Рішення № 46181243, 30.06.2015, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.06.2015 Справа № 910/4073/15-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Землемір-проект", м. Харків

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональна група вин України №1", м.Хуст

про стягнення суми 308009,49 грн.

Колегія суддів у складі: головуючого судді - Васьковського О.В., суддів - Йосипчук О.С., Русняк В.С.

Представники:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Блохіна В.Ю. (дов. №б/н від15.05.15)

СУТЬ СПОРУ: стягнення суми 308009,49 грн., в т.ч. 216878,86 грн. - основної суми заборгованості, 33358,86 грн. - пені, 39763,76 грн. - інфляційних втрат та 18008,01 грн. - 10% річних, згідно договору поставки №34-2013 від 01.10.13.

Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що відокремлений підрозділ «ДІВІНС» Київська філія відповідача у встановлений у договорі строк не оплатив вартість поставленого товару у повному об'ємі, внаслідок чого у нього виникла та рахувалася прострочена заборгованість, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний сплатити пеню, нараховану позивачем, 3 % річних та інфляційні втрати.

Відповідач у поданому до господарського суду відзиві проти позову заперечує, вважає його безпідставним, вказує, що у директора «ДІВІНС» Київська філія, згідно довіреності №12 від 12.08.13 було надано право укладати, підписувати і виконувати договори, контракти та інші угоди з юридичними та фізичними особами, що відносяться до діяльності філії за винятком договорів кредиту, фінансової позики, застави, а отже відсутні повноваження на укладення договору поставки з відтермінуванням платежу, оскільки вважає, що правовідносини щодо придбання товару з відтермінуванням платежу є різновидом кредитних та позичкових правовідносин. Також, відповідач заперечує щодо нарахованої позивачем суми пені та % річних, оскільки вказує, що договором стягнення пені не передбачено, а у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України розмір річних становить не 10 % річних, а 3% річних.

У судовому засіданні представник відповідача подав заяву про застосування позовної давності щодо нарахованої пені у сумі 33358,86 грн. в порядку ст.267 Цивільного кодексу України, а саме просить застосувати строк спеціальної позовної давності в 1 рік щодо нарахованої пені по накладним №625 від 15.10.13, №635 від 21.10.13, №679 від 07.11.13, №709 від 20.11.13, №736 від 27.11.13, №762 від 04.12.13, №778 від 10.12.13, №805 від 18.12.13, №829 від 25.12.13. Крім того, відповідач заперечує щодо суми нарахованої пені по накладним №7 від 08.01.14, №58 від 05.02.14, оскільки сума пені по яким нарахована більше ніж за 6 місяців, в порушення вимог ст.232 Господарського кодексу України. Також, відповідач вказує, що вказана заява не є визнанням позову та погодженням із видатковими накладними та наведеними в них сумами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, судова колегія встановила:

Між позивачем (продавець по договору) та відповідачем (покупець по договору) в особі «ДІВІНС» Київська філія укладено договір поставки №34-2013 від 01.10.13 (далі - договір), згідно п.п. 1.1.-1.3 якого на основі даного договору продавець зобов'язується поставити покупцю товар, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити поставлений товар у відповідності до умов договору; покупець має право подальшої реалізації товару третім особам з дотриманням правил, визначених п.п.1.2.1-1.2.4 договору. Відповідно до п.п.1.3 договору загальна кількість товару, яку належить поставити по даному договору, визначається як наростаюча кількість по всім поставках окремих партій товару, що здійснюється на протязі строку дії договору. Продавець поставляє покупцю товар по відпускним цінам, вказаним в додатку №1 до договору.

На виконання вказаного договору позивач, згідно видаткових накладних №625 від 15.10.13, №635 від 21.10.13, №679 від 07.11.13, №709 від 20.11.13, №736 від 27.11.13, №762 від 04.12.13, №778 від 10.12.13, №805 від 18.12.13, №829 від 25.12.13, №7 від 08.01.14, №58 від 05.02.14, №619 від 20.10.14 поставив відповідачу в особі «ДІВІНС» Київська філія товар на загальну суму 518791,50 грн., а відповідач прийняв вказаний товар.

Відповідач в особі «ДІВІНС» Київська філія повернув позивачу товар на загальну суму 69327,60 грн., що підтверджується зворотніми накладними покупця №402 від 12.0614, №418 від 19.06.14, №432 від 27.06.14, №450 від 10.07.14, №468 від 16.07.14, №635 від 17.10.14, №661 від 23.10.14.

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до розділу 3 договору місячний об'єм поставок товару погоджується сторонами договору шляхом підписання додатку №2 не пізніше 28-го числа попереднього місяця на основі замовлення покупця, який подається по факсу чи в електронному вигляді з наступним врученням його оригіналу на протязі 4-х робочих днів представнику продавця, уповноваженому належним чином чи по пошті з повідомленням представнику продавця. Поставка товару здійснюється на умовах DAP, місце доставки - «склад «покупця» (у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «ІНКОТЕРМС 2010»); продавець зобов'язаний здійснити поставку товару на протязі 4 календарних днів з дати погодження сторонами заказу. Прийом товару по кількості здійснюється на складі покупця, прийом-передача товару по кількості здійснюється представниками продавця і покупця згідно представлених накладних (товаро-транспортних накладних) на відпуск товару. Підтвердженням прийому товару є підпис належним чином уповноваженої особи покупця на примірнику накладної (товаро-транспортної накладної).

Розділом 4 договору встановлено, що покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі 45 календарних днів з моменту прийому товару покупця, яка вважається здійсненою належним чином з моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця; загальна сума даного договору складається з суми вартості партій товару, поставлених продавцем на протязі строку дії цього договору та вказаних у відповідних накладних (товаро-транспортних накладних).

Відповідач в особі «ДІВІНС» Київська філія у період з листопада 2013 року оплату здійснив частково на суму 232585,04 грн., що підтверджується карткою рахунку №61 за 25.11.13-31.12.14, платіжними дорученнями №385 від 18.03.14,№389 від 19.03.14, №403 від 25.03.14, №407 від 26.03.14, №418 від 01.04.14, №421 від 02.04.14, №154 від 04.04.14, №435 від 09.04.14, №156 від 15.04.14, №452 від 22.04.14, №456 від 24.04.14, №462 від 28.04.14, №164 від 07.05.14, №470 від 08.05.14, №473 від 12.05.14, №475 від 15.05.14, №479 від 19.05.14, №483 від 22.05.14, №497 від 04.06.14, №541 від 01.08.14 на загальну суму 60500,00 грн.; виписками за рахунками за період з 04.11.13 по 14.03.14 на загальну суму 169085,04 грн.

Відповідач у встановлений у договорі поставки строк та у повному обсязі товар не оплатив, внаслідок чого у нього виникла та рахується прострочена заборгованість у сумі 216878,86 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків заборгованості між позивачем та відповідачем в особі «ДІВІНС» Київська філія за договором станом на 31.10.14.

За порушення термінів оплати товару позивач відповідно до п.8.2 договору нарахував відповідачу пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Керуючись вказаним пунктом договору, позивач на суму простроченої заборгованості нарахував відповідачу пеню, сума якої в цілому по кожній передачі продукції підтвердженій накладними, згідно розрахунку становить 33358,86 грн.

Початок періоду нарахування пені, по кожній простроченій сумі визначений позивачем самостійно, однак сума нарахованої пені по видатковим накладним №829 від 25.12, №7 від 08.01.14 та №58 від 05.02.14 суперечить моменту виникнення прострочки, обчисленої за правилами, що регулюють ці правовідносини. Судом перевірено та оцінено розрахунок позивача. Проте, як вбачається з розрахунку пені позивач не врахував вимоги положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, де встановлено обмеження періоду нарахування пені, який не може перевищувати шести місяців. Судом здійснено перерахунок пені по вказаним накладним. Таким чином, сума пені по видатковим накладним №829 від 25.12, №7 від 08.01.14, №58 від 05.02.14 з врахуванням положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, становить суму 5201,00 грн. (у період з 09.02.14 по 09.08.14) по видатковій накладній №829 від 25.12, суму 5371,72 грн. (у період з 23.02.14 по 23.08.14) по видатковій накладній №7 від 08.01.14 та суму 2316,46 грн. (у період з 23.03.14 по 23.09.14) по видатковій накладній№58 від 05.02.14. Щодо суми пені по видатковій накладній №619 від 20.10.14 позивачем правильно визначено період прострочки, однак не враховано облікову ставку НБУ, яка діяла в період прострочки. Таким чином, судом перераховано суму нарахованої пені по вказаній видатковій накладній, та визначено її розмір у сумі 1556,26 грн.

Таким чином сума нарахованої пені, право стягнення на яку позивачем доведено, підтверджено матеріалами справи та розрахунком суду, становить 24023,74 грн.

Однак, відповідачем заявлено заяву про застосування позовної давності стосовно вимог по оплаті товару переданого по видаткових накладних №625 від 15.10.13, №635 від 21.10.13, №679 від 07.11.13, №709 від 20.11.13, №736 від 27.11.13, №762 від 04.12.13, №778 від 10.12.13, №805 від 18.12.13, №829 від 25.12.13 в порядку ст.267 Цивільного кодексу України. Заперечення відповідача щодо суми нарахованої пені ґрунтуються на положенні ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, де встановлено, строк спеціальної позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки (пені,штрафу).

Згідно положень ст.ст. 260-261 Цивільного кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу, згідно яких перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У відповідності до правил ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З огляду на наведене, задоволенню підлягає сума пені у розмірі 9244,44 грн., оскільки стосовно сум нарахованої пені по видаткових накладних №625 від 15.10.13, №635 від 21.10.13, №679 від 07.11.13, №709 від 20.11.13, №736 від 27.11.13, №762 від 04.12.13, №778 від 10.12.13, №805 від 18.12.13, №829 від 25.12.13, нараховані за період з 29.11.13 по 08.02.14, сплив строк позовної давності в 1 рік, у відповідності до положень . 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, а стосовно сум нарахованої пені по видаткових накладних по видатковим накладним №7 від 08.01.14, №58 від 05.02.14 та №619 від 20.10.14 судом здійснений перерахунок сум нарахованої пені, зазначений в розрахунку позивача.

У відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно положень п.п.4.1,4.2 Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Таким чином, згідно умов п.8.1 договору сторонами встановлено інший розмір % річних, що відповідає розміру 10%. Керуючись вказаним пунктом договору, позивач на суму простроченої заборгованості нарахував відповідачу 10% річних, сума яких в цілому по кожній передачі продукції підтвердженій накладними, згідно розрахунку становить 18008,01 грн.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищенаведене, доводи відповідача про відсутність повноважень у директора «ДІВІНС» Київська філія товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональна група вин України №1" на укладення договору поставки з відтермінуванням платежу та твердження відповідача про те, що правовідносини щодо придбання товару з відтермінуванням платежу є різновидом кредитних та позичкових правовідносин, то суд відхиляє такі як безпідставні та необґрунтовані, та такі, які не знайшли свого підтвердження наявними матеріалами справи.

Згідно довіреності №2 від 12.08.13 наданій позивачем директору філії позивача - «ДІВІНС» Київська філія товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональна група вин України №1" передбачено повноваження директора щодо укладення, підписання та виконання договорів, контрактів та інших угод з юридичними та фізичними особами, що відносяться до діяльності філії, за винятком договорів кредиту, фінансової позики, застави.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, між сторонами за договором поставки №34-2013 від 01.10.13 укладено договір поставки, нормативне регулювання правовідносин за яким здійснюється відповідно до положень ст.712 Цивільного кодексу України, до якого застосовуються положення про договір купівлі-продажу (глава 54 Цивільного кодексу України).

Відповідно до умов п.4.1 договору сторони передбачали як відтермінування оплати поставленого товару , так і можливість здійснення 100% передоплату за поставлений товар згідно договору (п.4.2.договору).

Таким чином, з умов договору вбачається, що сторони уклали договір поставки, нормативне регулювання правовідносин якого передбачено главою 54 Цивільного кодексу України, а повноваження директора філії позивача - «ДІВІНС» Київська філія товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональна група вин України №1" надані довіреністю №2 від 12.08.13 обмежувались вказаною довіреністю щодо договорів кредиту, фінансової позики, застави, нормативне регулювання правовідносин за якими здійснюється згідно норм глави 71 Цивільного кодексу України, тобто передбачали підписання та виконання договору поставки №34-2013 від 01.10.13. Умови договору щодо відтермінування оплати за поставлений товар є предметом регулювання правовідносин згідно положень глави 54 Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (поставки), тобто за своєю цивільно-правовою природою не підпадає під нормативне регулювання договорів кредиту, фінансової позики, застави згідно норм глави 71 Цивільного кодексу України.

Крім того, судом встановлено факт укладення договору поставки№34-2013 від 01.10.13, поставки товару за договором, часткова оплата поставленого товару за договором, у зв'язку з чим доводи відповідача зокрема щодо відсутності в матеріалах справи довіреності уповноваженої особи на отримання товарно-матеріальних цінностей не спростовують вищенаведених висновків суду.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позовні вимоги до відповідача позивачем належним чином обґрунтовані та доведені відповідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України. Виходячи з наявності заяви відповідача про застосування позовної давності щодо суми нарахованої пені, слід констатувати про часткове задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 283895,07 грн., в т.ч. 216878,86 грн. - основної суми заборгованості, 9244,44 грн. - пені, 39763,76 грн. - інфляційних втрат та 18008,01 грн. - 10% річних, згідно договору поставки №34-2013 від 01.10.13 підлягають задоволенню частково.

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 5677,90 у відшкодування витрат по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 4-6, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А:

позов задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональна група вин України №1", (90400, Закарпатська область, м.Хуст, вул.Колгоспна, буд. 25, корпус «Д», код 36731785) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Землемір-проект", ( 61057, м. Харків, вул. Римарська, 21-А, код 32759503):

- суму 283895,07, в т.ч. 216878,86 грн. - основної суми заборгованості, 9244,44 грн. - пені, 39763,76 грн. - інфляційних втрат та 18008,01 грн. - 10% річних;

- суму 5677,90 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06.07.15.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Суддя О.С.Йосипчук

Суддя В.С. Русняк