Постанова № 46185143, 02.07.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2015 р. Справа № 907/238/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бойко С. М.

суддів Бонк Т. Б.

Якімець Г. Г.

при секретарі Кришталь М.,

за участю представників:

від позивача Басараб В. В.

від відповідача не з'явився

від прокуратури Мельничук Ю. І.

розглянув апеляційну скаргу благодійної католицької громадської організації "Милосердя"

на рішення господарського суду Закарпатської області від 20.05.2015 року

у справі № 907/238/15, суддя Йосипчук О.С.

за позовом прокурора Мукачівського району в інтересах держави в особі Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області

до відповідача Благодійної католицької громадської організації "Милосердя"

про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею 1-ЗК №001865,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Закарпатської області від 20.05.2015 року в справі №907/238/15 позов задоволено. Визнано недійсним Державний акт на право постійного користування землею площею 5 га серії 1-ЗК №001865 для розміщення комплексу культових споруд в урочищі "Могилка", який виданий Благодійній католицькій громадській організації "Милосердя".

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при розгляді справи встановлено факт відсутності прийняття рішення 7 сесії 23 скликання Івановецької сільської ради від 27.12.1999 р. "Про надання земельної ділянки благодійній католицькій громадській організації "Милосердя", акту індивідуальної дії органу місцевого самоврядування, а тому і виданий Державний акт про право постійного користування землею підлягає визнанню недійсним.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення господарського суду Закарпатської області від 20.05.2015 року в справі №907/238/15 скасувати та прийняти рішення, яким в позові відмовити.

При цьому відповідач вказав, що суд не з'ясував всіх обставин по справі прийняв рішення, що не відповідає вимогам норм процесуального та матеріального права.

Зі змісту довідки, виданої архівним відділом Мукачівської РДА, наданої позивачем вбачається, що відсутнє рішення 3 сесії 23 скликання від 29.12.1998 року та 7 сесії 23 скликання від 27.12.1999 року. Проте зміст цієї довідки спростовано наявною копією спірного рішення сесії ради про надання в користування земельної ділянки відповідачеві.

Місцевим судом при винесенні рішення безпідставно не застосовано строків позовної давності.

В силу вимог ст.35 ГПК України не передбачено, що обставини зазначені в ухвалі суду є преюдиційними і не підлягають доказуванню, а тому судом першої інстанції без з'ясування обставин справи прийнято до уваги як встановлені факти, що потребували доведенню.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що позивач не надав жодних допустимих і належних доказів, які б підтверджували незаконність рішення про виділення земельної ділянки та незаконність державного акта на право користування земельною ділянкою.

Окрім того, відповідач не знав і не міг знати про незаконність рішення Іванецької сільської ради.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор Мукачівського району заперечив проти її задоволення, просив рішення господарського суду Закарпатської області від 20.05.2015 року в справі №907/238/15 залишити без змін. При цьому вказав, що не витребування за клопотанням відповідача матеріалів кримінального провадження не є порушенням вимог процесуального законодавства, для розгляду даної справи достатньо Ухвали Мукачівського міськрайонного суду від 23.01.2015 по справі № 303/87/15к, якою встановлено вину Булеца (Бакася) Марії Петрівни.

Щодо пропуску строку позовної давності, то прокурор вказав, що заяву про визнання недійсним державного акту на право постійного користування подано до суду після розгляду Мукачівським міськрайонним судом кримінального провадження та винесення 23.01.2015 року ухвали про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності у зв'язку з спливом строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Також прокурор вказав, що в процесі кримінального провадження Мукачівським міськрайонним судом встановлено, що ні рішення Івановецької сільської ради без номера від 29 грудня 1998 року третьої сесії двадцять третього скликання Івановецької сільської ради Мукачівського району «Про виділення земельної ділянки благодійній католицькій громадській організації «Милосердя», ні рішення без номера від 27 грудня 1999 року сьомої сесії двадцять третього скликання Івановецької сільської ради Мукачівського району «Про надання земельної ділянки благодійній католицькій громадській організації «Милосердя» сільською радою не приймались та такі питання на розгляд сесії не виносились. Таким чином, необхідності визнавати такі акти недійсними немає, оскільки їх не існує.

Від інших сторін відзивів не надходило.

Представник позивача, в судовому засіданні, заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення господарського суду залишити без змін.

Представник прокурора, в судовому засіданні, заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення господарського суду залишити без змін, при цьому навів доводи аналогічні викладеним у відзиві.

Апеляційний суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що рішення господарського суду Закарпатської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу благодійної католицької громадської організації "Милосердя" - без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами, 14.08.2000 року Івановецькою сільською радою Мукачівського району виготовлено державний акт серії І-ЗК № 00185 на право постійного користування благодійною католицькою громадською організацією «Милосердя» земельною ділянкою площею 5 га та зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування за № 16.

Згідно ст.19 ЗК України (в редакції 18.12.1990р. надання земельних ділянок у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів є у компетенції сільський/селищних рад народних депутатів. При цьому, право користування наданою, у відповідності до чинного законодавства, земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (ст.22 ЗК України (в редакції 1990 року). Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів, відповідно до ст.23 ЗК України (в редакції 1990 року).

Державні акти про право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. А отже. у спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти постійного користування.

Спірна земельна ділянка площею 5га, яка знаходиться в урочищі "Могилка" відноситься до земель запасу с.Іванівці Мукачівського району, є комунальною власністю і перебуває у віданні Івановецької сільської ради (позивач у справі). До повноваження позивача належить визначати юридичну долю спірної земельної ділянки, що знаходиться у віданні територіальної громади с.Іванівці (ст.ст.9,19,65 ЗК України (в редакції 1990 року).

Зі змісту Державного Акту на право постійного користування землею серії 1-ЗК №001865 видно, що його видано Івановецькою сільською радою 14.08.2000 р. на підставі Рішення 7 сесії 23 скликання Івановецької сільської ради від 27.12.1999р.

Судами встановлено, що за даними довідки, виданої архівним відділом Мукачівської районної державної адміністрації від 23.02.2015р. №01-23/21 вбачається про відсутність рішень органу місцевого самоврядування (Рішення 7 сесії 23 скликання Івановецької сільської ради від 27.12.1999р.) про надання спірної земельної ділянки у постійне користування відповідачеві. Серед матеріалів справи знаходиться копія витягу з Рішення 7 сесії 23 скликання Івановецької сільської ради від 27.12.1999р. "Про надання земельної ділянки благодійній католицькій громадській організації "Милосердя", за змістом якого Івановецька сільська рада після розгляду проекту відведення земельної ділянки БКГО "Милосердя" вирішила затвердити цей проект відведення земельної ділянки. Цей витяг підписано сільським головою М.Бакася та скріплено печаткою Івановецької сільської ради.

Проте, відповідачем не надано, а судами не встановлено наявності проекту відведення земельної ділянки в урочищі "Могилка" площею 5 га для розміщення комплексу культових споруд БКГО "Милосердя", так і рішення цієї сільської ради.

Посилаючись на наявність правовстановлюючого документа, що став підставою для виготовлення спірного Державного акту на право постійного користування землею серії 1-ЗК №001865, відповідач надав суду Витяг з Архівного відділу Мукачівської районної державної адміністрації від 13.05.2005р. №01-23/46, надано копію Рішення 3 сесії 23 скликання Івановецької сільської ради від 29.12.1998р. "Про виділення земельної ділянки благодійній католицькій громадській організації "Милосердя"". Однак, згідно наданої архівним відділом витягом, Рішення 3 сесії 23 скликання Івановецької сільської ради від 29.12.1998р. "Про виділення земельної ділянки благодійній католицькій громадській організації "Милосердя", хоча і перебуває у реєстрах актів, винесених Івановецькою сільською радою, але не містить висновку про надання відповідачу спірної земельної ділянки у постійне користування; на сесії 27.12.1998р. при розгляді клопотання БКГО "Милосердя" про виділення земельної ділянки площею 5 га, було вирішено не надати землю у постійне користування, а надати дозвіл для будівництва церкви, монастиря, школи інтернату та ведення підсобного господарства.

Зважаючи на викладене, покликання відповідача(скаржника) про погодження у 1999 році місця розміщення комплексу культових споруд та земельної ділянки для ведення підсобного господарства, а також погодження для виготовлення проектно-технічної документації для будівництва не спростовують вимог норм Земельного Кодексу України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин про сукупність необхідних документів та волевиявлення органу місцевого самоврядування для вирішення питання надання земельної ділянки.

Відповідно до ч. 4 ст. 30 Земельного кодексу України ( 561-12 ) від 18.12.1990 року право власності або право користування земельною ділянкою посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року, яка передбачала видачу та державну реєстрацію сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі (затверджена наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 N 43, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.06.99 за N 354/3647) у п. 1.4 визначає, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, а на право власності на земельну ділянку - на підставі рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, міської, селищної, сільської ради.

