Ухвала суду № 46180420, 02.07.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА№22-ц/796/8842/15 Головуючий у1-й інстанції - Осаулов А.А.

Доповідач - Панченко М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Панченка М.М.

суддів - Вербової І.М., Кирилюк Г.М.

при секретарі - Мікітчак А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Служби безпеки України на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Служби безпеки України про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року позивач ОСОБА_2 звернувся з позовом до Служби безпеки України та, з урахуванням уточнень до позову, просив стягнути з відповідача на свою користь 31 148 грн. 75 коп. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 2057 грн. 45 коп. за період з 01 грудня 2014 року по 05 березня 2015 року, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що його(позивача) звільнено з військової служби в органах Служби безпеки України та встановлена третя група інвалідності, у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням службових обов'язків. Вказував, що при звільненні відповідачем виплачено йому одноразову грошову допомогу у розмірі 137 424 грн., проте ця сума є меншою, ніж та, яку він повинен отримати згідно вимог ст.ст. 9 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зазначав, що відповідно до постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 03 листопада 2014 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Служби безпеки України про визнання дій неправомірними, стягнення коштів було задоволено частково та зобов'язано відповідача перерахувати і виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу у розмірі 48-місяного грошового забезпечення. Незважаючи на наявність вказаного судового рішення, СБУ виконала його вимоги, лише 06 березня 2015 року, перерахувавши на рахунок позивача недоплачену суму одноразової грошової компенсації. Відтак, на думку позивача, у зв'язку з невиконанням з грудня 2014 року по березень 2015 року відповідачем рішення суду, згідно якого у останнього виникло право на стягнення з СБУ грошових коштів, а у відповідача виник кореспондуючий обов'язок вказані кошти сплатити, позивач зазнав матеріальних збитків, враховуючи інфляцію національної валюти України.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні нарахування в розмірі 31 092 грн. 81 коп., а також 3% річних в сумі 2057 грн. 45 коп. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В поданій апеляційній скарзі СБУ просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Скаржник послався на те, що ст. 625 ЦК України не може застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки між сторонами наявні деліктні зобов'язання, а не договірні. Крім того, зазначав, що відповідно до ст. 2 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», грошова допомога, яка має разовий і цільовий характер не підлягає індексації. Також, відповідач послався на те, що спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а отже, суд першої інстанції зобов'язаний був закрити провадження у справі.

Заслухавши доповідь судді Панченка М.М., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 03.11.2014 року задоволено частково позов ОСОБА_2 до Служби безпеки України. Зобов'язано відповідача на користь позивача виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 48-місяного грошового забезпечення. Постанова набрала законної сили/а.с.10/.

Згідно платіжного доручення № 1064 від 05 березня 2015 року(яке виконано 06 березня 2015 року), на вимогу державного виконавця № 318/1 від 18 лютого 2015 року, ОСОБА_2 перераховано на його картковий рахунок 263 498,40 гривень. Таким чином, вказане судове рішення виконано відповідачем лише 06 березня 2015 року/а.с. 51/.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 про стягнення з СБУ штрафних санкцій, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, виходив з положень ст. 625 ЦК України та обов'язку боржника сплатити кредитору інфляційні втрати та 3% річних за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК Українизобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор маг право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ч. 5 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Таким чином, відповідно до постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 03.11.2014 року, у відповідача виник обов'язок зі сплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у розмірі 48-місяного грошового забезпечення(263498 грн. 40 коп.).

Відповідно до вимог ст.124 Конституції України та ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організації, посадових чи службових осіб, громадян і підлягають виконанню на всій території України.

За умовами ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Отже, сума заборгованості відповідача перед позивачем є встановленою та сторонами не оспорюється. Так само, сторонами не заперечується факт виконання СБУ зобов'язання 06 березня 2015 року /а.с. 51/. Вказане зобов'язання зводиться до сплати грошей, а відтак, є грошовим.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК Українив разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до плати кредиторові.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного суду України у справі №6-113цс14 від 01.10.2014 року, яка за вимогами ч.1 ст.360-7 ЦПК Україниє обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Таким чином, відповідач як боржник має сплатити ОСОБА_2 інфляційні втрати та 3% річних за весь час прострочення виконання СБУ грошового зобов'язання. Розрахунок, наведений судом першої інстанції, є правильним та відповідачем не спростований.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, жодним чином не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Зокрема, посилання скаржника на публічно-правовий характер спірних правовідносин є недоречним, оскільки за змістом п. 21 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року, не є публічно-правовим спір між суб'єктом владних повноважень та фізичною особою, в якому управлінські дії СВП спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307-308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Служби безпеки України відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого судуУкраїниз розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: