Рішення № 46124776, 01.07.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 335/9437/14-ц Головуючий у 1 інстанції Кравченко Л.Ю.

Номер провадження 22-ц/778/1244/15 Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Пільщик Л.В.,

Суддів: Краснокутської О.М.,

ОСОБА_2,

При секретарі Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що відповідно до укладеного договору б/н від 16 червня 2011 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 4200, 00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У звязку з порушенням зобовязань за кредитним договором, відповідач станом на 30 травня 2014 року має заборгованість 11909, 09 грн., яка складається з: 4196, 43 грн. заборгованість за кредитом, 6669, 37 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 500, 00 грн. штраф (фіксована частина), 543, 29 грн. штраф (процентна складова).

На підставі викладеного, позивач просив суд, стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором в сумі 11909, 09 грн. та судові витрати.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2014 року в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ПАТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з»явився.Повідомлений про час і місце розгляду справи.Причини неявки не повідомив.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представика позивача,перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Згідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно до вимог ст.. 213 ЦПК України Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення,яким суд,виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення,ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин ,на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами,які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відмовляючи банку у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того,що позивачем пропущена позовна давність без поважних причин,оскільки остання видача готівкових грошей відповідачу була здійснена 20.06.2011року.

Судова колегій вважає висновки суду такими,що не відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із позовних вимог вбачається і судом першої інстанції встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_3 від 16 червня 2011 року, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою ПАТ КБ «Приватбанк», які разом складають кредитний договір, що підтверджується підписом позичальника на заяві, ПАТ КБ «Приватбанк», 16 червня 2011 року надав ОСОБА_3 кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку кредитка «Універсальна», відкриту на імя відповідача, зі сплатою 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно довідки ПАТ КБ «Приватбанк» від 22.04.2015р.(а.с.114) 16.06.2011року на ім.»я ОСОБА_3 випущена та видана кредитна картка «Універсальна» № 4149437707797278,яка має встановлений строк дії -03/15,тобто до березня 2015року.

Відповідно до п. 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг ,затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010р.,договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору,він автоматично пролонгується на такий самий строк.

Відповідач не проінформував банк про припинення дії договору у встановленому договором порядку,тому договір вважається пролонгованим до 16 червня 2013р.

Таким чином датою остаточного виконання відповідачем своїх зобов»язань з повернення кредитних коштів за укладеним 16.06.2011року з банком договором є 16 червня 2013 року.

Згідно до припису ст. 530 ЦК України якщо у зобов»язанні встановлений строк( термін)його виконання,то воно підлягає виконанню у цей строк(термін).

Згідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 06 листопада 2013 року в справі № 6-116цс13, відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Із матеріалів справи довідки про умови кредитування(а.с.7) вбачається,що, розрахунковим періодом між сторонами є місяць,наступний за звітним, 25 число.Розмір щомісячних платежів(включаючи плату за користування кредитними коштами у звітному періоді)- 7% від заборгованості,але не менше 50 гривень і не більше залишку заборгованості.

Уклавши кредитний договір 16 червня 2011року, перший платіж з погашення боргу за договором відповідач повинен був здійснити до 25 липня 2011року,проте не здійснив жодного платежу,тому з 25 липня 2011року у позивача виникло право на звернення до суду за захистом своїх прав.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За вимогами ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності,про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач звернувся до суду з заявою про застосування у справі позовної давності.

З даним позовом до суду позивач звернувся 14.08.2014 року ,пропустивши строк позовної давності без поважних причин за платежем,станом на 29.07.2011року за тілом кредиту в сумі 293гр.75коп. і нараховані проценти в сумі 128гр.78коп.,які не підлягають стягненню з відповідача за пропуском позивачем позовної давності без поважних причин.

В іншій частині позову вимоги заявлені в межах трирічного строку позовної давності,передбаченої ст.257 ЦК України, проте суд,не взявши до уваги обставини справи, не надавши належної оцінки доказам у справі , помилково вважав пропущеним строк позовної давності за вимогам банку в цілому і на цих підставах відмовив у задоволені позову, у зв»язку із чим рішення суду підлягає скасуванню як постановленого з порушенням матеріального і процесуального права і неправильного вирішення справи.

Згідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи,які беруть участь у справі,мають рівні права щодо подання доказів,їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків,встановлених цим Кодексом.

Судом правильно встановлено,що відповідач, отримавши у ПАТ «КБ»Приватбанк» кредитні кошти під 36% на рік на суму залишку заборгованості, зобов»язання за договором не виконав, борг не повернув, проценти за користування кредитними коштами не сплачував,внаслідок чого у нього виникла заборгованість за тілом кредиту в сумі 4196гр.,розмір якого відповідач не оспорює.

Разом із тим у порушення вимог ст.60 ЦПК України позивач не надав суду належних доказів щодо розміру позовних вимог в частині стягнення процентів.

Із доданої до позовної заяви довідки банку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна»(а.с.7) вбачається,що базова процентна ставка на залишок непростроченої заборгованості дорівнює 3,0% на 360 днів на рік,тобто 36% на місяць.

Із розрахунку позивача вбачається,що сума процентів за користування відповідачем кредитом,які він просить стягнути з ОСОБА_3, розрахована,виходячи із розміру 72%, проте позивачем такий розмір в позовній заяві не обґрунтований і не доведений під час розгляду судом справи.

Суду не надані докази щодо правомірності нарахування заборгованості за підвищеним розміром процентів 72%,як зазначено у розрахунку позивача, а також щодо узгодження цих умов договору сторонами під час його укладання.

У порушення ч. 3 ст. 10 ЦПК України позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог в цій частині,тому судова колегія приходить до висновку,що позовні вимоги банку з урахуванням наданих суду доказів і встановлених обставин справи підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь банку належить стягнути борг у розмірі тіла кредиту3902гр68коп.,процентів за користування кредитним коштами за період з 31.08.2011р. по 30.05.2014р.в сумі2090гр.65коп..(36% річних) = 5993гр.33коп. та штрафу в сумі 799гр.67коп.(500гр.+ 5% суми боргу),що передбачено п.2.1.1.7.6.Умов та правил надання банківських послуг ,згідно до якого при порушенні позичальником строків платежів,передбачених договором,більш,ніж на 30 днів, позичальник зобов»язаний сплатити банку штраф в розмірі 500гр.+299гр.67 коп. Всього сума,що підлягає стягненню з відповідача,дорівнює: 6793гр.00коп.( 5993гр.33коп.+ 799гр.67коп. ) .

Крім того у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь банку аледить стягнути судовий збір пропорційно задоволеному позову в сумі 193гр.11коп.

Керуючись ст.ст. 307,309,88 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2014 року у цій справі скасувати.

Позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі6793гр.00коп. , а також судовий збір в сумі 193гр.11коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: