Рішення № 46182621, 09.06.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р. Справа № 911/1567/15

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області,

01033, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Гайдара, буд. 8,

до Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат",

07270, Київська обл., Іванківський р-н, м. Чорнобиль, вул. Радянська, буд. 70

про стягнення 98 000,00 грн.

за участю представників:

позивача - 1) Лабутіна О.А. (довіреність від 12.01.2015 № 18);

2) Красновид Н.Л. (довіреність від 12.01.2015 № 17);

відповідача - 1) Загороднюк В.І. (довіреність від 08.06.2015 № 19/28-15);

2) Ситник Ю.В. (довіреність від 12.01.2015 № 08/28-15).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області (далі - позивач) до Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат" (далі - відповідач) про стягнення 98 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань з оплати охоронних послуг, що надані позивачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.04.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.05.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 10252/15 від 30.04.2015) відповідачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 15.04.2015 та відзив на позовну заяву.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 10435/15 від 05.05.2015) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 15.04.2015.

У судовому засіданні 05.05.2015 оголошено перерву до 09.06.2015, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 09.06.2015 представники позивача підтримали позовні вимоги у повну обсязі, представники відповідача заперечили проти позову.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09.06.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області (далі - виконавець) та Державним агентством України з управління зоною відчуження (далі - замовник) укладено договір про закупівлю послуг охорони за державні кошти від 17.04.2013 № 2/725/13 (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується у 2013 році надати замовникові послуги охорони об'єктів, що зазначені в Дислокації, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги (пункт 1.2. Договору).

Відповідно до пункту 5.2. Договору, місце надання послуг: зона відчуження і зона безумовного (обов'язкового відселення, м. Чорнобиль, Київська обл.).

Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31 грудня 2013 року (пункт 10.1. Договору).

Позивач стверджує, що, на виконання умов Договору, у період з квітня 2013 року до грудня 2013 року, надав послуги з охорони об'єктів Державному агентству України з управління зоною відчуження, а вказане агенство ці послуги прийняло, на підтвердження чого позивачем надано до матеріалів справи акти прийому-передачі виконаних робіт/послуг (Т.1 а.с. №№ 244-252). За твердженнями позивача, вказані послуги повністю оплачені.

Відповідно до пункту 1.1. Статуту Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат", вказане підприємство створене на основі державної власності та належить до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження.

Згідно з пунктом 3. Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 № 615 "Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності" (далі - Положення), основними завданнями Державної служби охорони є, зокрема, здійснення за договорами заходів щодо охорони особливо важливих об'єктів згідно з переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вказаного Положення, об'єктами, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони є, зокрема, об'єкти, що розташовані у зоні безумовного відселення та відчуження.

Згідно з Протоколом оперативної наради у першого заступника голови Державного агентства України з управління зоною відчуження від 30.01.2014, прийнято рішення, зокрема, про забезпечення укладення договорів з ДСО щодо охорони об'єктів протягом 3 місяців.

З метою встановлення обставин справи, судом досліджено листування сторін, що наявне у матеріалах справи.

Листом від 12.02.2014 № 13/2-198 позивачем запропоновано відповідачу розглянути питання щодо підписання договору на 2014 рік.

У відповідь на вказаний лист, відповідач, листом від 11.03.2014 № 222-1059, зазначив про те, що укладання договору можливе лише шляхом проведення процедури конкурсних торгів, у зв'язку з чим, запропоновано позивачу надати розрахунок вартості послуг. Відповідач, листом від 27.03.2014 № 235-1324, повідомив позивача про те, що має намір здійснити закупівлю послуг у сфері громадського порядку та громадської безпеки у 2014 році, з терміном надання послуг: 01.04.2014-31.12.2014 та запропонував позивачу надати інформацію про вимоги для початку проведення процедури закупівлі.

Листом від 23.04.2014 № 13/2-614, позивач направив відповідачу розрахунки та кошторис для проведення тендерних процедур. Відповідач, листом від 20.05.2014 № 232-2250, повідомив позивача про відмову в укладенні договору з позивачем на охорону об'єктів відповідача та запропонував провести демонтаж охоронного обладнання, що належить позивачу.

Відповідно до акту про зняття з-під охорони об'єктів відповідача від 30.05.2014, копія якого наявна у матеріалах справи, знято з пультової охорони зазначені у цьому акті об'єкти.

Протоколом спільної наради Державного агентства України з управління зоною відчуження та Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області від 27.05.2014, вирішено, у термін до 10.06.2014, опрацювати питання про укладення договорів з охорони об'єктів.

Позивач, листом від 18.06.2014 №13/1-1-229, надіслав на підписання відповідачу примірник договору про закупівлю послуг охорони за державні кошти.

Листом від 26.06.2014 № 222-2800, відповідач відмовився від підписання договору, оскільки у нього відсутні відповідні бюджетні призначення у кошторисі на оплату послуг охорони.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель", цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень. Умови, порядок та процедури закупівель товарів, робіт і послуг можуть встановлюватися або змінюватися виключно цим Законом, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідач є бюджетною установою, а, отже, закуповуючи товари і послуги в обсягах, визначених статтею 1 вищевказаного Закону, він зобов'язаний дотримуватися відповідної процедури закупівлі, визначеної статтею 12 Закону.

Згідно з статтею 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Забороняється укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.

Абзацом 3 частини 2 статті 31 Закону України "Про здійснення державних закупівель" передбачено, що замовник укладає договір про закупівлю з учасником, пропозицію конкурсних торгів якого було акцептовано, не пізніше, ніж через 30 днів з дня акцепту пропозиції відповідно до вимог документації конкурсних торгів та акцептованої пропозиції. З метою забезпечення права на оскарження рішень замовника, договір про закупівлю не може бути укладеним раніше, ніж через 14 днів з дати публікації у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів.

Таким чином, договір про закупівлю з учасником, пропозицію конкурсних торгів якого було акцептовано, має бути укладений замовником не пізніше, ніж через 30 днів з дня акцепту пропозиції.

Сторонами не заперечується та матеріалами справи підтверджується факт, що відповідний договір про закупівлю послуг укладений не був.

Згідно з частиною 1 статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Відповідно до частини 4 статті 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини 6 цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються. Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов'язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов'язань, у судовому порядку.

Згідно з частиною 3 статті 57 Бюджетного кодексу України, усі надходження і витрати записуються в тому бюджетному періоді, в якому вони здійснені.

Чинним законодавством не передбачено можливості взяття розпорядниками бюджетних коштів на себе грошових зобов'язань за минулі періоди.

Відповідно до наявного у матеріалах справи плану використання бюджетних коштів на 2014 рік, відповідач не мав відповідних бюджетних призначень на оплату послуг охорони об'єктів відповідача.

Окрім того, рішенням господарського суду Київської області від 17.09.2014 у справі № 911/2871/14 відмовлено у задоволенні позовної заяви Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області до Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат" про спонукання укласти договір про закупівлю послуг охорони за державні кошти, також даним рішенням суду встановлено, що між сторонами не підписувались акти приймання наданих послуг та не погоджувалась їх вартість.

Згідно з частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частин 2, 3 статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Відповідно до змісту позовної заяви, позивачем не заперечується відсутність договору між сторонами про надання спірних послуг. Позивач заявляє про порушення його прав невиконанням відповідачем обов'язку щодо укладання договору спостереження за технічними засобами сигналізації на об'єктах, обов'язковість укладання якого передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 № 615 "Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності". Відтак, з посиланням на статтю 193 Господарського кодексу України, статті 509, 526 Цивільного кодексу України, позивач обгрунтовує позовні вимоги фактичним наданням спірних послуг з розрахунку цін, що встановлені у нього для відповідних послуг, підтверджуючи обсяги та перелік послуг, що надані відповідачу, наступними доказами: дислокацією, актом про зняття об'єктів з-під охорони, роздруківкою спрацювань сигналізації об'єктів відповідача, фіксацією виїздів наряду групи затримання УДСО на сигнал "Тривога" на об'єкти відповідача з 01.01.2014 до 30.05.2014 в бортовому журналі наряду.

Вказані документи не беруться судом до уваги в якості доказів на підтвердження наявності підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Позивач стверджує про наявність між сторонами правовідносин з надання послуг.

Згідно з частинами 1, 2 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом раніше, договір між сторонами не укладено, отже, не погоджено перелік і обсяг послуг, те, що вони надаються за плату та їх вартість, також встановлено, що сторонами не складались двосторонні документи з приймання-передачі спірних послуг чи погодження відповідачем отримання послуг іншим шляхом.

Крім того, всупереч статті 901 Цивільного кодексу України, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач надав послуги за завданням відповідача, тобто, відповідач був замовником цих послуг, твердження позивача про те, що доказими цього є незаперечення відповідачем факту надання послуг у листах, що надсилались позивачу, не оцінюються судом як завдання відповідача надати спірні послуги, також, з огляду на зміст листуванння сторін.

Відповідно до частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Зважаючи на предмет, підстави позову та встановлені судом обставини справи, позивачем не доведено наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 98 000,00 грн. вартості послуг є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 15.06.2015.

Суддя С.О. Саванчук