Як роз'яснено п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 № 6 державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, згідно ст.ст.19, 22,23 ЗК України (в редакції 1990 року) чинність Державного Акту на право постійного користування землею серії 1-ЗК №001865 поставлено у пряму залежність від фактичного існування рішення органу місцевого самоврядування, яким цей акт обґрунтований. Відповідно, відсутність такого рішення позбавляє обґрунтованості та підставності похідного від нього документа - Державного акту про право землекористування.

Таким чином, з урахуванням викладеного судами зроблений висновок про те, що доказів вирішення позивачем порушених у зверненні БКМО "Милосердя" (Лист від 13.11.1998р. за №30) про надання дозволу на виділення земельної ділянки в кількості 5 га не встановлено.

Згідно ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.01.2015р., під час розгляду судом матеріалів кримінальної справи №120140700400001309 відносно Булеца (Бакася) М.П., встановлено факти, що мають преюдиційне значення для вирішення цього спору, які вказують на те, що рішення 7 сесії 23 скликання Івановецької сільської ради від 27.12.1999р. "Про надання земельної ділянки благодійній католицькій громадській організації "Милосердя" виготовлене самостійно сільським головою Бакася М.П., без вирішення цього питання на засіданні сесії сільської ради.

Отже, встановлено відсутність самого факту прийняття рішення про затвердження земельної документації БКГО "Милосердя" та надання земельної ділянки (5 га) у постійне землекористування.

Так само, висновок про наявність Рішення 7 сесії 23 скликання Івановецької сільської ради від 27.12.1999р. "Про надання земельної ділянки благодійній католицькій громадській організації "Милосердя" не можна зробити і із доказів, які подані відповідачем у справі.

З вищенаведеного, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що аналіз наявних у справі доказів підтверджуює відсутність необхідного волевиявлення органу місцевого самоврядування про надання в постійне землекористування спірної земельної ділянки відповідачу.

Згідно ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" регулювання земельних відносин є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування. Тобто, для визнання розпорядження земельною ділянкою, що належать сільській громаді правомірним потрібне волевиявлення самої Івановецької сільської ради (ст.13 Конституції України). І оскільки такого волевиявлення органу, що у відносинах із іншими суб'єктами права представляє права та охоронювані законом інтереси сільської громади, не було, то подальше використання земельної ділянки відповідачем є тривалим порушенням майнових прав позивача та земельного законодавства, що прямо суперечить приписам ст.14 Конституції України.

З огляду на це, оскільки право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування, оскаржуваний Державний акт на право постійного користування землею 1-ЗК №001865 правильно визнаний судом першої інстанції недійсним.

Щодо твердження апелянта, про те, що судом безпідставно не застосовано строків позовної давності колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність- це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 23.01.2015 р. по справі №303/87/15к, встановлено факт фіктивності рішення органу місцевого самоврядування, яке стало підставою для оформлення Державного акту про право на постійне землекористування. Із цього часу судом першої інстанції правильно обчислюється початок перебігу строку позовної давності для позивача на звернення із даним позовом до суду. Стаття 253 ЦК України, за якою перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Стаття 261 ЦК України, за якою початок перебігу позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З позовом до господарського суду звернувся прокурор, позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Як встановлено місцевим судом сільський голова (М.М.Мишкулинець) у 2010 році звертався до суду із позовом про скасування Державного акту на право постійного користування землею 1-ЗК №001865, не з підстав його невідповідності вимогам чинного законодавства, а із підстав нераціонального використання земельної ділянки відповідачем, що вказує на те, що сільській раді невідомо і не могло бути відомо про невідповідність цього Державного акту про право на землекористування відповідачем вимогам діючого законодавства.

Отже, позивачу(прокурору) про порушене право, яке підлягає захисту по суду стало відомо з часу винесення ухвали Мукачівським міськрайонним судом від 23.01.2015 р. по справі №303/87/15к, звідси строк позовної давності ними не пропущено.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги благодійної католицької громадської організації "Милосердя" - відмовити.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 20.05.2015 року в справі №907/238/15 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського

суду.

Повний текст постанови виготовлений 03.07.2015 р.

Головуючий суддя Бойко С. М.

Суддя Бонк Т. Б.

Суддя Якімець Г. Г.