Постанова № 46125631, 26.06.2015, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/24640/14-а

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2015 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя Мельник А.В.,

при секретарі Якимчук Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя, Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України у Генічеському районі Херсонської області, третя особа Держава Україна в особі Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності та дій неправомірними, зобов'язання призначити виплату пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом до відповідачів, уточнивши позовні вимоги просить визнати право позивача на пенсійне забезпечення в Україні, визнати бездіяльність Пенсійного фонду України щодо не забезпечення своєчасного і в повному об'ємі фінансування і виплати пенсії позивачу, визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя щодо не призначення, не нарахування і не виплати позивачу пенсії за віком, а також дії щодо відмови в призначенні пенсії за заявою позивача, визнати протиправними бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області щодо не призначення, не нарахування і не виплати позивачу пенсії за віком, а також дії щодо відмови в призначенні пенсії за заявою позивача, зобов'язати зазначене управління призначити і виплачувати з 10 лютого 2014 року позивачу пенсію за віком. З проведенням її індексації і здійсненням компенсації втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою незаконно не призначеної, не нарахованої і не виплаченої пенсії, допустивши негайне виконання виплати пенсії за 1 місяць.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ОСОБА_1, громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - позивач), паспорт НОМЕР_1, виданий УВС 307 м. Севастополя, 21 червня 1995 року.

Позивач є особою похилого віку (67 років), що потребує пенсійного і соціального забезпечення, оскільки досягла пенсійного віку і має достатній страховий стаж для призначення пенсії за віком.

Згідно записів у трудовій книжці та документів позивача про її навчання у ВНЗ, трудовий стаж ОСОБА_1 складає 30 рік. Розмір заробітної плати для призначення пенсії підтверджується відповідними довідками з міста праці. У даний час впозивач не працює.

У червні 1996 р. позивач виїхала на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. До виїзду за кордон позивач мешкала за адресою - АДРЕСА_1. Ані до виїзду, ані станом на сьогоднішній день, позивачу пенсія не призначалась, відповідно пенсійних виплат позивач не отримує.

04.03.2014 р. представник ОСОБА_1 особисто, зі заявою (усною і письмовою) та оригіналами необхідних документів звернувся до Управління ПФУ в Ленінському районі м. Севастополя (далі - Відповідач - 1) для вирішення питання призначення пенсії. Проте у прийнятті оригіналів документів для розгляду було відмовлено, інспектор, уникаючи чітких пояснень, лише зазначив, що пенсія громадянам, які постійно мешкають за кордоном, не призначається факт даного звернення підтверджується вхідним штампом відповідача-1 на письмовій заяві (вх. № 37-М від 04.03.2014р.).

На даний час в Україні триває загальновідома ситуація з анексії Криму, що значно ускладнює або взагалі унеможливлює дотримання усталеного громадського порядку та законів.

Стаття 3 Закону України від 15.04.2014р. № 1207-УІІ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» сухопутну територію АР Крим та м. Севастополя визнано тимчасово окупованою територією, на яку поширюється особливий правовий режим, зокрема, щодо реалізації прав громадян на пенсійне забезпечення.

Заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій осіб особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності посвідченої нотаріально (ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Як зазначалось вище, останнім містом проживання позивача в Україні було місто Севастополь.

Стаття 17 цього Закону встановлено, що у разі неможливості здійснювати діяльність на тимчасово окупованій території місце розташування державних органів, утворених відповідно до Конституції та законів України, визначається Кабінетом Міністрів України.

Також ч. 2 ст. 7 Закону передбачено, що виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання цих норми Закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про затвердження Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя» від 02.07.2014 р. № 234, а вже у її розвинення, Правлінням ПФУ - постанову «Про органи, що здійснюють виплату пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, як; проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя» від 07.07.2014р. № 13-4.

Згідно даної постанови Правління ПФУ № 13-4 (чинна з 22.07.2014р.) органами, що здійснюють виплату пенсії кримським пенсіонерам, визначено: головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - щодо пенсійного забезпечення осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей) або згідно з міжнародними договорами України з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

управління Пенсійного фонду України в Генічеському, Каланчацькому, Новотроїцькому та Чаплинському районах Херсонської області - щодо осіб, які отримують пенсію відповідно до інших законодавчих актів.

За таких умов, 03 жовтня 2014 р. представник позивача звернувся з письмовою заявою про призначення їй пенсії, а 20.10.2014р. - ще й особисто до Управління ПФУ у Генічеському районі Херсонської області, яке відповідно до делегованих повноважень, на даний час має компетенцію щодо вирішення питання пенсійного забезпечення позивача.

Відповідями від 13.03.2014 р. вих. № 37-М (отримано 20.03.2014р.) та від 28.10.2014р. вих. № 4718/08 (отримано 27.02.2014р.) Відповідач-1 та Відповідач-3 відмовили позивачу у призначенні пенсії.

У відповідності до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, включаючи право на забезпечення їх у випадку повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття по незалежним від них причинам, а також в старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Також зі ст.ст. 24, 64 Конституції України випливає, що не може бути будь-яких привілеїв або обмежень громадян в їх правах за ознакою їх місця проживання.

Відповідно до ст. 8 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнанні інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсій страховий стаж.

Про наявність передбачених законом умов для призначення і виплати позивачу пенсії свідчить досягнення ОСОБА_1 більш ніж 60-річного пенсійного віку та наявності страхового стражу близько 30 років.

Приймаючи до уваги ратифікацію Україною в 1997 р. Конвенції про захист прав людини та основних свобод (зокрема, ст. 14 - заборона дискримінації) та Протоколу № 1 до неї (зокрема, ст. 1 - захист власності), враховуючи не застосування з 2005 р. положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у т.ч., ч. З ст. 1 і другого речення ч. 2 ст. 92), а також з огляду на неконституційність і втрату чинності положень п. 2 ч. 1 ст. 49 і другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у Відповідачів немає жодних (з жовтня 2009 р. - навіть формальних) підстав не призначати позивачу пенсію.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону про пенсійне страхування, право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого ним пенсійного віку і мають необхідний страховий стаж.

Як слідує з приписів п. 1.1 «Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, також у містах та районах», затв. Постановою правління ПФУ від 30.04.2002р. № 8-2 (у ред. Постанови правління ПФУ від 25.02.2008 р. № 5-5 з наступними змінами та доповненнями, далі - Положення № 8-2) - Управління ПФУ в Ленінському районі м. Севастополя (тобто, Відповідач-1) та Управління ПФУ у Генічеському районі Херсонської області (тобто, Відповідач-3) є органами ПФУ, підпорядкованими Головному управлінню ПФУ в Автономній Республіці Крим, що разом утворюють систему територіальних органів Пенсійного фонду України (тобто, Відповідача-2) у зазначеному регіоні.

Згідно п. 2.2 Положення № 8-2, управління, відповідно до покладених на нього завдань: призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії ... та інші виплати відповідно до чинного законодавства.

На підставі зазначеного, дії з призначення, нарахування і виплати позивачу пенсії за віком, зобов'язано було здійснити саме Управління ПФУ в Ленінському районі м. Севастополя (Відповідач-1) або ж Управління ПФУ в Генічеському районі м. Херсонській області (Відповідач-3), як підрозділи Пенсійного фонду.

Згідно п. З «Положення про Пенсійний фонд України», затв. Указом Президента Україні від 06.04.2011р. № 384/2011 його основними завданнями є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Відповідно до покладених на нього завдань відповідача -2 організовує, координує та контролює роботу головних управлінь ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах, районах у містах, а також управлінь у містах та районах (тобто, територіальних органів) у тому числі з питань забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсії (п. 4, п. 5 Положення).

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з викладених підстав, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмити у задоволені позовних вимог.

Інші учасники процесу, а саме представник відповідача і представник відповідача 3 та представник третьої особи в судове засідання не з'явилися про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представника відповідача 3 на адресу суду надійшли заперечення по справі, в яких він просить у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є особою похилого віку (67 років), має трудовий стаж 30 рік.

У червні 1996 р. позивач виїхала на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. До виїзду за кордон позивач мешкала за адресою - АДРЕСА_1. Ані до виїзду, ані станом на сьогоднішній день, позивачу пенсія не призначалась, відповідно пенсійних виплат позивач не отримує.

04.03.2014 р. представник ОСОБА_1 особисто, зі заявою (усною і письмовою) та оригіналами необхідних документів звернувся до Управління ПФУ в Ленінському районі м. Севастополя (далі - Відповідач - 1) для вирішення питання призначення пенсії. Проте у прийнятті оригіналів документів для розгляду було відмовлено, інспектор, уникаючи чітких пояснень, лише зазначив, що пенсія громадянам, які постійно мешкають за кордоном, не призначається факт даного звернення підтверджується вхідним штампом відповідача-1 на письмовій заяві (вх. № 37-М від 04.03.2014р.).

Стаття 3 Закону України від 15.04.2014р. № 1207-УІІ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» сухопутну територію АР Крим та м. Севастополя визнано тимчасово окупованою територією, на яку поширюється особливий правовий режим, зокрема, щодо реалізації прав громадян на пенсійне забезпечення.

Заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій осіб особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності посвідченої нотаріально (ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Останнім містом проживання позивача в Україні було місто Севастополь.

Стаття 17 цього Закону встановлено, що у разі неможливості здійснювати діяльність на тимчасово окупованій території місце розташування державних органів, утворених відповідно до Конституції та законів України, визначається Кабінетом Міністрів України.

Також ч. 2 ст. 7 Закону передбачено, що виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно постанови Правління ПФУ № 13-4 органами, що здійснюють виплату пенсії кримським пенсіонерам, визначено: головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - щодо пенсійного забезпечення осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей) або згідно з міжнародними договорами України з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; управління Пенсійного фонду України в Генічеському, Каланчацькому, Новотроїцькому та Чаплинському районах Херсонської області - щодо осіб, які отримують пенсію відповідно до інших законодавчих актів.

03 жовтня 2014 р. представник позивача звернувся з письмовою заявою про призначення їй пенсії, а 20.10.2014р. - ще й особисто до Управління ПФУ у Генічеському районі Херсонської області, яке відповідно до делегованих повноважень, на даний час має компетенцію щодо вирішення питання пенсійного забезпечення позивача.

Відповідями від 13.03.2014 р. вих. № 37-М (отримано 20.03.2014р.) та від 28.10.2014р. вих. № 4718/08 (отримано 27.02.2014р.) Відповідач-1 та Відповідач-3 відмовили позивачу у призначенні пенсії.

Згідно ч. 1 ст. 64 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальний захист конкретизовані у Законах України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Основах законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Статтею 3 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Частина 4 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянамини на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Враховуючи наведене, питання призначення пенсій громадянам України, які постійно проживають у Державі Ізраїль, буде вирішуватись у разі прийняття Верховною Радою відповідного Закону за встановленим Угодою порядком.

Позивач виїхала за кордон на постійне місце проживання у 1996 році.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» набув чинності з 1 січня 2004 року, а тому згідно зі статтею 58 Конституції України його норми не можуть розповсюджувати свою дію на правовідносини, що виникли у 1996 році. Як наслідок, факт визнання неконституційними положень зазначеного Закону не змінює правового регулювання спірних правовідносин.

Отже, будь-яких змін у правовому регулюванні спірних правовідносин не відбулося, а тому правових підстав для призначення пенсії позивачу не вбачається.

Згідно п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (далі - Положення), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України.

Стаття 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, до яких відноситься Пенсійний фонд України, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за №-42/6730 (далі - Положення № 8-2), призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії управління Фонду в районі, місті і районах у містах.

Згідно з п.п. 6 п. З Положення Пенсійний фонд України лише організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.2014 року затверджено «Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя»(далі-Порядок).

Згідно ч.1 Порядку, порядок визначає механізм виплати пенсій та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення в Російській Федерації.

Оскільки, позивач не проживає на території АР Крим і не отримує пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, підстав для задоволення вимог до управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області не вбачається.

У своїй позовній заяві позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009.

Нормами Закону № 1058-IV, визнаними неконституційними ( п. 2 ч. 1 ст. 49 та друге речення ст. 51), регулюються відносини, що стосуються відновлення виплати раніше призначеної пенсії на території України. Позивачу пенсія на території України не призначалась, оскільки вона досягла пенсійного віку після виїзду за кордон.

З огляду на зазначене, рішення Конституційного суду України від 07.10.2009 25-рп/2009 не поширює свою дію на спірні правовідносини щодо призначення пенсії собі, що постійно проживає за межами України.

Призначення пенсії регулюється ст. 44 Закону 1058-IV, частиною першою якої встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи і даються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду.

Відповідно до п. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори і зичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За таких обставин, відповідач Правління ПФ України діяв в межах чинного законодавства та жодним чином не порушив права та свободи позивача.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 71, 99, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя, Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України у Генічеському районі Херсонської області, третя особа Держава Україна в особі Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності та дій неправомірними, зобов'язання призначити виплату пенсії відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя