Рішення № 46124926, 01.07.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 331/2490/15-ц Головуючий у 1 інстанції Жукова О.Є.

Номер провадження 22-ц/778/3906/15 Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Пільщик Л.В.,

Суддів: Краснокутської О.М.,

ОСОБА_2,

При секретарі Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживача, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживача.

В обґрунтування позову позивачка зазначала, що між нею та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» 06 січня 2015 року було укладено договір-заява про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» на строк з 06 січня 2015 року по 06 квітня 2015 року у сумі 325000, 00 грн. з виплатою 25% річних.

17 березня 2015 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про дострокове повернення коштів у сумі 325000, 00 грн., розміщених на вкладному рахунку у банку, проте відповідач у встановлений строк 01 квітня 2015 року кошти не повернув, чим порушив її права.

Також зазначала, що порушення відповідачем її право на своєчасне отримання грошових коштів, негативно позначилось на її повсякденному житті, змінило особисті плани. У звязку з цим, позивачка зазнає душевних страждань, постійно хвилюється.

На підставі викладеного позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь 370167, 03 грн., з яких: 325000, 00 грн. заборгованість за вкладом, 5417, 03 грн. невиплачені проценти, 9750, 00 грн. пеня, а також просила суд відшкодувати 30000, 0 грн. моральної шкоди.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_3 заборгованість за вкладом в розмірі 325 000, 00 грн., невиплачені проценти в розмірі 747, 95 грн., пеню в сумі 9750, 00 грн. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь держави судовий збір в сумі 3354, 97 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідач у засідання судової палати не з»явився. Повідомлений про час і місце розгляду справи,що підтверджується поштовими повідомленями про вручення повістки, про причини неявки судову колегію не сповістив.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника позивачки, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно до вимог ст.. 213 ЦПК України Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення,яким суд,виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення,ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин ,на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами,які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно до вимог ст.. 214ч.1 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання:

чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин

Оскаржуване рішення не у повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За положеннями ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

За змістом ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до положень Згідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1060 ЦК України Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно зі ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Із матеріалів справи вбачається,що 06 січня 2015 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» було укладено договір про банківський строковий вклад(депозит)»Нові гроші» на 3 місяці в національній валюті № 313731/3602/3-15,за умовами п.1;п.2 якого позивачка розмістила н а строк з 06.01.2015р. по 06.04.2015р.на вкладному рахунку в банку №2630.3.005666.022 грошові кошти в сумі 325000гр.00коп. зі сплатою їй банком за користування грошовими коштами 25,00 % річних(а.с.3).

Згідно до умов п.5 Договору вкладник має право вимагати дострокового повернення суми вкладу протягом строку,визначеного п.1 Договору.При цьому банк здійснює перерахунок арахованих процетів за фактичний термін розміщення вкладу за ставкою 1,00% річних відповідно до п 5.3 Основних Умов.

Сума 325000гр. була весеа позивачкою ОСОБА_3 на рахунок банку 06 січя 2015р.,що підтверджується меморіальним ордером 11353352 та квитанцією №14 від 06 січня 2015року(а.с.27).

17 березня 2015року позивачка звернулась до банку з заявою про дострокове розірвання договору з 01 квітня 2015року,що підтверджується реєстраційним вхідним номером банку №804 від 17.03.2015року,проте грошові кошти їй не виплачені.

Згідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи,які беруть участь у справі,мають рівні права щодо подання доказів,їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків,встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не надані суду докази щодо нарахування і виплати позивачці процентів на виконання умов договору.

Відмова банку у поверненні грошових коштів з банківського вкладу позивачці суперечать вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст. ст. 1058, 1060 ЦК України та умовам укладеного між сторонами договору.

З урахуванням здобутих у справі доказів,встановлених обставин справи і вимог закону,суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те ,що невидачею позивачці грошових коштів із депозитного вкладу порушують її права,які підлягають захисту і стягнув суму весених на депозитний рахунок коштів з процентами у розмірі,передбаченому п5Договору(1% річних).

Разом із тим в частині вирішення позову про стягнення пені суд не взяв до уваги те,що між сторонами у справі склались договірні правовідносини на підставі Договору про банківський строковий вклад(депозит) «Нові гроші», умовами якого не передбачено сплата пені банком у разі не виконання або неналежного виконання своїх зобов»язань за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частина 5 ст.10 Закону України»Про захист прав споживачів»,яку застосував суд першої інстанції , застосовується до правовідносин між споживачем і виконавцем послуги (роботи). Між тим із встановлених обставин справи і характеру правовідносин між сторонами у даній справі вбачається,що ними не укладався договір з надання послуги(роботи), а сторонами укладений договір щодо прийняття банком від позивачки грошової суми на певний строк за сплату їй відповідного доходу,що не є виконанням банком роботи за замовленням позивачки.

Суд першої інстанції,не надавши належної оцінки доказам у справі в цій частині,не з»ясувавши характер правовідносин між сторонами, помилково застосував закон,- ст.10 Закону України»Про захист прав споживачів»,який не підлягає застосуванню.

З огляду на зазначене, судова колегія приходить до висновку про те,що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення неустойки.

В іншій частині рішення є законним і обгрунтованим.

Керуючись ст.ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2015 року у даній справі в частині стягнення пені скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в частині стягнення пені з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді