Рішення № 46130153, 30.06.2015, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.06.2015 Справа №607/6269/15-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Сташків Н.М.,

за участі секретарів судового засідання Горіної Я.А., Рихліцької О.А.,

з участю сторін:

позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2 національного економічного університету ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_2 відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 національного економічного університету, ОСОБА_2 відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та вихідної допомоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 предявила до суду позов до ОСОБА_2 національного економічного університету, ОСОБА_2 відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про стягнення з відповідачів на її користь невиплаченої заробітної плати за період з 01 лютого 2015 року по 01 квітня 2015 року у розмірі 3224,40 гривень, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 01 квітня 2015 року по час ухвалення судового рішення, та вихідної допомоги у розмірі не менше середньомісячного заробітку. Обґрунтовує позов тим, що з 01 вересня 2011 року її було прийнято на посаду кухаря пятого розряду в їдальню санаторію-профілакторію ОСОБА_2 національного економічного університету. У звязку із скороченням чисельності працівників, повязаним із ліквідацією санаторію-профілакторію 27 січня 2015 року її попереджено про майбутнє звільнення та 01 квітня 2015 року звільнено із займаної посади у звязку зі скороченням чисельності працівників. Відповідно до виданої їй довідки про середню заробітну плату, заробітна плата з моменту повідомлення про ліквідацію санаторію-профілакторію ОСОБА_2 національного економічного університету не нараховувалася. При звільненні їй не виплачено належних сум, у тому числі, заробітної плати за лютий березень 2015 року та вихідної допомоги.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, уточнила позовні вимоги, просила стягнути зазначені в позовній заяві кошти з відповідача ОСОБА_2 національного економічного університету.

Представники відповідача ОСОБА_2 національного економічного університету позову не визнали, просили в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зокрема, вважають, що відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами зумовленими похованням» від 18 січня 2001 року та Порядку часткового фінансування санаторіїв-профілакторіїв за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25 лютого 2009 року № 16, витрати на оплату праці працівників блоку харчування санаторіїв-профілакторіїв здійснюються за рахунок коштів Фонду. Фінансування цих витрат ОСОБА_2 національним економічним університетом є неможливим, оскільки не визначене бюджетними призначеннями, є нецільовим використанням бюджетних коштів і порушенням ст. ст. 7, 119 Бюджетного кодексу України, ст. 64 Закону України «Про вищу освіту» та Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ». Крім цього, у січні березні 2015 року санаторій-профілакторій не працював, заробітна плата позивачу не нараховувалася. З цих підстав просили в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2 відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в судовому засіданні позову не визнав, підтримав подані ним письмові заперечення, пояснив, що до січня 2015 року ОСОБА_2 відділенням Фонду здійснювалося часткове фінансування санаторію-профілакторію ОСОБА_2 національного економічного університету відповідно до вимог закону, на підставі укладених договорів та згідно з погодженими кошторисами. Однак, із січня 2015 року законами України не передбачено здійснення Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності часткового фінансування санаторіїв-профілакторіїв за рахунок коштів Фонду. Відтак договору з ОСОБА_2 національним економічним університетом про часткове фінансування санаторію-профілакторію за рахунок коштів Фонду на перший квартал 2015 року не укладалося.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

Позивач ОСОБА_1 з 01 вересня 2011 року працювала кухарем їдальні у санаторії-профілакторії ОСОБА_2 національного економічного університету, що підтверджується копією трудової книжки позивача.

Як слідує з довідки АА № 738612 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, санаторій-профілакторій ОСОБА_2 національного економічного університету має правовий статус субєкта без права юридичної особи, організаційна форма філія (інший відокремлений підрозділ), головне підприємство ОСОБА_2 національний економічний університет.

27 січня 2015 року позивача ОСОБА_1 попереджено про майбутнє звільнення 30 березня 2015 року за п. 1 ст. 40 КЗпП у звязку зі скороченням чисельності працівників, повязаним із ліквідацією санаторію-профілакторію ОСОБА_2 національного економічного університету.

Згідно з наказом головного лікаря санаторію-профілакторію від 01 квітня 2015 року позивач звільнена з 01 квітня 2015 року з займаної посади у зв'язку сі скороченням чисельності працівників відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

З зазначеного наказу слідує, що підставою його винесення став наказ ТНЕУ від 22 січня 2015 року № 32 зі змінами, внесеними наказом ТНЕУ від 02 лютого 2015 року № 46.

Відповідно до наказу № 32 «Про ліквідацію санаторію-профілакторію ОСОБА_2 національного економічного університету», виданого 22 січня 2015 року т.в.о. ректора ОСОБА_2 національного економічного університету ОСОБА_6, санаторій-профілакторій ОСОБА_2 національного економічного університету ліквідовано, що слідує з п. 1 наказу.

Наказом ОСОБА_2 національного економічного університету від 02 лютого 2015 року № 46 внесено зміни до наказу № 32 від 22 січня 2015 року, зокрема п. 1 наказу викладено в новій редакції: «Ліквідувати санаторій-профілакторій ОСОБА_2 національного економічного університету з 02 квітня 2015 року».

Згідно з довідкою санаторію-профілакторію ОСОБА_2 національного економічного університету у жовтні 2014 року ОСОБА_1 отримала заробітну плату в розмірі 1520,94 року, в листопаді 2014 року 1753,39 гривень, в грудні 2014 року 1471,03 гривень. З січня 2015 року по березень 2015 року заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалася.

Як повідомила в судовому засіданні позивач ОСОБА_1, в січні 2015 року вона перебувала у відпустці без збереження заробітної плати.

В лютому 2015 року вона прийшла на роботу, однак їдальня була закрита. Працівникам пропонували писати заяви на звільнення за власним бажанням, проте вона чекала на офіційне звільнення. Час від часу приходила на роботу, проте доступу до їдальні не було, все готувалось до закриття.

Зазначені обставини підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Так, свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що працював на посаді головного лікаря санаторію-профілакторію ОСОБА_2 національного економічного університету, мав право підпису і печатку як представник санаторію-профілакторію, приймав позивача на роботу. 06 січня 2015 року ОСОБА_2 відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності повідомлено про припинення фінансування санаторію-профілакторію. Про наступне звільнення було повідомлено працівників. З січня до квітня 2015 року працівники на роботу не виходили, табель обліку робочого часу не вівся. Заробітна плата за цей період не нараховувалась. 01 квітня 2015 року він видав наказ про звільнення працівників, а 02 квітня 2015 року його також звільнено з роботи. Також повідомив, що витрати на ремонт, устаткування, матеріально-технічне забезпечення санаторію-профілакторію здійснював ОСОБА_2 національний економічний університет, а втрати на заробітну плату працівникам санаторію-профілакторію, харчування та лікування студентів Тернопільське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що працювала на посаді головного бухгалтера санаторію-профілакторію ОСОБА_2 національного економічного університету. В січні 2015 року було повідомлено про звільнення працівників. До квітня 2015 року вона подавала звіти в фінансову інспекцію, зокрема форми 1-ДФ (про податок з доходів фізичних осіб) та про єдиний соціальний внесок. З січня до квітня 2015 року працівники на роботу не виходили, табель обліку робочого часу не вівся, подавалися нульові звіти. Заробітна плата за цей період не нараховувалась.

Як установлено судом, рішення про простій санаторію-профілакторію ОСОБА_2 національного економічного університету не приймалося.

Згідно зі ст. 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно зі ст. 44 КзпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 а пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Як установлено під час розгляду справи, при звільненні позивача ОСОБА_1 зазначених вимог закону не дотримано, належних при звільненні сум, у тому числі заробітної плати за лютий березень 2015 року та вихідної допомоги, в день звільнення не виплачено.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, а якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Згідно з п. 8 цієї Постанови нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

Як слідує з довідки санаторію-профілакторію ОСОБА_2 національного економічного університету, заробітна плата ОСОБА_1 востаннє нараховувалась у листопаді 2014 року в розмірі 1753,39 гривень та в грудні 2014 року 1471,03 гривень. Таким чином заробітна плата ОСОБА_1 за останні 2 календарні місяці роботи, становить 3224,39 гривень, відтак, середньомісячна заробітна плата 1612,20 гривень.

З цих підстав при звільненні позивача ОСОБА_1 їй підлягала до виплати заробітна плата за лютий та березень 2015 року в розмірі 3224,39 гривень та вихідна допомога в розмірі 1612,20 гривень.

При цьому суд не може погодитись із доводами представників відповідача про те, що упродовж лютого березня 2015 року санаторій-профілакторій ОСОБА_2 національного економічного університету не працював, заробітна плата працівникам не нараховувалась, а тому не підлягала виплаті, оскільки позивач 27 січня 2015 року повідомлена про наступне звільнення 30 березня 2015 року та фактично звільнена з роботи 01 квітня 2015 року, тому має право на отримання заробітної плати за цей період відповідно до закону.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами зумовленими похованням» від 18 січня 2001 року та Порядку часткового фінансування санаторіїв-профілакторіїв за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25 лютого 2009 року № 16 (далі Порядок) ОСОБА_2 відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проводилося фінансування санаторіїв-профілакторіїв підприємств, установ, навчальних закладів та організацій за рахунок коштів Фонду.

Відповідно до п. 1.4.3 Порядку № 16 таке часткове фінансування проводиться для оплати праці медичних працівників санаторіїв-профілакторіїв, які частково фінансуються за рахунок коштів Фонду, а також на оплату праці адміністративного, обслуговуючого персоналу та працівників блоку харчування санаторіїв-профілакторіїв вищих навчальних закладів та професійно-технічних навчальних закладів, які частково фінансуються з рахунок коштів Фонду, відповідно до договору, укладеного із власником санаторію-профілакторію, п. 3.4 Порядку № 16. Договір про часткове фінансування санаторію-профілакторію укладається на один календарний рік, по закінченню якого санаторій-профілакторій подає звіт про використання коштів Фонду.

14 січня 2014 року між ОСОБА_2 відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, ОСОБА_2 національним економічним університетом та санаторієм-профілакторієм був укладений договір про часткове фінансування санаторію-профілакторію за рахунок коштів Фонду. За цим договором сторонами виконано усі передбачені ним зобов'язання.

28 грудня 2014 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», який набрав чинності з 01 січня 2015 року. Цим законом Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» викладено в новій редакції під назвою Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», і він не містить положень про часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв Фондом соціального страхування України, який відповідно до цього закону є правонаступником Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Таким чином, з 01 січня 2015 року часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв за рахунок коштів Фонду не передбачено.

Як слідує з листа № 01-21-18/06 директора виконавчої дирекції ОСОБА_2 відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 06 січня 2015 року, ректора ОСОБА_2 національного економічного університету та директора санаторію-профілакторію ОСОБА_2 національного економічного університету повідомлено, що згідно з наказом виконавчої дирекції Фонду від 05 січня 2015 року № 1-ос «Про затвердження тимчасового розпису доходів і видатків Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на І квартал 2015 року» асигнувань на часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв вищих та професійно-технічних навчальних закладів державної форми власності на І квартал 2015 року не передбачено, тому договір на часткове фінансування санаторію-профілакторію за рахунок коштів Фонду укладатися не буде.

На 2015 рік між ОСОБА_2 відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, ОСОБА_2 національним економічним університетом та санаторієм-профілакторієм договір про часткове фінансування санаторію-профілакторію за рахунок коштів Фонду не укладався, тому і зобов'язань у відповідача ОСОБА_2 відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності перед ОСОБА_2 національним економічним університетом, санаторієм-профілакторієм, а також перед позивачем ОСОБА_1 як працівником немає.

Фонд не є власником санаторіїв-профілакторіїв, а лише здійснював часткове фінансування їх у межах асигнувань, що визначалися щорічно при затвердженні бюджету Фонду на наступний рік.

Санаторій-профілакторій є відокремленим підрозділом ОСОБА_2 національного економічного університету і діє на підставі Положення про санаторій-профілакторій ОСОБА_2 національного економічного університету в межах повноважень, наданих його власником.

