Рішення № 46184288, 02.07.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2015 р.Справа № 922/2780/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Кобиченко Н.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", м. Київ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків про розірвання договору фінансового лізингу та стянення 245229,66 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з*явився

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про розірвання договору фінансового лізингу № 2602/02/14-Р від 21 грудня 2014 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та про стягнненя з відповідача заборгованості з відшкодування збитків, спричинених втратою предмета лізингу з вини відповідача, а саме не отримані лізингові платежі у розмірі 245229,66 грн.

Враховуючи, що заяв та клопотань представниками сторін не заявлено, суд починає розгляд справи по суті.

Представник позивача у судове засідання не з*явився, у наданому письмовому нормативно-правовому обґрунтуванні позовних вимог підтримує заявлений позов. Також у наданому клопотанні просить суд розглядати справу без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" на підставі вже поданих документів, яке суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з*явився, відзив на позовну заяву та документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі суду не надав.

Разом з цим, 17 червня 2015 року до суду повернулася копія судової ухвали про порушення провадження у справі № 922/2780/15 з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Судом на вказану у позовній заяві адресу відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1: АДРЕСА_1 надсилались процесуальні документи, а позивачем - позовна заява.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статтею 4-3 та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

21 лютого 2014 року року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (позивачем, лізингодавцем) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем, лізингоодержувачем) було укладено договір фінансового лізингу № 2602\02\14-Р.

Згідно пункту 1.1. загальних умов договору фінансового лізингу № 2602\02\14-Р (додаток № 3 до договору) лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, у тимчасове володіння та користування за плату майно (предмет лізингу), найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Спеціфікації (додаток №2 до договору), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору відповідно до Графіку платежів (додаток № 1 до договору).

Матеріали справи свідчать про те, що свої зобов'язання позивач своєчасно, належним чином та в повному обсязі виконав, зокрема, придбав предмет лізингу, а саме автомобіль NISSAN Juke, 2013 року випуску, № шасі НОМЕР_2, N двигуна НОМЕР_3, № державної реєстрації НОМЕР_4 та передав його у користування відповідачу, що підтверджується актом прмймання-передачі від 05 березня 2014 року.

Відповідно до Закону України "Про фінансовий лізинг" та на виконання умов, передбачених статтею 5 загальних умов договору фінансового лізингу № 2602\02\14-Р, 04 березня 2014 року між лізингодавецем, як страхувальником та ПАТ СК "Українська страхова група" (страховик) було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (договір страхування) терміном на один рік.

Згідно статті 4 загальних умов договору фінансового лізингу № 2602\02\14-Р, лізингоодержувач зобов'язаний використовувати предмет лізингу за його призначенням, а саме тримати предмет лізингу у справному стані, дотримуватись відповідних стандартів, технічних умов, не допускати експлуатацію предмета лізингу за умов та способом, що порушує умови договорів страхування та/або правил страхування, або якщо така експлуатація може призвести до ситуації, в якій предмет лізингу стане незатрахованим та/або у страховій компанії виникнуть підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Також, відповідно до статті 5 загальних умов договору фінансового лізингу № 2602\02\14-Р лізингоодержувач зобов'язаний належним чином, своєчасно і в повному обсязі виконувати дотримуватися умов договорів страхування та правил страхування Страховика, а саме у разі настання з предметом лізингу страхового випадку лізингоодержувач зобов'язаний негайно вжити всіх заходів щодо належного оформлення такого страхового випадку, надати необхідні документи для оплати страховиком страхового відшкодування.

Отже, в період дії договору страхування, а саме: 01 серпня 2014 року з предметом лізингу стався страховий випадок - сталася крадіжка, про яку відповідач, із порушенням строків, встановлених договіром страхування, заявив 01 вересня 2014 року, про що свідчить лист відповідача про опис обставин настання події. Відповідно до цього листа, незважаючи на таке грубе порушення умов договору страхування, позивачем було подано Заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, до страховика.

Відповідно до умов договору страхування, страховик має право проводити розслідування з приводу перевірки наданої інформації і документів стосовно предмета лізингу, факту і обставини настання страхового випадку, розмір завданих збитків та виконання страхувальником обовязків за договором, робити запити до уповноважених органів відносно причин, обставин та наслідків страхового випадку.

Таким чином, перевіривши всі обставини справи, 11 грудня 2014 року від страховика на адресу позивача надійшов лист № 03/8395 про відмову у виплаті страхового відшкодування, через порушення відповідачем умов договору страхування.

Згідно статті 809 Цивільного кодекусу України та статті 13 Закону України "Про фінансовий лізинг", а також у відповідності до пункту 3.7. загальних умов договору фінансового лізингу № 2602\02\14-Р з моменту передачі предмета лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу, до останнього переходять усі ризики пов'язані з користуванням та володінням предметом лізингу (в тому числі, але не обмежуючись, відповідальність за збереження, ризик випадкового знищення, втрати, загибелі або випадкового пошкодження предмета лізингу, ризик допущення помилки при монтажі або експлуатації).

Таким чином, враховуючи норми чинного законодавства, лізингоодержувач несе всі ризики пов'язані з втратою предмета лізингу.

У відповідності до пункту 5.6. загальних умов договору фінансового лізингу № 2602/02/14-Р втрата предмета лізингу, яка не визнана страховим випадком, відповідно не відшкодовується страховиком, через порушення відповідачем умов договору страхування, розцінюється як збитки лізингодавця, відповідно, зобов'язання лізингоодержувача з відшкодування збитків за договором не припинились та у відповідності з пунктом 5.6. загальних умов договору фінансового лізингу № 2602/02/14-Р у лізингоодержувача існують зобов'язання з відшкодування збитків, рівних сумі залишившихся неоплачених лізингових платежів.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частина 1 статті 806 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, спеціально придбане лізингодавцем, відповідно до встановлених лізингоодержувачем Специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до пункту 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право вимагати від Ллізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Враховуючи вищезазначене Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зобов'язаний компенсувати в повому обсязі всі витрати та збитки позивачу, пов'язані із втратою предмета лізингу, а саме відповідно до наступного розрахунку: аборгованість, яка утворилась з моменту настання страхового випадку до дня подачі позову (з 01 серпня 2014 року по 24 квітня 2015 року), на підставі виставлених, але не оплачених рахунків складає 70723,06 грн.; збитки пов'язані із втратою предмета лізингу складають 174506,60 грн.

Згідно пункту 1 частини 6 статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. Збитки відшкодовуються у повному обсязі.

Відповідно до пункту 7.8. загальних умов договору фінансового лізингу № 2602/02/14-Р, будь-які збитки, завдані невиконанням, неналежним виконанням стороною своїх зобов'язань за договором, підлягають відшкодуванню винною стороною в повному обсязі.

Згідно статтей 224-226 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Правові підстави відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди визначені статтею 22 Цивільного кодексу України. Дана стаття визначає загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення. За загальним правилом для покладення відповідальності на особу, що заподіяла збитки необхідні наступні умови: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків; причинний звя*зок між порушенням права та збитками; наявність вини особи, що заподіяла збитки.

Отже, збитки це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, які він понес внаслідок невиконання боржником свого зобов'язання та які знаходяться у причинно- наслідковому зв'язку з неправомірною поведінкою боржника.

Протиправна поведінка відповідача виявилась у неналежному виконанні умов договору фінансового лізингу № 2602/02/14-Р від 21 грудня 2014 року, а саме: вартість предмету лізингу у формі лізингових платежів лізингоодержувачем не сплачена, а сам предмет договору втрачений, що унеможливлює його повернення позивачу, чим саме нанесено Товариству з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" збитки.

Таким чином, Фізична особа - підприємцець ОСОБА_1 зобов'язаний сплатити позивачу збитки у вигляді не отриманих лізингових платежів (графа 6 графіку внесення лізингових платежів, що є додатком 1 до договору) починаючи з 05 травня 2015 року до кінця строку дії договору до 05 березня 2018 року у розмірі 174506,60 грн.

Відповідно до частин 2, 3 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку істотного порушення договору другою стороною та в інщих випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Можливість розірвати договір лізингу на вимогу лізингодавця передбачена також пунктом 11.2.6 укладеного між сторонами договору фінансового лізингу № 2602/02/14-Р від 21 грудня 2014 року,

Частиною 1 статті 7 та пунктом 4 частини 1 статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено право лізингодавця вимагати розірвання договору та повернення заборгованості.

Згідно частин 4, 5 статті 653 Цивільного кодексу України, можливість повернення того, що було виконане сторонами за зобов'язаннями до моменту розірвання договору, залежить від умов цього договору та положень закону. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 611, 612, 759, 774 Цивільного кодексу України, статтями 193, 216, 218, 230 Господарського кодексу України, статтями 7 10 11 17 Закону України "Про фінансовий лізинг", статтями 1, 4, 4-3, 12, 22, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір фінансового лізингу № 2602/02/14-Р від 21 грудня 2014 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1, адреса проживання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (04205, м. Київ, пр-т. Оболонський, 35-А, оф. 301, поточний рахунок 26006056101644 в філії "Київ сіті" ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 380775, код ЄДРПОУ 37859096) заборгованості з відшкодування збитків, спричинених втратою предмета лізингу з вини відповідача, а саме не отримані лізингові платежі у розмірі 245229,66 грн. та 6122,59 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.07.2015 р.

Суддя П.В. Хотенець