Вирок № 46165652, 06.07.2015, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/2076/15-к

Номер провадження 1-кп/629/243/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2015 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Торенко Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження № 12015220380000891 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, не військовозобовязаного, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, м-н 3, б. 21-Д, кв. 25, раніше судимого:

- 30.08.2011 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. Звільненого 27.01.2014 року за постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 17.01.2014 року умовно-достроково на невідбутий термін 1 рік 4 місяці 3 дні,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення прокурора Лозівської міжрайонної прокуратури Харківської області ОСОБА_2,

- захисту обвинуваченого ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, будучи раніше засуджений за вчинення злочину проти власності, судимість за яке не знята та не погашена у встановленому законом порядку, знову вчинив кримінальне правопорушення у сфері власності при наступних обставинах:

ОСОБА_1, 22 квітня 2015 року приблизно об 11-00 годині, знаходився на земельній ділянці ОСОБА_3, розташованій за адресою: м. Лозова, Харківської області, вул.. Оксамитова, б. 55, де розташований сарай, в якому потерпілий зберігав своє майно. Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення матеріальної шкоди потерпілому і бажаючи їх настання, з метою наживи, з корисливого мотиву, знаходячись на вищевказаній земельній ділянці, зірвав замок на дверях сараю та незаконно проник до сараю за вищевказаною адресою. Перебуваючи в сараї та продовжуючи виконувати свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, ОСОБА_1 таємно викрав наступне майно: 2 сапи 190 мм, вартістю 09 гривень 13 копійок; сапу 220 мм, вартістю 6 гривень 39 копійок; сапу 210 мм, вартістю 6 гривень 39 копійок; вила у кількості 2 штук, вартістю 6 гривень 59 копійок за штуку, загальною вартістю 13 гривень 18 копійок; вила, вартістю 16 гривень 48 копійок; совкову лопату, вартістю 8 гривень 64 копійки; дві штикові лопати, вартістю 11 гривень 90 копійок за штуку, загальною вартістю 23 гривні 80 копійок; граблі, вартістю 16 гривень 66 копійок; граблі, вартістю 6 гривень 66 копійок; 19 деревяних черенків, вартістю 7 гривень 44 копійки за штуку, загальною вартістю 141 гривні 36 копійок; металевий бак для води, вартістю 46 гривень; сапу 260мм, сапу 190мм, дві штикові лопати, троє граблів, які згідно висновку товарознавчої експертизи мають цінність лише для власника і таким чином не мають ринкової вартості. Вартість викраденого майна встановлена згідно судової товарознавчої експертизи № 1901 від 15.05.2015 року. Після цього ОСОБА_1 з викраденим майном з місця злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд. Своїми діями ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 294 гривні 69 копійок.

Обвинувачений винним себе в скоєнні злочину визнав та пояснив у судовому засіданні, що дійсно скоїв злочин при зазначених обставинах, щиро розкаявся у скоєному ним злочині.

Визнавальні свідчення обвинуваченого ОСОБА_1, суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам справи, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінальних правопорушень, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позицій, розяснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченого.

Таким чином, суд знаходить вину обвинуваченого повністю доказаною, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням до приміщення.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які помякшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога з синдромом залежності від алкоголю, не одружений, не працює, має середню освіту, за місцем проживання характеризується посередньо.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, помякшуючими покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає щире каяття в скоєному.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні.

Суд приходить до висновку, що обставини, які помякшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України призначення більш мякого покарання, яке передбачено законом.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого, обставин, які помякшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо тільки в ізоляції від суспільства і призначає покарання ОСОБА_1 в межах санкцій ч. 3 ст. 185 КК України, яке сприятиме його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

При призначенні покарання, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30.08.2011 року засуджений за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України та йому призначено покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі. 27 січня 2014 року на підставі постанови Жовтневого районного суду м. Харкова від 17.01.2014 року був звільнений умовно-достроково на не відбутий термін 1 рік 4 місяці 3 дні, та в період умовно-дострокового строку знов скоїв злочин, тому суд остаточно призначає покарання відповідно до ч. 1 ст. 71 та ст. 72 КК України, частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 в ході досудового розслідування судом не обирався.

Застосувати запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу в СІЗО-27 м. Харкова, взявши його під варту в залі суду.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Відповідно до ст. 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення судової експертизи.

Питання щодо речових доказів суд вирішує в поряду ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_1 винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та піддати його покаранню у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

У відповідності до ст. 71 КК України, до вказаного покарання, суд частково у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі, приєднує невідбуту частину покарання за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30.08.2011 року та остаточно визначає до відбування обвинуваченому ОСОБА_1 за сукупністю вироків покарання у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу в СІЗО-27 м. Харкова, взявши під варту в залі суду.

Початок строку відбування покарання рахувати з 06 липня 2015 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 1901 від 15.05.2015 року в розмірі 923 гривні 30 копійок, перерахувавши кошти на р/р 31419544700005 в УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, МФО 851011, код по ОКПО 37999680, код доходів 24060300.

Речові докази по справі:

- шість металевих частин сапок, пять граблів, троє вил, чотири штикові лопати, совкова лопата, металевий бак для води, девятнадцять деревяних черенків, які передані потерпілому ОСОБА_3 згідно зберігальної розписки, залишити останньому.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова