Рішення № 46181117, 02.07.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/102/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2015 справа № 908/3567/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус Плюс» (49033, місто Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, буд. 122, корпус Е-5, кім. 17)

до відповідача приватного сільськогосподарського підприємства «Альянс-Агро» (72150, Запорізька область, Приморський району, с. Партизани, вул. Леніна, буд. 68)

про стягнення 1295571,24 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Ратушний В.В., довіреність № б/н від 12.01.2015 р., паспорт серії АН № 233915 від 19.02.2004 р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 09.06.2015 р. звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімус Плюс» з позовною заявою до приватного сільськогосподарського підприємства «Альянс-Агро» про стягнення 1295571,24 грн., які складаються з: 721820,70 грн. суми попередньої оплати на яку не був поставлений товар за договором купівлі-продажу № 54843 від 02.10.2014 р., 573750,54 грн. штрафу. Позов обґрунтований ст.ст. 526, 530, 611, 612, 693 ЦК України.

Ухвалою суду від 10.06.2015 року порушено провадження у справі № 908/3567/15, присвоєно справі номер провадження 18/102/15, судове засідання призначене на 25.06.2015 р. Розгляд справи відкладався на 02.07.2015 р., здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за наявними у справі документами та закінчений 02.07.2015 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені у позові, просив їх задовольнити, також підтримав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача в межах позовних вимог у сумі 1321482,66 грн. Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 54843 від 02.10.2014 р., які полягали у поставці соняшника власного врожаю 2014 року в кількості 450 тон на загальну суму 1912501,80 грн. Недопоставка товару склала 169,840 тони вартістю 721820,70 грн. У зв'язку з наявністю порушення зобов'язання позивач, керуючись умовами договору та приписами діючого законодавства, нарахував до стягнення штраф.

Представник відповідача повторно в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Матеріали справи містять відзив від 20.06.2015 р. (арк.с. 86-87), який отримано судом 25.06.2015 р. після судового засідання та документи, витребувані судом. Відповідно до відзиву відповідач факт отримання від позивача суми попередньої оплати та недопоставку товару (соняшника) на суму 721820,70 грн. визнав. Зазначив, що порушення виконання зобов'язань сталося внаслідок неврожаю соняшника у 2014 році. З метою виконання обсягів поставки обумовленого договором товару позивачу пропонувалося розглянути питання щодо можливості постачання недопоставленого соняшнику на умовах укладення контракту на закупівлю майбутнього врожаю, тобто 2015 року або замість поставки прийняти суму попередньої оплати недопоставленого товару. Звертав увагу суду, що в претензії № 418 від 03.12.2014 р. позивач відмовлявся від виконання зобов'язання в натурі, у зв'язку з чим в нього відсутні правові підстави для стягнення неустойки за порушення зобов'язань за договором. Також зазначав, що наявність претензії свідчить про застосування позивачем положень п. 8.3 договору, тобто вжиття заходів із дострокового припинення договору. З урахуванням викладеного просив суд відмовити в задоволені позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 30%.

Вивчивши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУС ПЛЮС» (покупець, позивач у справі) та приватне сільськогосподарське підприємство «Альянс-Агро» (продавець, відповідач у справі) 02.10.2014 р. уклали договір купівлі-продажу № 54843 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупця соняшник врожаю 2014 року власного виробництва (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених договором.

Загальна кількість товару 450,000 кг +/- 5% (п. 3.1 договору). Базова ціна складає за товар у розмірі 3541,67 грн. за 1 тону, ПДВ - 708,33 грн. за 1 тону. Всього з ПДВ - 4250 грн. за 1 тону, за умови відповідності якісним показникам, зазначеним в розділі 2 договору (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору загальна сума договору складає 1912501,80 грн. +/- 5%.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що продавець зобов'язаний забезпечити навантаження товару в наданий покупцем автотранспорт на Партизани ток (с. Партизани Приморський район Запорізька область) (базис поставки FCA згідно Інкотермс 2000 р.) у термін до 13.10.2014 р.

Приймання-передача (перевірка якості і кількості) кожної партії товару провадиться за місцем перебування продавця представниками сторін. Приймання-передача повинна оформлятися актом прийому-передачі, підписаним представниками сторін. В акті зазначається фактична кількість товару (фізична вага), а також якість із застереженням про відповідність (невідповідність) її якості спеціальним вимогам до показників якості, зазначеним у пункті 2.1 договору (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору розрахунки за товар, який передається за даним договором проводиться покупцем у національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця. Розрахунки провадяться шляхом попередньої оплати 100% загальної вартості товару, вказаної в п. 3.4 цього договору, протягом 3-х банківських днів з моменту одержання покупцем підписаного продавцем цього договору та рахунку-фактури від продавця, оплата остаточної загальної вартості товару здійснюється з моменту відвантаження оплаченої раніше партії товару.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 16.10.2014 р. Договір припиняється достроково в момент належного виконання його сторонами. А у разі односторонньої відмови від договору покупцем (виключно на підставі пункту 6.6 договору) - в момент отримання продавцем письмового повідомлення покупця про відмову від договору.

На підставі виставленого відповідачем рахунку № 1 від 02.10.2013 року, позивач, враховуючи положення пункту 5.1 договору, здійснив попередню оплату у розмірі 1912501,80 грн., про що свідчать платіжні доручення № 100026 від 02.10.2014 р. на суму 599998,56 грн., № 100073 від 03.10.2014 р. на суму 1312503,24 грн.

