Ухвала суду № 46129042, 22.06.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/3201/14 Головуючий у 1 інстанції: Колодяжний С.Ю.

Провадження № 22-ц/783/4189/15 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

при секретарі: Ясиновській Я.М.

з участю: представника ПАТ НАСК «Оранта» Семенів Ю.О.,

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" та ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 17 квітня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_5 звернувся з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" та ОСОБА_3 про стягнення із ВАТ НАСК «Оранта» 49890.00 грн. страхового відшкодування, 11912.27 грн. втрат від інфляції, 1414.69 грн. - три відсотки річних, пені в розмірі 10444.10 грн. та стягнення з ОСОБА_3 110 грн. франшизи, 3293.39 грн. матеріальної шкоди та 4000.00 грн. моральної шкоди.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково, стягнуто із Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на користь ОСОБА_5 49890.00 грн. страхового відшкодування, 11912.27 грн. інфляційних витрат, 1414.69 грн. три відсотки річних та 10444.10 грн. пені, а всього - 7366106 грн., стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 110.00 грн. франшизи, 3296.39 грн. матеріальної шкоди та 100.00 грн. моральної шкоди, а всього - 4403.39. В задоволенні решти позову відмовлено, вирішено питання судових витрат.

Рішення в апеляційному порядку, в частині стягнення 34245.84 грн. страхового відшкодування, 7169.09 грн. пені, 11912.27 грн. інфляційних витрат, 1414.69 грн. 3% річних, оскаржила ВАТ НАСК "Оранта", та в частині стягнення 3296.39 грн. майнової шкоди та 1000 грн. моральної шкоди, оскаржив ОСОБА_3, вважають, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. ВАТ НАСК «Оранта» покликається на те, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги розрахунок ринкової вартості пошкодженого автомобіля позивача в цінах станом на дату проведення експертизи 28.11.2014 року, а не його ринкову вартість на момент пошкодження 07.10.2013 року, що передбачено Законом України "Про обов"язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Також апелянт зазначає, що відповідно до п. 21 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 01.03.2013 року №4, при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу страхувальника зобов"язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проте, оскільки позивач не є суб"єктом договірних правовідносин з ВАТ НАСК "Оранта", на думку апелянта, відсутні і правові підстави стягнення з апелянта пені, індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми. З наведених підстав просить рішення в частині стягнення 34245.84 грн. страхового відшкодування, 7169.09 грн. пені, 11912.27 грн. інфляційних витрат, 1414.69 грн. три відсотки річних - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині відмовити.

ОСОБА_3 в апеляційній сказі покликається на те, що судом першої інстанції не встановлено, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві душевних страждань, в матеріалах справи відсутні будь - які письмові докази заподіяння шкоди здоров"ю позивача та зі скаргами на стан здоров"я він не звертався в жодну медичну установу. Також ОСОБА_3 зазначає, що суд помилково взяв до уваги розмір матеріального збитку, визначений експертизою від 28.11.2014 року, а не на дату вчинення ДТП, що протирічить позиції визначеній постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 01.03.2013 року №4. Крім цього вказує, що перевищення ліміту відповідальності страховика відбулось з вини ВАТ НАСК "Оранта" та прийняття судом заяви про збільшення позовних вимог свідчить про порушення судом норм процесуального права, оскільки цією заявою позивач фактично змінив підстави позову. З наведених підстав просить рішення в частині стягнення з нього 3296.39 грн. матеріальної шкоди та 1000 грн. моральної шкоди змінити, відмовивши у цій частині в задоволенні позову.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника ВАТ НАК «Оранта» ОСОБА_7 , ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4 на підтримання доводів апеляційних скарг, заперечення представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 щодо доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позов ОСОБА_5 та стягуючи з ВАТ НАСК «Оранта» на користь позивача майнову шкоду, завдану пошкодженням належного йому автомобіля внаслідок ДТП, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ДТП сталася з вини відповідача ОСОБА_3, цивільно правова - відповідальність якого застрахована у ВАТ НАСК «Оранта», а відтак саме страхова компанія несе відповідальність за завдану майнову шкоду в межах встановленого ліміту відповідальності, і оскільки розмір завданої шкоди перевищував ліміт страхового відшкодування страховика, різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) суд першої інстанції на підставі ст. 1194 ЦК України прийшов до висновку про стягнення цієї різниці з ОСОБА_3 Крім цього, з врахуванням положень ст. 625 ЦК України, 36.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прийшов до висновку про стягнення зі НАСК «Оранта» пені, інфляційних та 3% річних.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.10.2013 року близько 14.30 год. на вул.Городоцькій в м.Львові сталася ДТП за участю автомобіля «Опель», номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля «Тойота», номерний знак ВС 0550ВЕ, під керуванням ОСОБА_3, що підтверджується постановою Мостиського районного суду Львівської області від 21.10.2013 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпА та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 400 гривень.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент ДТП була застрахована у НАСК «Оранта», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/1269849 від 15.04.2013 року, що діяв на період з 16.04.2013 року до 15.04.2014 року, з франшизою 110 грн.

Відповідно до ст.ст. 979, 981 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Зі змісту п.3 ч.1 ст.988 ЦК України випливає, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Як передбачено ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним нормативним актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Сторонами в суді не заперечувалося, що ДТП, яка сталася 13.10.2013 року за участі автомобіля «Опель», номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля «Тойота», номерний знак ВС 0550ВЕ, під керуванням ОСОБА_3, є страховим випадком.

Відповідно до ст. ст. 22, п. п. 36.1, 36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст.36 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодуванн, зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) та виплатити його.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у відповідності до вимог закону 08.10.2013 року повідомили НАСК «Оранта» про ДТП, а 18.11.2013 р. ОСОБА_5 звернувся до відповідача ВАТ НАСК «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до результатів автотоварознавчого дослідження № ВС8763СМ-12.11/2 від 12.11.2013 року, проведеного ТОВ «Гарант-АСІСТАНС», вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Опель», номерний знак НОМЕР_1, в результаті його пошкодження в ДТП, на момент дослідження складає 36888,03 грн., а вартість відновлювального ремонту - 61973,27 грн. За результатами авто товарознавчого дослідження автомобіль визнано фізично знищеним.

Як вбачається із висновку судової автотоварознавчої експертизи № 3133 від 28.11.2014 року ринкова вартість автомобіля «Опель», номерний знак НОМЕР_1, на момент пошкодження у ДТП 07.10.2013 року, в цінах на час виконання експертизи, становить 58846.98 грн., що дорівнює вартості матеріального збитку, завданого власнику цього транспортного засобу внаслідок ДТП, в цінах на час виконання експертизи. При цьому, ринкова вартість даного автомобіля в пошкодженому стані після ДТП на час проведення експертизи складає 5550,59 грн.

На підставі результатів автотоварознавчого дослідження та інтернет - аукціону, за результатами якого 17.12.2013 року складено протокол, визначено ринкову вартість залишків автомобіля у розмірі 19000 грн., НАСК «Оранта» 25.12.2013 року провела розрахунок страхового відшкодування і визначила його суму в розмірі 17378,03 грн. (36888,03 грн. (ринкова вартість транспортного засобу) - 19000 грн. (вартість залишків за результатами аукціону) - 110 грн. (франшиза), і як вбачається зі страхового акту №ОЦВ-13-13111/1 від 25.12.2013 року саме така сума страхового відшкодування підлягала до виплати ОСОБА_5, однак така, як встановлено судом першої інстанції, позивачу не була виплачена.

І оскільки позивач погодився на відчуження автомобіля лише після сплати страхового відшкодування НАСК «Оранта», чого страховиком зроблено не було, безпідставними є доводи апелянта про те, що ОСОБА_5 не продав свій автомобіль переможцю інтернет-аукціону, хоча дав на це свою згоду. Слід звернути увагу на те, що надання згоди на визнання пошкодженого транспортного засобу фізично знищеним є правом, а не обов»язком потерпілого.

Відповідно до ч.2 ст.1192 ЦК України, п.14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 р. №4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частина 2 ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктом 15 (абз.3) вищезгаданої постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, передбачено, що у разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця транспортного засобу до та після дорожньо - транспортної пригоди.

А відтак суд першої інстанції, визначаючи розмір страхового відшкодуваня, вірно взяв до уваги висновки судової автотоварознавчої експертизи №3133 від 28.11.2014 року щодо ринкової вартості автомобіля до і після ДТП та прийшов до вірного висновку про відшкодування відповідачами майнової шкода у розмірі різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 53296,39 грн. (58846,98 грн. - 5550,59 грн.). Доводи апеляційних скарг в цій частині є безпідставними та необгрунтованими.

І оскільки відповідно до ч.1 ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), а полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/1269849 від 15.04.2013 року, передбачено ліміт відповідальності за пошкодження майна потерпілого - 50000 грн. з франшизою 110 грн., суд першої інстанції вірно стягнув з відповідача - ВАТ НАСК «Оранта» на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 49890 грн. (50000 грн. - 110 грн.), а з винної у ДТП особи, відповідача ОСОБА_3, різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, з врахуванням франшизи, тобто, 3296,39 грн. (53296,39 грн. - 50000,00 грн). і 110 грн. франшизи.

Безпідставними та необгрунтованими є доводи апелянта щодо незаконності рішення суду першої інстанції в частині стягнення 10444.10 грн. пені, 11912.27 грн. інфляційних втрат, 1414.69 грн. 3% річних, такі доводи спростовуються положеннями ст.36.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з якою за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, положеннями ст. 625 ЦК України, згідно з якою, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, п.21 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 р. №4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 06 червня 2012 року, прийнятій за результатами перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2011 року у справі про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних зазначено, що грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З врахуванням положень п. 36.5 ст.36 Закону вимагати сплати пені за прострочення виплати страхового відшкодування має право саме особа, яка має право на отримання такого відшкодування, а не страхувальник, що спростовує доводи апелянта ВАТ НАСК «Оранта» про те, що потерпілий у ДТП не має права вимагати нарахування пені, інфляційних та 3% річних.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5, який зазнав моральних страждань у зв»язку з пошкодженям належного йому автомобіля, моральної шкоди в розмірі 1000 грн., такий висновок суду відповідає положенням ст. 23, ч.1 ст. 1167 ЦК України, п.9 Постанови №4 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року (із змінами і доповненнями.

Доводи апеляційних скарг ВАТ НАСК «Орната» та ОСОБА_3 не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з"ясував обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 17 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуюча: Шеремета Н.О.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.