Рішення № 46182557, 01.07.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-77-29

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2015 р. справа №911/4526/14

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого: судді Грабець С.Ю.

секретар: Шапаренко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального підприємства Броварської міської ради Київської області

«Броваритепловодоенергія»

до Броварської районної ради Київської області

за участю третьої особи,

яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Крисанова Геннадія Васильовича

про стягнення заборгованості у сумі 7 101,84 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Коваленко О.М. - представник (довіреність №01-09 від 05.01.15.);

від відповідача: Швець О.Г. - представник (довіреність №674 від 30.10.14.);

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2014 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія» (далі - позивач) до Броварської районної ради Київської області (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 7 101,84 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що відповідач не оплатив послуги, надані позивачем відповідно до договору про надання послуг з централізованого опалення №594 від 01.07.09. (далі - договір).

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 7 101,84 грн. боргу.

Рішенням господарського суду Київської області від 10.12.14. (далі - рішення суду від 10.12.14.) у задоволенні позову комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія» до Броварської районної ради Київської області про стягнення заборгованості у сумі 7 101,84 грн. відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.15. (далі - постанова суду від 24.02.15.) рішення суду від 10.12.14. скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.15. рішення суду від 10.12.14. та постанову суду від 24.02.15. року скасовано, а справу передано на новий судовий розгляд.

Направляючи справу на новий розгляд до господарського суду Київської області, Вищий господарський суд України звернув увагу на те, що поза увагою судів залишилось те, що договір №594 від 01.07.09. був укладений між позивачем та фізичною особою Крисановим Г.В. щодо надання послуг з теплопостачання у гараж, який знаходиться за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Возз'єднання, 3, загальною площею 25,0 кв.м., тоді як позивач просив стягнути заборгованість за надані послуги з теплопостачання у гараж, який знаходиться за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Возз'єднання, 5, який згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно зареєстрований за Броварською міською радою та має загальну площу 46,8 кв.м., не з'ясовано місцезнаходження цього гаражу.

Також, Вищий господарський суд України вказав на те, що судами не надано оцінку посиланню позивача на приписи ст. 322 Цивільного кодексу України як на підставу позову, а також не встановлено період фактичного опалення гаражу, який знаходиться за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Возз'єднання, 5, що було предметом позовної заяви.

Справу прийнято до провадження ухвалою господарського суду Київської області від 28.04.15., розгляд справи призначено на 13 травня 2015 року.

13 травня 2015 року представник позивача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала.

Для надання пояснень щодо обставин справи виникла необхідність у залученні до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Крисанова Геннадія Васильовича (далі - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору).

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 10 червня 2015 року.

10 червня 2015 року через канцелярію суду представник позивача подала додаткові пояснення до позовної заяви №01-1167 від 08.06.15.

10 червня 2015 року в судовому засіданні Крисанов Геннадій Васильович надав усні пояснення щодо обставин справи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала.

У судовому засіданні, на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 24 червня 2015 року та зобов'язано представника позивача подати документи на підтвердження обставин, на які вона послалась у судовому засіданні.

23 червня 2015 року через канцелярію суду представник позивача подала додаткові пояснення до позовної заяви №01-1355 від 22.06.15.

24 червня 2015 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, заявила клопотання про продовження строку розгляду спору, передбаченого ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 01 липня 2015 року та зобов'язано представника позивача подати документи на підтвердження обставин, на які вона послалась у судовому засіданні.

01 липня 2015 року через канцелярію суду представник позивача подала супровідний лист з додатками №01-1320 від 25.06.15. для долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів.

01 липня 2015 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила суд у його задоволенні відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази, суд дійшов наступних висновків:

01 липня 2009 року між комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області "Броваритеплоенергомережа" (далі - позивач) та Крисановим Геннадієм Васильовичем був укладений договір про надання послуг з теплопостачання №594, згідно з умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати Крисанову Г.В. теплову енергію (опалення та/або підігрів води), а Крисанов Г.В. зобов'язувався оплачувати послуги з теплопостачання за встановленими тарифами та в терміни, передбачені цим договором.

Позивач надав послуги з централізованого опалення в приміщення гаражу в період з 07 жовтня 2010 року до 01 січня 2013 року відповідно до рахунку №1947 від 04.09.14., долученого до матеріалів справи.

Відповідач надані позивачем послуги з централізованого опалення приміщення гаражу не оплатив.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 7 101,84 грн. боргу.

Рішенням господарського суду Київської області від 10.12.14. у позові відмовлено, постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.15. позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.15. рішення суду від 10.12.14. та постанову суду від 24.02.15. скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд.

Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи (ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що 25 червня 2009 року Крисанов Г.В. звернувся до позивача із заявою про укладення договору з 01 липня 2009 року на теплопостачання в приміщення гаражу, який має площу 25,0 кв.м., і знаходиться за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Возз'єднання, 5.

01 липня 2009 року між Крисановим Г.В. та позивачем був укладений договір №594, згідно з умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати Крисанову Г.В. теплову енергію (опалення та/або підігрів води), а Крисанов Г.В. зобов'язувався оплачувати послуги з теплопостачання за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

12 травня 2010 року Крисанов Г.В. звернувся до позивача з листом (копія якого долучена до матеріалів справи), у якому просив позивача припинити надання послуг з теплопостачання згідно з договором №594 від 01.07.09., а договір про надання послуг з теплопостачання №594 від 01.07.09. розірвати.

Як вбачається з письмових пояснень представника позивача №01-1355 від 22.06.15., гараж, який знаходиться за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Возз'єднання, 5 та має загальну площу 46,8 кв.м., поділений на дві кімнати. Площа, вказана у договорі, а саме 25,0 кв.м., є площею однієї кімнати в гаражі, яку використовував Крисанов Г.В. Виходячи з цієї площі, позивачем нарахована оплата за послуги з теплопостачання.

10 червня 2015 року у судовому засіданні Крисанов Г.В. пояснив, що звернувся до позивача з вищевказаним листом, оскільки припинив користуватися гаражем, однак у грудні - місяці 2010 року отримав лист від позивача про наявність у нього боргу перед позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що Крисанов Г.В. неодноразово звертався до позивача з листами від 22.12.10., 08.02.11., 13.04.11, 20.09.11., 21.10.11., 22.02.12., 20.09.12., у яких зазначав про те, що у травні 2010 року він звернувся до позивача з проханням розірвати договір про надання послуг з теплопостачання №594 від 01.07.09.

Як пояснила представник позивача у судовому засіданні, позивач листи отримував, проте припинити надання послуг Крисанову Г.В. не міг.

19 квітня 2011 року представниками позивача було здійснено обстеження гаражу, про що складений відповідний акт (копія долучена до матеріалів справи), з якого вбачається, що під час обстеження гаражу, який знаходиться за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Возз'єднання, 5, виявлено можливість відключення його від опалення.

Як зазначила представник позивача в судовому засіданні, фактично позивач припинив надання послуг з теплопостачання у грудні 2012 року.

Звертаючись з позовною заявою до Броварського міськрайонного суду Київської області, позивач просив стягнути з Крисанова Г.В. борг у сумі 7 101,84 грн. за період з 07.10.10. до 01.01.13. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області у справі №361/10254/13-ц від 01.04.14. (ухвала суду про виправлення описки в рішенні у справі №361/10254/13-ц від 27.04.15. долучена до матеріалів справи) у задоволенні позову відмовлено, у зв'язку з належним повідомленням Крисанова Г.В. про припинення дії договору з 01.07.10.

Звертаючись із позовною заявою до господарського суду Київської області, позивач послався на те, що відповідач є власником гаражу, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Возз'єднання, 5, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, долученого до матеріалів справи, а тому повинен утримувати належний йому на праві власності гараж.

Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вищевказана стаття встановлює презумпцію обов'язку власника нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Тобто, обов'язок власника майна утримувати належне йому майно не обов'язково передбачає обов'язок отримувати послуги з теплопостачання тощо.

У матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували намір відповідача звернутись до позивача та отримувати послуги з теплопостачання у гаражі, який знаходиться за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Возз'єднання, 5.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до п. п. 1, 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

У судових засіданнях представник відповідача зазначала, що відповідач не звертався до позивача з проханням надавати послуги з теплопостачання, договір між позивачем та відповідачем про надання таких послуг не укладався, відповідач не отримував платіжних документів на оплату послуг з теплопостачання, наданих позивачем, а також ніколи їх не оплачував.

Представник позивача документів, що спростовують доводи представника відповідача, суду не надала.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 7 101,84 грн. є необґрунтованою, безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові в задоволенні позову господарські витрати покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 322, ст. 629 ч. 1 ст. 901, ст. 903 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ст. 202 Господарського кодексу України, ч. ч. 1, 2 ст. 19, п. п. 1, 5 ч. 3 ст. 20, п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія» до Броварської районної ради Київської області про стягнення заборгованості у сумі 7 101,84 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 06.07.15.

Суддя С. Грабець