Таким чином, у разі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, вивільнення працівників здійснюється власником санаторію-профілакторію відповідно до вимогКодексу законів про працю.

Відповідно до Положення про санаторій-профілакторій ОСОБА_2 національного економічного університету та довідки АА № 738612 власником санаторію-профілакторію є ОСОБА_2 національний економічний університет.

З цих підстав обовязок з виплати позивачу належних сум при звільнені покладається на відповідача ОСОБА_2 національний економічний університет.

Згідно зі ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у встановлений строк підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Вирішуючи питання про наявність вини ОСОБА_2 національного економічного університету, суд враховує, що про припинення фінансування санаторію-профілакторію ОСОБА_2 відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_2 національний економічний університет було повідомлено 06 січня 2015 року, а 22 січня 2015 року ОСОБА_2 національним економічним університетом винесено наказ № 32 «Про ліквідацію санаторію-профілакторію ОСОБА_2 національного економічного університету», до якого 02 лютого 2015 року внесено зміни, зокрема п. 1 наказу викладено в новій редакції: «Ліквідувати санаторій-профілакторій ОСОБА_2 національного економічного університету з 02 квітня 2015 року». Таким чином на момент звільнення позивача з роботи ОСОБА_2 національному економічному університету було відомо як про припинення фінансування санаторію-профілакторію ОСОБА_2 відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, так і про ліквідацію санаторію-профілакторію, тому обовязок із виплати належних при звільненні позивачу сум покладався на відповідача ОСОБА_2 національний економічний університет і всупереч вимогам закону виконаний ним не був.

При цьому суд відхиляє доводи представників відповідача про те, що виплата ОСОБА_2 національним економічним університетом належних при звільненні працівників санаторію-профілакторію сум є нецільовим використанням бюджетних коштів, оскільки виплата заробітної плати працівникам є обовязком роботодавця, яким у даному випадку є відповідач ОСОБА_2 національний економічний університет.

Обчислюючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд враховує середньоденний заробіток позивача, виходячи із її заробітної плати в розмірі 3224,39 гривень за 2 останні місяці роботи, в яких заробітна плата була нарахована (листопад 2014 року 1753,39 гривень та грудень 2014 року 1471,03 гривень), поділеної на кількість робочих днів за вказаний період відповідно до норм тривалості робочого часу на 2014 рік 43, та добутку отриманої суми (74,99 гривень) і кількості робочих днів за період затримки (квітень червень), яка відповідно до норм тривалості робочого часу на 2015 рік становить 59 робочих днів. Шляхом застосування зазначеної методики сума, що підлягає стягненню за час затримки розрахунку становить 4424,41 гривень (3224,39 : 43 = 74,99; 74,99 х 59 = 4424,41).

Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до переконання про порушення права позивача ОСОБА_1 на своєчасну виплату належних при звільненні сум, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача 3224 гривні 39 копійок невиплаченої заробітної плати, 1612 гривень 20 копійок вихідної допомоги, 4424 гривні 41 копійки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за вирахуванням із цих сум податків та інших обовязкових платежів, а тому позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.

Крім цього, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення суду в частині присудження до виплати ОСОБА_1 заробітної плати за 1 місяць у розмірі 1612 гривень 20 копійок слід допустити до негайного виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Тому з ОСОБА_2 національного економічного університету також слід стягнути в користь держави судовий збір в розмірі 243,60 гривень.

На підставі викладеного, відповідно до ч. 1 ст. 40, ст. ст. 44, 47, 116, 117 Кодексу законів про працю України, п. п. 2, 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212, 213, 215, 223, ч. 1 ст. 294, ч. 1 ст. 296 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 національного економічного університету в користь ОСОБА_1 3224 (три тисячі двісті двадцять чотири) гривні 39 копійок невиплаченої заробітної плати, 4424 (чотири тисячі чотириста двадцять чотири) гривні 41 копійку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 1612 (одну тисячу шістсот дванадцять) гривень 20 копійок вихідної допомоги.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 національного економічного університету в дохід держави 243 гривні 40 копійок судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне рішення суду виготовлено 02 липня 2015 року.

Суддя