Постанова № 46184534, 02.07.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2015 року Справа № 904/1780/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дмитренко Г.К.- доповідач

суддів: Прокопенко А.Є., Чохи Л.В.

при секретарі: Однорог О.В.

За участю представників сторін:

від відповідача: Каперко Є.О., довіреність №15/3846 від 15.06.15, представник;

представник позивача у судове засідання не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2015 року у справі № 904/1780/15

за позовом закритого акціонерного товариства "Промважмаш", м. Дніпропетровськ

до управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

про стягнення 39999 грн. 86 коп.,

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2015 року (суддя Панна С.П.) позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на користь закритого акціонерного товариства "Промважмаш" (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 07.04.2015 року) 23293 грн. 38 коп. основного боргу, 6211 грн. 56 коп. штрафу, 3003 грн. 23 коп. пені, 3085 грн. 36 коп. 37% річних, 4406 грн. 33 коп. інфляційних втрат, 1827 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.

Закрите акціонерне товариство "Промважмаш" відзив на апеляційну скаргу не надало, правом участі у судових засіданнях не скористалось.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2014 року між закритим акціонерним товариством "Промважмаш" (орендодавець, позивач) та управлінням державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (орендар, відповідач) було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 4.

За п.1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування без права викупу окреме індивідуально визначене нерухоме майно (нежитлові приміщення) загальною площею 159,5 кв. м, розміщене за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, б. 80, на першому поверсі адміністративної будівлі, що перебуває на балансі орендодавця, вартість якого встановлюється за відомостями реєстру прав власності на це нерухоме майно.

Відповідно п. 1.2 майно передається в оренду з метою розташування відділення ДАІ з обслуговування Дніпропетровського району ГУ МВС України в Дніпропетровській області.

Згідно п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передавання майна.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що обов'язок щодо складання акту приймання-передавання майна орендареві покладається на орендодавця.

На виконання умов договору сторони підписали акт приймання-передавання орендареві майна, наданого за договором оренди нежитлових приміщень від 01.06.2014 року № 4, що свідчить про фактичну передачу об'єкта в оренду (а.с. 12).

У відповідності з ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України).

За визначенням, наведеним у ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

У відповідності з ч. 1,7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктами 3.1, 3.2 договору встановлено, що базова орендна плата за 1 квадратний метр орендованого приміщення (майна) складає 24,34 грн., у тому числі ПДВ. Базова орендна плата на місяць за орендоване приміщення (майно) (місячна орендна плата) складає 3882 грн. 23 коп., в тому числі ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством України.

У відповідності із п. 3.5 договору орендна плата сплачується орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем (за який здійснюється оплата). Рахунок направляється орендареві до 15 числа наступного за розрахунковим місяця. Неотримання рахунку орендарем не є підставою для несплати орендної плати.

Вартість комунальних послуг, витрати на утримання прибудинкової території, вартість послуг з технічного обслуговування інженерного устаткування й внутрішньобудинкових мереж тощо не входить в суму орендної плати й сплачується орендарем окремо на підставі укладеного з орендодавцем договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (п. 3.11 договору).

У 5.3 договору зазначено, що орендар зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за орендоване майно встановлений ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України.

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 9.1. договору).

Відповідач свої обов'язки за договором щодо своєчасної і у встановленому договором розмірі оплати орендної плати належним чином не виконав. Орендна плата за червень - серпень 2014 року у сумі 11646 грн. 69 коп. сплачена відповідачем 24.11.2014 року, тобто з порушенням встановлених договором строків, що підтверджується випискою з рахунку станом на 24.11.2014 року (а.с. 34).

З матеріалів справи вбачається, що орендна плата за вересень - грудень 2014 року у сумі 15528 грн. 92 коп. відповідачем не сплачена.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивач звернувся до відповідача із претензією від 27.01.2015 року, в якій у зв'язку з простроченням сплати орендної плати просив погасити загальну заборгованість у сумі 20246 грн. 52 коп., з урахуванням пені, 37 % річних та штрафу (а.с. 13).

Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області відповіді на зазначену претензію не надало, заборгованість за договором від 01.06.2014 року №4 не сплатило.

У зв'язку з неповерненням відповідачем приміщення після закінчення терміну дії договору (31.12.2014 року) заборгованість з оплати орендної плати за січень - лютий 2015 року становить 7764 грн. 46 коп.

Доказів сплати заборгованості за вересень 2014 року - лютий 2015 року відповідачем не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 23293 грн. 38 коп. колегія суддів визнає обґрунтованими.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області зазначило, що суд першої інстанції безпідставно стягнув на користь позивача заборгованість по сплаті орендної плати після закінчення терміну дії договору.

Відповідач стверджує, що "закритим акціонерним товариством "Промважмаш" не було вжито жодних дій, пов'язаних з поверненням приміщень, що були предметом договору оренди". Як вказує скаржник, "позивач в жодній із своїх претензій не зазначав вимоги про повернення приміщень", що, на думку апелянта, "свідчить про свідоме з боку позивача зволікання з поверненням приміщень з метою пред'явлення в майбутньому до відповідача вимог щодо стягнення заборгованості по орендній платі за фактичне користування майном та отримання у такий спосіб не зовсім правомірного доходу" (а.с. 75).

Такі доводи відповідача колегією суддів визнаються безпідставними з огляду на наступне.

У п. 10.1 договору сторони узгодили, що договір укладено строком на сім календарних місяців, з 01.06.2014 року до 31.12.2014 року.

Відповідно п. 10.5 договору оренди чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення терміну, на який його було укладено.

Пунктом 10.9 договору оренди передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів в місці його розташування повертається орендарем орендодавцю.

Згідно п. 10.10 договору оренди майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання - передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Отже, враховуючи припинення дії договору оренди 31.12.2014 року в силу спливу строку його дії, саме відповідач зобов'язаний був повернути об'єкт оренди у визначений договором строк, що, в свою чергу, спростовує твердження відповідача про зворотнє.

Відповідач протягом трьох днів після спливу строку дії договору повинен був самостійно скласти акт прийому-передачі майна та звернутися із цим актом до орендодавця. Тому позивач обґрунтовано нарахував до стягнення заборгованість, пеню, 37% річних, інфляційні втрати і штраф за період прострочення сплати орендної плати з січня по лютий 2015 року.

Твердження відповідача про те, що він неодноразово телефонним зв'язком звертався до орендодавця про припинення договору оренди приміщень починаючи з 11.10.2014 року колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки не підтверджуються жодними доказами.

В силу ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

У відповідності із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивач у позовній заяві (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 07.04.2015 року), крім основного боргу, просив стягнути з відповідача 3003 грн. 23 коп. пені, 3085 грн. 36 коп. 37% річних, 4406 грн. 33 коп. інфляційних втрат та 6211 грн. 56 коп. штрафу.

У відповідності із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

У пункті 3.6 договору сторони домовились, що орендна плата, сплачена несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і сплачується орендарем на користь орендодавця у визначеному пунктом 3.5 договору порядку відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 9.6 договору сторонами встановлено, що у разі прострочення виконання зобов'язань по сплаті орендної плати орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення і 37% річних згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Оскільки після перерахунку судом апеляційної інстанції суми пені та 37% річних виявилися більшими, ніж заявлено позивачем, до стягнення підлягають суми пені та 37% річних, вказані у позовній заяві, тобто 3003 грн. 23 коп. пені та 3085 грн. 36 коп. 37% річних.

Розрахунок інфляційних втрат позивача визнається судом апеляційної інстанції таким, що здійснений з неправильним визначенням періодів, за які нараховуються інфляційні втрати. Однак після перерахунку, здійсненого апеляційним господарським судом, сума інфляційних втрат виявилася більшою, ніж заявлено позивачем, у зв'язку з чим до стягнення підлягає сума, визначена у позовній заяві, - 4406 грн. 33 коп.

У разі, якщо на відповідну дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж два повні або неповні місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості. Визначена цим пунктом договору відповідальність застосовується за кожен факт порушення (п. 3.7 договору).

За результатами проведеного апеляційним господарським судом перерахунку за період прострочення оплати основного боргу з управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області підлягає стягненню 6211 грн. 56 коп. штрафу.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, просить суд апеляційної інстанції скористатись правом, передбаченим п.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, та визнати недійсним договір оренди від 01.06.2014 року № 4, укладений між закритим акціонерним товариством "Промважмаш" і управлінням державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, як такий, що не відповідає законодавству України, посилаючись при цьому на недосягнення між сторонами згоди щодо істотних умов договору.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, в обґрунтування своїх вимог щодо визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень від 01.06.2014 року № 4, колегією суддів відхиляються як такі, що не підтверджені жодними доказами.

Так, твердження управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про те, що складання акту приймання-передачі орендареві майна за договором оренди нежитлових приміщень від 01.06.2014 року № 4 відбувалось формально, без участі комісії, яка складається з відповідних працівників сторін цього договору, є безпідставним, оскільки договором нежитлових приміщень від 01.06.2014 року № 4 не передбачено підписання акту приймання-передачі у складі комісії.

В акті приймання-передавання орендареві майна від 01.06.2014 року вказано площу та адресу майна, яке передається в оренду, а також зазначено, що технічний стан елементів нежитлових приміщень є придатним для використання майна за призначенням згідно технічної документації; майно (нежитлові приміщення) передане відповідно до договору у належному технічному і санітарному стані, з усіма комунікаціями (а.с. 12). Цей акт підписано з боку орендаря - управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області без будь-яких зауважень.

Викладеним спростовуються доводи апелянта про відсутність у вищезгаданому акті опису майна, яке було передано орендодавцем в користування орендарю.

Посилання відповідача на те, що договір оренди нежитлових приміщень від 01.06.2014 року № 4 не містить конкретних вказівок на низку умов, зокрема перелік продукції, перелік робіт, структуру звітності, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки дані умови не є необхідними для договору даного виду.

Згідно статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 ст. 284 Господарського кодексу України встановлено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Як вбачається з умов укладеного між закритим акціонерним товариством "Промважмаш" та управлінням державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області договору оренди нежитлових приміщень від 01.06.2014 року № 4, сторонами узгоджено всі істотні умови договору даного виду.

Такі умови як детальний опис майна, межа орендованої території та площа орендованих приміщень, які, за твердженням відповідача, повинні погоджуватись сторонами у додатках до договору оренди, передбачені умовами самого договору, що виключає необхідність підписання таких додатків.

Так, детальний опис майна та розмір орендованих приміщень (чи межа орендованої території) визначені п.1.1 договору оренди, де зазначено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування без права викупу окреме індивідуально визначене нерухоме майно (нежитлові приміщення) загальною площею 159,5 кв. м, розміщене за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, б. 80, на першому поверсі адміністративної будівлі, що перебуває на балансі орендодавця, вартість якого встановлюється за відомостями реєстру прав власності на це нерухоме майно.

В силу ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ст. 207 Господарського кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не наведено обставин та не подано доказів, які б свідчили про те, що договір оренди нежитлових приміщень від 01.06.2014 року № 4 не відповідає вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим у колегії суддів відсутні підстави для визнання недійсним вищезазначеного договору.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки суду є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2015 року у справі № 904/1780/15 залишити без змін, а скаргу управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко

Суддя Л.В. Чоха

повний текст постанови виготовлений 06.07.15р.