Ухвала суду № 46174248, 12.06.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/424/15 Справа № 703/2240/14-к Категорія: ч.4 ст. 368 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Овсієнко В. В. Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2015 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

Головуючого Гончарука І.М.,

суддів Поєдинка І.А., Соломки І.А.,

при секретарях Єгоровій С.А., Овчаренко І.С., Бєлан О.В.,

за участю прокурора Остапенко Ю.А.,

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4,

адвокатів Примака В.А., Руденка О.І.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, обвинуваченої ОСОБА_4 на вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2015 року, яким:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого на посаді начальника Смілянського районного відділу управління державної міграційної служби України в Черкаській області, раніше не судимий,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані із виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно господарських функцій в органах МВС України на 3 роки, без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України звільнено обвинуваченого від відбуття основного покарання з випробуванням, з іспитовий строком 2 (два) роки та покладено обов'язки передбачені п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки м. Черкаси, мешканки АДРЕСА_2, українки, громадянки України, з вищою освітою, одруженої, працюючої на посаді заступника начальника Смілянського районного відділу управління державної міграційної служби України, раніше не судима ,

визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані із виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно господарськими функцій в органах МВС України на 2 роки, без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України звільнено обвинувачену від відбуття основного покарання з випробуванням, з іспитовий строком 2 (два) роки та покладено обов'язки передбачені п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишено попередній - особисте зобов'язання до вступу вироку в законну силу.

Вирішено стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судові витрати за проведення експертиз в сумі 220 гривень 60 копійок з кожного на користь держави.

Вирішено долю речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними та засуджено за те, що ОСОБА_3 перебуваючи на посаді начальника Смілянського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області за попередньою змовою з ОСОБА_4, яка перебуваючи на посаді заступника начальника Смілянського районного відділу управління Державної міграційної служби України в Черкаській області, використовуючи надані їм службові повноваження, всупереч інтересам служби, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення 29 січня 2014 року близько 13 години, в приміщенні Смілянського РВ УДМС України в Черкаській області за адресою м. Сміла вул. Свердлова 102, в кабінеті заступника начальника Смілянського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області ОСОБА_4 отримали від практиканта туристичної агенції «Самбука Тур» ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 3600 гривень за виготовлення у 10-ти денний строк трьох закордонних паспортів громадян України клієнтам вказаної туристичної фірми - ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 із зазначеної суми 1902,9 гривень, відповідно до додатку до Наказу голови ДМС України №48 від 11.03.2013 року, підлягали до сплати за послуги видачі в 10-ти денний строк закордонних паспортів. Решту коштів в сумі 1697,1 гривень ОСОБА_3, за попередньою змовою із ОСОБА_4 отримали як неправомірну вигоду за позитивне вирішення питання щодо видачі закордонних паспортів зазначеним громадянам.

Не погоджуючись з вказаним вироком прокурор подав апеляцію, в якій не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, вважає, що вирок суду є незаконним і підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, оскільки призначене ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання за своїм розміром є явно несправедливим через м'якість. Просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_3 за ч.4 ст. 368 КК України до позбавлення волі строком на 6 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 3 роки, та з конфіскацією майна, з позбавленням 13 рангу державного службовця на підставі ст. 54 КК України. ОСОБА_4 за ч.4 ст. 368 КК України, до позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 3 роки, та з конфіскацією майна, з позбавленням 13 рангу державного службовця на підставі ст. 54 КК України.

