Ухвала суду № 46124831, 02.07.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №319/10/15-ц

Провадження №22ц/778/3970/15 Головуючий у 1 інстанції: Скляр С.Ю.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Бєлки В.Ю.

суддів: Онищенка Е.А.

ОСОБА_2

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 09 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики.

У позові зазначала, що вона на виконання нотаріально посвідченого договору позики від 27 травня 2011 року вона передала у позику відповідачу грошові кошти в сумі 51870 грн., яка на день передачі коштів по офіційному курсу НБУ складала 6500 доларів США та насіння соняшника у кількості 30 тонн. Останній зобовязався у строк до 31 грудня 2011 року повернути суму позики та відповідну кількість насіння соняшника. Відповідач свої зобовязання не виконав.

У звязку з вказаними обставинами, позивач просила суд стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням індексу інфляції за договором позики від 27.05.2011 року, засвідченим ОСОБА_6 за реєстровим №2225 у розмірі 107510 грн., пеню за період з 01.01.2014 року по 24.12.2014 року за договором позики від 27.05.2011 року, засвідченим ОСОБА_6 за реєстровим №2225 в розмірі 3848858 грн., зобовязати відповідача повернути їй насіння соняшника у кількості 30 тонн.

Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 09 квітня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики, а саме, насіння соняшника у кількості 30 тонн, грошові кошти в сумі 51870 грн., пеню в сумі 51870 грн., а також суму судових витрат, а всього грошових коштів в сумі 104006 грн. 62 коп.

В задоволенні позову в іншій частині заявлених вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон їх регулює.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що 27 травня між сторонами було укладено нотаріально посвідчений договір позики, відповідно до якого позивач передав у власність відповідачу грошові кошти у сумі 51870 грн., що згідно з офіційним курсом складало 6500 доларів США та насіння соняшнику у кількості 30 тонн.

Згідно п. 3 зазначеного договору відповідач зобовязався повернути позивачу вказані у договорі кошти та насіння соняшнику у строк до 31 грудня 2011 року, однак свої зобовязання не виконав.

З урахуванням викладеного, суд зробив обґрунтований висновок про те, що договір повинен виконуватися належним чином, і тому з відповідача підлягає стягненню передані кошти та насіння соняшнику.

Посилання у апеляційній скарзі, що відповідач повинен повернути гроші в еквіваленті до долару США на час стягнення не ґрунтуються на умовах договору позики, оскільки хоча сторони і зазначили передану суму грошей в еквіваленті на час позики, але договором узгодили суму повернення саме у гривні, у розмірі яка передавалась на час укладання договору.

Вказаним вище договором позики, також були узгоджені наслідки у разі його неналежного виконання, а саме у строк визначений у договорі. У такому випадку позичальник повинен сплатити позивачу пеню.

Дослідивши обставини справи, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив зазначені вимоги частково, зменшивши її розмір, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 551 ЦК України, а доводи апеляційної скарги в цій частині висновки суду не спростовують.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 відхилити, а рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 09 квітня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: