Рішення № 46184241, 01.07.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2015 р.Справа № 922/2747/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гонтару А.Д.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрутаром Етол (Україна)" (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчанський м'ясокомбінат" (м. Вовчанськ) про стягнення 73129,09 грн. за участю представників сторін:

позивача - Харечко В.І. (довіреність від 12.01.2015 р.);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Фрутаром Етол (Україна)", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ТОВ "Вовчанський м'ясокомбінат" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №6 від 08.01.2014. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 73129,09 грн., з яких 44876,92 грн. - сума боргу за договором; 6855,09 грн. - сума пені; 4487,69 грн. - штраф; 1092,64 грн. - 3% річних; 15816,75 грн. - інфляційні нарахування. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором поставки №6 від 08.01.2014 щодо своєчасної оплати за поставлений товар. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 травня 2015 р. по справі №922/2747/15 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02 червня 2015 р. о 09:10 год.

02.06.2015 за вх.№22141 до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просить позов ТОВ "Фрутаром Етол (Україна)" задовольнити, стягнути з ТОВ "Вовчанський м'ясокомбінат" заборгованість за поставлений товар згідно із договором поставки №6 від 08.01.2014 в сумі 28252,17 грн., в тому числі 6855,09 грн. пені, 1092,64 грн. 3% річних, 15816,75 грн. інфляційних втрат та 4487,69 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд, прийняв вищезазначену заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

В судовому засіданні 02.06.2015 було оголошено перерву до 01.07.2015 об 11:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні 01.07.2015 підтримав позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 01.07.2015 не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про дату, час та місце наступного судового засідання суду у справі №922/2747/15 від 02.06.2015, яке долучене судом до матеріалів справи.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

08.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрутаром Етол (Україна)" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вовчанський м'ясокомбінат" було укладено договір поставки №6.

Відповідно до п. 1.1 договору, у порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується постачати покупцеві товар, в асортименті, кількості та за ціною, що погоджується сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (надалі іменується "товар"), вільний від прав та претензій третіх осіб, а покупець зобов'язується прийняти зазначений вище товар і оплатити його вартість.

Згідно п. 1.2 договору, товар поставляється покупцю окремими партіями. Кожна партія товару визначається замовленням покупця, яке подається як в усній формі телефонним зв'язком, так і в письмовій формі факсимільним чи електронним повідомленням, у якому зазначається: найменування товару, кількість товару, асортимент тощо.

Відповідно до п. 3.5 договору, моментом переходу права власності на товар та ризику випадкового пошкодження або знищення товару віл постачальника до покупця (чи його представника) в пункті доставки та підписання покупцем видаткової (товарно-транспортної) накладної.

Відповідно до п. 4.1 договору, загальна цього договору визначається по фактичній сумарній вартості товарних партій, вказаних у видаткових накладних і прийнятих покупцем в період терміну дії даного договору.

Згідно п. 4.2 договору, розрахунки здійснюються безготівковим банківським переказом не пізніше двадцяти п'яти календарних днів з моменту поставки товару.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств.

Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, поставив відповідачеві товар на загальну суму 62876,92 грн., проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору поставки №6 від 08.01.2014, до подання позову лише частково оплатив отриману продукцію в розмірі 18000,00 грн.

18.05.2015 ТОВ "Вовчанський м'ясокомбінат" було проведено повну оплату основного боргу в сумі 44876,92 грн., що підтверджується копіями банківських виписок по рахунку позивача.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стосовно заявленої до стягнення у позові пені в сумі 6855,09 грн. та штрафу в розмірі 4487,69 грн. суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.3. договору, за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення оплати товару.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені в сумі 6855,09 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Згідно до п. 5.3. договору, у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання понад 180 календарних днів покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф в розмірі 10% від неоплаченої суми невиконаного грошового зобов'язання.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок штрафу в розмірі 10%, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 4487,69 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1092,64 грн. та інфляційних втрат в розмірі 15816,75 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1092,64грн. підлягає задоволенню як правомірна.

В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок суми інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 15816,75 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчанський м'ясокомбінат" (62500, Харківська обл., Вовчанській р-н., м. Вовчанськ, вул. Новоселівська ,1; код ЄДРПОУ 32447115; р/р 260053013618 (980) в ФХОУ ПАТ "Ощадбанк", МФО 351823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрутаром Етол (Україна)" (03680, м. Київ, вул. Ак. Заболотного, 150А; р/р 26007500080769 в ПАТ "Креді Агріколь Банк", МФО 300614) 6855,09 грн. пені, 1092,64 грн. 3% річних, 15816,75 грн. інфляційних втрат, 4487,69 грн. штрафу та судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.07.2015 р.

Суддя Г.І. Сальнікова