Постанова № 4611706, 13.01.2009, Київський окружний адміністративний суд

Справа № 2-а-144/09

(номер справи 2-а-298/08 змінено з 01.01.2009 р. у зв'язку з перереєстрацією)

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

13 січня 2009 року                                 14:00 год.                                                        м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Волкова А.С., при секретарі судового засідання Гончаровій А.О., за участю представників

позивача       -   Масленнікової Г.А. (за довіреністю),

відповідача:  -   Колодкової Т.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом       Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до             Відкритого акціонерного товариства «Кристал-М»

про           стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

встановив:

Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Кристал-М» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 81 742 грн. 02 коп. та пені в розмірі 5 362 грн. 80 когі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення статті 19 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не виконано нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. У зв'язку з цим позивач просив стягнути вищевказані суми адміністративно-господарських санкцій та пені. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову обґрунтовано заперечував, пояснив, що на підприємстві створено робочі місця і умови для працевлаштування інвалідів, інформація про наявність можливостей для працевлаштування інвалідів відповідачем надавалася відповідним державним органам, жодному інваліду у працевлаштуванні не було відмовлено, тому позивач не повинен нести відповідальності за відсутність інвалідів або ненаправлення їх для працевлаштування.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи і докази, надані сторонами, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно з Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 р. №1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому, здійснює контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а отже - є суб'єктом владних повноважень.

Пунктом 4 частини першої статті 17 КАС України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

2

 Відкрите акціонерне товариство «Кристал-М» є юридичною особою (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №107122), що зареєстрована 18.09.1995 року (номер реєстрації  1 341 120  0000  000015) і включена до  Єдиного  державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ідентифікаційний код 13729903).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-ХП 21.03.1991 року (далі - Закон України № 875-ХІІ) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Статтею 18 Закону № 875-ХІІ встановлено обов'язок для підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314, підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Пунктом 14 зазначеного Положення також передбачено, що підприємства, зокрема, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України № 875-ХІІ, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При цьому, згідно зі статтею 20 Закону № 875-ХІІ, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Частиною другою статті 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності та застосування до нього адміністративно-господарських санкцій основуються на звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ за 2007 рік, поданим відповідачем до Фонду

3

соціального захисту інвалідів, з якого випливає, що на підприємстві відповідача повинні працювати десять осіб-інвалідів, а працюють лише чотири. Оскільки, виходячи визначеного законом із нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів вільними залишилися 6 робочих місць, позивачем зроблено висновок про порушення вимог закону відносно працевлаштування інвалідів. Суму адміністративно-господарських санкцій позивач доказує відповідними розрахунками виходячи із середньої річної заробітної плати працівника на підприємстві відповідача.

Судом установлено, що у грудні 2006 року наказом №69 від 28.12.2006 року (а.с.13), відповідачем створено дванадцять робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідну інформацію надано позивачу у вигляді звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ за 2007 рік, з якого випливає, що відповідно до вимог статті 19 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у відповідача на робочих місцях повинні працювати десять інвалідів, а працюють лише чотири. Лист за №03-314 від 24.04.2008 року від Миронівського центру зайнятості (а.с. 16), довідка від 10.11.2008 року за №03-736 (а.с.14), видана Миронівським районним центром зайнятості, доводять, що позивач у 2007 році інформував центр зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів в кількості 12 осіб. З цих документів також убачається, що необхідна кількість осіб з обмеженими можливостями, яка необхідна для укомплектування вільних вакансій, на обліку в центрі зайнятості була відсутня.

Доказів тому, відповідач відмовив у працевлаштуванні хоча б одній особі з обмеженими можливостями (інваліду), яка до нього звернулася, або що уповноваженими органами держави до відповідача направлялися відповідні особи-інваліди, який б не були працевлаштованими відповідачем, суду не надано.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з того, що обов'язок працедавця по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Такий обов'язок згідно ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів. На відповідача не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, або відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Оскільки відповідачем не надано доказів понесення ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, враховуючи що позивач як суб'єкт владних повноважень звільнений від сплати судових витрат, судові витрати компенсації за рахунок Державного бюджету України не підлягають.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні адміністративного позову Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Кристал-М» про стягнення адміністративного-господарських санкцій у розмірі 81 742 грн. 02 коп. та пені в розмірі 5 362 грн. 80 коп.3а невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» за 2007 рік, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої

інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови -16.01.2009 року.