Ухвала суду № 46123956, 02.07.2015, Оболонський районний суд міста Києва

02.07.2015 Справа № 756/3702/15-к

Провадження № 1-кп/756/328/15

Унікальний № 756/3702/15-к

У Х В А Л А

02 липня 2015 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого-судді Римара Є.П.,

при секретарі Цяпко І.Т.

за участі прокурора ПАРАМОНОВОЇ О.Ю., обвинуваченого ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, захисників: ОСОБА_3, ОСОБА_4., проводячи в приміщенні суду судове засідання по розгляду кримінального провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, такого, що народився в м. Мінгечаур, республіка Азербайджан, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.121, ч.2 ст.125, ч.3 ст.146, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, такого, що народився у м. Горлівка, Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.121, ч.2 ст.125, ч.3 ст.146 КК України, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Оболонського районного суду м. Києва знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.121, ч.2 ст.125, ч.3 ст.146, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.121, ч.2 ст.125, ч.3 ст.146 КК України.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 26 травня 2015 року було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2, ОСОБА_1 до 24.07.2015 р.

В судовому засіданні прокурор просив продовжити кожному з обвинувачених строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі, вважаючи при цьому, що з врахуванням характеру їх протиправної поведінки, інші, більш м'які запобіжні заходи не зможуть перешкодити їм у вчиненні нового злочину або забезпечити їх явку в судове засідання, виконання ними інших процесуальних обов'язків, оскільки ризики, на перешкоджання яким застосовано запобіжний захід не зникли. Прокурор вважав, що при застосуванні більш м'якої міри запобіжного заходу у обвинувачених з'явиться реальна можливість впливати на свідків, які з незрозумілих причин не з'являються в судові засідання. Обвинуваченими щодо потерпілих заподіяно фізичне насильство. Також медичних протипоказань утримання під вартою обвинувачених немає.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 категорично заперечувала проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважаючи таке клопотання не обґрунтованим, безпідставним, наявність ризиків відсутньою. Також захисник зазначила, що твердження прокурора про начебто тиск на потерпілих є нічим не підтвердженим, оскільки такого не було і не буде. Її підзахисний не збирається ухилятися від явки до суду, має родину, дитину, постійне місце проживання. Внаслідок цього просила застосувати до її підзахисного запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема у вигляді домашнього арешту.

Захисник обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_1 також категорично заперечував проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою його підзахисним, вважаючи таке клопотання не обґрунтованим, безпідставним. Уточнив, що його підзахисні є соціально інтегрованими особами, мають постійне місце проживання, яке не обов'язково має збігатися з місцем розгляду провадження, та теж просив обрати їм запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачені, кожен окремо, фактично заперечували проти задоволення вказаного клопотання.

Заслухавши думку прокурора, потерпілого, думку обвинувачених, захисників, вивчивши матеріали провадження в межах, достатніх для вирішення питання щодо запобіжного заходу, суд вважає доцільним продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці кожному з обвинувачених, виходячи з такого.

Оскільки строк дії ухвали про тримання під вартою, визначений ст. 197 КПК України, стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_1 спливає, враховуючи ступінь тяжкості інкримінованих їм злочинів, даних, що характеризують особу останніх, суд не вбачає на час розгляду цього питання достатніх підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу.

Приймаючи таке рішення суд враховує, що в судовому засіданні на час його розгляду не встановлено, а захистом суду не надано будь-яких ґрунтовних даних про те, що обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_1 не можуть утримуватись в умовах слідчого ізолятору, у тому числі за станом здоров'я. Також суду не надано ґрунтовних доказів того, що обвинувачений ОСОБА_1 має хронічні захворювання, які у відповідності до «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15.08.2014 № 1348/5/572 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 р. за № 990/25767 і можуть бути підставою для звільнення особи з під варти.

Також, матеріали обвинувального акту дають суду достатньо підстав для продовження ОСОБА_2, ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що на даний час інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків, що випливають із ст. 177 КПК, та їх належну поведінку. Залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1, враховуючи спосіб вчинення злочинів, що їм інкримінуються, їх наслідки, опинившись на волі, зможуть перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких вони обвинувачуються і щодо яких є обґрунтована органами досудового розслідування підозра; (ризик перешкоджання здійсненню правосуддя). У останніх на час розгляду клопотання наявні особисті зв'язки з іншими особами, які є у тому числі можливими очевидцями або свідками вказаних дій, та можуть внаслідок таких дій переховуватись від органів правосуддя, і які можуть на їх прохання свідомо завадити встановленню істині у справі (ризик змови). Крім того, є достатньо підстав вважати, що обвинувачені, з огляду на їх моральні якості, зможуть ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування), а відповідно, суд, на час розгляду клопотання вважає за необхідне доцільним тримання обвинувачених під вартою, оскільки на думку суду більш м'яка міра запобіжного заходу не може забезпечити виконання обвинуваченими їх процесуальних обов'язків, що випливають із ст.177 КПК України та їх належної поведінки.

Твердження захисту про необґрунтованість на даній стадії розгляду провадження такий висновок суду не спростовує.

Також при цьому суд враховує, що міра запобіжного заходу має на меті попереджати спроби особи вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню правосуддя, а не бути лише наслідком такого перешкоджання.

Вирішуючи дане питання, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом лише при обранні запобіжного заходу і відповідно до п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованості підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи.

Згідно з рішенням Європейського суду «Марченко проти України» від 10.02.2011 р., яке є частиною національного законодавства, продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості.

Під суспільним інтересом в даному конкретному випадку суд розуміє обставини даної конкретної справи, спосіб вчинення правопорушень, їх суттєві наслідки та перебіг.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про доцільність тримання кожного з обвинувачених під вартою.

Крім того, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, незалежно від тривалості розгляду провадження, викликаного об'єктивними причинами, суд вважає на даний час необхідним не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_1, ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні злочину із застосуванням насильства.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 314 - 317, 331 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Продовжити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, такого, що народився в м. Мінгечаур, республіка Азербайджан, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, такого, що народився у м. Горлівка, Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області, строком на 60 днів, тобто до 30.08.2015 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є.П.Римар