Рішення № 46182407, 02.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2015

Справа №910/11659/15

За позовом Ірпінської міської виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

про зобов'язання вчинити певні дії

Суддя: Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача – не прибув,

від відповідача – не прибув

встановив :

06.05.2015 позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив зобов’язати Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» повернути кошти, наявні на рахунках Ірпінської міської виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у сумі 142183 грн. 72 коп. на р/р25609788 в АТ «Райффайзен банк «Аваль», МФО380805, код ЄДРПОУ 26078139 згідно платіжних доручень від 29 січня 2015 року № 236 на суму 113,76 грн.; від 29 січня 2015 року № 237 на суму 496,00 грн.; від 29 січня 2015 року № 238 на суму 632,66 грн.; від 29 січня 2015 року № 240 на суму 1157,60 грн.; від 29 січня 2015 року № 241 на суму 1287,98 грн.; від 29 січня 2015 року № 242 на суму 2153,36 грн.; від 29 січня 2015 року № 243 на суму 2628,83 грн.; від 29 січня 2015 року № 245 на суму 7212,32 грн.; від 29 січня 2015 року № 246 на суму 14547,21 грн.; від 29 січня 2015 року № 247 на суму 414,30 грн.; від 29 січня 2015 року № 248 на суму 960,30 грн.; від 29 січня 2015 року № 250 на суму 1343,20 грн.; від 29 січня 2015 року № 253 на суму 6691,72 грн.; від 29 січня 2015 року № 254 на суму 2196,48 грн.; від 29 січня 2015 року № 255 на суму 10635,13 грн.; від 29 січня 2015 року № 256 на суму 5853,02 грн.; від 29 січня 2015 року № 258 на суму 1073,88 грн.; від 29 січня 2015 року № 259 на суму 9202,69 грн.; від 29 січня 2015 року № 260 на суму 15754,43 грн.; від 29 січня 2015 року № 261 на суму 2112,80 грн.; від 29 січня 2015 року № 262 на суму 13953,56 грн.; від 29 січня 2015 року № 263 на суму 302,55 грн.; від 29 січня 2015 року № 264 на суму 468,96 грн.; від 29 січня 2015 року № 265 на суму 638,75 грн.; від 29 січня 2015 року № 268 на суму 1254,98 грн.; від 29 січня 2015 року № 269 на суму 1505,94 грн.; від 29 січня 2015 року № 270 на суму 2572,40 грн.; від 29 січня 2015 року № 271 на суму 2858,94 грн.; від 29 січня 2015 року № 272 на суму 2135,78 грн.; від 29 січня 2015 року № 274 на суму 12030,74 грн.; від 02 лютого 2015 року № 3 на суму 5562,42 грн.; від 02 лютого 2015 року № 23 на суму 44,00 грн.; від 02 лютого №181445030 на суму 70,35 грн.; від 02 лютого № 181445067 на суму 339,47 грн.; від 03 лютого № 27 на суму 11962,26 грн.; та виписки по рахунку № 25608292596002/980 від 20.02.2015р. на суму 0,10 грн.; від 24.04.2015р. на суму 14,85 грн.

28.05.2015 позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, у якій просив зобов’язати відповідача забезпечити перерахування коштів за платіжними дорученнями: від 29 січня 2015 року № 236 на суму 113,76 грн.; від 29 січня 2015 року № 237 на суму 496,00 грн.; від 29 січня 2015 року № 238 на суму 632,66 грн.; від 29 січня 2015 року № 240 на суму 1157,60 грн.; від 29 січня 2015 року № 241 на суму 1287,98 грн.; від 29 січня 2015 року № 242 на суму 2153,36 грн.; від 29 січня 2015 року № 243 на суму 2628,83 грн.; від 29 січня 2015 року № 245 на суму 7212,32 грн.; від 29 січня 2015 року № 246 на суму 14547,21 грн.; від 29 січня 2015 року № 247 на суму 414,30 грн.; від 29 січня 2015 року № 248 на суму 960,30 грн.; від 29 січня 2015 року № 250 на суму 1343,20 грн.; від 29 січня 2015 року № 253 на суму 6691,72 грн.; від 29 січня 2015 року № 254 на суму 2196,48 грн.; від 29 січня 2015 року № 255 на суму 10635,13 грн.; від 29 січня 2015 року № 256 на суму 5853,02 грн.; від 29 січня 2015 року № 258 на суму 1073,88 грн.; від 29 січня 2015 року № 259 на суму 9202,69 грн.; від 29 січня 2015 року № 260 на суму 15754,43 грн.; від 29 січня 2015 року № 261 на суму 2112,80 грн.; від 29 січня 2015 року № 262 на суму 13953,56 грн.; від 29 січня 2015 року № 263 на суму 302,55 грн.; від 29 січня 2015 року № 264 на суму 468,96 грн.; від 29 січня 2015 року № 265 на суму 638,75 грн.; від 29 січня 2015 року № 268 на суму 1254,98 грн.; від 29 січня 2015 року № 269 на суму 1505,94 грн.; від 29 січня 2015 року № 270 на суму 2572,40 грн.; від 29 січня 2015 року № 271 на суму 2858,94 грн.; від 29 січня 2015 року № 272 на суму 2135,78 грн.; від 29 січня 2015 року № 274 на суму 12030,74 грн.; від 02 лютого 2015 року № 3 на суму 5562,42 грн.; від 02 лютого 2015 року № 23 на суму 44,00 грн.; від 02 лютого №181445030 на суму 70,35 грн.; від 02 лютого № 181445067 на суму 339,47 грн.; від 03 лютого № 27 на суму 11962,26 грн.; та виписки по рахунку № 25608292596002/980 від 20.02.2015р. на суму 0,10 грн.; від 24.04.2015р. на суму 14,85 грн.

Вказана заява відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу україни та приймається судом до розгляду.

Письмовим відзивом від 28.05.2015 № 13-4-13199 на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечив та просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що згідно з п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Представники сторін у судове засідання 02.07.2015 не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

27.10.2011 між відповідачем ПАТ "КБ "Надра" (далі – банк) та Ірпінською міською виконавчою дирекцією Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі – клієнт) було укладено договір банківського рахунку № 16154 (далі за текстом договір).

Відповідно до п. 1.1 договору банк відкрив клієнту поточні рахунки № 25603016154001, № 25602016154002, № 25601016154003 у національній валюті для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України і зобов'язувався виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунків.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що клієнт уповноважує банк списувати комісії за розрахункові та касові операції в день проведення операції та/або щомісячно згідно з діючими на той момент тарифами банку; комісію за ведення рахунку - щомісячно, в останній робочий день поточного місяця. Банк самостійно утримує з рахунку клієнта комісійну винагороду/плату за надані послуги з розрахунково-касового обслуговування та ведення усіх рахунків клієнта, відкритих в банку, та здійснення дистанційного обслуговування.

Згідно з п. п. 2.2.3, 2.3.3 договору клієнт має право вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та інших обумовлених цим договором послуг, а відповідач бере на себе зобов’язання своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта.

Форма і порядок розрахунків обумовлені розділом 4 договору банківського рахунку, відповідно до якого відповідач здійснює розрахункові операції відповідно до чинного законодавства України та, зокрема, Національного банку України, за умови належного оформлення позивачем розрахункових документів (п. 4.1). Операції за розрахунковими документами у гривнях, що надійшли до відповідача в операційний час (до 17 год. 30 хв.) виконуються відповідачем того ж дня. Документи, отримані після “операційного часу, відмічаються штампом «Вечірня» та «післяопераційний час» та проводяться відповідачем до 12 год. 00 хв. наступного робочого дня (п. 4.2.). Позивач може подавати до відповідача розрахункові документи як у паперовій формі, так і з використанням електронних розрахункових документів, відповідно до окремо укладеного договору (п. 4.3.).

Договір банківського рахунку укладений на невизначений строк та набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (п. 8.1 договору).

Сторонами було укладено додатковий договір №1 до договору банківського рахунку №16154 від 27.10.2011, яким зокрема, передбачено, що клієнт доручає банку, а банк бере на себе зобов’язання щоденно здійснювати договірне списання залишку грошових коштів станом на 17 год. 30 хв. З поточного рахунку клієнта в банку шляхом оформлення меморіального ордеру (п. 1 додаткового договору).

За умовами п.1.1 укладеного між сторонами договору банківського рахунку (для зарахування цільових коштів) №16154/2 від 27.10.2011 банк відкрив клієнту поточний рахунок № 25658016154001 у національній валюті для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України і зобов'язувався виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунків.

За період з 29.01.2015 по 03.02.2015 позивач доручив відповідачу перерахувати грошові кошти на загальну суму 142183 грн. 72 коп. за платіжними дорученнями: від 29 січня 2015 року № 236 на суму 113,76 грн.; від 29 січня 2015 року № 237 на суму 496,00 грн.; від 29 січня 2015 року № 238 на суму 632,66 грн.; від 29 січня 2015 року № 240 на суму 1157,60 грн.; від 29 січня 2015 року № 241 на суму 1287,98 грн.; від 29 січня 2015 року № 242 на суму 2153,36 грн.; від 29 січня 2015 року № 243 на суму 2628,83 грн.; від 29 січня 2015 року № 245 на суму 7212,32 грн.; від 29 січня 2015 року № 246 на суму 14547,21 грн.; від 29 січня 2015 року № 247 на суму 414,30 грн.; від 29 січня 2015 року № 248 на суму 960,30 грн.; від 29 січня 2015 року № 250 на суму 1343,20 грн.; від 29 січня 2015 року № 253 на суму 6691,72 грн.; від 29 січня 2015 року № 254 на суму 2196,48 грн.; від 29 січня 2015 року № 255 на суму 10635,13 грн.; від 29 січня 2015 року № 256 на суму 5853,02 грн.; від 29 січня 2015 року № 258 на суму 1073,88 грн.; від 29 січня 2015 року № 259 на суму 9202,69 грн.; від 29 січня 2015 року № 260 на суму 15754,43 грн.; від 29 січня 2015 року № 261 на суму 2112,80 грн.; від 29 січня 2015 року № 262 на суму 13953,56 грн.; від 29 січня 2015 року № 263 на суму 302,55 грн.; від 29 січня 2015 року № 264 на суму 468,96 грн.; від 29 січня 2015 року № 265 на суму 638,75 грн.; від 29 січня 2015 року № 268 на суму 1254,98 грн.; від 29 січня 2015 року № 269 на суму 1505,94 грн.; від 29 січня 2015 року № 270 на суму 2572,40 грн.; від 29 січня 2015 року № 271 на суму 2858,94 грн.; від 29 січня 2015 року № 272 на суму 2135,78 грн.; від 29 січня 2015 року № 274 на суму 12030,74 грн.; від 02 лютого 2015 року № 3 на суму 5562,42 грн.; від 02 лютого 2015 року № 23 на суму 44,00 грн.; від 02 лютого №181445030 на суму 70,35 грн.; від 02 лютого № 181445067 на суму 339,47 грн.; від 03 лютого № 27 на суму 11962,26 грн. та виписками по рахунку № 25608292596002/980 від 20.02.2015р. на суму 0,10 грн. та від 24.04.2015р. на суму 14,85 грн.

Проте платіжні доручення, надані відповідачу для виконання, виконані так і не були.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у задоволенні позову з таких підстав.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до п. 4.2 договору, операції за розрахунковими документами в гривнях, що надійшли до банку в операційний час, виконуються банком того ж дня.

Згідно з ч. 3 статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до п. 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно з п. 7.1.2. ст. 7 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” поточний рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов’язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Приписами ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Всупереч вимогам чинного законодавства та умовам договору, відповідачем не були виконані платіжні доручення, надані позивачем.

Однак, на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 № 83 “Про віднесення ПАТ “Комерційний банк “Надра” до категорії неплатоспроможних”, Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.02.2015 було прийнято рішення № 26 “Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ “Комерційний банк “Надра”. Пунктом 1,2 вказаного рішення було вирішено розпочати з 06.02.2015 процедуру виведення ПАТ “Комерційний банк “Надра” з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 06.02.2015 по 05.05.2015.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 № 85 продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ “Комерційний банк “Надра” по 05.06.2015 (включно).

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виходячи із суті (змісту) та згідно з частиною 2 статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Пунктом 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 ст. 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Нормами статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Згідно із до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Позивачем були надані на виконання відповідачу платіжні доручення, у зв’язку із чим між сторонами виникли зобов’язальні відносини. Таким чином, позивач, маючи майнову вимогу до банку, щодо якої подано даний позов, є кредитором банку, отже щодо нього застосовуються правовідносин приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі положення приписів ст. 36 вказаного Закону щодо наслідків запровадження тимчасової адміністрації у банках та призначення уповноваженої особи фонду.

Судом враховано, що пунктом 1 частини 6 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.03.2015 у справі № 910/9232/14.

Відповідно до положень ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п. 1 і п. 2 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір", а суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судовий збір не стягується. (п.4.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України").

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 02.07.2015 у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складене та підписане 06.07.2015.

Суддя В.О. Демидов