Не погоджуючись з вказаним вироком обвинувачена ОСОБА_4 подала апеляцію зі змінами, в якій вказує, що вирок суду є незаконним і підлягає скасуванню з підстав: невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність. Просить вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2015 року в частині визнання вини та засудження ОСОБА_4 по ч.4 ст.368 КК України скасувати, та ухвалити новий вирок відповідно до санкції даної норми кримінального закону, за яким виправдати ОСОБА_4 за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення. В змінах до апеляції ОСОБА_4 просить вирок суду стосовно неї скасувати, а провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка підтримала апеляцію подану прокурором, та просила її задовольнити з наведених у ній підстав, думку обвинуваченого ОСОБА_3, та його захисника, які просили апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок відносно нього без змін, думку обвинуваченої ОСОБА_4, яка пояснила, що ніякої домовленості між нею та ОСОБА_3 про отримання неправомірної вигоди не було, та просила виправдати її, а кримінальне провадження щодо неї закрити у зв'язку з відсутністю в її діяннях складу кримінального правопорушення, думку захисника Примака В.А., який підтримав апеляцію подану його підзахисною ОСОБА_4, та просив її задоволити з наведених в ній підстав, та звернув увагу суду на те, що оцінюючи всі докази в сукупності, в суду першої інстанції не було достатніх підстав для постановлення обвинувального вироку відносно ОСОБА_4, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарги, з урахуванням обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення, а апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_4 зі змінами підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог ст. 411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо: 1) висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; 2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; 3) за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; 4) висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності. Вирок підлягає скасуванню чи зміні із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

Провівши у справі за клопотанням ОСОБА_4 часткове дослідження обставин справи колегія суддів прийшла до висновку, що вказаних вимог суд першої інстанції дотримався не в повному обсязі.

В суді апеляційної інстанції була допитана обвинувачена ОСОБА_4, яка дала покази, які є аналогічними тим, які вона давала в суді першої інстанції та під час досудового розслідування, а саме: вона себе винною не визнає, та домовленості з ОСОБА_3 в неї ніякої не було. На початку січня 2014 року до неї зателефонував її безпосередній керівник ОСОБА_3, та сказав, що до неї підійде один громадянин, якого потрібно прийняти без черги. Цією людиною виявився ОСОБА_7, в якого вона прийняла всі документи і він вийшов з кабінету. Коли наступного разу він приїхав отримувати паспорт, то він відразу його не отримав оскільки йому потрібно було надати довідку про несудимість. 29 січня 2014 року у неї на прийомі було багато людей, і до її кабінету зайшов ОСОБА_3 з ОСОБА_7 без черги, для отримання паспорту. Вона перевірила довідку про судимість і видала ОСОБА_7 паспорт. В свою чергу ОСОБА_7 в присутності ОСОБА_3 запитав, чи можна прийняти ще трьох людей, на що вона відповіла, що на даний час багато людей та запропонувала заповнити необхідні документи і вони вийшли. Близько 12 години 20 хв. вона зателефонувала ОСОБА_3 і сказала, щоб люди заходили, оскільки скоро обідня перерва і вона не встигне їх прийняти. Першого вона прийняла чоловіка - ОСОБА_9 у нього все було гаразд. ОСОБА_3 запитав у нього де квитанції про оплату, на що він відповів, що останній віддасть за всіх одночасно. Другою зайшла жінка ОСОБА_8 у неї були проблеми з ідентифікаційним номером, вона запитала чи можна буде повідомити код в телефонному режимі, бо в неї двоє малих дітей, вони з іншого міста, і він погодився. В цей час велася розмова про вклейку фотографій дітей до паспортів батьків. Потім прийняла документи ще в ОСОБА_10, в якого вона запитала чому вони приїхали сюди отримувати закордонні паспорти, а не отримали їх в Черкасах, на що він відповів, що там великі черги, а тут все набагато швидше. Потім зайшов ОСОБА_7 і запитав кому віддати кошти. ОСОБА_3 сказав що їй, і вона взяла і рахувала кошти вголос, вона бачила, що там є певний надлишок коштів, однак подумала, що оскільки йшла мова про термінове оформлення паспортів та про вклейку фотографій, то кошти дані з врахуванням цієї послуги. Вона взяла кошти, щоб заплатити в банку за послуги, тому, що сама збиралась йти платити свої платежі, а погодилась на це тому, що в тих людей в коридорі була мала дитина, яка плакала. Там була сума 3600 гривень, вона повідомила ОСОБА_3, який сказав, що все правильно.

В суді апеляційної інстанції був допитаний обвинувачений ОСОБА_3, який дав покази, які є аналогічними тим, які він давав в суді першої інстанції та в ході досудового розслідування, а саме: він непам'ятає точної дати події. В січні 2014 року перебував в службовому кабінеті коли до нього зайшов громадянин якого він знав лише в обличчя і сказав, що в нього є знайомий житель м. Звенигородка якому потрібно допомогти в одержанні закордонного паспорту і сказав, що працює він у Черкасах у туристичній агенції. Він погодився і той покликав чоловіка, який зайшов у кабінет. Це був ОСОБА_7. Він запитав чи в нього є всі документи, той відповів, що так. Тоді він зателефонував ОСОБА_4 і попросив, щоб вона його прийняла без черги і ОСОБА_7 пішов. Через деякий час ОСОБА_7 заглянув у кабінет подякував, сказав, що все здав, запитав коли йому приїхати за паспортом, на що він відповів, що через 10 днів. Згодом знову появився ОСОБА_7В, і вже на той час він знав, що в нього маються проблеми з перевіркою на судимість, оскільки він був раніше судимий і в картотеці було відсутня інформація про його звільнення. Тому він повідомив ОСОБА_7, що в нього проблеми з довідкою з УМВС, і пояснив, щоб він надав довідку про звільнення. В той же день ОСОБА_7 повідомив, що в нього є три знайомих громадянина, яким він хоче допомогти в отриманні закордонних паспортів. Так як це не суперечило закону, то він погодився. 29 січня 2014 року появився ОСОБА_7 в його службовому кабінеті, і запитав чи може він отримати свій закордонний паспорт. Він взяв у нього довідку про несудимість, і разом з ОСОБА_7 пішов до кабінету ОСОБА_4, показав їй довідку про звільнення, запитав чи може вона видати паспорт. Вона видала йому паспорт, він розписався про його отримання, і вийшов. Він запитав у ОСОБА_4 чи можна прийняти ще трьох осіб на видачу паспортів, на що вона відповіла, що зараз не можна бо велика черга. Він вийшов з кабінету і сказав ОСОБА_7, щоб люди які з ним приїхали поробили копії документів і зайшли до нього щоб він їм допоміг з заповненням документів. Більше ОСОБА_7 він не бачив. Люди заходили до нього по черзі і він їм допомагав заповняти документи. Потім до нього передзвонила ОСОБА_4 і сказала, що може прийняти людей. Він вийшов побачив, що люди стояли в коридорі разом з ОСОБА_7, і повідомив, що вони можуть зайти до ОСОБА_11 і здати документи. Він декілька разів заходив до кабінету ОСОБА_4 Коли всі здали документи до столу ОСОБА_4 підійшов ОСОБА_7, щось робив біля столу, він стояв біля вікна і нічого не бачив і не чув, що відбувалося біля столу ОСОБА_4. В ході допиту в апеляційному суді повідомив, що бачив, як передавалися кошти ОСОБА_4 і вона їх перераховувала. Він вийшов з кабінету ОСОБА_4 і відразу після нього зайшли працівники СБУ. Перед цим у нього з ОСОБА_4 не було ніякої домовленості, він лише попросив її прийняти цих людей без черги. Домовленості з ОСОБА_7 про оплату за видачу закордонних паспортів ніяких не було, він сказав що вся інформація з приводу вартості закордонного паспорту розміщена на стенді, і там він може з ними ознайомитися.

В суді апеляційної інстанції був допитаний свідок ОСОБА_7, який пояснив, що йому потрібно було виїжджати за кордон, але термін дії закордонного паспорту закінчувався і його потрібно було міняти. В той час до агенції «Вікторія» зайшли три особи, які бажали поїхати закордон, але в них були відсутні закордонні паспорти, на що він відповів, що в даний час він робить собі закордонний паспорт, і може спробувати допомогти і їм, у вирішенні цього питання. Про вартість виготовлення закордонного паспорту він ні з ким не домовлявся, оскільки вартість послуг була розміщена на стенді, відповідно до якого, вартість виготовлення закордонного паспорту становила 1187 грн. При зустрічі з ОСОБА_3, він запитав в нього кому відати кошти, а також повідомив, що їх буде троє, на що він відповів, що кошти потрібно віддати ОСОБА_4. В кабінет до ОСОБА_4 він зайшов останнім, та передав їй 3600 грн.. З ОСОБА_4 він не домовлявся про вартість закордонного паспорту, оскільки йому ОСОБА_3 повідомив, що він з розцінками може ознайомитися на стенді. Гроші віддавав ОСОБА_4, яка в свою чергу перерахувала їх і поклала в шухляду. Під час передачі коштів ОСОБА_3 стояв біля вікна. Він домовлявся з ОСОБА_3, що паспорти будуть виготовлені терміново. ОСОБА_4 в той день від бачив вдруге в житті з нею взагалі ні про що не домовлявся і вона ніяких своїх умов не висувала.

