Рішення № 46154543, 01.07.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1412/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Степанов С. В.

Доповідач Кривохижа В. І.

РІШЕННЯ

Іменем України

01.07.2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Головуючої: Кривохижі В.І.

Суддів: Бубличенко В.П. Мурашка С.І.

при секретарі Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 22 січня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року публічне акціонерне товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі-банк) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 24 червня 2008 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір №272/2008/Б, згідно якого останній був наданий кредит на споживчі потреби в розмірі 5 000 грн. за плату в розмірі 24% річних строком по 24 червня 2011 року. Однак відповідач порушила свої зобов»язання щодо щомісячного повернення частини кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, які передбачені п.п. 2.5.1, 3.3.3 договору і станом на 18 листопада 2014 року за нею рахується заборгованість на загальну суму 6 217,90грн., яка складається із: загальної заборгованості за кредитом - 4 229,11грн.; відсотків за користування кредитом - 1 310,68 грн.; штрафу - 678,11грн.

Рішенням Долинського районного суду від 22 січня 2015 року позов задоволений.

Суд дійшов висновку про стягнення заборгованості з відповідача через невиконання нею належним чином зобов»язань за кредитним договором та відсутність підстав для застосування позовної давності, оскільки на момент звернення до суду з позовом відносини між сторонами не припинились.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову у позові через порушення норм матеріального і процесуального права, неповного встановлення обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначається, зокрема, що позивачем пропущений строк позовної давності, а тому є підстави для відмови у позові.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, в судове засідання не з»явилися, просили розглядати справу без їхньої участі, що відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте рішення суду зазначеним вимогам не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення до суду з позовом відносини між сторонами по кредитному договору не припинились, договір діє і строк давності не сплив, а тому через неналежне виконання зобов»язань з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором.

Однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

В обгрунтування розміру кредитної заборгованості, що утворилась станом на 18 листопада 2014 року, позивач надав її розрахунок, з якого вбачається, що заборгованість становить 6 217,90 грн., яка складається із: загальної заборгованості за кредитом - 4 229,11 грн.; відсотків за користування кредитом - 1 310,68 грн.; штрафу - 678,11 грн. (а.с.3).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується, що 24 червня 2008 року між банком і відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 272/2008/Б на суму 5 000 гривень строком до 24 червня 2011 року під 24 % річних ( а.с.4-8).

Пунктами 1.3 і 7.3 кредитного договору кредитні кошти надаються строком по 24 червня 2011 року включно. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Позичальник зобов'язується щомісячно до дати, встановленої в графіку, поповнювати свій поточний рахунок у валюті кредиту шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням, у сумах не менших сум чергового погашення відповідної частини кредиту та процентів, встановлених в графіку (п.2.5.1 договору).

Таким чином, сторони встановили як строк дії договору - до повного погашення позичальником заборгованості за кредитами та процентами за користування ними (п. 7.3 договору), кінцевий строк повернення кредиту - до 24 червня 2011 року (п.1.3 договору), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів (п.2.5.1 договору).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також у частині першій статті 611, частині другій - четвертій статті 612 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника.

Як зазначалося вище, сторони встановили як строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк до 24 червня 2011 року.

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У постанові Верховного Суду України № 6-20цс14 від 19 березня 2014 року у справі за позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка, відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України, викладена правова позиція, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 12 грудня 2012 року та від 7 березня 2013 року.

Тобто початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Відповідач 20 січня 2015 року надіслав до суду заяву щодо застосування позовної давності (а.с. 25).

Матеріалами справи підтверджується, що кінцевий строк повернення кредиту - до 24 червня 2011 року, відповідач згідно наданого позивачем розрахунку останній платіж сплатив 13 квітня 2009 року, а банк звернувся до суду з позовом 21 листопада 2014 року, пропустивши строк позовної давності (а.с.1-3).

У зв'язку з наведеним, висновок суду про відсутність підстав для застосування позовної давності через те, що відносини між сторонами не припинились і договір діє ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Враховуючи, що судом першої інстанції не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають цим обставинам, неправильно застосовані норми матеріального та процессуального права, відповідно до ст.309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 22 січня 2015 року скасувати.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча:

Судді: