Рішення № 46182799, 01.07.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2015 р. Справа№ 914/2003/15

За позовом: Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів,

третя особа на стороні позивача, без самостійних вимог на предмет спору: Львівська міська рада, м. Львів,

про: демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди.

Суддя М.Синчук

при секретарі О. Гринчишин

За участю представників:

позивача: Томашук О.В. - довіреність № 36-вих-8 від 12.01.15р.,

відповідача: не з'явився.

третьої особи: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди.

Ухвалою суду від 19.06.2015 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 01.07.2015 р.

Позовні вимоги мотивує тим, що в результаті проведеного обстеження працівника районної адміністрації та КП «Адміністративнотехнічного управління» було виявлено самовільно встановлену тимчасову споруду торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_2 та зобов'язано відповідача демонтувати в термін до 27.05.2015 р. Однак, відповідачем у встановлені строки, розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради №216 від 29.04.2015 р. не виконано, наведене стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою зобов'язати відповідача демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

В судове засідання 01.07.2015 р. представник позивача з'явився. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вимоги ухвали суду від 19.06.2015 р. виконав.

В судове засідання 01.07.2015 р. представник відповідача не з'явився, через канцелярію суду 01.07.2015 р. подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участь уповноваженого представника в судове засідання та виконання ухвали суду. Зазначає, що має намір подати до суду докази на право користування земельною ділянкою, а також докази звернень до Львівської міської ради для отримання паспорту прив'язки, про який йде мова в позові, а також інші документи. Про причини неподання вище перелічених доказів станом на час проведення засідання відповідач не повідомив. Вимог ухвали суду від 19.06.2015 р. не виконав.

В судове засідання 01.07.2015 р. представник третьої особи не з'явився, через канцелярію суду 30.06.2015 р. подав письмові пояснення по справі, просить суд позов задоволити. Крім того, представником третьої особи через канцелярію суду 30.06.2015 р. подано заяву про розгляд справи без участі уповноваженого представника в судове засідання за наявними у матеріалах справи доказами.

Представник позивача щодо клопотань про відкладення розгляду справи заперечив, зазначив, що станом на час розгляду справи 01.07.2015р. тимчасова споруда за адресою: АДРЕСА_2 не демонтована, новий дозвіл (паспорт) на розміщення літніх майданчиків біля стаціонарних закладів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності визначені Порядком отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м. Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_2 не видавалося.

Суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи за безпідставністю. Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Як вбачається опису вкладення і поштової квитанції про відправлення цінного листа, копія позовної заяви і долучені до неї матеріали були надіслані відповідачу 18.06.2015р., ухвалу господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі відповідач отримав 26.06.2015р.

Враховуючи вимоги ст. 69 ГПК України та те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, суд вважає, що у відповідача було достатньо часу для підготовки та надання відзиву на позовну заяву та документів, на яких такий відзив ґрунтується.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що неявка представника відповідача та третьої особи не перешкоджає вирішенню спору, оскільки про місце, час та дату розгляду справи останні повідомлені належно, проте не скористалися правами передбаченими діючим господарським процесуальним законодавством, а також в матеріалах справи достатньо необхідних господарському суду документів для прийняття обґрунтованого та правомірного рішення.

Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

28 квітня 2015 р. працівниками Шевченківської районної адміністрації та КП «Адміністративнотехнічного управління», у присутності відповідача, було виявлено факт самовільного встановлення відповідачем тимчасової споруди торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_2.

29.04.2015 р. Шевченківською районною адміністрацією винесено розпорядження «Про демонтаж тимчасової споруди торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_2», та зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (відповідач у справі) демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_2 в термін до 27.05.2015 р.

Вимоги розпоряджень районної адміністрації відповідач не виконав.

28.05.2015 р. працівниками Шевченківської районної адміністрації та КП «Адміністративнотехнічного управління», у присутності відповідача, було зафіксовано факт невиконання відповідачем п. 1 Розпорядження Шевченківської районної адміністрації від 29.04.2015 р. «Про демонтаж тимчасової споруди торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_2», та встановлено, що станом на 28.05.2015 р. тимчасову споруду торговельного призначення відповідачем у добровільному порядку не демонтовано, що відображено у Акті від 28.05.2015 р.

Станом на день розгляду справи судом, розпорядження відповідачем не виконане, літній майданчик відповідачем не демонтований, зворотнього суду не надано.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, встановлених законом.

Згідно з п.10 ст.10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить надання дозволу на розміщення на території об'єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення.

Відповідно до ст.144 Конституції України та ч.1 ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів місцевого самоврядування, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають (ч.4 ст.20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

Правові підстави набуття дозволів (паспортів) на розміщення літніх майданчиків біля стаціонарних закладів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності визначені Порядком отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м. Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності, затвердженим ухвалою міської ради № 2452 від 05.03.2009 року з наступними змінами та доповненнями (надалі - Порядок).

Відповідно до п.6.1-6.2 Порядку отримання паспортів відкритих літніх майданчиків у м. Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності, затвердженим ухвалою міської ради № 2452 від 05.03.2009 року з наступними змінами та доповненнями (надалі - Порядок), якщо суб'єкт підприємницької діяльності у зазначений у приписі адміністрації термін усунув виявлені порушення цього Порядку, останній повідомляє про це письмово районну адміністрацію. У разі невиконання у зазначений термін вимог припису про усунення виявлених порушень цього порядку районні адміністрації звертаються до суду з позовом про примусовий демонтаж літнього майданчика

У відповідності до п.19.3.5 Правил благоустрою м.Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011р. №376, районні адміністрації забезпечують демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм, торговельного, холодильного та іншого обладнання, парканів, тимчасових споруд, обмежувальних паркувальних пристроїв, які перешкоджають під'їзду автомобілів швидкої медичної допомоги, міліції, пожежної, рятувальної, аварійно- відновлювальної техніки до житлових будинків, обмежувачів швидкості руху автотранспорту тощо та інших визначених споруд у м. Львові.

Згідно із п. 1.3. вище зазначеного Порядку дозволи (паспорти) на встановлення відкритих літніх майданчиків видає управління архітектури департаменту містобудування на підставі позитивних висновків комісії з видачі дозволів (паспортів) на встановлення відкритих літніх майданчиків.

На виконання вимог ухвали Львівської міської ради від 05.03.2009р. №2452 «Про затвердження Порядку отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м. Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності» (зі змінами і доповненнями), керуючись Положенням про Шевченківську районну адміністрацію, затвердженим рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.01.2012 р. №09, Шевченківською районною адміністрацією було прийнято розпорядження від 29.04.2015 р. № 216 «Про демонтаж тимчасової споруди торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_2».

В п. 1 зазначеного розпорядження ФОП ОСОБА_1 (відповідач) було зобов'язано демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_2 в термін до 27.05.2015 р.

Згідно п. 1.10. "Правил благоустрою м. Львова" затверджених ухвалою Львівської міської ради № 376 від 21.04.2011р. відкритий літній майданчик - стаціонарний або тимчасовий (щоденного демонтажу) пункт ресторанного господарства, який розташовується виключно біля стаціонарного закладу (ресторану, кафе, бару, їдальні) у теплий період року з 1 квітня по 1 листопада і не має закритого приміщення для тимчасового перебування людей.

Аналогічне поняття відкритого літнього майданчика закріплене в п. 1.2. "Порядку отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м. Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності" затверджених ухвалою Львівської міської ради № 2452 від 05.03.2009р. (надалі - Порядок).

Пунктами 3.1., 3.2. Порядку визначено, що дозвіл надається терміном на 5 років з правом розміщення літніх майданчиків виключно у межах сезонного періоду, з 1 квітня до 1 листопада поточного року. Дія дозволу починається з 1 квітня поточного року (або з дати, вказаної у заяві) і закінчується 1 листопада.

Відповідно до п. 4.1 зазначеного Порядку з наступними змінами та доповненнями, контроль за його дотриманням здійснюють районні адміністрації за місцем знаходження літнього майданчика.

Згідно з п. 6.4.1 цього Порядку підлягають демонтажу самовільно встановлені літні майданчики.

Як встановлено судом, вимог розпоряджень районної адміністрації відповідач не виконав, доказів зворотнього суду не представлено.

Відповідно до Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 19.10.2006р. № 219, районна адміністрація має право звертатись у встановленому порядку до судових органів з позовними заявами для реалізації завдань та виконання покладених на неї повноважень.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази демонтажу самочинно встановленої тимчасової споруди торговельного призначення за адресою: АДРЕСА_2 в термін до 27.05.2015 р., суд приходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір, сплачений позивачем підлягає до стягнення з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 27, 33, 34, 43, 49, 69, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, 79040; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) демонтувати тимчасову споруду за адресою: АДРЕСА_2.

Стягувач: Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради (адреса: вул. Липинського, буд. 11, м. Львів, 79058; ідентифікаційний код 04056115).

3.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, 79040; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради (адреса: вул. Липинського, буд. 11, м. Львів, 79058; ідентифікаційний код 04056115) 1 218, 00 грн. - судового збору.

4.Накази видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.07.2015 р.

Суддя Синчук М.М.