Постанова № 46120835, 03.07.2015, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/5747/15-а

Провадження № 2-а/750/549/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2015 року м.Чернігова

Деснянський районний суд міста Чернігова

у складі: головуючого-судді Карапута Л.В.,

при секретарі Руденок В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,

третя особа Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові

В С Т А Н О В И В :

12.06.2015 року позивач звернувся з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі виконавчого листа по справі №750/11715/13-а від 04.12.2014 року.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22.05.2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 750/11715/13-а, виданого 04.12.2014 року Деснянським районним судом м. Чернігова. Посилається на те, що в постанові про закінчення виконавчого провадження зазначено: неможливо виконати рішення суду без участі боржника та не виконані всі дії щодо виконання вказаного виконавчого листа. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач та її представник позов підтримали.

Представник відповідача подав до суду письмові заперечення та просив відмовити в задоволенні позову, пояснив суду, що на даний час відсутні відомості про притягнення посадових осіб до штрафу та до кримінальної відповідальності.

Представник Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.12.2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_2 було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №750/11715/13-а від 04.12.2014 року про зобовязання Управління Пенсійного фонду України в місті Чернігові поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії за віком на пільгових умовах з 01.03.2012 року.

22.05.2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_2 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №750/11715/13-а від 04.12.2014 року виданого Деснянським районним судом м. Чернігова, про зобовязання Управління пенсійного фонду України в місті Чернігові поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії за віком на пільгових умовах з 01.03.2012 року.

Згідно змісту вказаної постанови встановлено, що постанову Деснянського районного суду м. Чернігова, на підставі якої було видано виконавчий лист про зобовязання Управління пенсійного фонду України в місті Чернігові поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії за віком на пільгових умовах з 01.03.2012 року неможливо виконати без участі боржника. Разом з тим, відсутні відомості про притягнення посадових осіб боржника до штрафних санкцій, подання про притягнення до кримінальної відповідальності та результатів вказаних виконавчих дій (а.с.3).

В силу ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 75 цього Закону.

Згідно ч. 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суду не надано доказів, що під час примусового виконання вказаного виконавчого листа були повністю виконані вимоги ч. 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Суд вважає, що при винесенні постанови головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження від 22.05.2015 року не було дотримано вимоги п. 11 ч. 1 ст. 49, ч.3 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження", а оскільки фактично дії головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_2 виявились у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження, то суд вважає за можливе на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України визнати постанову незаконною. Позивач отримав постанову про закінчення виконавчого провадження від 22.05.2015 року лише 04.06.2015 року, що підтверджується повідомлення про вручення відправлення, з позовом звернувся 12.06.2015 року, що підтверджується штампом суду про прийняття позову (а.с.1), а отже підстав для залишення її без розгляду у суду немає.

Керуючись ст.ст. 1, 87-99, 158-163, 181 КАС України, ст. 124 Конституції України, Законом України "Про виконавче провадження", суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження № 45791740 від 22.05.2015 року з примусового виконання виконавчого листа №750/11715/13-а від 04.12.2014 року.

Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Л.В. Карапута