Постанова № 46185194, 01.07.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

01 липня 2015 року Справа № 902/445/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання Романчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області на рішення господарського суду Вінницької області від 15.05.2015 року у справі №902/445/14

за позовом прокуратури Вінницького району в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Вінницькій області та Вінницької обласної державної адміністрації

до Вінницької районної державної адміністрації

до товариства з обмеженою відповідальністю «Марвін»

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору, скасування запису про державну реєстрацію та повернення земельної ділянки

За участю представників:

Від прокуратури: прокурор Прищепа О.М. (посв. №017284 від 30.05.2013 р.)

Від позивача - не з'явилися

Від відповідача 1 - Жейда Г.І. (дов. Від 21.04.2014 р.);

Від відповідача 2 - Тиховський М.О. (дов. Від 28.05.2015 р. №01-33/1223);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 15.05.2015 року у справі №902/445/14 (колегія суддів Маслій І.В., Кожухар М.С., Твардовський А.А.) у задоволенні позову прокурора Вінницького району в інтересах держави в особі: Головного управління Держземагенстава у Вінницькій області та Вінницької обласної державної адміністрації до Вінницької районної державної адміністрації та ТОВ «Марвін» про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору, скасування запису про державну реєстрацію та повернення земельної ділянки, відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами (т.3 арк. справи 169-175).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, заступник прокурора Вінницької області подав через господарський суд Вінницької області апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги ( т.3 арк. справи 188-194).

В апеляційній скарзі зокрема зазначає, що з фактичних обставин справи вбачається, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Марвін» проходив обов'язкову державну експертизу землевпорядної документації, проведення якої передбачено ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

Оскільки, згідно висновку державної експертизи землевпорядної документації від 26.08.2008 року №643 проект землеустрою щодо відведення ТОВ "Марвін" земельної ділянки для ведення підсобного сільського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області не в повній мірі відповідав вимогам чинного законодавства України, його було повернуто на доопрацювання з зазначенням зауважень, викладених у п. 10 вказаного висновку.

Зокрема, судом установлено, що зауваження, зазначені у п.п. 1.1 п. 10 висновку державної експертизи землевпорядної документації від 26.08.2008 № 643 (не вирішено питання щодо вилучення земельної ділянки, яка надавалась рішенням 16 сесії 21 скликання Вінницької районної ради від 23.03.1994 в оренду для городництва пільговим категоріям громадян), залишились не усунутими.

Тобто, позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації проект землеустрою щодо відведення ТОВ "Марвін" земельної ділянки для ведення підсобного сільського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області не отримав.

Згідно вимог ст. 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється.

Всупереч викладеному розпорядженням голови Вінницької РДА від 05.03.2009 № 361 "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Марвін" для ведення підсобного сільського господарства на території Якушинецької сільської ради за межами населеного пункту" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 37,8006 га в оренду ТОВ "Марвін" для ведення підсобного сільського господарства на території Якушинецької сільської ради за межами населеного пункту затверджено та вказану земельну ділянку передано в оренду.

Висновки суду першої інстанції про відповідність вищезазначеного розпорядження голови Вінницької РДА від 05.03.2009 № 361 вимогам ст. 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" ґрунтуються на висновку державної експертизи землевпорядної документації від 29.01.2009 № 28, яким надано позитивну оцінку технічній документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Однак, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація з нормативної грошової оцінки земель за різними видами землевпорядної документації, які стосуються різних питань.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про землеустрій" землеустрою - це сукупність нормативно - правових, економічних, технічних документів щодо обгрунутування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5-10 і більше років.

Водночас, технічна документація з нормативної грошової оцінки земель насамперед розробляється з метою визначення земельного податку та розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Таким чином, внаслідок невірного встановлення фактичних обставин справи, на думку скаржника, господарський суд Вінницької області дійшов хибного висновку про відповідність розпорядження голови Вінницької РДА від 05.03.2009 № 361 "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Марвін" для ведення підсобного сільського господарства на території Якушинецької сільської ради за межами населеного пункту" вимогам чинного законодавства.

За змістом ст. 6 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки набувається на підставах і. в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, іншими законами та договором оренди землі.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного правочину) однією з істотних умов договору оренди землі є умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Зі змісту договору оренди спірної земельної ділянки, укладеного 25.03.2009 між Вінницькою РДА та ТОВ "Марвін", вбачається, що вказані вимоги закону дотримані не були, що з урахуванням положень ст. 15 даного Закону (в редакції чинній, на час укладення оспорюваного правочину) було підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також визнання його недійсним.

За вказаних обставин висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 25.03.2009 року між Вінницькою РДА га ТОВ "Марвін", є необґрунтованим та не відповідає фактичним обставинам справи.

