Рішення № 46124071, 22.06.2015, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/12102/15-ц

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2015 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Мельник А. В.,

при секретарях - Якимчук Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Завод з виробництва ядерного палива» про стягнення заборгованості по заробітній платі, матеріальній допомозі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача в якому просила уточнивши позовні вимоги стягнути з Приватного акціонерного товариства «Завод з виробництва ядерного палива»( далі - відповідач): заборгованість зі заробітної плати в сумі 10 021 грн. 00 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 12 990 грн. 00 коп., одноразову матеріальну допомогу в розмірі 11 073 грн. 00 коп.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до наказу № 15 - к від 03 березня 2014 року позивач була прийнята на роботу на посаду начальника відділу корпоративної роботи, відділу корпоративної роботи Приватного акціонерного товариства «Завод з виробництва ядерного палива» з того ж дня. На цій посаді пропрацювала по 18 березня 2015 року і була звільнена з роботи за згодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України згідно наказу № 24 - к від 05 березня 2015 року.

За п. 2 вищевказаного наказу про звільнення позивача з роботи бухгалтерії підприємства було доручено в день звільнення здійснити остаточний розрахунок заробітної плати та компенсаційних виплат, в тому числі компенсацію за 5 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки та компенсацію за 1 календарний день невикористаної додаткової відпустки за ненормований робочий день за період роботи з 01.12.2014 року по 18.03.2015 року.

Незважаючи на даний наказ та всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України, що передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Відповідач так і не розрахувався з позивачем.

На неодноразові звернення позивача, у тому числі офіційним повідомленням директора ПрАТ "Завод ЯП" листом від 23.03.2015 р. Вх. №36, з цього приводу залишилися без задоволення.

Згідно п. 2.2 Положення про порядок отримання одноразової допомоги на оздоровлення у зв'язку з відпусткою працівників ПрАТ«Завод ЯП», матеріальна допомога виплачується один раз на рік при виплаті відпускних без заяви працюючого у сумі одного посадового окладу. Проте, позивачу вона виплачена у 2014 році не була. Нарахування допомоги при звільненні згідно п.2.6 проводиться у разі, якщо працівник не використав щорічну відпустку та не отримав одноразову матеріальну допомогу у зв'язку з нею.

Згідно розрахункового листка за січень 2015 р. один посадовий оклад начальника відділу корпоративної роботи складає 11 073 гривні 00 копійок.

Враховуючи наявність вини відповідача у невиплаті позивачу в повному обсязі заборгованість зі заробітної плати у день звільнення, він повинен також нести і додаткову відповідальність, передбачену ст. 117 КЗпП України, і виплатити додатково середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями) середньомісячна заробітна плата повинна обчислюватися виходячи з виплат за останні два календарні місяці, що передують події, якою пов'язана відповідна виплата.

Як вбачається з довідки ПАТ «Завод з виробництва ядерного палива» за № 55 від 18.03.2015 року середньомісячна заробітна плата позивача з розрахунку за останні два повні відпрацьовані календарні місяці за вирахуванням обов'язкових платежів і зборів складає 330 гривень 24 копійки (3 047.18 грн. + 5 613.31 грн. = 8 660.49 грн. : 2), виходячи з розміру якої і повинно бути стягнуто на користь позивача з відповідача середньомісячний заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку (прийняття рішення суду).

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги з викладених підстав, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, просила відмовити в частині стягнення одноразової матеріальної допомоги.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до наказу № 24-к від 05 березня 2015 року позивача було звільнена з роботи за згодою сторін на п. 1 ст. 36 КЗпП України з посади начальника відділу корпоративної роботи відділу корпоративної роботи Приватного акціонерного товариства «Завод з виробництва ядерного палива». Однак, повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 не отримала, даний факт не заперечується сторонами.

Згідно з наданою позивачем довідкою № 83 від 26.03.2015 р. борг підприємства станом на 26.03.2015 р. з врахуванням заборгованості по заробітній платі, компенсації за дні невикористаної відпустки в загальній сумі складає 13 068 грн. 51 коп., які відповідач зобов'язаний виплатити позивачу в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, про те, що 18 травня 2015 року відповідачем здійснено позивачу грошову виплату заробітної плати за січень 2015 року у розмірі 3 047 грн. 18 коп.

Як вбачається з наданої представником відповідача довідки № 102 від 22.06.2015 року заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі станом на 22.06.2015 року становить 10 021 грн. 33 коп..

Частиною 1 ст. 115 КЗпУ України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з довідки про доходи, що надано представником відповідача (а.с.30), середній заробіток позивача за останні 2 місяці перед звільненням складав 441 грн. 22 коп., а кількість робочих днів згідно графіка роботи з моменту звільнення позивача становить 34 дні, відповідно до наданої представником відповідача довідки про кількість робочих днів № 40 від 22.06.2015 року (а.с.45), тобто, враховуючи викладені норми закону, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ставить 15 001 грн. 68 коп., проте в судовому засіданні позивач уточнивши позовні вимоги просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення тільки в розмірі 12 990 грн. 00 коп., суд позбавлений можливості вийти за межі заявлених позивачем позовних вимог.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволення в межах заявлених позивачем вимог, тому з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 10 021 грн. 00 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 12 990 грн. 00 коп.

Крім того, відповідно до ст. 74 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Частиною 1 ст. 83 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Однак, позовні вимоги про стягнення одноразової матеріальної допомоги в розмірі 11 073 грн. 00 коп. задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Так, на підставі наказу ПрАТ «Завод з виробництва ядерного палива» від 03 жовтня 2014 року № 138-в. позивачу надано основну частину щорічної основної відпустки тривалістю 14 календарних днів з 03 жовтня по 26 жовтня 2014 року включно. На підставі наказу від 20 листопада 2014 року №156-в надано частину щорічної відпустки тривалістю 3 календарних дні з 26 листопада по 28 листопада 2014 року включно. На підставі наказу від 05 грудня 2014 року №165-в надано додаткову відпустку за ненормований робочий день тривалістю 3 календарних дні з 10 грудня по 12 грудня 2014 року включно. На підставі наказу від 12 грудня 2014 року №167-в надано частину щорічної основної відпустки тривалістю на 3 календарних дні з 24 грудня по 26 грудня 2014 року включно.

Відповідно до п. 2.2. Положення про порядок отримання одноразової допомоги на оздоровлення у зв'язку із відпусткою працівників ПрАТ «Завод з виробництва ядерного палива» (далі - Положення), що є додатком до Колективного договору: «матеріальна допомога виплачується один раз на рік при виплаті відпускних відповідно до того Положення без заяви працюючого». Оскільки відпустка Позивача як вбачається із вищезазначених наказів була використана частинами, то за умови п.2.2. Положення до Колективного договору, підстав для її нарахування не було.

До того ж, пунктом 2.3. цього Положення передбачено, що: «якщо щорічна відпустка поділяється на частини відповідно до ст. 12 Закону України «Про відпустки», то матеріальна допомога виплачується при оформленні основної безперервної відпустки не менше 14 календарних днів. У цьому випадку, працюючий у заяві на ім'я головного бухгалтера визначає термін виплати матеріальної виплати матеріальної допомоги». Відповідної заяви від позивача не поступало, а тому підстав для її виплати не було.

Позивач посилається на п.2.6. Положення, що нарахування матеріальної допомоги здійснюється при звільненні працівника. Але, п.2.6. передбачає відповідні підстави для нарахування матеріальної допомоги при звільненні: «2.6. При остаточному розрахункові з працівником нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення проводиться у разі звільнення його у таких випадках: скорочення штатів: звільнення або переведення на іншу роботу за рішенням організації вищого рівня: звільнення у зв'язку із виходом на пенсію, у тому числі у зв'язку із інвалідністю». Пункт 2.7. цього Положення передбачає, що: «нарахування матеріальної допомоги згідно із п.2.6. проводиться у разі, якщо працівник не використав щорічну відпустку та не отримав одноразову матеріальну допомогу у зв'язку із нею.

Виплата допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки для певних категорій працівників може передбачатися безпосередньо законодавством, зокрема: Відповідно до статті 35 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ передбачено, що державним службовцям допомога на оздоровлення виплачується при наданні щорічної відпустки у розмірі посадового окладу: згідно зі статтею 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 року № 2493-ІІІ передбачено, що посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу;

відповідно до підпункту 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про впорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 9 березня 2006 року № 268 керівникам органів виконавчої влади місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів у межах установленого фонду оплати праці надано право надавати працівникам допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника: працівники, які обіймають посади педагогічних та науково-педагогічних працівників, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України ;

14 червня 2000 року № 963, мають право на отримання допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, що передбачена статтею 57 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ та постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України «Про освіту», частини першої статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту», частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України «Про позашкільну освіту» від 31 січня 2001 року № 78.

Оскільки ПрАТ «Завод з виробництва ядерного палива» не відноситься до державного сектору економіки, то питання нарахування матеріальної допомоги здійснюється відповідно до умов Колективного договору та наявності фінансових ресурсів підприємства.

Також, згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, оскільки позовні вимоги обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню, відповідачу необхідно відшкодувати судові витрати на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 10, 57, 60, 88, 214, 215, ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства « Завод з виробництва ядерного палива» (ЄДРПОУ 37705342) на користь ОСОБА_1 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 10 021 грн. 00 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 12 990 грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Завод з виробництва ядерного палива» (ЄДРПОУ 37705342) на користь держави 243 грн. 60 коп.. у відшкодування судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий