2 та ч.4 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. При цьому, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до п.6 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 13.07.2012р. №362, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим ч.5-ч.8 ст.58 МК України, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

В силу п.7 розділу 2 Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару.

Згідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-ч.4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 МК України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Приписами ч.3 ст.54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

З огляду на те, що судом встановлено надання позивачем митному органу всіх обов'язкових документів, передбачених ст.53 МК України, а також встановлено відсутність розбіжностей у документах, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості товару за МД №110070000/2015/303071 від 14.04.2015р., суд приходить до висновку про протиправність застосування відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товару, а саме - за ціною договору щодо ідентичних товарів, що ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості товару «поліетилентерефталат «YS-W01» у гранулах, призначений для виробництва ПЕТ-преформ» за МД №110070000/2015/300290 від 19.01.2015р.

За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС України, суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги за заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст.86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товару від 16.04.2015р. №110000003/2015/300020/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.04.2015р. №110070000/2015/00041 є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги ТОВ «Субос-Техно» - задоволенню.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Субос-Техно» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 16.04.2015р. №110000003/2015/300020/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.04.2015р. №110070000/2015/00041, винесені Дніпропетровською митницею Державної фіскальної служби України.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Субос-Техно» (код ЄДРПОУ 30220669) сплачений судовий збір у сумі 487,20 (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1