З приводу відсутності порушень прав та законних інтересів Вінницької обласної державної адміністрації через не доведення прокурором належності частини наданої в оренду ТОВ "Марвін" земельної ділянки до земель історико-культурного призначення слід зауважити наступне.

Згідно вимог ст. 53 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурне спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

З матеріалів проекту відведення спірної земельної ТОВ "Марвін" (висновку державної експертизи землевпорядної документації від26.08.2008 року №643; погодження управління культури Вінницької ОДА від 09.10.2008 року №2954/02-20; плану земель історико-культурного призначення на території Якушинецької сільської ради, погодженого управлінням культури і туризму Вінницької ОДА, висновку державної) вбачається, що частина земель (4,4840 га.) наданих в оренду вказаному товариству, належить до категорії історико-культурного призначення, оскільки на них знаходиться пам'ятка археології: поселення скіфської та черняхівської культур.

Від товариства з обмеженою відповідальністю «Марвін» на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №15478 від 26.06.2015 р.), в якому заперечує проти доводів скаржника. Вважає рішення господарського суду Вінницької області від 15.05.15 р. у справі №902/445/14 є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю «Марвін» зокрема зазначає, що право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Документом, що посвідчує право користування є договір, який підлягає обов'язковій реєстрації.

Правило, за яким право користування виникало виключно після оформлення відповідних документів, було закріплено в Земельному кодексі 1990 р. ст.22, 23, Земельний кодекс України 2001 р. також передбачав видачу певних посвідчуючих документів на право користування ст.125, 126.

Вважає, рішенням 16 сесії 21 скликання Вінницької районної ради народних депутатів Вінницької області №6 від 23.03.1994 року "Про надання земельних ділянок під колективні городи" (а/с 185-187 том 1), Вінницька районна рада народних депутатів надала земельну ділянку загальною площею 46,6 га в т.ч. 46,2 га ріллі та 0,4 га порушених земель Якушинецької сільської Ради народних депутатів в довгострокове користування під колективні городи підприємствам, організаціям та установам згідно додатку, з розрахунку по 0,03 га на ділянку без права посадки багаторічних насаджень.

Однак, згідно рішення, яким було виділено земельні ділянки підприємствам, організаціям та установам, зазначених у додатку право користування зазначеною ділянкою вищезазначеними підприємствами, організаціями та установами не оформлялося.

Крім того, зазначає, що рішення 16 сесії 21 скликання від 23.03.1994 року Вінницької ради народних депутатів Вінницької області "Про надання земельних ділянок під колективні городи" відповідно до Земельного кодексу України не є документом, що посвідчує право користування земельною ділянкою, тому, на момент надання її в оренду ТОВ «Марвін» вона була вільною, а договір оренди від 25.03.2009 року, що укладений між Вінницькою районною державною адміністрацією та ТОВ "Марвін" відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, підстав визнавати договір оренди земельної ділянки недійсним немає.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №902/445/14 від 15.06.2015 р. апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 01.07.2015 року. (арк. справи 187)

В судовому засіданні апеляційної інстанції 13.11.2013 р. представник прокуратури підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, з підстав викладених в ній. Вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, тому просила суд його скасувати та припинити провадження у справі.

Представники відповідачів заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Вважають, що рішення прийняте судом першої інстанції є законним та обґрунтованим, тому просять суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням 16 сесії 21 скликання № 6 Вінницької районної ради народних депутатів Вінницької області від 23.03.1994 "Про надання земельних ділянок під колективні городи", вирішено надати земельну ділянку загальною площею 46,6 га в т.ч. 46,2 га ріллі та 0.4 га порушених земель Якушинецької сільської ради народних депутатів в довгострокове користування під колективні городи згідно додатку, з розрахунку по 0,03 га на ділянку без права посадки багаторічних насаджень.

Згідно п.2 Додатку до рішення виділено земельні ділянки, у кількості 767 ділянок, Вінницькому міськвиконкому для інвалідів війни, праці, учасників ліквідації на Чорнобильській АЕС та іншим.

Розпорядженням Вінницької районної ради №2526 від 29.12.2007 року надано дозвіл ТОВ "Марвін" на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення підсобного сільського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 41,9 га на території Якушинецької сільської ради Вінницького району, за межами населеного пункту.

Також, розпорядженням Вінницької РДА №361 від 05.03.2009 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розроблений ЗАТ БТК "Світязь", та передано в оренду ТОВ "Марвін" земельну ділянку для ведення підсобного сільського господарства, загальною площею 37,8006 га, з них 37,8006 га - рілля, за рахунок земель сільськогосподарського призначення площею 33,3126 га та земель історико-культурного призначення площею 4,4880 га, терміном на 49 років.

25.03.2009 року, на підставі даного розпорядження Вінницька РДА та ТОВ "Марвін" уклали договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано у Вінницькій регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.09.2009 року за №040903400016, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 272 546,62 гривень.

