Ухвала суду № 46122087, 25.06.2015, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/1927/15-ц

Провадження № 4-с/323/6/15

УХВАЛА

Іменем України

25.06.2015 р. м.Оріхів

25 червня 2015 року м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Галчанського С.В.,

при секретарі Щербині Л.Г.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

третьої особи ОСОБА_2,

начальника ВДВС ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, справу за скаргою ОСОБА_4 на незаконні дії службових осіб ВДВС Оріхівського РУЮ та на постанови начальника ВДВС Оріхівського РУЮ про скасування постанов державного виконавця,

встановив:

ОСОБА_4 звернувся до суду з цією скаргою, в якій зазначає наступне.

Рішенням Оріхівського районного суду від 17.05.2011 задоволено його позов до ОСОБА_2 про розірвання договору позики (іпотеки) та звернення стягнення на іпотечне майно по справі № 2-606/11.

Рішення набрало законної сили 23.11.2011 р. Виконавчі листи суду щодо звернення стягнення на іпотечне майно - квартиру ОСОБА_2 від 23.11.2011 р. по справі № 2-606/11 та про стягнення судових витрат з ОСОБА_2 в розмірі 1650 грн. від 23.11.2011 р. по справі № 2-606/11 направлено на виконання до ВДВС Оріхівського РУЮ згідно його заяви від 20 січня 2012 року.

Згідно п.15 ч.2 ст.11, ч.2 ст.30 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець має широкі повноваження щодо примусового виконання судового рішення. Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчі листи були прийняті до провадження та знаходилися на виконанні у державного виконавця ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_5 Однак, фактично минув 3,5-річний строк проведення виконавчих дій, проте виконавче провадження, вважаю, умисно затягується на користь Боржника ОСОБА_2, жодних заходів, направлених на реальне звернення стягнення, оцінку майна, призначення торгів не проведено, Боржника, який ухиляється від законних вимог держвиконавця, до відповідальності не притягнуто.

Тим самим державний виконавець ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_5 виявила фактичну бездіяльність щодо якнайскорішого належного примусового виконання судового рішення, та навпаки, штучно і безпідставно затримувала цю процедуру.

Так, ВДВС Оріхівського РУЮ намагався змінити спосіб та порядок виконання означеного рішення суду з метою запобігання звернення стягнення на квартиру боржника, для чого зверталися із відповідною заявою до суду. Однак ухвалою Оріхівського районного суду від 21.09.2012 р. було відмовлено ВДВС Оріхівського РУЮ у зміні способу виконання рішення, чим підтверджено пряму необхідність проведення виконавчих дій шляхом звернення стягнення саме на квартиру боржника.

Однак, службові особи ВДВС Оріхівського РУЮ не забажали виконувати це рішення та вдалися до наступних дій, незаконність яким підтвердження відповідними судовими рішеннями.

Зокрема, 09 січня 2013 року заявником поштою було отримано постанови державного виконавця ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_5 за виконавчими листами суду щодо звернення стягнення на іпотечне майно - квартиру ОСОБА_2 та про стягнення судових витрат з ОСОБА_2 в розмірі 1650 грн. від 23.11.2011 р. по справі № 2-606/11.

Зазначені постанови та дії державного виконавця ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_5 були оскаржені до Оріхівського районного суду Запорізької області. Ухвалою Оріхівського районного суду від 12.03.2013 року скаргу заявника задоволено, дії та бездіяльність державного виконавця ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_5 визнано незаконними, зазначені постанови від 27.12.2012 року про закриття виконавчого провадження скасовані, виконавче провадження та арешт на майно поновлені.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 14 травня 2013 року по справі № 22ц-778/2163/2013 р. апеляційні скарги ВДВС Оріхівського РУЮ та ОСОБА_2 були відхилені, ухвалу Оріхівського районного суду від 12.03.2013 року залишено чинною.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою ВДВС Оріхівського РУЮ на означені судові рішення, чим ще раз підтверджено чинність ухвали Оріхівського районного суду від 12.03.2013 року та законність висновків, що містяться в ній.

Отже, на сторінці 2 зазначеної ухвали Оріхівського районного суду від 12.03.2013 року, яка набрала законної сили, чітко зазначено, що оскільки продаж майна за умов виконавчого провадження здійснюється примусово, то ніЗаконом України «Про виконавче провадження», ніЗаконом України «Про іпотеку» не передбачено обов'язку державного виконавця на отримання дозволу органу опіки та піклування на здійснення відчуження нерухомого майна боржника, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні діти, та реалізація такого майна не ставиться в залежність від отримання чи неотримання такого дозволу.

Дозволу не зазначено й у переліку документів, необхідних для проведення прилюдних торгів, відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом МЮ України від 27 жовтня 1999 року №68/5, зареєстрованого в МЮ України 02 листопада 1999 року за №745/4038.

Це обумовлено тим, що у відповідності до ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на нерухоме майно боржника здійснюється в примусовому порядку як завершальна стадія судового провадження та примусового виконання рішень інших органів у разі невиконання їх у добровільному порядку. Тобто майно, на яке звертається стягнення у виконавчому провадженні, реалізується без волевиявлення власника майна (боржника), або осіб, які мають право на користування цим майном, в тому числі і неповнолітніх дітей.

У звязку із цим, у ВДВС Оріхівського РУЮ немає необхідності отримання дозволу органу опіки та піклування для звернення стягнення на іпотечне майно - квартиру ОСОБА_2 Отже, посилання на відсутність такого дозволу є взагалі безпідставним та таким, що не відповідає дійсності.

Тому ВДВС Оріхівського РУЮ зобовязано належним чином здійснити виконання рішення Оріхівського районного суду від 17.05.2011 р. за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на іпотечне майно по справі № 2-606/11, а саме у примусовому порядку звернути стягнення на квартиру № 14 у буд. № 140 (128) по вул. Жовтневій у м. Оріхів Запорізької області шляхом її реалізації на прилюдних торгах.

Отже, судовими рішеннями усіх судових інстанції визнано незаконність бездіяльності та закриття виконавчого провадження № 30785373 з боку ВДВС Оріхівського РУЮ, що зумовлює найскоріше проведення виконавчих дій, направлених на звернення стягнення стосовно іпотечного майна Боржника через його реалізацію на прилюдних торгах.

Таким чином, суди усіх інстанцій України підтвердили необхідність примусового виконання рішення Оріхівського районного суду від 17.05.2011 р. по справі № 2-606/11 саме силами ВДВС Оріхівського РУЮ шляхом звернення стягнення на квартиру № 14 у буд. № 140 (128) по вул. Жовтневій у м. Оріхові.

Однак, до цього часу, більш ніж два роки після набрання законної сили ухвалою Оріхівського районного суду від 12.03.2013 року жодної реальної дії на виконання законного судового рішення не здійснено, квартиру Боржника на реалізацію не передано, службові особи ВДВС Оріхівського РУЮ продовжують свою незаконну бездіяльність, явно направлену на користь боржника ОСОБА_2

Замість виконання рішення суду у визначений судом спосіб, службові особи ВДВС Оріхівського РУЮ вдаються до наступних незаконних дій, тим самим умисно ухиляючись від належного виконання судового рішення, про що свідчить чергова відповідь начальника ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_3, датована 22.11.2013 р.

Так, 09 грудня 2014 року заявником поштою було отримано постанову державного виконавця ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_5 про зупинення виконавчого провадження № 30785373 за виконавчими листами суду щодо звернення стягнення на іпотечне майно - квартиру ОСОБА_2 та про стягнення судових витрат з ОСОБА_2 в розмірі 1650 грн. від 23.11.2011 р. по справі № 2-606/11.

Зазначену постанову заявником також було оскаржено до суду, наслідком чого цю постанову 19.01.2015 р. було скасовано Оріхівським районним судом, а виконавче провадження відновлено.

Однак, 15 червня 2015 року, при розгляді Оріхівським районним судом скарги на безпідставне скасування арешту на іпотечне майно - квартиру ОСОБА_2, начальником ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_3 у судовому засіданні було повідомлено, що нібито він ще 17 січня 2015 року своєю постановою скасував постанову державного виконавця ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_5 про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2012 року.

Після цього було оголошено перерву у судовому засіданні, і в приміщенні ВДВС Оріхівського РУЮ 15 червня 2015 року моїм представником було отримано копію цієї постанови та копії похідних від неї постанов.

Заявник вважає цю постанову та похідні від неї постанови незаконними та безпідставними із наступних обставин.

Так, виконавче провадження № 30785373 щодо примусового виконання виконавчого листа суду щодо звернення стягнення на іпотечне майно - квартиру ОСОБА_2 від 23.11.2011 р. по справі № 2-606/11 було відкрито за заявою від 20.01.2012 р. безпосередньо державним виконавцем ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_5 ще у січні 2012 року, тобто три з половиною роки тому.

При прийнятті рішення стосовно відкриття виконавчого провадження державний виконавець ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_5 в рамках своїх повноважень згідно ст.25, 31 Закону України «Про виконавче провадження» в обовязковому порядку здійснила перевірку та прийняла рішення про можливість прийняття виконавчого листа до виконання та про відкриття виконавчого провадження. Постанова про відкриття виконавчого провадження була погоджена з начальником ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_3

Оскільки не було виявлено та не існувало жодних перешкод примусовому виконанню означеного рішення суду, то виконавче провадження за вказаним виконавчим листом суду щодо звернення стягнення на іпотечне майно - квартиру ОСОБА_2 від 23.11.2011 р. по справі № 2-606/11 було законно відкрито.

Погоджуючи зазначену постанову, начальник ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_3 в межах своєї компетенції, визначеної у ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження», вже провів перевірку цієї дії держвиконавця та законність винесення самої постанови.

Таким чином, винісши постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2012 року, державний виконавець ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_5 за погодженням начальника ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_3 дійшла до позитивного висновку та прийняла рішення про можливість відкриття виконавчого провадження і проведення виконавчих дій щодо звернення стягнення на іпотечне майно боржника та стягнення з неї судових витрат, і жодних суперечок чи необхідності розяснення судового рішення не було. До того ж, у серпні 2012 року вона здійснила опис та арешт цієї квартири.

Законність відкриття виконавчого провадження та відповідну незаконність його закриття неодноразово досліджувалася судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій при розгляді минулих скарг, і тому жодних претензій чи підстав незаконності відкриття виконавчого провадження судами виявлено не було. Навпаки, суди неодноразово зазначали про необхідність продовження виконавчих дій органом ДВС.

Однак, з аналізу змісту норм Закону України «Про виконавче провадження» та зокрема підстав можливості повернення виконавчого документу та повноважень державного виконавця, можна побачити, що начальник ВДВС Оріхівського РУЮ при винесенні оскаржуваної постанови від 17.01.2015 р. грубо порушив закон та значно перевищив надані йому повноваження.

По-перше, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено право органів ДВС виносити постанову про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження вже після відкриття такого виконавчого провадження та тривалого проведення виконавчих дій. Тобто, прийнявши рішення про прийняття до виконання виконавчого листа та відкривши виконавче провадження, погодивши це рішення керівником органу ДВС, та ж сама особа не має законних повноважень повторно розглядати це питання та приймати протилежне рішення, тим більше після фактичного проведення виконавчих дій (опис та арешт майна, та ін.) та після білш ніж трирічного періоду його знаходження на виконанні.

По-друге, повернення виконавчого документу можливо лише в випадках, чітко визначених ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Можливість повернення виконавчого листа після відкриття виконавчого провадження з підстав того, що він не підлягає виконанню не передбачений законом.

Отже, у начальника ВДВС Оріхівського РУЮ немає жодних причин та законної можливості скасовувати постанову про відкриття виконавчого провадження та відмовити у прийнятті виконавчого документу після відкриття виконавчого провадження за три роки до того, тим більше оскільки законність відкриття виконавчого провадження була засвідчення численними судовими рішеннями усіх інстанцій.

До того ж, за наслідками розгляду попередньої скарги постановою Оріхівського районного суду від 19 січня 2015 року ВДВС Оріхівського РУЮ зобовязано відновити виконавче провадження за виконавчим листом суду щодо звернення стягнення на іпотечне майно - квартиру ОСОБА_2 від 23.11.2011 р. по справі № 2-606/11.

Судове засідання відбувалося саме 19 січня 2015 року, тобто після дати винесення начальником ВДВС своєї постанови про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, за участю самого начальника ОСОБА_3 Однак, ним не повідомлялося суду, що він нібито виніс зазначену постанову ще за два дні до судового засідання, її копії суду не надавалося, стягувачу, копії цієї постанови взагалі не направлялося.

Саму постанову Оріхівського районного суду від 19 січня 2015 року з боку ВДВС Оріхівського РУЮ також не оскаржено, тим самим начальник ВДВС повністю із нею погодився. Отже, виконавче провадження повинно бути відновлено, інакше є наявним факт невиконання судового рішення з боку службових осіб ВДВС Оріхівського РУЮ.

Службові особи ВДВС намагаються штучно усунути свої помилки в документах, які заявник оскаржує до суду, «заднім числом» долучивши до матеріалів виконавчого провадження ці постанови начальника ВДВС, датовані 17 січня 2015 року, однак які насправді складені вже після направлення попередніх скарг до суду. В іншому разі логіка дій начальника ВДВС незрозуміла чому не було повідомлено суду 19.01.2015 р. про ці постанови, датовані двома днями раніше, та чому не було оскаржено в апеляційному порядку судове рішення за скаргою, якщо стан виконавчого провадження нібито істотно змінився.

Згідно ч.2 ст.83 Закону України «Про виконавче провадження», начальник органу ДВС має право скасувати своєю постановою постанову державного виконавця лише у разі, якщо вони суперечать вимогам закону. Проте, постанова державного виконавця ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_5 про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2012 р. за виконавчим листом суду щодо звернення стягнення на іпотечне майно - квартиру ОСОБА_2 від 23.11.2011 р. по справі № 2-606/11 є повністю законною, оскільки не скасовано ані рішення суду, ані самого виконавчого листа, на підставі якого було це виконавче провадження відкрито.

Сам виконавчий лист повністю відповідає вимогам ст.ст. 17, 18 Закону України «Про виконавче провадження», і таким чином, повністю підлягає примусовому виконанню органами ДВС, оскільки зворотного застереження ЗУ «Про виконавче провадження» не містить.

Отже, наведені факти свідчать про незаконні дії начальника ВДВС Оріхівського РУЮ, що викликає сумнів у їх неупередженості на користь Боржника.

Заявник вважає дії начальника ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_3 та винесену ним постанову від 17.01.2015 р. про скасування процесуального документу постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2012 р. незаконними.

Відповідно, винесені начальником ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_3 та датовані 17.01.2015 р. похідні постанови про скасування процесуальних документів:

- про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 01.02.2012 р.;

- про скасування постанови про відновлення виконавчого провадження від 13.06.2013 р. також є незаконними із вищенаведених обставин.

Статтєю 383 ЦПК України закріплено, що учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Ст.385 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Оскільки оскаржувані постанови начальника ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_3, датовані 17.01.2015 р., я отримав у приміщенні ВДВС лише 15 червня 2015 року, про що свідчить розписка мого представника у виконавчому провадженні, то у порядку ст.383 ЦПК України в межах десятиденного строку заявник направив до суду цю скаргу.

Заявник, посилаючись на порушення своїх прав, просить суд: 1) визнати незаконними дії начальника ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_3 у виконавчому провадженні №30785373 стосовно скасування процесуального документу - постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2012 р. за виконавчим листом суду щодо звернення стягнення на іпотечне майно - квартиру ОСОБА_2 від 23.11.2011 р. по справі № 2-606/11; 2) визнати постанову начальника ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_3, датовану 17.01.2015 р., про скасування процесуального документу постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2012 р. за виконавчим листом суду щодо звернення стягнення на іпотечне майно - квартиру ОСОБА_2 від 23.11.2011 р. по справі № 2-606/11 незаконною із наведених вище обґрунтувань та скасувати її як незаконну та необґрунтовану; 3) визнати постанову начальника ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_3, датовану 17.01.2015 р. про скасування процесуального документу постанови про стягнення виконавчого збору від 01.02.2012 р. за виконавчим листом суду щодо звернення стягнення на іпотечне майно - квартиру ОСОБА_2 від 23.11.2011 р. по справі № 2-606/11 незаконною із наведених вище обґрунтувань та скасувати її як незаконну та необґрунтовану; 4) визнати постанову начальника ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_3, датовану 17.01.2015 р. про скасування процесуального документу постанови про відновлення виконавчого провадження від 13.06.2013 р. за виконавчим листом суду щодо звернення стягнення на іпотечне майно - квартиру ОСОБА_2 від 23.11.2011 р. по справі № 2-606/11 незаконною із наведених вище обґрунтувань та скасувати її як незаконну та необґрунтовану; 5) поновити виконавче провадження № 30785373 за виконавчими листами Оріхівського районного суду щодо звернення стягнення на іпотечне майно - квартиру ОСОБА_2 від 23.11.2011 р. по справі № 2-606/11; 6) поновити накладений на майно ОСОБА_2 арешт, у т.ч. на приналежну їй квартиру №14 у буд. №140 (128) по вул. Жовтневій у м. Оріхів Запорізької області.

У судовому засіданні представник заявника вимоги скарги підтримав, коротко виклавши обставини, повязані з проведенням виконавчих дій.

Начальник ДВС проти задоволення вимог скарги заперечив, посилаючись на її безпідставність.

Третя особа ОСОБА_2 проти задоволення скарги заперечила.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, державного виконавця та третьої особи, дослідивши матеріали скарги, приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.15 ч.2 ст.11, ч.2 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до вимог ч.1 ст.50 Закону України „Про виконавче провадження", у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на нерухоме майно боржника здійснюється в примусовому порядку як завершальна стадія судового провадження та примусового виконання рішень інших органів у разі невиконання їх у добровільному порядку. Тобто майно, на яке звертається стягнення у виконавчому провадженні реалізується без волевиявлення власника майна (боржника), або осіб, які мають право на користування цим майном, в тому числі і неповнолітніх дітей.

У зв'язку із цим, у ВДВС Оріхівського РУЮ немає необхідності отримання дозволу органу опіки та піклування для звернення стягнення на іпотечне майно - квартиру ОСОБА_2 Отже, посилання на повну відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення, є взагалі безпідставним та таким, що не відповідає дійсності.

Оскільки продаж майна за умов виконавчого провадження здійснюється примусово, то ні Законом України «Про виконавче провадження», ні Законом України «Про іпотеку» не передбачено обов'язку державного виконавця отримувати дозвіл органу опіки та піклування на здійснення відчуження нерухомого майна боржника, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні діти, та реалізація такого майна не ставиться в залежність від отримання чи неотримання такого дозволу.

До того ж, означеного дозволу не зазначено й у переліку документів, необхідних для проведення прилюдних торгів, відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Мінюсту України від 27 жовтня 1999 року №68/5, зареєстрованого у Міністерстві Юстиції України 02 листопада 1999 року за №745/4038.

Статтею 383 ЦПК України закріплено, що учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч.2 ст.83 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Разом з цим, жодна постанова начальника відділу про скасування постанов державного виконавця не містить посилання на суперечність вимогам закону.

Таким чином, необхідно задовольнити скаргу частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.386, 387 ЦПК України, суд,

Ухвалив:

Задовольнити скаргу частково.

Визнати постанову начальника ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_3, датовану 17.01.2015 р., про скасування процесуального документу постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2012 р. за виконавчим листом суду щодо звернення стягнення на іпотечне майно - квартиру ОСОБА_2 від 23.11.2011 р. по справі № 2-606/11 незаконною та скасувати її.

Визнати постанову начальника ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_3, датовану 17.01.2015 р. про скасування процесуального документу постанови про стягнення виконавчого збору від 01.02.2012 р. за виконавчим листом суду щодо звернення стягнення на іпотечне майно - квартиру ОСОБА_2 від 23.11.2011 р. по справі № 2-606/11 незаконною та скасувати її.

Визнати постанову начальника ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_3, датовану 17.01.2015 р. про скасування процесуального документу постанови про відновлення виконавчого провадження від 13.06.2013 р. за виконавчим листом суду щодо звернення стягнення на іпотечне майно - квартиру ОСОБА_2 від 23.11.2011 р. по справі № 2-606/11 незаконною та скасувати її.

Поновити виконавче провадження № 30785373 за виконавчими листами Оріхівського районного суду щодо звернення стягнення на іпотечне майно - квартиру ОСОБА_2 від 23.11.11 по справі № 2-606/11.

Поновити накладений на майно ОСОБА_2 арешт, у т.ч. на належну їй квартиру № 14 у буд. № 140 (128) по вул. Жовтневій у м. Оріхів Запорізької області.

В іншій частині скарги відмовити.

Ухвала суду (судді) набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду (судді), якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду (судді) подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_7