Рішення № 46181148, 02.07.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.07.2015 Справа № 905/189/15

Господарський суд Донецької області у складі судді МельниченкоЮ.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Шевчук Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглетехнік», м. Маріуполь, Донецька область

до відповідача: Державного підприємства «Дзержинськвугілля», м. Дзержинськ, Донецька область

про стягнення 120 176грн. 29коп.

за участю представників:

від позивача: представник не з`явився

від відповідача: представник не з`явився

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 811 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 02.07.2015р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 312) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вуглетехнік», м. Маріуполь, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Дзержинськвугілля», м. Дзержинськ, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором №172 про закупівлю послуг за державні кошти від 01.08.2012р. у сумі 75 905грн. 70коп., інфляційних втрат у сумі 38 696грн. 91коп. та 3% річних у сумі 5 573грн. 68коп., всього 120 176грн. 29коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за вказаним договором щодо оплати виконаних робіт. Нормативно позивні вимоги обґрунтовані ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216 Господарського кодексу України.

18.06.2015р. через канцелярію суду надійшло клопотання позивача вих. №12/06-1-юр від 12.06.2015р., в якому останній повідомив суд про неможливість участі представника у судовому засіданні 18.06.2015р. та просив суд розглядати справу без участі позивача, за наявними у справі матеріалами. У судове засідання 02.07.2015р. позивачем також представника направлено не було, про дату судового засідання останній був повідомлений належним чином, про що свідчить реєстр поштових відправлень рекомендованої кореспонденції з повідомленням про вручення від 22.06.2015р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, що було спрямовано на електронну адресу суду 02.07.2015р. позовні вимоги визнав в частині стягнення суми основної заборгованості, 3% річних у сумі 3 977грн. 30коп. та інфляційних втрат у сумі 38 696грн. 91коп. В задоволенні решти позовних вимог просив суд відмовити.

Також на електронну адресу суду 02.07.2015р. відповідачем було спрямовано заяву, в якій останній просив суд розглядати справу без участі представника підприємства.

З огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів для правильного вирішення спору, враховуючи, що неявка в судове засідання належним чином повідомлених сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті та, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд, –

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством «Дзержинськвугілля» (далі – замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вуглетехнік» (далі – виконавець) був укладений договір №172 про закупівлю послуг за державні кошти від 01.08.2012р. (далі – договір), за умовами якого виконавець зобов’язався у 2012 році надати замовнику послуги, зазначені в специфікаціїї та кошторисі, а замовник – прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно п. 1.2 договору, найменування (номенклатура, асортимент) послуг: послуги з монтажу технічного обслуговування і ремонту електроустаткування (ревізія і налагодження електроустаткування). Кількісні характеристики послуг: 29 найменувань.

Договірна вартість робіт, згідно п. 3.1 договору складає 949 344грн. 20коп., у т.ч. ПДВ 158 224грн. 03коп.

Розрахунки, як передбачено п. 4.1 договору, проводяться шляхом оплати замовником протягом 30 банківських днів після підписання сторонами акта приймання-передачі послуг.

Строк дії договору, згідно п. 10.1, погоджений з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до 01.08.2013р., а у відношенні фінансових зобов’язань – до їх повного і належного виконання.

Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов’язань за договором №172 про закупівлю послуг за державні кошти від 01.08.2012р. на загальну суму 475 905грн. 70коп. підтверджується наступними актами форми КБ-2в:

актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №1598 від 22.11.2012р. на суму 17 589грн. 37коп., у т.ч. ПДВ 2 931грн. 56коп.

актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №1599 від 22.11.2012р. на суму 18 205грн. 62коп., у т.ч. ПДВ 3 034грн. 27коп.

актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №1600 від 22.11.2012р. на суму 10 301грн. 02коп., у т.ч. ПДВ 1 716грн. 84коп.

актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №1601 від 22.11.2012р. на суму 11 278грн. 69коп., у т.ч. ПДВ 1 879грн. 78коп.

актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №1602 від 22.11.2012р. на суму 11 278грн. 69коп., у т.ч. ПДВ 1 879грн. 78коп.

актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №1851 від 26.12.2012р. на суму 99 125грн. 94коп., у т.ч. ПДВ 16 520грн. 99коп.

актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №23 від 31.01.2013р. на суму 44 408грн. 98коп., у т.ч. ПДВ 7 401 грн. 50коп.

актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №24 від 31.01.2013р. на суму 90 604грн. 25коп., у т.ч. ПДВ 15 100грн. 71коп.

актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №142 від 28.02.2013р. на суму 63 933грн. 55коп., у т.ч. ПДВ 10 655грн. 59коп.

актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №143 від 28.02.2013р. на суму 10 301грн. 02коп., у т.ч. ПДВ 1 716грн. 84коп.

актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №144 від 28.02.2013р. на суму 10 301грн. 02коп., у т.ч. ПДВ 1 716грн. 84коп.

актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №145 від 28.02.2013р. на суму 10 301грн. 02коп., у т.ч. ПДВ 1 716грн. 84коп.

актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №146 від 28.02.2013р. на суму 10 301грн. 02коп., у т.ч. ПДВ 1 716грн. 84коп.

актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №147 від 28.02.2013р. на суму 10 301грн. 02коп., у т.ч. ПДВ 1 716грн. 84коп.

актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №916 від 31.07.2013р. на суму 4 409грн. 96коп., у т.ч. ПДВ 734грн. 99коп.

актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №917 від 31.07.2013р. на суму 53 264грн. 53коп., у т.ч. ПДВ 8 877грн. 42коп.

Вказані акти підписані повноважними представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

В свою чергу, замовником в якості сплати вартості виконаних робіт на користь підрядника були перераховані грошові кошти у сумі 400 000грн. Перерахування проводилось шляхом безготівкового переказу, що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача за 11.06.2013р. на суму 100 000грн., за 19.06.2013р. на суму 50 000грн., за 15.07.2013р. на суму 50 000грн., за 16.07.2013р. на суму 100 000грн., за 31.07.2013р. на суму 100 000грн.

Таким чином, судом встановлено, що зобов’язання з оплати вартості наданих послуг за договором відповідачем виконані частково, решта вартості послуг у розмірі 75 905грн. 70коп. станом на час розгляду справи не сплачена.

Проаналізувавши укладений сторонами договір №172 про закупівлю послуг за державні кошти від 01.08.2012р., суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов’язку за договором стосовно оплати робіт, як це визначено п. 4.1 договору, протягом 30 (тридцяти) банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі послуг.

Разом з тим, як зазначалось, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем остаточного розрахунку з позивачем впродовж вказаного строку, тобто, до 12.04.2013р. за актами №146 та №147 від 28.02.2013р. на суму 18 231грн. 21коп. та до 11.09.2013р. за актами №916 та №917 від 31.07.2013р. на суму 57 674грн. 49коп., включно, що призвело до порушення відповідачем зобов’язання як боржником, який прострочив виконання, у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов’язку за договором стосовно сплати вартості наданих позивачем послуг у сумі 75 905грн. 70коп., тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №172 про закупівлю послуг за державні кошти від 01.08.2012р. є обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Крім стягнення основної заборгованості позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 5 573грн. 68коп., оцінюючи правомірність нарахування яких суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі вказаної норми закону нараховані та заявлені до стягнення 3% річних за період з 09.01.2013р. по 05.05.2015р. у сумі 5 573грн. 68коп.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 09.01.2013р. по 11.06.2013р. за актами приймання виконаних робіт від 22.11.2012р. на суму 68 653грн. 39коп. та за період з 12.04.2013р. по 05.05.2015р. за актами приймання виконаних робіт від 28.02.2013р. та від 31.07.2013р. на загальну суму 75 905грн. 70коп., суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є методологічно невірним, з огляду на неправомірне включення до періоду нарахування 12.04.2013р. на суму 75 905грн. 70коп. та період з 12.04.2013р. по 11.09.2013р. на суму 57 674грн. 49коп. Крім того, позивачем за актами приймання виконаних робіт від 22.11.2012р. неправомірно включено до періоду нарахування 11.06.2013р., з огляду на здійснення оплати відповідачем заборгованості станом на вказану дату.

Фактично розмір 3% річних за період з 09.01.2013р. по 05.05.2015р. складає 4 828грн. 76коп., у зв’язку з чим, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення 3% річних у сумі 744грн. 92коп. безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані та заявлені до стягнення інфляційні втрати у сумі 38 696грн. 91коп. за період з 09.01.2013р. по 11.06.2013р. та з 12.04.2013р. по 05.05.2015р.

Відповідно до рекомендацій Верховного суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі №62-97р від 04.03.1997р., за період прострочення відповідачем сплати вартості наданих послуг за договором, а саме: з січня 2013р. по травень 2013р. сукупний індекс інфляції дорівнює 1,002% (за актами від 22.11.2012р.), за період з квітня 2013р. по квітень 2015 сукупний індекс інфляції дорівнює 1,719% (за актами приймання виконаних робіт від 28.02.2013р.), за період з вересня 2013р. по квітень 2015 сукупний індекс інфляції дорівнює 1,731% (за актами приймання виконаних робіт від 31.07.2013р.),

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є методологічно невірним, а також не відповідає фактичним обставинам справи, з огляду на неправомірне включення позивачем до періоду прострочення платежу періоду з 12.04.2013р. по 11.09.2013р. за актами приймання виконаних робіт від 31.07.2013р. на суму 57 674грн. 49коп.

Фактично розмір інфляційних втрат за період з січня 2013р. по травень 2013р. та з квітня 2013р. по квітень 2015р. дорівнює 55 405грн. 60коп., однак, з огляду на менший розмір заявлених вимог та доведеність їх матеріалами справи, суд вважає вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 38 696грн. 91коп. такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно розрахунку 3% річних, наведеного відповідачем у відзиві на позовну заяву, за період з 12.04.2015р. по 05.05.2015р. на суму 18 231грн. 21коп. та за період з 11.09.2013р. по 05.05.2015р. на суму 57 674грн. 49коп., суд зазначає про неврахування останнім актів приймання виконаних робіт від 22.11.2012р. на суму 68 653грн. 39коп., які також були включені позивачем до розрахунку, тому вказана замовником сума 3% річних у розмірі 3 977грн. 30коп. є невірною.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що при поданні позову судовий збір, сплачений згідно з платіжним дорученням №254 від 15.05.2015р. на суму 2 403грн. 54коп., був внесений позивачем в більшому розмірі, ніж передбачено п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір». З урахуванням наведеного переплачена сума судового збору у розмірі 01коп. за вимогами п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету України. Решта витрат зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 525, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 610, 612, 625, 629, 901 Цивільного кодексу України; ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 42-47, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Дзержинськвугілля» (85200, Донецька область, м. Дзержинськ, вул. 50 років Жовтня, 19, ідентифікаційний код 33839013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглетехнік» (87503, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Київська, буд. 49-Б, кім. 4, ідентифікаційний код 32116851) заборгованість за договором №172 про закупівлю послуг за державні кошти від 01.08.2012р. у сумі 75 905грн. 70коп., 3% річних у сумі 4 828грн. 76коп., інфляційні втрати у сумі 38 696грн. 91коп., та витрати зі сплати судового збору у сумі 2 388грн. 63коп.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглетехнік» до Державного підприємства «Дзержинськвугілля» в частині стягнення 3% річних у сумі 744грн. 92коп. відмовити.

Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Вуглетехнік» (87503, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Київська, буд. 49-Б, кім. 4, ідентифікаційний код 32116851) судовий збір у розмірі 01коп., перерахований згідно з платіжним дорученням №254 від 15.05.2015р. на суму 2 403грн. 54коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 02.07.2015р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.07.2015р.

Суддя Ю.С. Мельниченко