Розпорядженням Вінницької РДА №1131 від 15.09.2010, внесено зміни до договору оренди від 25.03.2009, укладеного із ТОВ "Марвін", в частині зменшення площі орендованої земельної ділянки на 1,45 га., та передано в оренду земельну ділянку загальною площею 36,3506 га, з них 36,3506 га - рілля, за рахунок земель сільськогосподарського призначення площею 31,8626 га. та земель історико-культурного призначення площею 4,4840 га.

25.03.2009 року земельну ділянку передано орендарю на підставі Акту приймання передачі земельної ділянки.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частина 3 ст. 215 ЦК України встановлює, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.2 ст. 151 ГК України, порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Згідно ч.1 ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 3 ст. 122 ЗК України (в редакції від 12 травня 2004 року, чинній на час прийняття оскаржених розпоряджень) передбачено, що районні державні адміністрації вправі надавати земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою.

Відповідно до абз.4 п.2.26 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року, розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Відповідно до ч.2 ст. 126 ЗК України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно ст. 11 ЦК України, акти органів державної влади є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків стосовно об'єктів цивільних прав, якими є, зокрема, земельні ділянки. Акти органів державної влади індивідуальної дії встановлюють, змінюють чи припиняють цивільно-правові відносини фізичних і юридичних осіб - суб'єктів господарювання з державою в особі її органів стосовно певних об'єктів цивільних прав. У земельних правовідносинах права та обов'язки суб'єктів господарювання щодо володіння, користування і розпорядження земельними ділянками виникають з актів органів державної влади, місцевого самоврядування.

Отже, відповідно до статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України.

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 116 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній станом на день укладення Тимчасової угоди та проведення перевірки) визначено, укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, чинного на момент прийняття оскаржуваного рішення, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням 16 сесії 21 скликання № 6 Вінницької районної ради народних депутатів Вінницької області від 23.03.1994 "Про надання земельних ділянок під колективні городи", (Т.3, а.с. 85-87) вирішено надати земельну ділянку загальною площею 46,6 га в т.ч. 46,2 га ріллі та 0.4 га порушених земель Якушинецької сільської ради народних депутатів в довгострокове користування під колективні городи згідно додатку, з розрахунку по 0,03 га на ділянку без права посадки багаторічних насаджень.

Згідно п.2 Додатку до рішення виділено земельні ділянки, у кількості 767 ділянок, Вінницькому міськвиконкому для інвалідів війни, праці, учасників ліквідації на Чорнобильській АЕС та іншим.

Відтак, відповідна земельна ділянка згідно рішення була виділена міськвиконкому, який у подальшому повинен був його реалізувати.

Проте, будь яких доказів, що земельна ділянки надавалися окремим громадянам (пільговикам) для городництва, також, що на них оформлялося право користування в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, між Якушинецькою сільською радою та городнім товариством "Надія" було (т.3, а.с. 95- 96) укладено Договір від 09.01.2004 р. без встановлення меж земельної ділянки та виділення її в натурі, проте, розпорядниками земельних ділянок сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту (на день укладання договору) були районні державні адміністрації.

Термін дії договору закінчився 01.08.2008 року, та оскільки, будь яких рішень щодо його продовження не приймалося, договір не продовжувався.

Однак, як вбачається з свідоцтва виконавчого комітету Якушенецької сільської ради Вінницького району Вінницької області №11 про державну реєстрацію статуту городнього товариства "Надія" від 09.01.2004 р. воно створене 09.01.2004 року (т.3, а.с. 88), отже на день його прийняття вищезазначеного рішення, Городнього товариства "Надія", як такого взагалі не існувало, отже земельна ділянка не могла надаватися товариству для городництва.

Колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції, що оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які допустимі докази, які б вказували на те, що на час прийняття оскаржуваного розпорядження, належним користувачем земельної ділянки було Городнє товариство "Надія", тому доводи прокурора, що Городнього товариства "Надія" використовує земельну ділянку на підставі рішення від 23.03.1994 року та, що на час прийняття оскаржуваного рішення (05.03.2009 р.) були належними користувачами земельної ділянки, у яких, при необхідності, повинна була вилучатися земельна ділянка відповідно до висновку землевпорядної експертизи є безпідставними та необґрунтованими.

Доводи прокурора, що розпорядження Вінницької районної державної адміністрації №361 від 05.03.2009 року прийнято із порушенням вимог п.6 ст.123 Земельного кодексу України оскільки в проекті відведення відсутній позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації.

Однак, колегія суддів зауважує, що в проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема листі Управління земельних ресурсів у Вінницькому районі Вінницької області від 19.03.2008 року №01-826 та висновку державної експертизи землевпорядної документації від 26.08.2008 року №643, лише згадується рішення 16 сесії 21 скликання Вінницької районної ради від 23.03.1994 року, але окрім посилання на зазначене рішення, прокурором по справі не надано ніяких допустимих доказів з приводу того, що підприємства, організації, установи визначені згідно додатку до рішення Вінницької районної ради народних депутатів від 23.03.1994 р., відповідно до діючого на той момент законодавства, належно оформили документи на право користування земельною ділянкою.

Також, в матеріалах справи наявний позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації № 28, виданий Головним управлінням Держкомзему у Вінницькій області 29.01.2009 року, що поданий до суду з додатковими поясненнями 14.05.2015 року.

Отже, доводи прокурора про відсутність позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації, спростовуються матеріалами справи.

Крім того, як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру від 15.07.2013 року, не міститься інформації про наявність у підприємств, організацій, установ, яким надавалась земельна ділянка на підставі рішення Вінницької районної ради народних депутатів від 23.03.1994 р., права користування земельною ділянкою.

Враховуючи те, що документи які б посвідчували право користування земельною ділянкою особами вказаними в рішенні Вінницької районної ради народних депутатів від 23.03.1994 року відсутні, в зв'язку з тим, що вони не оформлялися, земельна ділянка, яка передана в оренду ТОВ "Марвін", на момент прийняття Вінницькою райдержадміністрацією спірного розпорядження №361 від 05.03.2009 р., була вільна.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, відсутність в договорі оренди істотної умови щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, не є безумовною підставою для визнання правочину недійсним у розумінні зазначеної норми матеріального права та правил статті 215 ЦК України.

Оскаржуваний договір оренди укладено у письмовій формі, він пройшов державну реєстрацію, сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було спрямоване на укладання договору.

Пунктом 3 статті 407 Цивільного Кодексу України передбачено, що право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Тобто, Цивільним кодексом України чітко передбачена заборона на передачу у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що землекористувачем і було дотримано.

Отже доводи прокурора, що договір оренди землі, укладений 25.03.2009 р. між Вінницькою районною державною адміністрацією та ТОВ "Марвін", повинен бути визнаний недійсним, оскільки в ньому відсутня істотна умова, а саме не передбачено умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов подано в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Вінницькій області, хоча жодним чином не обґрунтовує наявності порушеного права останнього як розпорядника землями державної власності.

Де факто, прокурор обґрунтовує свою позицію тим, що оскаржуваним розпорядженням порушуються права користувачів (членів городнього товариства "Надія"), а не позивача.

За приписами Земельного кодексу України, земельні ділянки сільськогосподарського призначення є землями державної власності.

Розпорядниками земель державної власності на час прийняття оскаржуваного рішення були районні державні адміністрації, які діяли від імені держави.

З 01.01.2013 року розпорядження земельними ділянками державної власності перейшло до центральних органів виконавчої влади: обласного управління Держземагенства, однак власником вказаних земель є держава.

Тобто прокурор, в інтересах держави звертається з позовом до держави про скасування попереднього рішення, яке прийнято в межах повноважень, при цьому не обґрунтовуючи у чому порушуються інтереси держави оскаржуваним рішенням, і як це право може бути відновлено у разі його скасування.

У даному випадку, за наявності порушеного права користувачів, як зазначено прокурором, (Городнього товариства "Надія"), то повинно захищатися право саме товариства або його членів, а не іншої особи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що підстави для визнання недійсним розпорядження Вінницької РДА №361 від 05.03.2009 р., відсутні, у зв'язку з чим позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки є похідними від позовної вимоги про визнання недійсним розпорядження, у задоволенні якої судом відмовлено, підстав для задоволення позову в іншій частині, немає.

Більш того, дослідивши договір оренди земельної ділянки, укладений між ТОВ "Марвін" та Вінницькою районною державною адміністрацією, на предмет додержання вимог чинного законодавства під час його укладання, у т.ч. ст. 15 Закону України "Про оренду землі", судом не знайдено підстав для визнання договору недійсним.

Враховуючи вище викладене суд прийшов до висновку, що у позові слід відмовити повністю.

Приймаючи до уваги, що судом прийнято рішення по суті позову та відмовлено у зв'язку з відсутністю порушеного права, заяви відповідачів про застосування позовної давності не розглядалися.

Позивачем-2 визначено Вінницьку обласну державну адміністрацію, як розпорядника земель історико-культурного призначення, однак доказів того, що частина орендованої земельної ділянки - історико-культурного призначення, у матеріалах справи немає. Більш того згідно технічної документації, земельна ділянка загальною площею 37,8006 га є землею сільськогосподарського призначення.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що право Вінницької обласної державної адміністрації не порушується взагалі.

В пункті 2.24. постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами ст.ст. 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи прокурора, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області на рішення господарського суду Вінницької області від 15.05.2015 року у справі №902/445/14 - залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду у справі №902/445/14 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Савченко Г.І.