Ухвала суду № 46104840, 07.05.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Провадження: № 22-ц-/790/3844/14 Головуючий: 1 інстанції

Справа: № 634/128/13-ц ОСОБА_1

Категорія: визнання договорів Доповідач: Даниленко В.М.

недійсними

У Х В А Л А

07 травня 2014 року м. Харків

Суддя судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області ОСОБА_2, перевіривши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4, що діє як законний представник ОСОБА_5 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4, що діє як законний представник ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області, Харківська міська рада Харківської області, опікунська рада Адміністрації Московського району Харківської міської ради, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11 про визнання договору дарування удаваним, визнання договорів дарування недійсними та переведення прав та обовязків покупця, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2012 року позивачка ОСОБА_4, як законний представник (опікун) недієздатної ОСОБА_5, в особі свого вповноваженого представника звернулась до суду з позовом, в подальшому уточненим, у якому вказувала на те, що ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина житлового будинку з надвірними будівлями № 22, розташованого по провулку I-й Новий у м. Харкові.

Інша 1/2 частина зазначеного житлового будинку з надвірними будівлями на праві спільної часткової власності належала відповідачці ОСОБА_6

11 лютого 2011 року між відповідачами ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10, реєстровий № 539, згідно якого дарувальниця ОСОБА_6 подарувала належну їй 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями № 22 по провулку I-й Новий у м. Харкові обдарованим ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а саме: ОСОБА_7 2/6 частин житлового будинку, ОСОБА_8 1/6 його частину.

Однак, на думку позивачки, цей договір дарування був укладений між відповідачами з метою приховання іншого правочину, а саме договору купівлі-продажу 1/2 частини спільного житлового будинку, який насправді був укладений між ними, в звязку з чим було порушене переважне право купівлі цієї частини спільного нерухомого майна співвласниці житлового будинку ОСОБА_5, передбачене ч.ч. 1, 2 ст. 362 ЦК України.

У подальшому рішенням Московського районного суду м. Харкова від 08.07.2011 року за позовом ОСОБА_7 за останньою було визнано право власності на самочинно збудований на присадибній земельній ділянці житловий будинок літ. И-2 загальною площею 84,4 кв.м., житловою площею 46,8 кв.м., який знаходиться в її користуванні, а також приміщення № 2-5, № 2-4 у житловому будинку літ. Б-1, які знаходяться за адресою: м. Харків, провулок Новий - I, № 22.

Зазначене рішення районного суду було скасоване рішенням апеляційного суду Харківської області від 13.09.2012 року, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 відмовлено.

На підставі вищевказаних правовстановлюючих документів (спірного договору дарування від 11.02.2011 року та рішення Московського районного суду від 08.07.2011 року) між відповідачами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 14.10.2011 року було укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11, реєстровий № 3561, згідно якого дарувальниця ОСОБА_7 подарувала обдарованій ОСОБА_8 6/100 частин житлових будинків літ. Б-1, И-2 з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться по провулку Новий 1-й, № 22 у м. Харкові.

Крім того, на підставі тих же самих правовстановлюючих документів (спірного договору дарування від 11.02.2011 року та рішення Московського районного суду від 08.07.2011 року) між відповідачами ОСОБА_7 та ОСОБА_9 19.06.2012 року було укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11, реєстровий № 1884, згідно якого дарувальниця ОСОБА_7 подарувала обдарованій ОСОБА_9 164/600 частин житлових будинків літ. Б-1, И-2 з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться за адресою: м. Харків, провулок Новий І-й, № 22.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що відповідачка ОСОБА_7 набула право власності на самочинно збудований житловий будинок літ. И-2, що знаходиться по провулку Новий І-й, № 22 у м. Харкові, з порушенням чинного законодавства на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасоване в апеляційному порядку, позивачка ОСОБА_4 просила суд відповідно до вимог ст.ст. 203, 204, 215, 216, 235, 717 ЦК України:

- визнати удаваним договір дарування від 11.02.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10, реєстровий № 539, укладений між ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, згідно якого право власності на 2/6 частини житлового будинку з надвірними будівлями № 22 по провулку I-й Новий у м. Харкові перейшло до ОСОБА_7, та на 1/6 частину цього житлового будинку до ОСОБА_8;

- визнати, що відносини сторін: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 стосовно набуття останніми права власності на 2/6 та 1/6 частину житлового будинку з надвірними будівлями по провулку I-й Новий, № 22 у м. Харкові, відповідно, регулюються правилами щодо правочину - договору купівлі-продажу, який сторони насправді вчинили;

- перевести права та обовязки покупця на ОСОБА_4, яка діє як законний представник ОСОБА_5, за договором купівлі-продажу від 11.02.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10, реєстровий № 539, укладеним між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, згідно якого право власності на 2/6 частини житлового будинку з надвірними будівлями № 22 по провулку I-й Новий у м. Харкові перейшло до ОСОБА_7, та на 1/6 частину цього житлового будинку до ОСОБА_8;

- визнати недійсним договір дарування від 14.10.2011 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11, реєстровий № 3561, згідно якого право власності на 6/100 частин житлових будинків літ. Б-1, И-2 з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться по провулку Новий І-й, № 22 у м. Харкові, перейшло від ОСОБА_7 до ОСОБА_8;

- визнати недійсним договір дарування від 19.06.2012 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11, реєстровий № 1884, згідно якого право власності на 164/600 частин житлових будинків літ. Б-1, И-2 з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться по провулку Новий 1-й, № 22 у м. Харкові, перейшло від ОСОБА_7 до ОСОБА_9

- стягнути з відповідачів на користь позивачки судові витрати, понесені нею по справі.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_4 підтримав заявлені нею вимоги в повному обсязі й наполягав на їх задоволенні.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_4, яка діє як законний представник ОСОБА_5, про визнання договору дарування удаваним, визнання договору дарування недійсним та переведення прав та обовязків покупця відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі представника позивачки ОСОБА_4 - ОСОБА_3 ставиться питання про скасування зазначеного судового рішення як незаконного й необґрунтованого та ухвалення по справі нового рішення про задоволення заявлених позивачкою ОСОБА_4 вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на неповне зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.

Перевіривши матеріали цивільної справи, що надійшла на розгляд до суду апеляційної інстанції, вважаю, що ця справа, на даний час, не може бути предметом апеляційного розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 215 ЦПК України рішення суду складається із вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частини.

При цьому в мотивувальній частині судового рішення, зокрема повинно бути зазначено:

- встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини;

- мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти;

- чи порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким.

Як розяснено в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 14 Про судове рішення у цивільній справі, у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).

Згідно вищевказаної коментованої процесуальної норми, а саме: ст. 215 ЦПК України в резолютивній частині судового рішення повинні бути, зокрема зазначені: висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково, висновок суду по суті заявлених позовних вимог.

Як розяснено в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 14 Про судове рішення у цивільній справі, резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 - 217 ЦПК.

У ній, зокрема, має бути зазначено:

висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково (при відмові в позові слід точно зазначити, кому, відносно кого та в чому відмовлено).

Згідно змісту резолютивної частини оскаржуваного рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_4, яка діє як законний представник ОСОБА_5О, про визнання договору дарування удаваним, визнання договору дарування недійсним та переведення прав та обовязків покупця - відмовлено в повному обсязі.

При цьому, як свідчить зміст ухваленого судом першої інстанції по справі рішення, приймаючи це рішення суд першої інстанції зосередився лише на позовних вимогах ОСОБА_4 стосовно визнання удаваним договору дарування від 11.02.2011 року, укладеного між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, згідно якого право власності на 2/6 частини житлового будинку з надвірними будівлями № 22 по провулку I-й Новий у м. Харкові перейшло до ОСОБА_7, та на 1/6 частину цього житлового будинку до ОСОБА_8, а також щодо переведення прав та обовязків покупця за вказаним договором, який на думку позивачки ОСОБА_4 насправді є договором купівлі-продажу, на останню.

Однак, при цьому всупереч вимогам п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України як у мотивувальній, так і в резолютивній частині зазначеного судового рішення взагалі відсутній будь-який висновок суду першої інстанції стосовно позовних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів дарування від 14.10.2011 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також від 19.06.2012 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_9, що фактично позбавляє суд апеляційної інстанції можливості в повному обсязі перевірити законність і обґрунтованість ухваленого районним судом по справі рішення.

Відповідно до ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі й у разі, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, а також ту обставину, що вказані вище позовні вимоги ОСОБА_4 були предметом судового розгляду, в звязку з чим зазначений недолік може бути усунутий судом першої інстанції самостійно шляхом ухвалення додаткового рішення, вважаю за необхідне відповідно до ч. 7 ст. 297 ЦПК України повернути вказану цивільну справу до Московського районного суду м. Харкова для вирішення питання про ухвалення по справі додаткового судового рішення за правилами ст. 220 ЦПК України.

Таким чином, на підставі викладеного, та керуючись ст. 297 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Цивільну справу за позовом ОСОБА_4, що діє як законний представник ОСОБА_5, до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області, Харківська міська рада Харківської області, опікунська рада Адміністрації Московського району Харківської міської ради, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11 про визнання договору дарування удаваним, визнання договорів дарування недійсними та переведення прав та обовязків покупця повернути до Московського районного суду м. Харкова для вирішення питання про ухвалення по справі додаткового судового рішення протягом 20 днів.

Ухвала набирає чинності негайно й касаційному оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Суддя: В.М. Даниленко