Ухвала суду № 46139185, 02.07.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 219/5291/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Решетняк І.В.

Провадження №22-ц/778/3260/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Савченко О.В., суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу у розмірі 31 238 грн. 09 коп., яка складається: з суми погашення кредиту - 28 630 грн., оплати розрахунково-касового обслуговування - 232 грн., страхових внесків - 2 142 грн. 69 коп. та податку з володільця транспортного засобу - 233 грн. 40 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані перед ним зобов'язання після погашення кредиту передати йому у власність автомобіля ВАЗ 210994, державний номер АН 2881СТ.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2015 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив його скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Сторони до судового засідання апеляційного суду Запорізької області не з»явились. Відповідач ОСОБА_4 був повідомлений про день, час та місце розгляду справи SMS-повідомленням, а позивач ОСОБА_2 через представника ОСОБА_5, яка надіслала заяву електронною поштою, в якій просила розглянути справу за відсутності сторони позивача. Тому апеляційний суд у відповідності до вимог ст. 305 ЦПК України розглянув справу у відсутності сторін.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами не встановлено договірних відносин, зобов»язання за якими не виконані відпові-

дачем, тому і не існує зобов»язання з повернення боргу.

З такими висновками суду погоджується колегія, оскільки вони грунтуються на матеріалах справи.

Судом встановлено, що рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19.12.2012р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 01.02.2013р., залишено без задоволення позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобілю НОМЕР_1, визнання права власності на цей автомобіль, витребування автомобіля з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди.

З матеріалів справи вбачається та у вказаних рішеннях судами встановлено, що 08.12.2009р. ОСОБА_4 нотаріально посвідчив заяву, в якій зобов»язався після погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 02.04.2008р. № НОМЕР_2, укладеним між ОСОБА_4 та ТОВ «ПростоФінанс», переоформити на позивача або членів його родини автомобіль НОМЕР_1, а також в цей же день видав нотаріальну довіреність ОСОБА_2ФІ. на право керування вказаним автомобілем ( а.с. 9, 10, 111 ).

В свою чергу, 08.12.2009р. позивач нотаріально посвідчив заяву, згідно якої він зобов»язався утримувати вказаний автомобіль у належному технічному експлуатаційному стані, а також сплатити у повному обсязі за ОСОБА_4 суму у розмірі 31000 грн. за кредитним договором № НОМЕР_3 від 02.04.2008р., укладеним між ОСОБА_4 та ТОВ «ПростоФінан» в термін до 10.04.2013р. ( а.с. 80, 99).

24.05.2012р. ОСОБА_4 скасував довіреність на керування автомобілем НОМЕР_1, видану на ім»я ОСОБА_2, та зняв автомобіль з реєстраційному обліку для реалізації ( а.с. 112, 119).

Вищезазначеними рішеннями судів встановлено, що станом на момент скасування довіреності ОСОБА_6 замість боржника ОСОБА_4 сплатив ТОВ «ПростоФінанс» за кредитним договором № НОМЕР_3 28630 грн., і ці обставини не підлягають доказуванню на підставі ч. 3 ст. 61 ЦПК України у спорі між тими ж сторонами щодо стягнення цієї суми.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

При цьому, виходячи із встановленого ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом ст. 119 ЦПК України предметом та підставою позову є обгрунтовані позивачем його конкретні вимоги, зміст яких є обраним ним способом захисту свого права.

З позовної заяви слідує, що позивач в якості підстав для стягнення з ОСОБА_4 суми в розмірі 31238,09 грн. зазначає невиконання останнім зобов»язання щодо переоформлення на нього права власності на автомобіль, від якого відповідач відмовився в односторонньому порядку, а саму суму вважає борговим зобов»язанням відповідача перед ним, яке випливає з договірних відносин між ними, якими позивач вважає вищезгадані нотаріально посвідчені заяви сторін.

Проте, колегія вважає, що вказані нотаріально посвідчені заяви сторін містять тільки їх особисті наміри і носять суто декларативний характер, а тому не є двостороннім правочином, і, відтак, не породжують обопільних зобов»язань сторін один відносно одного. В такому разі колегія вважає, що ОСОБА_2 погашення кредиту за кредитним договором замість ОСОБА_4 здійснено на добровільній основі та не породжує для нього безумовного права на набуття права власності на автомобіль, і не зобов»язує відповідача до таких дій, через невиконання яких, на думку позивача, у нього виникли збитки у сумі 31 238,09 грн.

Отже, фактично вбачається, що ОСОБА_4 отримав суму 28630 грн. без будь-яких правових підстав на це, оскільки, взявши кредит, саме він повинен був погасити його з урахуванням відсотків у вказаній сумі. Проте замість нього ці кошти погасив ОСОБА_2, в той час як взята сума кредиту з нарахованими відсотками безпідставно залишилась у ОСОБА_4

Однак позивач заявив позов про стягнення боргу з підстав невиконання ОСОБА_4 договірних зобов»язань, а не у зв»язку з безпідставністю набуття відповідачем грошових коштів, тому суд обгрунтовано відмовив в задоволенні його позову, що не позбавляє позивача можливості заявити новий відповідний позов, змінивши підстави для стягнення.

Таким чином, колегія у відповідності до ст. 308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Савченко О.В.

Судді: Кочеткова І.В.

ОСОБА_1