Ухвала суду № 46105301, 30.06.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 638/5124/15-ц Головуючий 1 інст. Штих Т.В.

Провадження № 22ц/790/4788/15 Доповідач - Макаров Г.О.

Категорія: інші справи

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого Макарова Г.О.,

суддів: Кружиліної О.А., Кіся П.В.,

за участю секретаря - Рязанової С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 травня 2015 року у справі за поданням старшого державного виконавця Дзержинського ВДВС Харківського міського управління юстиції ОСОБА_1 про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України , -

встановила:

01.04.2015 року старший державний виконавець Дзержинського ВДВС Харківського міського управління юстиції ОСОБА_1 звернулась до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, в якому просила тимчасово обмежити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу, до виконання нею зобовязань за заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2014 року у справі № 638/4527/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення заборгованості за договором позики. В обґрунтування вимог подання старший державний виконавець посилалася на той факт, що в її провадженні на виконанні перебуває зведене виконавче провадження відкрите на виконання виконавчих листів № 638/4527/14-ц, виданих 29.01.2015 року Дзержинським районним судом м. Харкова у вищезазначеній цивільній справі про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики від 17.02.2014 року у розмірі 138513,85 гривень та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1385 гривень 14 копійок. Боржник ОСОБА_2 на виклики державної виконавчої служби не реагує та ухиляється від добровільного виконання судового рішення.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 травня 2015 року у задоволенні подання старшого державного виконавця Дзержинського ВДВС Харківського міського управління юстиції ОСОБА_1 про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, відмовлено.

В апеляційній скарзі представник Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_1, просить скасувати ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 травня 2015 року та постановити нову, якою подання старшого державного виконавця Приймак Ю.А., задовольнити. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки суд першої інстанції не врахував, що звернення державного виконавця з даним поданням є засобом забезпечення виконання судового рішення, що в подальшому може вплинути на неналежне виконання рішення суду. Суд при постановлені ухвали дійшов хибного висновку про те, що державний виконавець не доклав всіх встановлених законом заходів щодо виконання рішення суду, чим також порушив права та законні інтереси стягувача, як сторони у виконавчому провадженні.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга представника Дзержинського ВДВС Харківського міського управління юстиції ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно п.1 ч. 1ст. 312 ЦПК Українирозглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суду відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відмовляючи у задоволенні подання старшого державного виконавця Дзержинського ВДВС Харківського міського управління юстиції ОСОБА_1 про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, суд виходив з того, що державний виконавець, в провадженні якого перебуває виконавче провадження, не доклав всіх встановлених законом заходів щодо виконання рішення суду. Тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав, а також відсутності доказів, які б доводили наміри боржника ОСОБА_2 ухилитися від виконання обов'язків, покладених на неї судовим рішенням.

Такий висновок суду є обґрунтованим, виходячи з наступного.

Згідно ст. 57, ч. 3, 4 ст. 60, ч. 1 ст. 64, ч. 1 ст. 3771 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи, у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Згідно ч.ч.2,3 ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свободі пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 313 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права громадян на виїзд з України та вїзд в Україну, оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року № 3857-ХІІ.

Положеннями п. 5 ст. 6 цього закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобовязань, покладених на нього судовим рішенням, - до їх виконання.

За змістом п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному, чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків.

Умови й порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені в Законі України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV.

Отже, з погляду значення словосполучення «ухилення від виконання зобовязань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року № 3857-ХІІ та п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV, позначає з обєктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обовязків. У звязку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у прав виїзду за межі України. Особа, яка має невиконані зобовязання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положень ч. 2 ст.10 Цивільного процесуального кодексу України, наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умову «доведення факту ухилення боржника від виконання зобовязання».

Судом першої інстанції встановлено, що провадженні Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на виконанні у старшого державного виконавця Приймак Ю.А. перебуває зведене виконавче провадження відкрите на виконання виконавчих листів № 638/4527/14-ц, виданих 29.01.2015 року Дзержинським районним судом м. Харкова у вищевказаній цивільній справі про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики від 17.02.2014 року у розмірі 138513,85 гривень та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1385 гривень 14 копійок

Так, виконавче провадження відкрите 19 лютого 2015 року, того ж дня ухвалено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 20 лютого 2015 року отримані відповіді на запити щодо відсутності майна боржника.

30.03.2015 року державним виконавцем була винесена постанова ВП № 46613038 про розшук майна боржника, а саме автомобіля марки «PORSCE CAYENNE TURBO», державний номерний знак НОМЕР_2. Проте, державним виконавцем не надано доказів, які б свідчили про належне виконання даної постанови, її направлення до відповідного органу ДАІ, з подальшими запитами, щодо виконання або неможливості виконання постанови.

Жодних інших дій спрямованих на виконання рішення суду державний виконавець не вчинив.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобовязань, а за ухилення від їх виконання, а державним виконавцем, на якого покладається тягар доказування, належних та допустимих доказів з приводу цього не надано.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що підстави для обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 відсутні, оскільки матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання судового рішення, як того вимагають правила ч.2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження»., а тому обґрунтовано відмовив заявнику у задоволенні подання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 307 Цивільного процесуального кодексу України, за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право: постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.

Доводи апеляційної скарги не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 травня 2015 року.

Керуючись 303, 304, 307, 311, 312, 315, 317Цивільного процесуального кодексу України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: -