Відповідач на виконання договору в період з 07.10.2014 р. по 17.10.2014 р. на току Партизани (Запорізька область, Приморський район, с. Партизани) за видатковими накладними № 3 від 07.10.2014 р., № 4 від 08.10.2014 р., № 5 від 09.10.2014 р., № 6 від 10.10.2014 р., № 7 від 15.10.2014 р., № 8 від 16.10.2014 р., № 9 від 17.10.2014 р. передав позивачу товар загальною кількістю 280,160 тон на загальну суму 1190681,10 грн.

Таким чином, відповідачем допущено недопоставку товару кількістю 169,840 тон на суму 721820,70 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків сторін від 30.11.2014 р.

У зв'язку з допущенням порушення виконання зобов'язання, 04.12.2014 р. на адресу відповідача спрямована претензія № 418 від 03.12.2014 р. (арк.с. 22-24) з повідомленням про втрату інтересу до виконання зобов'язання по поставці соняшника, із проханням повернути суму попередньої плати та сплатити штраф у розмірі 30 % за прострочку поставки товару. Також відповідача попереджено, що у разі невжиття дій щодо виконання вимог зазначених в претензії, позивач має намір захистити свої права та законні інтереси в судовому порядку.

У відповіді від 20.12.2014 р. на претензію (арк.с. 79) відповідач визнав недопоставку товару у кількості 169,840 тон, запропонував розглянути можливість постачання соняшнику чи пшениці із майбутнього врожаю на форвардних умовах, а в разі незгоди просив час до 01.02.2015 р. для повернення суми передоплати.

В результаті листування сторонами не досягнуто згоди про перенесення строків поставки товару, або про постачання врожаю наступного року на форвардних умовах, або про погодження строків повернення частини попередньої оплати, га яку товар не поставлений.

Отже, обумовлений договором товар позивачу не поставлений, сума попередньої оплати у розмірі 721820,70 грн. на рахунок ТОВ «ОПТІМУС ПЛЮС» не повернута.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 721820,70 грн. суми попередньої оплати підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України визначено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Згідно зі ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідач поставку товару, або повернення суми попередньої оплати не довів, факт порушення виконання зобов'язання за договором визнав, тому вимогу позивача про стягнення 721820,70 грн. суд визнає документально підтвердженою, нормативно обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За порушення відповідачем строків та обсягів поставки товару, позивач, враховуючи положення п. 6.3 договору, просив стягнути 573750,54 грн. штрафу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Штраф має одноразовий характер та вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання.

Пунктом 6.3 договору встановлено, що у разі повного або часткового невиконання обов'язків по поставці товару, під яким розуміється також і прострочка поставки товару більше ніж на 10 днів, продавець виплачує покупцю штраф в розмірі 30% від загальної суми договору (пункт 3.4 договору).

Враховуючи норми наведеного діючого законодавства України та здійснивши системний аналіз норм права суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок суми штрафу у розмірі 573750,54 грн. є вірним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимога позивача щодо стягнення штрафу у розмірі 573750,54 грн. судом задовольняється.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги задовольняються судом в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Наведені відповідачем у відзиві аргументи щодо відсутності правових підстав для застосування штрафних санкцій судом відхилено, виходячи з наступного:

Господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання означає реалізацію до них господарських санкцій, тобто до суб'єкта господарських правовідносин застосовується нарахування штрафних санкцій у відповідності до норм чинного законодавства та умов договору у разі наявності правопорушення.

Господарське правопорушення - це винне, протиправне діяння, що завдає шкоди господарським відносинам, правам і законним інтересам суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин.

Склад господарського правопорушення включає: 1) протиправну поведінку суб'єкта господарювання; 2) наявність шкідливих наслідків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою правопорушника і шкодою; 4) вину правопорушника.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкції повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

З аналізу норм чинного законодавства слідує, що безумовною умовою застосування штрафних санкції є наявність порушення зобов'язань.

Матеріалами справи доведений факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором.

Як передбачено нормою ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно зі ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, - звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідач належних доказів відсутності вини у невиконанні зобов'язань суду не надав.

Посилання відповідача на припинення договірних зобов'язань, які регулюються умовами договору купівлі-продажу № 54843 від 02.10.2014 р., у зв'язку з направленням претензії та закінченням строку дії договору, судом спростовуються, оскільки вказана претензія не містить посилань на відмову від договору, а закінчення строку дії договору не впливає на необхідність виконання сторонами його умов. Позивачем у претензії зазначалося про відмову від прийняття виконання зобов'язання в натурі внаслідок прострочення його виконання відповідачем. Претензією покупець сповістив продавцю про порушення виконання зобов'язання та наявність підстав для застосування господарських санкції у вигляді стягнення штрафу.

Оцінивши обґрунтованість доводів позивача щодо необхідності накладення арешту на майно відповідача з урахуванням розумності і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів сторін, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, враховуючи відсутність дій відповідача спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги та подання позовів до суду (прийняття рішення про ліквідацію, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, значне витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо) суд дійшов висновку про відхилення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 66, 67, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства «Альянс-Агро» (72150, Запорізька область, Приморський район, с. Партизани, вул. Леніна, буд. 68, код ЄДРПОУ 32630917) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус Плюс» (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, буд. 122, корпус Е-5, кімн. 17, код ЄДРПОУ 36726843) 721820,70 грн. (сімсот двадцять одну тисячу вісімсот двадцять грн. 70 коп.) попередньої оплати на яку не поставлений товар, 573750,54 грн. (п'ятсот сімдесят три тисячі сімсот п'ятдесят грн. 54 коп.) штрафу, 25911,42 грн. (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот одинадцять грн. 42 коп.) судового збору. Видати наказ.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 03 липня 2015 р.