В судовому засіданні, колегією суддів, також були переглянуті диски, які містять відео та звукозаписи матеріалів проведених НСРД, відповідно до яких свідок ОСОБА_7 в робочому кабінеті ОСОБА_3 домовлявся про термінове виготовлення закордонних паспортів для трьох осіб. Також свідок ОСОБА_7 уточнив у ОСОБА_3 вартість виготовлення закордонних паспортів, на що той відповів: «Якщо терміново то 1200 грн.». Крім того, ОСОБА_3 був присутній в робочому кабінеті ОСОБА_4 під час передачі та перерахунку коштів, та говорив, щоб остання не відволікалася під час перерахунку коштів. Тобто з переглянутих колегією суддів відео - матеріалів, вбачається, що ніяких домовленостей між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 не було, а ОСОБА_4 лише виконувала вказівки ОСОБА_3.

Також, в судовому засіданні колегією суддів, прослухано звукозапис допиту свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_10 від 10.10.2014 року, які пояснили, що ніяких домовленостей між ними та ОСОБА_4 в них не було, про все вони домовлялися з ОСОБА_7, ОСОБА_4 в той день вони бачили вперше в житті.

Згідно досліджених в судовому засіданні заяв ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, про надання платної послуги (т.1 а.с. 66, 72, 87), визначити в який строк повинні бути виготовлені закордонні паспорти, та відповідно їх вартість, не представилося за можливе, оскільки в змісті вказаних заява вказані відомості чітко не зазначено. При цьому в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 та обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_4 дали однакові покази, про те що гроші сплачувалися за отримання паспортів в терміновому порядку, а згідно наявних в матеріалах справи даних, оплата послуг за отримання закордонного паспорта у «терміновому» порядку є значно вищою, аніж послуга за отримання паспорта у «звичайному» порядку.

Докази якими суд обґрунтовує доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст.368 КК України не доводить наявності у діях ОСОБА_4 такої кваліфікуючої ознаки вчинення злочину як попередня змова. Навпаки, з показів свідків, допитаних в судовому засіданні, очевидно, що ОСОБА_4 достовірно не знала про походження та призначення наданих їй в присутності ОСОБА_3 коштів в сумі 3600 грн. достовірно не знала про існуючу домовленість між начальником Смілянського РВ ДМС ОСОБА_3 та ОСОБА_7 щодо умов виготовлення закордонних паспортів, чи надання інших послуг, а лише за розпорядженням свого керівника ОСОБА_3 взяла кошти у Короля та перерахувала їх.

Відповідно до ч.2 ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

Згідно роз'яснень п.16 Постанови Пленуму ВС України №5 від 26.04.2012 року «Про судову практику у справах про хабарництво», хабар належить визнавати одержаним за попередньою змовою групою осіб, якщо злочин спільно вчинили декілька службових осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до його початку, про це домовилися (як до, так і після надходження пропозиції про давання хабара, але до його одержання).

Однак враховуючи вище викладені обставини, на думку колегії суддів, доказів про існування домовленості між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на отримання неправомірної вигоди, у матеріалах кримінального провадження немає, як і про наявність у діях ОСОБА_4 складу злочину передбаченого ст. 368 КК України - а тому вирок відносно неї є незаконним.

За таких обставин, апеляція обвинуваченої ОСОБА_4 зі змінами підлягає до повного задоволення, вирок, підлягає скасуванню, а кримінальне провадження щодо неї закриттю у зв'язку з відсутністю в її діяннях складу кримінального правопорушення.

З приводу апеляції прокурора в частині скасування вироку суду першої інстанції відносно ОСОБА_3 через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості не підлягає до задоволення.

При призначенні ОСОБА_3 покарання судом першої інстанції повністю враховано вимоги ст. 65 КК України.

Колегія суддів вважає, що апеляція прокурора щодо м'якості призначеного обвинуваченому ОСОБА_3 покарання не підлягає задоволенню, оскільки при призначенні покарання суд першої інстанції, вірно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, працює, характеризується за місцем проживання та роботи позитивно, є інвалідом 2 групи, вчинив один епізод злочинної діяльності.

Також при розгляді апеляції прокурора в частині м'якості призначеного ОСОБА_3 покарання колегія суддів враховує суму неправомірної вигоди отриману обвинуваченим ОСОБА_3, яка складає 1697,1 гривень.

Таким чином, з урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що мета покарання, передбачена ч.2, 3 ст. 50 КК України, може бути досягнута при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 міри покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України. А тому вирок суду є законним і обґрунтованим, а доводи наведені в апеляції прокурора - непереконливими та такими, що не підлягають задоволенню. Призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідає вимогам кримінального закону, є необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових злочинів і призначено в межах санкції ч.4 ст. 368 КК України.

В своїй апеляції прокурор, також вказує на те, що судом першої інстанції у відповідності до ст. 54 КК України не позбавлено ОСОБА_3 13 рангу державного службовця.

Однак у відповідності до ст. 54 КК України засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Таким чином з даної норми закону вбачається, що позбавлення рангу є необов'язковим і в розумінні положень ст. 54 КК України є правом суду. За таких підстав, враховуючи всі обставини справи та дані про особу ОСОБА_3 в їх сукупності, колегія суддів, не вважає за необхідне позбавляти ОСОБА_3 13 рангу державного службовця.

Крім того, враховуючи той факт, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в її діяннях складу кримінального правопорушення, то колегія суддів, вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини вироку Смілянського міськрайонного суду посилання на кваліфікуючу ознаку дій ОСОБА_3 за ч.4 ст. 368 КК України (в редакції від 18.04.2013 року) вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб та за попередньою змовою з ОСОБА_4, а також збільшити суму стягнення процесуальних витрат з ОСОБА_3 на користь держави з 220 грн. 60 коп. на 441 грн. 30 копійок.

Враховуючи вище наведене, на думку колегії суддів, апеляція прокурора не підлягає до задоволення, апеляція обвинуваченої ОСОБА_4 зі змінами підлягає до повного задоволення, а вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2015 року необхідно змінити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 405, 407, 412, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_4 зі змінами - задоволити.

Вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2015 року, в частині засудження ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 368 КК України (в редакції від 18.04.2013 року) та стягнення процесуальних витрат - скасувати, а кримінальне провадження щодо неї закрити у зв'язку з відсутністю в її діяннях складу кримінального правопорушення.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у виді особистого зобов'язання - скасувати.

Вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2015 року, щодо засудження ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 368 КК України (в редакції від 18.04.2013 року) - змінити в частині кваліфікуючих ознак дій обвинуваченого та стягнення процесуальних витрат.

Виключити з мотивувальної частини вироку Смілянського міськрайонного суду посилання на кваліфікуючу ознаку дій ОСОБА_3 за ч.4 ст. 368 КК України (в редакції від 18.04.2013 року) - вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб.

Виключити з мотивувальної частини вказаного вироку посилання суду про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4.

Збільшити суму стягнення процесуальних витрат з ОСОБА_3 на користь держави з 220 грн. 60 коп. на 441 грн. 30 копійок.

Вважати ОСОБА_3 засудженим за ч.4 ст. 368 КК України (в редакції від 18.04.2013 року) до 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані із виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій в органах МВС України на 3 роки, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбуття основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки.

У відповідності ст. 76 КК України зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи; повідомляти ці органи про зміну місця проживання чи роботи та періодично з'являтись в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.

В решті вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :