Рішення № 46131426, 30.06.2015, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/2778/15-ц

Провадження № 2/219/1526/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.06.2015 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючої судді Чопик О.П.,

при секретарі Матченову А.В.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Артемівську Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Департаменту охорони здоровя Донецької обласної державної адміністрації, Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м.Горлівки» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

в с т а н о в и в :

позивач звернулась до суду з позовом до Департаменту охорони здоровя Донецької обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості по заробітній платі, посилаючи на те, що з 3 травня 2012 року по 5 грудня 2014 року перебувала у трудових відносинах з Комунальною лікувально-профілактичною установою «Міський наркологічний диспансер м.Горлівки», проте, всупереч вимогам ст.116 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), на день звільнення з нею не був проведений повний розрахунок. Оскільки Комунальна лікувально-профілактична установа «Міський наркологічний диспансер м.Горлівки» знаходиться на території, тимчасово непідконтрольній органам державної влади України, перебуває у власності територіальної громади міста Горлівки та в управління Донецької обласної державної адміністрації, просить суд стягнути з відповідача на її користь 39601,52 грн. заборгованості по заробітній платі, 1200 грн. компенсації за невикористану відпустку та 3000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою судового засідання від 12 травня 2015 року в якості співвідповідача до участі в справі залучено Комунальну лікувально-профілактичну установу «Міський наркологічний диспансер м.Горлівки».

Представник позивача в ході розгляду справи позовні вимоги уточнив у звязку з представленням Комунальною лікувально-профілактичною установою «Міський наркологічний диспансер м.Горлівки» суду довідки про заборгованість про заробітній платі, просить стягнути солідарно з Департаменту охорони здоровя Донецької обласної державної адміністрації та Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м.Горлівки» на користь позивача 47592,43 грн. заборгованості по заробітній платі. В судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просить позов, з врахуванням уточнених вимог, задовольнити в повному обсязі, оскільки, на його думку, фінансування установи здійснювалось Департаментом охорони здоровя Донецької обласної державної адміністрації, а тому обидва відповідачі несуть солідарну відповідальність за порушення прав позивача.

Представник відповідача Департаменту охорони здоровя Донецької обласної державної адміністрації в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справ. Надав письмові заперечення суду (а.с.66-68), в яких просить відмовити в задоволенні позову у звязку з тим, що Департамент охорони здоровя Донецької обласної державної адміністрації здійснює лише координацію Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м.Горлівки» та не несе відповідальності за її бюджетні зобовязання. Зазначає також, що позивач не перебувала в трудових відносинах з Департаментом охорони здоровя Донецької обласної державної адміністрації.

Представник відповідача - Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м.Горлівки» - в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. На електронну адресу суду надійшло клопотання за підписом головного лікаря Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м.Горлівки» ОСОБА_3 про розгляд справи у відсутності представника відповідача (а.с.59).

Відповідно до ст.169 Цивільного процесуального кодексу України суд проводить розгляд справи у відсутності представників відповідачів на підставі наявних у справі доказів, які вважає достатніми.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом установлено, що позивач, ОСОБА_2, з 3 травня 2012 року по 5 грудня 2014 року включно перебувала на посаді завідуючої диспансерним відділенням №2 Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м.Горлівки». Звільнена зі займаної посади за власним бажанням, згідно зі ст.38 КЗпП України, на підставі наказу від 5 грудня 2012 року №198-к, про що свідчать відповідні записи у трудовій книжці серії БТ-І №3502099, виданій на імя ОСОБА_2 (а.с.4-5).

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Частиною 1 ст.24 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року, з наступними змінами, передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Згідно з довідкою без номера, без дати, без реквізитів та печатки установи, за підписом в.о. головного лікаря ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.51, 55), яка надійшла, в тому числі, на електронну адресу суду, заборгованість по заробітній платі Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м.Горлівки» перед ОСОБА_2 складає 47592,43 грн., в тому числі невиплачена компенсація за невикористану відпустку в розмірі 8015,04 грн., яка утворилась за період з липня 2014 року по грудень 2014 року включно. Заробітна плата не виплачена у звязку з тим, що з 14 липня 2014 року припинило одноособово виконувати свої зобовязання управління Державної казначейської служби України у м.Горлівці Донецької області.

Оцінюючи зазначену довідку, як отриманий в ході розгляду справи та досліджений в судовому засіданні доказ, суд визнає його належним і допустимим для використання в процесі доказування, оскільки вона містить інформацію щодо предмета доказування, підтверджує обставини, що підлягають доказуванню, перебуває в обєктивному взаємозвязку з іншими доказами, сумнівів у її достовірності немає.

Суд звертає особливу увагу на те, що заробітна плата є майном в розумінні ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Право заробляти собі на життя є невідємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абзац другий підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 29 січня 2008 року №2-рп/2008).

Також Конституційний Суд України у абзаці 8 підпункту 2.1 пункту 6 мотивувальної частини рішення від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 зазначив, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним участині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

З огляду на викладене, позивач, перебуваючи у трудових відносинах з Комунальною лікувально-профілактичною установою «Міський наркологічний диспансер м.Горлівки», працюючи на посаді завідуючої диспансерним відділенням №2, має право на виплату належної їй заробітної плати.

Щодо позовної вимоги про солідарне стягнення заборгованості по заробітній платі з відповідачів, необхідно зазначити наступне.

У відповідності до статуту, затвердженого 5 березня 2007 року розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації (а.с.6-7), Комунальна лікувально-профілактична установа «Міський наркологічний диспансер м.Горлівки» заснована на власності територіальної громади міста Горлівки та за рішенням Донецької обласної ради від 3 вересня 2002 року №4/3-50 прийнята у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходяться в управлінні Донецької обласної ради. Управління установою, в межах повноважень, згідно з рішенням обласної ради від 4 березня 1999 року «23/5-116 «Про делегування повноважень Донецької обласної ради Донецькій обласній державній адміністрації щодо управління майном області та про затвердження переліку обєктів спільної власності територіальних громад, що знаходяться в управлінні обласної ради», здійснює Донецька обласна державна адміністрація. Координацію діяльності здійснює управління охорони здоровя Донецької обласної державної адміністрації. Місцезнаходження установи: Україна, 84638, Донецька область, м.Горлівка, вул.Безпощадного, 45.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» з наступними змінами, місто Горлівка Донецької області включено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей»з наступними змінами, надано розпорядження Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям забезпечити до 1 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Переміщення здійснюється лише тих бюджетних установ, підприємств та організацій, що у разі зміни місцезнаходження зможуть забезпечити провадження своєї діяльності.

Цією ж постановою затверджено Тимчасовий порядокфінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, відповідно до п.п.3, 4 якого заробітна плата працівникам установи за період, коли установа розміщувалася на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа була переміщена в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, виплачується у повному обсязі за рахунок кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи. Переміщення установи на контрольовану територію, а також її функціонування на цій території здійснюється за рішенням органу вищого рівня (у разі переміщення органу місцевого самоврядування - за рішенням відповідної місцевої ради).

Розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації від 12 листопада 2014 року №680 «Про організацію виконання постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595» керівників структурних підрозділів облдержадміністрації, які здійснюють управління майном, що перебуває у державній або спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходяться в управління обласної ради зобовязано вивчити питання щодо можливого переміщення підприємств, установ і організацій та у термін до 27 листопада 2014 року вжити заходи щодо їх переміщення з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють свої повноваження не в повному обсязі, або надати обґрунтовані пропозиції щодо доцільності їх подальшого існування; забезпечити внесення змін до штатних розписів, кошторисів, планів використання бюджетних коштів) та до статутів (інших установчих документів).

Разом з тим, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 8 травня 2015 року №20539034 (а.с.33-35) юридична особа Комунальна лікувально-профілактична установа «Міський наркологічний диспансер м.Горлівки» не припинена, в процесі ліквідації не перебуває, правонаступники відсутні; знаходиться за адресою: 84638, Донецька область, м.Горлівка, Центрально-міський район, вул.Безпощадного, 45; головний лікар та підписант ОСОБА_3Донецька обласна державна адміністрація є засновником установи.

У п.27 постанови від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» Пленум Верховного Суду України надав розяснення про те, що належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір. Разом з тим на зазначені вимоги поширюються положення ч.3 ст.32 Цивільного кодексу України і п.3 ст.39 Закону «Про власність», згідно з якими в разі недостатності у державної установи (організації) коштів відповідальність за її зобов'язаннями несе власник.

Також суд звертає увагу на норму ч.3 ст.96 Цивільного кодексу України, відповідно до якої учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобовязаннями юридичної особи.

Таким чином, заборгованість по заробітній платі в розмірі 47592,43 грн. підлягає стягненню з відповідача - Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м.Горлівки», як роботодавця-юридичної особи, а Департамент охорони здоровя Донецької обласної державної адміністрації, як засновник цієї юридичної особи, не може нести відповідальності за її зобовязаннями.

Отже, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходиться до висновку, що позов слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст.10, 11, 31, 60, 169, 208, 209, 212, 214-218 Цивільного процесуального кодексу України, ст.116 КЗпП України, ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року, з наступними змінами, рішення Конституційного Суду України від 29 січня 2008 року №2-рп/2008, рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013, розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_2 до Департаменту охорони здоровя Донецької обласної державної адміністрації, Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м.Горлівки» про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити частково.

Стягнути з Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м.Горлівки» (код ЄДРПОУ 13490589) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) 47592 (сорок сім тисяч пятсот девяносто дві) грн. 43 коп. заборгованості по заробітній платі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м.Горлівки» (код ЄДРПОУ 13490589) на користь держави 475 (чотириста сімдесят пять) грн. 92 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча О.П.Чопик