Ухвала суду № 46175262, 02.07.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Галичанського А. Д.

суддів: Бреславського О.Г., Перепелюк І.Б.,

секретар Паучек І.І.

за участю ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Головна», ОСОБА_3 про визнання частково недійсними договорів іпотеки, припинення дії іпотечних договорів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 19 травня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 звернувся в суд до з даним позовом до Кредитної спілки «Головна», ОСОБА_3 про визнання частково недійсними договорів іпотеки, припинення дії іпотечних договорів.

Посилався на те, що 23 червня 2006 року між КС «Головна» та ОСОБА_3 укладено кредитну угоду № 641-к про надання кредиту з відкриттям кредитної лінії з лімітом заборгованості в розмірі 250 000 гривень на термін 96 місяців з 27 червня 2006 року по 26 червня 2014 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30 % річних. 31 травня 2007 року між КС «Головна» та ОСОБА_3 укладено кредитну угоду № 1061-к про надання кредиту з відкриттям кредитної лінії з лімітом заборгованості в розмірі 250 000 гривень на термін 96 місяців з 31 травня 2007 року по 30 травня 2015 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% річних.

_________________

№ 22-ц/794/937/15 р. Головуючий у 1-й інстанції Олексюк Т.І.

категорія 19/27 Доповідач Галичанський А.Д.

Зазначав, що на забезпечення виконання вказаних кредитних угод він виступив майновим поручителем позичальника ОСОБА_3, уклавши з КС «Головна» відповідні договори іпотеки: 23.06.2006 року на забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з кредитної угоди № 641-к від 23.06.2006 року, та 31.05.2007 року на забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з кредитної угоди №1061-к від 31.05.2007 року. В договорах іпотеки зазначено, про забезпечення також всіх можливих змін та доповнень до крединтої угоди, укладених між іпотекодержателем та членом кредитної спілки «Головна» ОСОБА_3 Предметом іпотеки згідно п. 1.2.1. зазначених договорів є житловій будинок з належними до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 належний іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно. За взаємною згодою сторін загальна заставна вартість предмету іпотеки з урахуванням вартості переданої в іпотеку земельної ділянки площею 0,2200 га складає 375 388 гривень за договором іпотеки від 23.06.2006 року), а за іпотечним договором від 31.05.2007 року - 734 388 гривень.

За кредитними угодами (п.2.2.2.) позичальник зобов'язувався здійснювати строкове погашення отриманого кредиту та відсотків за користування ним відповідно до графіку погашення кредиту, які оформлені додатком № 1 до цієї угоди. Однак, у червні 2014 року він довідався, що до нього відповідачем пред'явлено позов про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитом, при чому мова йшла про дострокове погашення кредиту, без внесення будь-яких змін до п.2.2.2 кредитних угод, тому вважає, що графіки розрахунків є неправомірними, а тому є недійсними також іпотечні договори. Крім того, після оформлення іпотечних договорів, відповідачами були внесені істотні зміни до кредитних угод № 641-к від 23.06.2006 року та № 1061-к від 31.05.2007 року. Зокрема, в порушення п. 8.4. іпотечних договорів та чинного законодавства 19.09.2009 року укладено додаткові договори № 1 до кожної з кредитних угод, в яких підпункт 1.1. пункту 1 викладено в новій редакції: починаючи з 15.09.2009 року, з моменту підписання додаткового договору плата відсотків за користування кредитом встановлена в розмірі 40% річних, тобто збільшена на 10% відсотків, що істотно збільшило розмір обумовленого основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, без відома та згоди майнового поручителя, а отже обсяг його відповідальності як майнового поручителя за іпотечними договорами збільшився. Оскільки укладені ним договори іпотеки містять елементи різних договорів, то є змішаними договорами, а тому, для регулювання правовідносин, які виникли на підставі договору майнової поруки, повинні застосовуватися не тільки норми цивільного законодавства, які встановлюють умови іпотеки, але й норми, які визначають порядок укладення та припинення договору поруки.

Просив визнати недійсними графіки розрахунків до кредитних договорів № 641-к від 23.06.2006 року та № 1061-к від 31.05.2007 року; визнати недійсними п.1.1. договорів іпотеки від 27.06.2006 року та від 31.05.2007 року в частині положення щодо: «… та всіх можливих змін та доповнень до нього», «... чи будь-якими змінами та доповненнями до нього» з моменту укладення; припинити дію іпотечних договорів та зняти, накладену заборону відчуження об'єктів нерухомості.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 19 травня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати вищезазначене рішення суду і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню в зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, ухвалене з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.06.2006 року між КС «Головна» та ОСОБА_3 укладено кредитну угоду № 641-к про надання кредиту з відкриттям кредитної лінії з лімітом заборгованості в розмірі 250 000 гривень на термін 96 місяців з 27 червня 2006 року по 26 червня 2014 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30 % річних.

31.05.2007 року між КС «Головна» та ОСОБА_3 укладено кредитну угоду № 1061-к про надання кредиту з відкриттям кредитної лінії з лімітом заборгованості в розмірі 250 000 гривень на термін 96 місяців з 31 травня 2007 року по 30 травня 2015 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30 % річних.

На забезпечення виконання вказаних кредитних угод ОСОБА_2 виступив майновим поручителем позичальника ОСОБА_3, уклавши з КС «Головна» відповідні договори іпотеки: 27.06.2006 року на забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з кредитної угоди № 641-к від 23.06.2006 року, та 31.05.2007 року на забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з кредитної угоди №1061-к від 31.05.2007 року.

Предметом іпотеки згідно п.1.2.1. зазначених договорів є житловій будинок з належними до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 належний іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно. За взаємною згодою сторін загальна заставна вартість предмету іпотеки з урахуванням вартості переданої в іпотеку земельної ділянки площею 0,2200 га складає 375 388 гривень за іпотечним договором від 27.06.2006 року, а за іпотечним договором від 31.05.2007 року - 734 388 гривень.

19.09.2009 року укладено додаткові договори № 1 до кожної з кредитних угод, в яких підпункт 1.1. пункту 1 викладено в новій редакції: починаючи з 15.09.2009 року, з моменту підписання додаткового договору плата відсотків за користування кредитом встановлена в розмірі 40 % річних.

Договори іпотеки від 27.06.2006 року та від 31.05.2007 року укладені між кредитною спілкою та ОСОБА_2, від імені якого діє ОСОБА_4

У п.1.1 іпотечних договорів зазначено, що вони укладені з метою забезпечення виконання зобов`язань, що виникли на підставі кредитного договору.

В іпотечних договорах зазначено про забезпечення також «всіх можливих змін та доповнень до кредитних угод, укладених між іпотекодержателем та членом кредитної спілки «Головна» ОСОБА_3.».

Іпотекодавцем були укладені іпотечні договори на підставі закону, підписані сторонами, отже умови іпотечних договорів є обов'язковими для виконання сторонами.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції вважає, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Вищезазначені обставини, встановлені судом першої інстанції повно, на підставі належних та допустимих доказів, яким дана правильна юридична оцінка і до спірних правовідносин застосовані норми матеріального права, що їх регулюють.

Доводи апеляційної скарги про те, що пункти 1.1. договорів іпотеки від 27.06.2006 року та від 31.05.2007 року в частині положення щодо: «… та всіх можливих змін та доповнень до нього», «... чи будь-якими змінами та доповненнями до нього» та самі зміни до вказаних кредитних договорі у вигляді додаткових договорів № 1 від 15 вересня 2009 року спрямовані на завдання шкоди позивачу, як майновому поручителю та укладені ним не передбачаючи для себе негативних наслідків при невиконанні зобов'язання по кредиту боржником є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ч.6 ст.3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до статті 5 іпотечного договору від 27.06.2006 року та статті 5 іпотечного договору від 31.05.2007 року передбачено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме будинок з належними до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 що належить на праві власності апелянту, при неналежному виконанні зобов'язання по вищезазначеним кредитним договорам ОСОБА_3

Таким чином, укладаючи вищезазначені іпотечні договори через свого представника ОСОБА_2 діяв вільно, врегульовуючи відносини по цим договорам на власний розсуд, будучи ознайомлений з текстів договорів про наслідки неналежного виконання вищезазначених кредитних договорів та можливого звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, що належить йому на праві власності.

Крім того ОСОБА_2 погодився на всі чи будь-які можливі зміни та доповнення до іпотечних договорів.

Доводи апелянта про те, що нарахування відсотків за користування отриманим кредитом не на умовах визначених у п.2.2.2 кредитних угод є необґрунтованими, оскільки з наявних у матеріалах справи, доданих позивачем вищезазначених кредитних угод, додаткових договорів № 1 до цих угод та графіків розрахунків не вбачається їх змін.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд прийшов до неправильного висновку про обрання ним способу захисту цивільних прав не передбаченого ч.2 ст.16 ЦК України не впливають на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 19 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: