Рішення № 46180646, 01.07.2015, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 липня 2015 р. Справа № 902/765/15

Господарський суд Вінницької області в складі головуючого судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Василишеній Н.О.

за участю представників сторін:

позивача : Бобко Т.Є., представник за довіреністю;

відповідача : Семко В.А., представник за довіреністю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом:Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012)

до:Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" (вул. Хмельницьке шосе, 29, м. Вінниця, 21036)

про стягнення 447778,34 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" 447 778,34 грн., з яких: 407 669,72 грн. - боргу, 1910,07 грн. - 3 % річних та 38 198,55 грн. - пені.

Ухвалою від 05.06.2015р. порушено провадження у даній справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.06.2015 р..

В судовому засіданні 23.06.2015 року оголошено перерву до 01 липня 2015 року на підставі клопотання представника відповідача з метою подання доказів можливого мирного врегулювання спору.

Крім того, представником відповідача подано суду платіжне доручення № 1068 від 19 червня 2015 року, з якого вбачається, що після порушення провадження у справі він сплатив 100 000,00 грн. основного боргу.

Ухвалою суду від 23.06.2015р. припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 100 000,00 грн. - основної заборгованості.

В судове засідання 01.07.2015 року з'явились усі учасники судового процесу.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням часткової проплати здійсненої відповідачем після порушення провадження у справі та просив суд стягнути з відповідача 347 778,34 грн., з яких: 307 669,72 грн. - боргу, 1919,07 грн. - 3 % річних та 38 198,55 грн. - пені..

Представник відповідача, в судовому засіданні, основний борг визнав, з урахуванням здійснених проплат після порушення провадження у справі та заперечила щодо стягнення пені пославшись на важкий фінансовий стан підприємства. Представник позивача щодо зменшення пені поклався на розсуд суду.

В зв'язку з припиненням провадження в частині 100 000,00 грн. основного боргу предметом розгляду по суті є вимоги про стягнення з відповідача 307 669,72 грн. - боргу, 1919,07 грн. - 3 % річних та 38 198,55 грн. - пені..

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

31.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (постачальник, далі позивач) та Комунальним підприємством "Вінницька транспортна компанія" (споживач, далі відповідач) укладено договір № 2014/ТП-ПР-В-010024 Кп на постачання природного газу за регульованим тарифом (в подальшому Договір), відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник протягом 2014 року постачає природний газ Споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу в розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 2.3. Договору Постачальник забезпечує постачання газу в пункти призначення в обсягах, підтверджених Оператором, де передає газ Споживачу.

Відповідно до п. 2.6 Договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаними сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку № 1 до Договору.

Відповідно до п. 2.7 Договору Постачальник до 5 числа, наступного за звітним місяцем, направляє Споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Постачальника.

Згідно п. 4.2. Договору ціна за 1000 м? природного газу складає 4 634,736 грн.

Відповідно до п. 4.6 Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем 100% авансовим платежем, який має бути здійснений Споживачем не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку місяця поставки газу. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 05 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується Постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок Споживача на його письмову вимогу. У раз збільшення підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому договором порядку.

Відповідно до п. 6.2.2 Договору у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно п. 10.1. Договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє в частині постачання природного газу з 01.01.2014 року до 31.12.2014 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.

Відповідно до додатку № 2 до Договору на постачання природного газу за регульованим тарифом «Договірні обсяги постачання природного газу на 2014 рік». Постачальник здійснює протягом 2014 року постачання природного газу Споживачу для власного споживання. Постачання мало здійснюватись відповідно до календарного графіку, з розрахунку, що в січні 2014 року буде поставлено 65,0 тис. м? природного газу, в лютому - 52,0 тис. м?, в березні - 50,0 тис. м?, в квітні - 30,0 тис. м?, в жовтні 20,0 тис. м?, в листопаді - 43,0 тис. м? та в грудні - 56,0 тис. м?.

31 грудня 2014 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 8 згідно умов якої сторони погодили внести зміни в п. 1.1 та п. 10.1 Договору, а саме: «Постачальник протягом 2014-2015 року постачає природний газ Споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу в розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.» «Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.»

Крім того, даною додатковою угодою визначено «Договірні обсяги постачання природного газу на 2015 рік» Постачальник здійснює протягом 2015 року постачання природного газу Споживачу для власного споживання. Постачання мало здійснюватись відповідно до календарного графіку, з розрахунку, що в січні 2015 року буде поставлено 60,0 тис. м? природного газу, в лютому - 60,0 тис. м?, в березні - 50,0 тис. м?, в квітні - 30,0 тис. м?, в жовтні 20,0 тис. м?, в листопаді - 44,0 тис. м? та в грудні - 56,0 тис. м?.

01 лютого 2015 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 9 згідно умов якої сторони погодили внести зміни в п. 4.2. Договору, а саме: «ціна за 1000 м? природного газу з 01 лютого 2015 року складає 7 463,52 грн., а з 01 березня 2015 року складає 11 380,32 грн.».

Так, на підставі укладеного договору та додатків до нього відповідачу було поставлено природний газ протягом лютого-березня 2015 року в об'ємі 70 188,00 м?, з них: в лютому 43 171,00 м?, в березні 27 017,00 м?.

Загальна вартість спожитого відповідачем природного газу в період лютий-березень 2015 року складає 629 669,72 грн.

Відповідач за поставлений в період лютий-березень 2015 року природній газ розрахувався частково на суму 222 000,00 грн.

Судом встановлено, що на виконання взятих на себе договірних зобов'язань позивачем передано відповідачу протягом лютий-березень 2015р., а відповідачем прийнято природний газ в обсязі 70 188,00 м?? на загальну суму 629 669,72 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, наявними в матеріалах справи.

Відповідач за природній газ розрахувався частково станом на день подачі позовної заяви до суду за відповідачем рахувалась заборгованість в сумі 407 669,72 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Після звернення позивача до суду, відповідач сплатив позивачу ще частину боргу в розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1068 від 19.06.2015р..

Ухвалою суду від 23.06.2015р. припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 100 000,00 грн. боргу відповідно до ч.1 п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Наведене стверджується матеріалами справи.

21 квітня 2015 року на адресу відповідача позивач направив лист вих. № 07-15-1761 з вимогою оплатити суму боргу за спожитий природній газ на протязі семи днів від дня отримання цього листа (а.с. 22). Відповідач відповіді на вимогу не надав, за спожитий природній газ не розрахувався.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем згідно Договору станом на день прийняття рішення судом становить 307 669,72 грн.

Зміст договору, взяті в ньому зобов'язання свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з поставки, які регулюються ст. 712 ЦК України.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за поставлений природний газ стверджуються договором № 2014/ТП-ПР-В-010024-Кп від 31.12.2013 р., двосторонніми актами подачі-прийому та реалізації газу № УГГ-01715 від 28.02.15р. та № УГГ-03097 від 31.03.15р, іншими матеріалами справи і підлягають задоволенню в сумі 307 669,72 грн. відповідно до ст.ст. 525, 526, 527, 712 Цивільного кодексу України.

Крім суми основного боргу позивач пред'явив до стягнення 1919,07 грн. - 3 % річних та 38 198,55 грн. - пені.

Суд, розглянувши заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3% річних, та пені дійшов наступних висновків.

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги в частині стягнення 1910,07 грн. - 3% річних за період з 07.04.2015 р. по 02.06.2015 року, підлягають задоволенню частково в сумі 1909,90 грн. відповідно до розрахунку, здійсненого судом в системі «Ліга Закон» на підставі ст. 625 ЦК України.

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6.2.2 Договору у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 38 198,55 грн. Перевіркою розрахунку пені, втому числі, що стосується періодів нарахування, судом не виявлено помилок.

Водночас, відповідач в усних пояснення його представника, просить суд, зважаючи на скрутний матеріальний стан в якому опинилось комунальне підприємство, ступінь виконання ним свого зобов'язання перед позивачем та причини його не виконання, максимально зменшити розмір заявленої позивачем пені.

З врахуванням досліджених у справі обставин, суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, з огляду на таке.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ст.83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського Суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", в якому зазначається, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Окрім того, у п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 вказано: положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Поряд з цим, визначаючись щодо зменшення, суд також враховує обов'язковість виконання зобов'язань, баланс інтересів сторін та значний розмір основного боргу, що потягнув за собою нарахування такого розміру неустойки. Крім того і те, що позивач частково погасив основну заборгованість, хоч і не встановлені договором строки.

З огляду на викладене, суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує пеню на 30 % та стягує з відповідача 26738,99 грн. пені.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З огляду на вищевикладене, заявлені позивачем до стягнення позовні вимоги підлягають задоволенню судом частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.

Також суд враховує п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в якій вказується, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Крім того оскільки спір в частині 100 000,00 грн. основного боргу доведено до суду з вини відповідача (кошти перераховано після звернення позивача до суду), на нього відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України відносяться понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" (вул. Хмельницьке шосе, 29, м. Вінниця, 21036, код 03327925) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24, код 03338649) 307 669,72 грн. - основного боргу; 1909,90 - 3 % річних, 26738,99 грн. - пені та 8 955,55 грн. витрат зі сплати судового збору.

В позові у частині стягнення 0,17 грн. - 3% річних та 11 459,56 грн. - пені відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 06 липня 2015 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи