Рішення № 46172244, 01.07.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №666/661/13-ц Головуючий в І інстанції: Дорошинська В.Е.

Провадження №22-ц/791/1758/2015 Доповідач: Капітан І.А.

Категорія: 48

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року липня місяця 01 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Капітан І.А.Суддів:Радченка С.В. Колісниченка А.Г.При секретарі:Грицак А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 24 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з указаним позовом, вимоги якого під час розгляду справи уточнила та остаточно просила: визнати недобудований житловий будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_5; визнати за нею право власності на ? частини недобудованого житлового будинку; стягнути з відповідача судовий збір та витрати на правову допомогу.

Свої вимоги ОСОБА_6 обґрунтовувала тим, що 05 квітня 1997 року між сторонами у справі зареєстровано шлюб. Під час шлюбу сторони придбали у власність недобудований житловий будинок АДРЕСА_1 право власності на який було оформлено за відповідачем. За час спільного проживання сторони його практично добудували. Проте позивач не може здати цей будинок в експлуатацію, оскільки її не визнано його співвласником, а відповідач ухиляється від здачі будинку в експлуатацію.

15 листопада 2001 року шлюб між ними розірвано, при цьому між сторонами існувала домовленість про те, що у разі потреби вони добровільно поділять спільне сумісне майно, однак в даний момент відповідач не визнає за позивачем права на частку в спільному сумісному майні.

Ухвалою суду від 24 лютого 2015 року за заявою ОСОБА_6 її позовні вимоги в частині визнання за нею права власності на ? частину недобудованого житлового будинку залишені без розгляду.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 24 лютого 2015 року позов задоволено, визнано недобудований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 судові витрати в сумі 344,70грн. та витрати на правову допомогу в сумі 5 000грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В письмових запереченнях адвокат ОСОБА_7, яка діє в інтересах ОСОБА_6, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність рішення суду, просить скаргу відхилити, а рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із наявності передбачених ст.ст.60,70 Сімейного кодексу України, ст.ст.331,334,368 ЦК України підстав для визнання спірного недобудованого житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_5, оскільки зазначений будинок було придбано під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти.

Проте такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для вирішення справи, то відповідно до ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення і ухвалення по справі нового рішення.

Судом І інстанції встановлено, що з 5 квітня 1997 року по 15 листопада 2001 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі /т.1, а.с.6-7/.

За договором купівлі-продажу від 05 серпня 1999 року, посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Драгневич Л.Ю. та зареєстрованим в реєстрі за №1286, ОСОБА_5 придбав недобудований житловий будинок АДРЕСА_1 готовністю 65%. Згідно п.2 зазначеного договору цей житловий будинок належить продавцю ОСОБА_9 на підставі Договору купівлі-продажу від 12.04.1982 року, а також рішення Антонівської селищної ради народних депутатів №9/2 від 03.02.1987 року. Покупець ОСОБА_5 зобов'язаний закінчити будівництво та здати в експлуатацію житловий будинок до 04.08.2000 року, згідно рішення №106 Антонівської селищної ради народних депутатів від 04.08.1999 року /т.1, а.с.9/. На час розгляду справи відповідач будинок не добудував та не здав його в експлуатацію.

Відповідно до довідки Херсонського ДБТІ дійсна вартість недобудованого житлового будинку АДРЕСА_1 станом на 2001 рік складала 29 899грн., а станом на 02 липня 2012 року згідно з технічною документацією вказаний будинок має готовність 83% /т.1, а.с.8,26/.

Згідно рішення Антонівської селищної ради народних депутатів №9/2 від 03.02.1987 року попередньому власнику будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_9 надано дозвіл на будівництво одноповерхового житлового будинку розміром 10.96 х 8.96м жилою площею 54,31кв.м, з цокольним поверхом при умові переобладнання старого житлового будинку в літню кухню /т.2, а.с.56зв./.

Сторони не заперечують і матеріалами справи підтверджується, що недобудований житловий будинок станом на 28 липня 1999 року був самочинним будівництвом /т.1, а.с.190/. На час розгляду справи будівництво житлового будинку не завершено, будь-яка проектна, дозвільна або виконавча документація на будівництво двоповерхового житлового будинку у попереднього власника, а також у сторін відсутня.

Станом на 28 липня 1999 року як і станом на 19 серпня 2002 року, житловий будинок мав наступні конструктивні елементи: фундамент та цоколь, стіни, перегородки, міжповерхові перекриття, сходи, підвал /т.2, а.с.10зв./

Відповідно до ст.22 КпШС України, який був чинним до 1 січня 2004 року, спільною сумісною власністю визнавалось майно, нажите подружжям за час шлюбу.

За змістом частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Предметами права власності може бути лише майно, яке складається з речей (стаття 179 ЦК України), сукупності речей та майнових прав (стаття 190 ЦК України).

Право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить тільки власникові (стаття 317 ЦК України)

До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень статті 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Права та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (стаття 182 частина перша ЦК України)

Відповідно до статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначається постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 534 та іншими нормативними актами Кабінету Міністрів України та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

За змістом статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За змістом зазначених норм матеріального права особа (фізична або юридична), яка набула право на майно від іншої особи, є власником новоствореного нерухомого майна як об'єкта цивільного обороту лише у разі, коли їй було передано прийняте до експлуатації в порядку, визначеному законодавством, новостворене нерухоме майно, а у разі необхідності його реєстрації також майно, яке зареєстроване за цією особою як нерухоме майно. В іншому випадку особа може передати іншій особі лише матеріали, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Вирішуючи питання про визнання недобудованого житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя, суд першої інстанції не врахував, що за положеннями статті 376 ЦК України право власності на нерухоме майно може бути визнано за особою лише за умови, що таке будівництво не є самочинним у розумінні статті 376 ЦК України та статті 38 Закону України «Про містобудівну діяльність».

Оскільки недобудований житловий будинок за вищевказаною адресою, яким на час вирішення спору по суті є двоповерховий житловий будинок загальною площею 168,2кв.м, у тому числі - житловою - 67кв.м, із вбудованим гаражем, а також господарськими будівлями та спорудами, який є самочинним будівництвом і на який за ОСОБА_5 право власності не зареєстровано у встановленому законом порядку, колегія суддів вважає, що такий житловий будинок не може визнаватись об'єктом спільної сумісної власності подружжя, у зв'язку з чим, позовні вимоги ОСОБА_6 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.22 КпШС України, ст.ст.316,331,376 ЦК України, ст.ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 24 лютого 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити за необґрунтованістю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді