Ухвала суду № 46166290, 01.07.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: 22-ц/790/4272/15 Головуючий І інстанції -

Справа: № 619/725/14-ц Якименко Л.О.

Категорія: кредитні Доповідач - Костенко Т.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: Костенко Т.М.

суддів: Швецової Л.А., Гальянової І.Г.

за участі секретаря Герасимової К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 23 квітня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики,-

в с т а н о в и л а

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення суми боргу за договором позики.

В підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_4 посилається на те, що 20лютого 2011 року відповідач ОСОБА_2 взяв у позивача в борг сімдесят тисяч гривен і зобов'язався повернути їх до 01 грудня 2011 року, що підтверджується розпискою від 20.02.2011 року, виданою позивачу відповідачем. Гроші займалися на придбання парафіну - сировини для виготовлення різноманітних свічок (господарські, подарункові).

На вимоги позивача повернути позику ОСОБА_2 тільки обіцяв, що все поверне, але не повернув борг навіть частинами і повертати його не збирається.

В зв'язку з тим, що відповідач не бажає врегулювати спір мирним шляхом, позивач вимушений звернутися до суду. Для позивача ця сума є значною і невиконання відповідачем своїх зобов'язань - ставить позивача у край скрутне матеріальне становище.

На даний час позивач не має постійної роботи, має двох неповнолітніх дітей: дочку 1998 року народження, і сина, 2007 року народження. В зв'язку з цим дуже потребує грошовікошти для утримання дітей.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, надав пояснення, аналогічні тим, що містяться у позові.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав і пояснив, що він брав у позивача в борг раніше 3800 доларів США, 2000 доларів США, 9000 грн., але ці гроші він повернув 19.02.2011 року. Гроші в сумі 70000 грн. він не брав, але під примусом позивача написав розписку від 20.02.2011 року.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав і пояснив, що ОСОБА_2 писав розписку під тиском позивача і вважає, що розписка позивачем отримана під психологічним тиском, тому не може бути доказом по справі.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 23 квітня 2015 року позовні вимоги були задоволені, вирішене питання щодо судових витрат.

З апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції звернувся представник відповідача, який зазначив, що під час ухвалення цього рішення суд припустився порушень норм матеріального та процесуального права, безпідставно відмовивши у задоволенні клопотання про призначення психологічно-психіатричної експертизи стану відповідача під час написання розписки, оскільки внаслідок такої відмови не було досліджено фактів, наявність чи відсутність яких впливає на остаточний результат розгляду справи.

Апелянт просить скасувати рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 23 квітня 2015 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, що з'явились, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що20 лютого 2011 року відповідач ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_4 в борг сімдесят тисяч гривен, які зобов'язався повернути до 01 грудня 2011 року. Дана угода укладена між сторонами розпискою від 20.02.2011 року.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як свідчать матеріали справи,на підтвердження позовних вимог позивач надав копію (а в суді апеляційної інстанції оригінал) боргової розписки ОСОБА_2 Той факт, що розписка була написана відповідачем останнім не заперечувався.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Належних та допустимих доказів на підтвердження виконання взятого на себе зобов'язання по поверненню грошових коштів позикодавцю ОСОБА_2 суду не надав.

Посилання відповідача на безгрошовість розписки є безпідставним.

Так, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця (ч.1 ст. 1051 ЦК України).

Проте, відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Отже, за змістом закону, безгрошовість договору позики не може ґрунтуватись на поясненнях сторін, а може бути підтверджена лише належними і допустимими доказами (ч. 2 ст. 58, ст. 59 ЦПК України).

З огляду на вищезазначені положення Закону, судова колегія вважає апеляційні доводи ОСОБА_2 в апеляційному суді щодо відмови його стороні в допиті свідків, безпідставними.

Не ґрунтується на законі і заперечення відповідача стосовно повернення ним заборгованої суми у повному обсязі.

Так, ст. 527 ЦК України передбачено зобов'язання боржника виконати свій обов'язок, а кредитора - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту, а також право кожної із сторін у зобов'язанні вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до вимог статті 545 ЦК України кредитор, прийнявши виконання зобов'язання, повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Отже, за змістом закону, факт виконання зобов'язання боржника за договором позики може підтверджуватися або розпискою позикодавця про одержання виконання з відміткою про неможливість повернення боргового документа боржнику, або наявністю боргового документа у боржника.

Згідно із ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання зобов'язання відповідач суду не надав.

Інші апеляційні доводи представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, викладені ним в апеляційній скарзі, судова колегія також до уваги не бере., оскільки вони не можуть вплинути на суть судового рішення районного суду.

Факт відмови районним судом в задоволенні клопотання у призначенні експертизи для визначення психологічного чи психіатричного стану відповідача не може вплинути на суть судового рішення районного суду, оскільки у відповідності до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни судового рішення, що оскаржується, і висновків суду не спростовує, в їх задоволенні належить відмовити з підстав, передбачених ст.308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 23 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -